Постанова

від 19.11.2020 по справі 805/4460/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 805/4460/18-а

адміністративне провадження № К/9901/32010/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2018 року (головуючий суддя Толстолуцька М.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (головуючий суддя Арабей Т.Г., судді - Блохін А.А., Казначеєв Е.Г.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №497" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Аптека № 497 (далі - ТОВ Аптека № 497 ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області), яке є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просило поновити строк звернення до суду з цим позовом; визнати протиправним та скасувати рішення від 28 серпня 2015 року № 57 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача.

Позов обґрунтовано безпідставністю прийняття контролюючим органом 28 серпня 2015 року оскаржуваного рішення № 57 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з підстав неподання ТОВ Аптека № 497 протягом 12 звітних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість, оскільки позивач не подавав вказаної звітності до контролюючого органу протягом 12 місяців у період з 1 серпня 2014 року по 31 липня 2015 року з поважних причин (форс - мажорні обставини), що підтверджено Сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України від 12 вересня 2014 року, яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 1 липня 2014 року платнику податків при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 серпня 2015 року № 57 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Аптека "№497".

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема, у касаційній скарзі відповідач цитує норми матеріального права, вказує на їх неправильне застосування, оскільки позивач як платник податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців не подавав контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, а тому оскаржуване рішення прийняте на підставі норм Податкового кодексу України. Також вказувало, що податкова звітність не є тотожною фінансовій звітності, що унеможливлює застосування до такої положень Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Разом з касаційною скаргою ГУ ДПС у Донецькій області було подано клопотання про заміну відповідача у цій справі з ГУ ДФС у Донецькій області на його правонаступника - ГУ ДПС у Донецькій області.

Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби України за переліком згідно з додатком 1, а також реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби України за переліком згідно з додатком 2. Згідно з додатками 1 та 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України утворено ГУ ДПС у Донецькій області до якого приєдналося ГУ ДФС у Донецькій області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р "Питання Державної податкової служби" визначено можливість забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну фіскальну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" Державна податкова служба України є правонаступником прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності. Основні завдання та повноваження Державної податкової служби України визначені у Положенні про ДПС, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227.

ГУ ДПС у Донецькій області зареєстровано як юридичну особу і включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за кодом 43142826.

За змістом статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

ТОВ Аптека № 497 скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Аптека №497" з 14 травня 1998 року було зареєстровано платником податку на додану вартість (код ЄДРПОУ 22037311).

Позивач знаходився на обліку в Єнакіївській ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Згідно з наказом Державної фіскальної служби України від 7 листопада 2014 року №256 Про переміщення та закінчення простою функціональні обов`язки територіального органу, що знаходиться на тимчасово неконтрольованій території було покладено на ДПІ у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області.

ДПІ у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області 28 серпня 2015 року прийнято рішення № 57 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Аптека №497".

Правовою підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість податковим органом визначено підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України - особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість.

Вказане рішення позивач не отримував, про наявність останнього йому стало відомо з матеріалів кримінального провадження №32016050000000007 від 24 лютого 2016 року, а саме з повідомлення про підозру від 13 березня 2018 року відносно директора ТОВ Аптека №497 ОСОБА_1 , у зв`язку з чим до контролюючого органу було надіслано адвокатські запити.

Відповідачем 18 квітня 2018 року на запит було направлено лист № 259/05-14-08-01-13 та рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Отримавши рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 28 серпня 2015 року № 57, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним, та про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 28 серпня 2015 року № 57 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Аптека №497 суд першої інстанції виходив з того, що наявний у позивача сертифікат Торгово-промислової палати України засвідчує факт наявності обставин непереборної сили на території, де здійснює господарську діяльність та обліковується позивач, що виключає підстави для застосування до нього негативних наслідків за несвоєчасне виконання зобов`язань із подання податкової звітності.

Зазначена позиція підтримана Першим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 Податковий кодекс України (далі - ПК України) передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно пункту 49.1 статті 49 вказаного Кодексу податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

За приписами пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом г пункту 184.1 статті 184 ПК України передбачено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно статті 1 Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1669-VII), період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (стаття 10 Закону №1669-VII).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" було затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Місто Єнакієве було включено до вказаного додатку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р.

Пунктами 1, 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053".

Згідно з додатком до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, м. Єнакієве Донецької області віднесено до населених пунктів де здійснювалася антитерористична операція.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не виконував свого обов`язку щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість за звітні періоди: серпень 2014 року - липень 2015 року, що зумовило прийняття податковим органом оскаржуваного рішення від 28 серпня 2015 року № 57 про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.

Проте, Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 12 вересня 2014 року №3063/05-4 підтверджено ТОВ Аптека №497 настання обставин непереборної сили з 1 липня 2014 року при здійснені господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації.

Таким чином, враховуючи те, що неподання ТОВ "Аптека "№497" податкової звітності з податку на додану вартість за період серпень 2014 року - липень 2015 року зумовлене настанням обставин непереборної сили, що підтверджується відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України та у відповідності до стаття 10 Закону №1669-VII є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що застосування до позивача передбачених підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 ПК України негативних наслідків у вигляді анулювання реєстрації платником податку на додану вартість у даному випадку є необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постановах від 24 січня 2019 року (справа №805/221/16-а), від 5 березня 2019 року (справа №805/4727/15-а) та від 16 липня 2019 року (справа №805/3456/15-а).

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення щодо анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги відповідачем зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, ГУ ДПС у Донецькій області не зазначено.

Частинами першою та другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2018 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх