Постанова

від 18.11.2020 по справі 824/451/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/451/20-а

Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов О.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

18 листопада 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хотинської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Хотинської міської ради Чернівецької області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення 55-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 02 березня 2020 року, №563/55/20 про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень Хотинського міського голови ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді Хотинського міського голови з дати його звільнення;

- стягнути з Хотинської міської ради Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення міської ради не містить посилання на доведені, в передбаченому законом порядку, факти порушення міським головою Конституції та законів України, вчинення тиску на депутатів ради та їх залякування.

При цьому, позивач звертав увагу на те, що рішення виконавчого комітету № 14/1 та 18/1 від 30.01.2020 року, які слугували підставою дострокового припинення його повноважень, не були скасовані Хотинською міською радою та не були визнані незаконними у судовому порядку, відтак їх не можна вважати такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства або такими, що порушують права жителів м.Хотин.

До того ж, позивач відзначив про відсутність у нього персональної відповідальності за прийняті колегіальним органом рішення та звернув увагу на ряд допущених відповідачем порушень, а саме: положень частини 10 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , пункт 7 статті 25 Регламенту Хотинської міської ради та статей 31, 32 Регламенту Хотинської міської ради.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Серед іншого, позивач зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції, як таких, що зроблені без належної перевірки оскаржуваного в межах даної справи рішення міської ради на предмет законності. На переконання апелянта, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду ухвалено без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, як такої, що є необгрунтованою та безпідставною

При цьому, відповідач, заперечуючи доводи апеляційної скарги, наполягає на відсутності будь-яких процесуальних порушень при прийнятті оскаржуваного рішення Хотинської міської ради, оскільки процедура, пов`язана з прийняттям оскаржуваного рішення, здійснювалась протягом одного дня, а прийняттю самого рішення передувало прийняття рішення постійної комісії з питань регламенту, депутатської діяльності, етики, забезпечення законності та правопорядку Хотинської міської ради про невідкладне скликання позачергової сесії Хотинської міської ради 02.03.2020 року, що в сукупності відповідає положенням Регламенту Хотинської міської ради. До того ж, відповідач відзначає, що позивачем ні на сесії міської ради, на якій приймалось оскаржуване рішення, ні у позові до суду, не спростовано обставини, які стали підставою для оголошення недовіри та припинення повноважень міського голови, натомість депутати міської ради, приймаючи рішення №563/55/20 від 02.03.2020 року «Про недовіру та дострокове припинення повноважень Хотинського міського голови ОСОБА_1 » , діяли свідомо та послідовно доводили свою позицію щодо протиправних дій останнього.

Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено з матеріалів справи, предметом розгляду в межах даної справи є рішення 55-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 02 березня 2020 року, №563/55/20 «Про недовіру та дострокове припинення повноважень Хотинського міського голови ОСОБА_1 » , яким висловлено недовіру та достроково припинено повноваження Хотинського міського голови ОСОБА_1 , згідно пункту 2 статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .

Так, зокрема, судом встановлено, що 02 березня 2020 року на адресу Хотинського міського голови Головльова М.О. та секретаря Хотинської міської ради ОСОБА_2 направлено звернення 19 депутатів Хотинської міської ради з вимогою невідкладно скликати позачергову сесію Хотинської міської ради 02 березня 2020 року на 9:15 год. з наступним порядком денним:

- про недовіру Хотинському міському голові ОСОБА_1 та дострокове припинення повноважень Хотинського міського голови ОСОБА_1 ;

- про дострокове припинення повноважень секретаря Хотинської міської ради ОСОБА_1 ;

- про обрання секретаря Хотинської міської ради;

- про дострокове припинення повноважень та звільнення першого заступника міського голови ОСОБА_3 ;

- про скасування рішення Виконавчого комітету Хотинської міської ради №14/1 від 30 січня 2020 року «Про торгівлю в м. Хотин» ;

- про скасування рішення Виконавчого комітету Хотинської міської ради №18/1 від 30 січня 2020 року «Про затвердження тарифів на послуги із захоронення сміття завезеного з інших регіонів країни» .

Цього ж дня, 02 березня 2020 року, постійною комісією з питань регламенту, депутатської діяльності, етики, забезпечення законності та правопорядку Хотинської міської ради прийнято рішення про невідкладне скликання позачергової сесії Хотинської міської ради 02 березня 2020 року на 09:15 год. з вищенаведеним порядком денним.

55-ою сесією Хотинської міської ради VII скликання 02 березня 2020 року прийнято рішення №563/55/20 «Про недовіру та дострокове припинення повноважень Хотинського міського голови ОСОБА_1 » , яким висловлено недовіру та достроково припинено повноваження Хотинського міського голови, згідно пункту 2 статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .

Підставами для прийняття рішення про дострокове припинення повноважень голови стало рішення Виконавчого комітету Хотинської міської ради №18/1 від 30.01.2020 року «Про затвердження тарифів на послуги із захоронення сміття завезеного з інших регіонів країни» , яке несе великі екологічні ризики та яке викликало соціальну напругу, небувале обурення та супротив серед жителів міста щодо завезення та захоронення твердих побутових відходів з інших регіонів країни та рішення Виконавчого комітету Хотинської міської ради №14/1 від 30.01.2020 р. «Про торгівлю в м. Хотин» , яке призвело до незаконної забудови та торгівлі в охоронній частині ДІАЗУ «Хотинська фортеця» .

Серед іншого, депутатами Хотинської міської ради було відзначено про нехтування Хотинським міським головою законодавства України, правами та інтересами громади, про постійні порушення Конституції України; Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» , «Про статус депутатів місцевих рад» , «Про доступ до публічної інформації в Україні» , «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» , «Про службу в органах місцевого самоврядування» , а також про ігнорування депутатських та громадських вимог, тиск, систематичні погрози та залякування депутатського корпусу.

Позивач, вважаючи, що рішення 55-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 02 березня 2020 року №563/55/20 про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень Хотинського міського голови прийнято за відсутності передбаченого законом для цього підстав та з порушенням встановленої законом процедури, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що неточності та правові прогалини Закону України "Про місцеве самоврядування" не можуть бути підставою для неможливості міською радою реалізувати свої повноваження щодо контролю за діяльністю міського голови, дії якого носять узурпаційне забарвлення, що є неприпустимим в цивілізованій державі. Наявні ж процедурні порушення при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції визнані такими, що не можуть мати наслідком скасування правильного по суті рішення, оскільки за умови суворого дотримання Хотинською міською радою передбаченої законом процедури, воно не могло б бути іншим.

Колегія суддів, надаючи оцінку даним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, в призмі приписів ст. 308 КАС України, відзначає наступне.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Конституції України).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені також у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР).

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.

За змістом частини третьої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною шостою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 обумовлено, що у разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради - відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради.

У цих випадках сесія скликається:

1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Законом;

2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті

Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації (частина сьома статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997).

У разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб`єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті, або у разі якщо такі посади є вакантними сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради (частина восьма статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997).

Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради (частина дев`ята статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997).

Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради (частина десята статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997).

За правилами частин першої - третьої статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією. До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники.

В силу вимог частини четвертої цієї статті, постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями. А за приписами частини п`ятнадцятої цієї статті, перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" №1160-IV від 11.09.2003 щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради.

Порядок дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови врегульовано статтею 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997.

Так, згідно з частиною першою зазначеної статті повноваження сільського, селищного, міського голови вважаються достроково припиненими у разі:

1) його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови;

2) припинення його громадянства;

3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

4) набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» ;

5) порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених цим Законом;

6) визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер;

7) його смерті.

Частиною другою статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 передбачено, що повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути достроково припинені за наявності однієї з таких підстав:

1) якщо він порушує Конституцію або закони України;

2) якщо він порушує права і свободи громадян;

3) якщо він не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.

Повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу рад (частина третя статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ).

Як відзначено вище, обгрунтовуючи правомірність власних дій та рішень, відповідач наголошував на тому, що позивач, перебуваючи на посаді міського голови, порушив вимоги Конституції України і Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про доступ до публічної інформації в Україні", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Крім того, відповідачем наголошувалось на неналежності здійснення позивачем наданих йому повноважень, ігнорування депутатських та громадських вимог, систематичне не виконання рішень Хотинської міської ради та виконавчого комітету.

Надаючи оцінку позиції суду першої інстанції при вирішенні даної справи, судова колегія апеляційної інстанції відзначає, що рішення міської ради, яке є предметом оскарження в межах даної справи, не грунтується на доведеності в законодавчо встановленому порядку факту порушення позивачем Конституції та Законів України, а також вчинення тиску на депутатів міської ради та їх залякування. Будь-яких посилань на обставини, які б свідчили про порушення позивачем законодавчих приписів оскаржуване рішення міської ради не містить.

Верховний Суд у постанові від 23.06.2020 року (справа №П/811/350/18) відзначив, що принцип обгрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Суомінен проти Фінлдяндії" від 01.07.2003 року зазначено, що органи влади зобов`язанні виправдати свої дії, навівши обгрунтування своїх рішень.

Наразі, судом першої інстанції в ході ухвалення оскаржуваного рішення наведених вище висновків Верховного Суду та ЄСПЛ враховано не було.

Окрім того, заперечуючи проти позову, відповідач наголошував на тому, що підставами винесення органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення слугували також і рішення виконавчого комітету Хотинської міської ради № 14/1 від 30.01.2020 року "Про торгівлю в м.Хотин" та № 18/1 від 30.01.2020 року "Про затвердження тарифів на послуги із захоронення сміття зазначеного з інших регіонів країни", як такі, що несуть великі екологічні ризики та викликали обурення жителів міста.

Надаючи правову оцінку вказаному, судова колегія зазначає наступне.

Повноваження виконавчих органів міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку встановленні статтею 30 Закону № 280/97. Зокрема (окрім іншого) до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів відповідних рад відноситься: вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин; організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі.

Відповідно до вимог частини 6 статті 59 Закону № 280/97 виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Частиною 9 статті 59 Закону № 280/97 встановлено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Згідно частини 10 статті 59 Закону № 280/97 акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В ході розгляду справи судом встановлено, що рішення виконавчого комітету № 14/1 та 18/1 від 30.01.2020 року, які слугували основною підставою дострокового припинення повноважень позивача, не скасовані Хотинською міською радою, а також не визнані протиправними в судовому порядку. Останні навіть не були предметом оскарження в судовому порядку і тому не можуть вважатись такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

Серед іншого, судова колегія вважає також безпідставними доводи відповідача з приводу того, що рішенням виконавчого комітету № 14/1 дозволено незаконну забудову в охоронній частині ДІАЗ "Хотинська фортеця", оскільки, як встановлено з матеріалів справи, даним рішенням надано лише дозвіл на тимчасове розміщення об`єктів торгівлі, а не на будівництво таких об`єктів.

Зокрема, підставою для розміщення зазначених об`єктів є паспорт прив`язки, який відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244, видається відповідним органом з питань містобудування та архітектури.

Крім того, судова колегія враховуючи вище наведені приписи ч. 6 ст. 59 Закону №280/97-ВР щодо порядку прийняття рішень виконавчим комітетом сільської, селищної, міської, районної у місті ради, в межах своїх повноважень, відзначає, що чинним законодавством не передбачено персональної відповідальності позивача за прийняття колегіальним органом виконавчого комітету рішення.

До того ж, міська рада, вважаючи такі рішення протиправними, фактично самоусунувшись, не вчинила жодних дій, які б стосувались скасування чи визнання нечинними цих рішень.

Отже, проаналізувавши наведе вище, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем не надано до суду належних доказів щодо наявності фактів порушень позивачем вимог Конституції та Законів України.

Разом з тим, у відповідності до вимог частини 2 статті 2 КАС України суд повинен перевірити чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чи прийнято рішення пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

У Рішенні від 25 січня 2012 р. № 3-рп/2012 (справа № 1-11/2012) Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності.

По своїй суті, принцип пропорційності є загальноправовим, який спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу між будь-яким інтересом, як то приватним чи публічним. З наведеного слідує, що цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.

В ході судового розгляду справи відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що позивачем вчинені дії/бездіяльність, які стосуються: незадовільної роботи/координації в сфері соціально-економічного розвитку міста; неналежного вирішення бюджетних та фінансових питань; ігнорування депутатських і громадських вимог; невиконання рішень міської ради та виконавчого комітету, тощо. Разом з тим, вказані недоліки відповідачем закладено в основу спірного рішення, і були підставами для припинення повноважень позивача, що не узгоджується з наведеними вище висновками суду.

Відтак, судова колегія вважає, що відповідач, приймаючи спірне рішення не дотримався принципу співмірності між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, судова колегія зауважує, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. (ч.1. ст. 46 Закону № 280/97)

Відповідно до вимог частини 7 статті 46 Закону № 280/97 сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.

У відповідності до вимог частини 10 статті 46 Закону № 280/97 рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Рішенням Хотинської міської ради від 04.01.2019 року № 411/41/19 затверджено Регламент Хотинської міської ради (далі - Регламент), пунктом 7 статті 25 якого передбачено, що рішення про скликання чергової сесії ради доводиться до відома депутатів і населення не пізніше як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніше як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, зокрема статті 46 Закону № 280/97-ВР та статті 25 Регламенту, дозволяє дійти висновку, що підставою для скликання позачергової сесії міської ради є ініціатива не менш як однієї третини депутатів від загального складу ради, а рішення про скликання чергової сесії ради доводиться до відома депутатів і населення не пізніше як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніше як за день до сесії із зазначення часу скликання.

Судом встановлено, що позачергова сесія Хотинської міської ради була скликана на вимогу 19 депутатів міської ради на 02 березня 2020 року на 09:15 год з порядком денним: (окрім іншого) про недовіру Хотинському міському голові ОСОБА_1 та дострокове припинення поноважень Хотинського міського голови ОСОБА_1 , згідно рішення постійної комісії з питань регламенту, депутатської діяльності, етики, забезпечення законності та правопорядку від 02.03.2020 року, тобто з порушенням вимог частини 10 статті 46 Закону № 280/97 та пункту 7 статті 25 Регламенту, в частині доведення до відома депутатів і населення не пізніше як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніше як за день до сесії із зазначення часу скликання.

Отже, наведені обставини у своїй сукупності свідчать про порушення законодавчо визначеної процедури для скликання позачергової сесії міської ради, тобто її нелегітимність, що є підставою для визнання протиправним проведення її пленарних засідань і, як наслідок, скасування рішення, прийнятого на такому пленарному засіданні, як неправового по відношенню до позивача.

Така правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 360/2169/19, яку в силу частини 5 статті 242 КАС України суд застосовує до спірних правовідносин.

Крім того, в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 1640/3394/18 Верховний Суд вказав, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило тягнуть настання дефектних наслідків.

Слід зазначити й те, що відповідно до вимог статті 144 Конституції України, статті 59 Закону України № 280/97 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За правилами частини 11 статті 59 Закону № 280/97, пункту 2 частини 1 статті 15, частини 3 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" органи місцевого самоврядування, які є розпорядниками інформації, зобов`язанні оприлюднювати на офіційних веб-сайтах проекти актів органів місцевого самоврядування, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно - правові засади діяльності. Проекти нормативно - правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніше як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Проте, всупереч вимогам частини 3 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" проект оспорюваного рішення про недовіру Хотинському міському голові ОСОБА_1 та дострокове припинення повноважень Хотинського міського голови ОСОБА_1 не був оприлюднений у зазначений термін.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 серпня 2019 року у справі № 500/6108/16-а, порушення вимог закону щодо оприлюднення проекту рішення відповідної ради та недоведеність викладених в оспорюваному рішенні порушень з боку посадової особи місцевого самоврядування є підставами для визнання рішення про дострокове припинення повноважень такої особи протиправним та його скасування.

Крім того, відповідно до статті 31 Регламенту проект рішення, що планується винести на розгляд ради, подається секретарю ради у друкованій та електронній формі. До проекту рішення додають передбачені текстом додатки.

З матеріалів справи встановлено, що проект оскаржуваного рішення про недовіру Хотинському міському голові ОСОБА_1 та дострокове припинення повноважень Хотинського міського голови Головльова М.О., і відповідні додатки до цього проекту не було подано секретарю ради, внаслідок чого проект рішення не був зареєстрований секретарем ради у книзі реєстрації проектів і не був переданий відповідним комісіям ради для обговорення та відповідним структурним підрозділам виконавчого комітету для візування, чим порушено вимоги статті 32 Регламенту.

Згідно вимог частини 2 статті 59 Закону № 280 та пункту 2 статті 58 Регламенту рішення ради приймаються після обговорення на її пленарному засіданні більшістю депутатів від загального складу ради.

За таких обставин, суд погоджується із доводами апелянта про те, що зазначені вище обставини унеможливлювали розгляд сесією даного проекту рішення. Розгляд питання про оголошення недовіри та дострокове припинення повноважень позивача фактично відбувся без його обговорення, що суперечить нормам частини другої статті 59 Закону №280/97-ВР та вимогам Регламенту.

Системний аналіз наведеного вище в контексті встановлених обставин справи, дає підстави дійти висновку, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням порядку, передбаченого законодавством, а також суперечить вимогам обґрунтованості, оскільки при його прийнятті не встановлені та не враховані всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, відтак наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення.

Окремо судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази і довести певні обставини, які свідчать про правомірність його дій/бездіяльності, законність прийнятих рішень. Однак, відповідач у згаданих правовідносинах, не спростував доводів позивача - в частині порушень процедури прийняття рішення та протиправності самого рішення, як акту індивідуальної дії.

За нормами статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, з урахуванням встановлених обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, що мають значення для справи, суд приходить до висновку про відсутність достатніх та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували обставини правомірності прийнятого відповідачем рішення про недовіру Хотинському міському голові ОСОБА_1 та дострокове припинення його повноважень.

Підсумовуючи наведене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заявленого позову та вважає протиправним оскаржуване рішення Хотинської міської ради, яке підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень відповідача щодо порушень, які пов`язані з господарською діяльністю та публічною службою позивача Хотинської міської ради, не спростовують висновків суду щодо протиправності спірного рішення.

Щодо питання про поновлення позивача на займаній посаді судова колегія відзначає наступне.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Статтею 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

За правилами статті 3 цього Закону посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , цим та іншими законами України.

Таким чином, аналізуючи наведені вище положення законодавства, суд доходить висновку, що міський голова є посадовою особою органу місцевого самоврядування, і така посада є виборною.

Закінчення строку повноважень посадових осіб органів місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади, є однією з підстав припинення служби в органах місцевого самоврядування.

У свою чергу, судова колегія зауважує, що Постановою Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-IX "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" призначено чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів (крім визначених пунктами 2 і 3 цієї Постанови) на неділю, 25 жовтня 2020 року.

Отже, розгляд даної справи відбувається одночасно з проведенням чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

Таким чином, враховуючи, що посада міського голови є виборною та те, що міський голова обирається в порядку, визначеному законом, поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді прямо суперечитиме основним засадам загального, рівного, прямого виборчого права територіальної громади.

За таких обставин, колегія суддів доходить до висновку про неможливість поновлення позивача на посаді Хотинського міського голови.

При цьому, колегія суддів відзначає, що будучи обраним на посаду міського голови, позивач міг обґрунтовано розраховувати на те, що, за звичайних обставин, увесь строк його перебування на посаді буде зарахований до трудового та пенсійного стажу, стажу роботи в органах місцевого самоврядування тощо.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Частина друга статті 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП). Одночасно суд визнає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 2.10. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 N 58, у разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, звільнений ..." і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

Згідно з п. 2.27. вказаної Інструкції запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Таким чином, враховуючи встановлені обставин, з метою ефективного захисту законних прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати позивача звільненим з посади міського голови м. Хотин у зв`язку з закінченням строку повноважень відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та зобов`язати Хотинську міську раду внести до трудової книжки позивача відповідний запис.

Одночасно з цим, колегія суддів зазначає, що відсутність правової можливості поновити позивача на посаді, яка є виборною, не може позбавити його права на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі -Порядок №100) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу.

Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Вирішуючи позов у вказаній частині, судом також враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-511цс16, відповідно до якої виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин (в тому числі і в разі виплати вихідної допомоги, тощо).

Із змісту пункту 5 Порядку №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

Відповідно до довідки Хотинської міської ради, виданої ОСОБА_1 , вбачається, що два календарні місяці, які передують звільненню позивача є січень та лютий 2020 року. Загальна кількість відпрацьованих днів за ці два місяці становить 41 день (21 день + 20 днів), загальна сума заробітної плати 52520 грн.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 1281 грн. (52520 грн. / 41 день = 1281,00 грн/день).

Беручи до уваги викладене, необхідно стягнути з Хотинської міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.03.2020 р. по 18.11.2020 року (дата ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) у сумі 234 423,00 грн. (1281,00 грн./день х 183 днів р/д).

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення в стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хотинської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 55-ої сесії Хотинської міської ради VII скликання від 02 березня 2020 року № 566/55/20 про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень Хотинського міського голови ОСОБА_1 .

Визнати ОСОБА_1 звільненим з посади міського голови м. Хотин у зв`язку з закінченням строку повноважень відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та зобов`язати Хотинську міську раду внести до трудової книжки ОСОБА_1 відповідний запис.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хотинської міської ради Чернівецької області (код ЄДРПОУ 04062205) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі - 234423,00 (двісті тридцять чотири тисячі чотириста двадцять три) грн.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 в межах суми стягнення за один місяць.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.