Постанова

від 17.11.2020 по справі 826/26703/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 826/26703/15

адміністративне провадження № К/9901/40012/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/26703/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Логос Партнер до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2016 (головуючий суддя Іщук І.О., судді: Погрібніченко І.М., Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 (головуючий суддя Парінов А.Б., судді: Грибан І.О., Губська О.А.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Логос Партнер (далі також Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі також ДПІ, відповідач), Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив:

визнати дії (бездіяльність) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України протиправними;

зобов`язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державну фіскальну службу України, Державну казначейську службу України повернути з рахунку № НОМЕР_1 в Казначействі України МФО 899998 системи електронного адміністрування податку на додану вартість суму 351400,00грн. ТОВ Логос Партнер код ЄДРПОУ 38725904 на поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ КБ Приватбанк МФО 320649 ТОВ Логос Партнер код ЄДРПОУ 38725904.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання положень статті 200-1 Податкового кодексу України зі свого поточного рахунку здійснено перерахунок грошових коштів у сумі 365000,00грн. на його рахунок у системі електронного адміністрування податку. Товариством до ДПІ подано Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4), в якій просив повернути з його електронного рахунку на поточний рахунок грошові кошти у сумі 351400,00грн. Проте, відповідачем надіслано до Державної казначейської служби України реєстр на перерахування зазначених грошових коштів до Державного бюджету. За таких обставин позивач звернувся до суду з адміністративним позовом для захисту своїх прав та інтересів.

ДПІ та Державна казначейська служба України проти позову заперечили, з підстав, викладених у запереченнях на позов.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо надсилання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Логос Партнер" (код за ЄДРПОУ 38725904) у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстру, в якому зазначено про необхідність перерахування до бюджету суми податку 351400,00грн.

Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо ненадсилання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Логос Партнер" (код за ЄДРПОУ 38725904) у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстру, в якому зазначено про необхідність перерахування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Логос Партнер" (код за ЄДРПОУ 38725904) суми податку 351400,00грн.

Ухвалено стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логос Партнер" (код за ЄДРПОУ 38725904) 351400,00грн..

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 у справі №826/26703/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/26703/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 17.11.2020.

В обґрунтування касаційної скарги ДПІ посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Відповідач зазначає про обставини справи та вказує, що позивач, заповнюючи Додаток 4 до податкової декларації, повідомив про необхідність перерахування коштів з рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ, що перевищує суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 351000грн. саме до бюджету в рахунок сплати податкових зобов`язань з податку, а не на рахунок підприємства. У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати рішення судів попередніх інстанції, прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Логос Партнер" (код за ЄДРПОУ 38725904) 25.04.2013 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа за адресою: 03680, м. Київ, вулиця Желябова, буд. 8/4, про що свідчить Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ №178109.

Згідно Свідоцтва №200128923 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №559928, позивач з 01.07.2013 зареєстровано як платника податку на додану вартість.

Товариством на виконання положень статті 200-1 Податкового кодексу України зі свого поточного рахунку здійснено перерахунок грошових коштів у сумі 365000,00грн. на його рахунок у системі електронного адміністрування податку, що підтверджується платіжними дорученнями №446 від 07.07.2015 на суму 10000,00грн.; №449 від 08.07.2015 на суму 105000,00грн.; №85 від 09.07.2015 на суму 108000,00грн.; №460 від 10.07.2015 на суму 32000,00грн.; №461 від 10.07.2015 на суму 20000,00грн.

19.08.2015 платником податків до ДПІ було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) (а.с. 14-16).

У вказаній заяві позивач просив відповідно до пункту 200-1.6. статті 200-1 Податкового Кодексу України суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, у розмірі 351400,00грн. перерахувати на рахунок № НОМЕР_2 , МФО 320649, ПАТ КБ Приватбанк , Київ.

Державною фіскальною службою України надіслано до Державної казначейської служби України реєстр про перерахування з електронного рахунку позивача саме до бюджету суми 351400,00грн.

Факт перерахування 352400,00грн. суми грошових коштів з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість до бюджету підтверджується Карткою облікового рахунку позивача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яка наявна в матеріалах справи.

У зв`язку з цим, вважаючи бездіяльність відповідачів щодо неповернення товариству надміру сплачених коштів протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії Державної фіскальної служби України по перерахуванню надмірно сплачених коштів до бюджету, а не на рахунок платника податків є протиправними.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 200-1.1 статті 200-1 ПК України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 2001.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200-1.5 статті 200-1 ПК України, з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Відповідно до пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України, якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої декларації, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню:

а) або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов`язань з податку;

б) або на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов`язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

Виходячи з системного аналізу наведених правових положень вбачається, що на територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, як на контролюючі органи, до яких віднесено і відповідача, покладено обов`язок лише щодо прийняття поданої платником податків заяви про перерахування коштів на поточний рахунок такого платника, поданої в складі відповідної податкової звітності з податку на додану вартість.

Повноваженнями щодо фактичного здійснення перерахування таких коштів наділені Державна фіскальна служба України та відповідний орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому ПК України передбачає визначену послідовність дій, які вказаним органам необхідно здійснити для перерахування коштів з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків.

Наведене підтверджується, зокрема, приписами пункту 21-1 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569, відповідно до яких для відповідного перерахування коштів ДФС надсилає Казначейству реєстр, в якому зазначаються найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника податку, та реквізити такого рахунка (у разі подання платником податку заяви про повернення коштів на його поточний рахунок). Казначейство на підставі зазначеного реєстру протягом п`яти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Податковим кодексом України для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов`язань, здійснює відповідне перерахування.

Судами встановлено, що Державною фіскальною службою України надіслано до Державної казначейської служби України реєстр про перерахування з електронного рахунку позивача суми 351400,00грн. до бюджету, а не на рахунок платника, як просив позивач у заяві. Розмір переплати сторонами не оспорюється.

На підставі матеріалів справи судами констатовано, що в Заяві позивач просив відповідно до пункту 200-1.6. статті 200-1 ПК України суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, у розмірі 351400,00грн. перерахувати на рахунок у Банку.

Як з`ясовано судами, факт перерахування 352400,00грн. суми грошових коштів з рахунку позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість до бюджету підтверджується Карткою облікового рахунку позивача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яка наявна в матеріалах справи.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується висновками судів попередніх інстанцій про те, що Державною фіскальною службою України порушено право позивача діями по надсиланню органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстру, в якому зазначено про необхідність перерахування до бюджету суми 351400,00грн. та бездіяльністю щодо ненадсилання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстру, в якому зазначено про необхідність перерахування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Логос Партнер" суми 351400,00грн.

Водночас, зазначене перерахування грошових коштів здійснювалось на підставі Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4), у якій позивач просив перерахувати кошти у розмірі 351400,00грн. на рахунок у Банку, що порушує права та інтереси позивача.

Доводи ДПІ у касаційній скарзі про те, що позивач, заповнюючи Додаток 4 до податкової декларації, повідомив про необхідність перерахування коштів з рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ, у розмірі 351000грн. саме до бюджету в рахунок сплати податкових зобов`язань з податку, а не на рахунок підприємства не знайшли свого підтвердження.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 у справі №826/26703/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду