Ухвала

від 19.11.2020 по справі 922/1402/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1402/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-сервісна компанія (далі - ТОВ Харківська енерго-сервісна компанія , скаржник)

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2020

у справі № 922/1402/20

за позовом Акціонерного товариства Полтаваобленерго

до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-сервісна компанія

про стягнення 148 857,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Харківська енерго-сервісна компанія 26.10.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі №922/1402/20, а рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2020 у справі №922/1402/20 залишити в силі. Крім того, скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження судового рішення.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.11.2020 у зв`язку з перебуванням суддів Булгакової І.В. та Селіваненка В.П. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №922/1402/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ТОВ Харківська енерго-сервісна компанія , Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Акціонерне товариство Полтаваобленерго звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ Харківська енерго-сервісна компанія про стягнення з відповідача на користь позивача 76 889,40 грн. авансової оплати по договору підряду на виконання проектних робіт від 06.09.2018 №3207 (далі - Договір), 56 590,60 грн. пені нарахованої відповідно до пункту 7.2. Договору, 15377,88 грн. штрафу відповідно до пункту 7.4. Договору.

В обґрунтування позову позивач вказував, що відповідачем були порушені умови Договору, який укладений між сторонами, зокрема не виконані роботи у встановлений договором строк та у подальшому не повернута сума авансової оплати, що перерахована позивачем за платіжним дорученням від 14.12.2018 № 0000699564 у розмірі 76 889,40 грн., у зв`язку із чим позивачем нараховані штрафні санкції згідно з пунктами 7.2. та 7.4. Договору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.07.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Харківська енерго-сервісна компанія на користь Акціонерного товариства Полтаваобленерго 35 984,24 грн. пені нарахованої відповідно до пункту 7.2. Договору. В решті позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі №922/1402/20 рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2020 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ Харківська енерго-сервісна компанія на користь Акціонерного товариства Полтаваобленерго 76 889,40 грн. авансової оплати за Договором. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ Харківська енерго-сервісна компанія на користь Акціонерного товариства Полтаваобленерго 76 889,40 грн. авансової оплати за Договором. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2020 залишено без змін.

Не погоджуючись із ухваленою постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ Харківська енерго-сервісна компанія звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду, як таку, що не відповідає вимогам чинного законодавства та не ґрунтуються на всебічному дослідженні обставин справи.

Так, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин статтю 849 Цивільного кодексу України, та не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постановах від 21.10.2019 у справі №916/3009/17, від 25.05.2020 у справі 909/240/19, від 03.07.2019 у справі №922/2982/19, від 20.12.2019 у справі №911/1570/18, від 14.08.2018 у справі №908/15875/17, а саме щодо відсутності підстав для повернення авансу позивачу; та у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №461/10610/13-ц щодо належного повідомлення учасників справи.

Крім того, скаржник зазначає, що дана касаційна скарга подається на підставі підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для залишення без руху/відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд виходить з такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 ГПК України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України (в редакції чинній від 08.02.2020) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та/або у справах із ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами б - г пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України покладається на скаржника.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названих категоріях господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами б - г пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Відповідно до Закону України від 11 листопада 2019 року № 294-ІХ Про Державний бюджет України на 2020 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 становить 2 102, 00 грн.

Предметом позову в даній справі є стягнення 148 857, 88 грн. А, отже, ціна позову у справі № 922/1402/20 підпадає під дію обмежень, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Як уже зазначалось, серед підстав, передбачених пунктом 2 частиною третьої статті 287 ГПК України, ТОВ Харківська енерго-сервісна компанія у поданій касаційній скарзі вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики має на значний суспільний інтерес та виняткове значення для скаржника.

Водночас скаржник не вказує у чому саме полягає фундаментальність даної справи (правових відносин) для формування правозастосовчої практики. По суті наведені скаржником доводи зводяться до заперечень обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, до переоцінки доказів по справі, та фактично до незгоди з ухваленими рішеннями суду, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Крім того, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають Суду підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або наявні інші підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Касаційний господарський суд відзначає, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: суспільний інтерес , значення для формування єдиної правозастосовчої практики , малозначні справи , виняткове значення тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

Слід врахувати і те, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь одного з учасників судового процесу є звичайним передбачуваним процесом.

Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваного судового рішення висновків Верховного Суду не є явно обґрунтованими. Як вбачається зі змісту вказаних постанов, останні не суперечать висновкам оскаржуваного судового рішення. З огляду на наведені аргументи в контексті постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, у суду не виникає розумних сумнівів щодо застосування даної норми права у спірних правовідносинах на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами попередніх інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №922/1402/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки встановлена відсутність підстав для відкриття касаційного провадження клопотання у цій справі судом не розглядається.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-сервісна компанія на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі №922/1402/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос