Постанова

від 19.11.2020 по справі 824/448/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 824/448/19-а

адміністративне провадження № К/9901/3737/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Жука А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції справу за позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області до Релігійної організації Релегійна громада Церкви Адвентистів Сьомого Дня про застосування заходу реагування у сфері державного нагляду, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Релігійної організації Релігійна громада Церкви Адвентистів Сьомого Дня на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року (суду у складі головуючого судді - Маренича І.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року (суд у складі: головуючого судді-Білої Л.М., суддів: Курка О.П., Гонтарука В.М.)

І. СУТЬ СПОРУ

1. У квітні 2019 року Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області (далі - позивач, УДСНС України у Чернівецькій області, Управління) звернулося до суду з позовом до Релігійної організації Релігійна громада Церкви Адвентистів Сьомого Дня (далі - відповідач, Релігійна громада), в якому просило застосувати до відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом зобов`язання зупинити експлуатацію приміщення другого поверху молитовного будинку Релігійної організації Релігійна громада Церкви Адвентистів Сьомого Дня , що розташований на вул. Міжрічна, 1, м. Чернівці, до повного виконання протипожежних вимог і усунення усіх порушень, викладених в акті та приписі Чернівецького міського відділу УДСНС України у Чернівецькій області від 23 січня 2019 року №6, що стосується вищезазначеного об`єкта.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками проведеної планової перевірки на предмет дотримання Релігійною громадою вимог законодавчих та нормативно-правових актів у сферах пожежної і техногенної безпеки встановлено експлуатування відповідних будівель з порушеннями, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що, на думку позивача, зумовлює наявність підстав для застосування заходів реагування.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Релігійна організація Адвентистів Сьомого Дня є суб`єктом господарювання, свою діяльність здійснює в приміщенні молитовного будинку, що знаходиться за адресою вул. Міжрічна, 1, м. Чернівці.

3. В період з 21 по 23 січня 2019 року, згідно з наказом УДСНС України у Чернівецькій області від 28 грудня 2018 року №251 та посвідчення від 02 січня 2019 року №12, представником позивача проведено планову перевірку Релігійної громади щодо додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки в приміщенні вказаного молитовного будинку.

4. За результатами перевірки складено акт №6 від 23 січня 2019 року, в якому зафіксовано ряд порушень Релігійною громадою вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, а саме:

- приміщення будинку молитви не обладнано автоматичною пожежною сигналізацією;

- сигнал від приймально-контрольного приладу автоматичної пожежної сигналізації не виведено на пульт центрального нагляду пожежної охорони;

- не забезпечено будівлю зовнішнім протипожежним водопостачанням, не влаштоване пожежне водоймище, не передбачено два пересувних порошкових вогнегасника типу ВП-50 (з газом визискувачем у балоні або закачаний);

- приміщення будинку не обладнано системою оповіщення про пожежу;

- дерев`яні конструкції покрівлі не оброблено вогнезахисним розчином;

- в приміщенні залу засідань стільці не прикріплено до підлоги;

- люк виходу на горище не виконано протипожежним;

- не обладнано будівлю блискавкозахистом;

- не демонтовано підсобні приміщення під сценою в залі;

- не проведено технічне обслуговування наявних вогнегасників;

- особою відповідальною за пожежну безпеку не пройдено навчання та перевірку знань з отриманням посвідчення ;

- пожежний щит не доукомплектовано протипожежним інвентарем;

- не проведено заміри опору ізоляції освітлювальної електромережі;

- не забрано книжкову шафу, яка знаходить на сходовій площадці;

- не проведено технічне обслуговування і перевірку на працездатність пожежного крану, який знаходиться в приміщенні молитовного будинку;

- двері щитової не виконано протипожежними;

- евакуаційні виходи не забезпечено світловими покажчиками "Вихід" з автономним джерелом живлення;

- приміщення молитовного будинку не забезпечено знаками безпеки, згідно ДСТУ;

- електромережу під сценою не заключено в металорукав, не надано акт прихованих робіт на прокладання електромережі у вищезазначеному місці;

- вогнегасники не встановлено в легкодоступних та видних місцях;

- не вивішено на видних місцях біля плану евакуації інструкції, що визначають дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей. На план-схемах евакуації не вказано місця знаходження первинних засобів пожежогасіння - вогнегасників, пожежного крану;

- не забезпечено персонал придатними засобами індивідуального захисту;

- не здійснено ідентифікацію потенційної небезпеки;

- не розроблено інструкції щодо виконання вимог цивільного захисту та техногенної безпеки;

- не отримано посвідчення встановленого зразка про проходження функціонального навчання відповідними категоріями осіб.

5. З метою усунення виявлених перевіркою порушень, посадовою особою позивача видано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 23 січня 2019 року №6.

6. Примірники акту та припису отримано керівником відповідача 23 січня 2019 року, що підтверджується його підписами у зазначених документах, у акті в розділі "пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеної перевірки та складеного акту перевірки" зазначено "без зауважень".

7. Зважаючи на те, що вищезазначені порушення створюють потенційну загрозу життю та здоров`ю людей, позивач звернувся до суду з вимогою про вжиття заходів реагування.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року, позовні вимоги задоволено.

8.1. Застосовано до Релігійної громади заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом зобов`язання зупинити експлуатацію приміщень другого поверху молитовного будинку вищезазначеної релігійної громади, що розташовані на вул. Міжрічна, 1, м. Чернівці до повного виконання протипожежних вимог і усунути усі порушення, викладені в акті та приписі Чернівецького міського відділу УДСНС України у Чернівецькій області від 23 січня 2019 року №6, що стосуються вищезазначеного об`єкта.

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що застосування заходів реагування є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, та можуть бути усунуті. Враховуючи те, що під час проведення перевірки позивачем виявлено ряд суттєвих порушень відповідачем вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, то наявні підстави для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинення експлуатації приміщень другого поверху молитовного будинку відповідача.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕННЯ)

10. Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

11. В касаційній скарзі представник Релігійної громади зазначив про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, які суд апеляційної інстанції не дослідив, а саме: неналежне інформування відповідача про час і місце розгляду справи і розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, враховуючи вважливість для Релігійної громади результату розгляду цієї справи.

12. На думку представника відповідача, захід втручання, що розглядається у цій справі, є порушенням права Релігійної громади на свободу думки, совісті і релігії. Управлінням не дотримано пропорційності втручання та справедливого балансу між інтересами відповідача та суспільними інтересами.

13. Вказано, що суд апеляційної інстанції, прийняв оскаржуване рішення без врахування того, що частина виявлених Управлінням під час перевірки порушень була усунута відповідачем, а інші з них не можуть створювати загрозу життю та/або здоров`ю людей.

14. Представник відповідача зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки виявленим порушенням та їх співмірності із заходами, про які просить позивач щодо зупинення діяльності культової споруди, порушив вимогу, встановлену частиною першою статті 242 КАС України щодо обґрунтованості судового рішення. Суди попередніх інстанцій фактично обмежились лише перерахуванням наявних порушень, не з`ясували обставини того, які саме порушення є підставою для зупинення діяльності відповідача, які фактично були усунуті Релігійною громадою на час прийняття судом рішення, та з урахуванням цього не встановлено чи створюють наявні порушення вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, реальну загрозу життю та здоров`ю людей.

15. Управління подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

16. Зазначено, що твердження відповідача щодо позбавлення права на подання своїх доводів стосовно вимог позову та відповідних заперечень щодо позовної заяви, внаслідок неотримання жодних документів з суду першої інстанції - є хибними. Наголошено, що на адресу Релігійної громади неодноразово надходили повідомлення про те, що відповідачу необхідність з`явитись на пошту за листом, що було ним проігноровано. Відповідачем подана апеляційна скарга лише після початку виконання судового рішення виконавцем.

17. Також у відзиві зазначено, що з метою правомірного доведення усунення усіх порушень відповідачу необхідно звернутися із заявою до Управління для проведення позапланової перевірки, на основі якої буде складено відповідний акт із зазначенням наявності або відсутності виявлених раніше порушень (недоліків).

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

18. Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

19. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877).

20. Відповідно до статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

21. Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052 (далі - Положення № 1052) Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

22. Відповідно до пункту 3 Положення № 1052 основними завданнями ДСНС України є, зокрема, реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

23. Згідно зі статтею 64 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

24. Статтею 66 КЦЗ України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

25. Абзацом 1 частини першої статті 6 Закону № 877-V визначено, що підставою для здійснення позапланових заходів є подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням.

26. Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону № 877-V на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

27. За нормами частини п`ятої статті 4 Закону № 877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

28. Згідно з пунктом 12 частини першої статті 67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

29. За приписами частини другої статті 68 КЦЗ України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

30. Положеннями частини першої статті 70 КЦЗ України встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій, неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

31. Відповідно до частини другої статті 70 КЦЗ України, повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон N 460-IX).

33. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом (до 08 лютого 2020 року), розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

34. Відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу у цій справі 03 лютого 2020 року.

35. Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом N 460-IX.

36. Частинами першою-третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

37. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку про наявність підстав для застосування заходів реагування до відповідача, оскільки порушення, які встановлені під час планової перевірки, створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

38. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

39. Предметом спору у справі, що розглядається, є застосування заходів реагування до Релігійної громади у вигляді припинення експлуатації приміщення другого поверху молитовного будинку.

40. Підставою звернення до суду слугувало встановлення під час планової перевірки відповідача порушень щодо додержання законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, враховуючи відсутність у відповідача системи оповіщення про пожежу, неповної комплектації пожежних щитів, незабезпечення приміщення зовнішнім протипожежним водопостачанням, не оброблення дерев`яних конструкцій вогнезахисним розчином, не обладнання будівлі блискавкозахистом.

41. Згідно з абзацом 1 частини першої статті 6 Закону № 877-V підставою для здійснення позапланового заходу є подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням.

42. Враховуючи, що позивач є спеціальним органом, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, суд зазначає, що належним доказом усунення зафіксованих в акті перевірки порушень є результати повторної перевірки.

43. Однак, матеріали справи не містять доказів про подання такої заяви Релігійною громадою до звернення позивача до суду із цим позовом, також відсутній висновок позивача про усунення відповідачем усіх порушень, зафіксованих в акті №6.

44. Також є необґрунтованими доводи представника Релігійної громади, викладені в касаційній скарзі, щодо часткового усунення виявлених порушень, а саме: замовлено та виготовлено проектну документацію на автоматичну установку пожежної сигналізації, звукової системи сповіщення про пожежу та систему передавання тривожних сповіщень; складення кошторису та збирання коштів для відповідного обладнання сигналізації; придбання два пересувних порошкових вогнегасника типу ВП-50; проведення технічне обслуговування наявних вогнегасників; проходження відповідальною особою відповідного навчання та отримання посвідчення про функціональне навчання (підвищення кваліфікації цільового призначення) у сфері цивільного захисту; доукомплектування пожежного щита протипожежним інвентарем; проведення замірів опору ізоляції освітлювальної електромережі; прибирання книжкової шафи, яка знаходилась на сходовій площадці; електромережа під сценою заключена в металорукав. Колегією суддів Верховного Суду наголошено, що вказані усунення повинні бути підтверджені актом уповноваженої особи позивача.

45. Крім того, відповідач у разі усунення недоліків в повному обсязі, виявлених органом перевірки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не позбавлений можливостей звернутись до суду першої інстанції з заявою про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду адміністративної справи.

46. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 823/589/16 (провадження №К/9901/30861/18), від 05 грудня 2019 року у справі № № 805/1493/17-а (провадження №К/9901/45872/18), від 10 вересня 2020 року у справі № 620/1857/19 (провадження №К/9901/1451/20).

47. Також, суд звертає увагу сторін на те, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації другого поверху молитовного будинку, є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

48. При цьому, поняття "загроза життю та/або здоров`ю людини" є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

49. Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

50. Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

51. Виявлені порушення, зазначені в акті, зокрема, відсутність системи протипожежного захисту, не оброблення дерев`яних елементів горищних покриттів засобами вогнезахисту не можуть призвести до пожежі, проте, не усунення цих порушень, у разі виникнення пожежі, може створити умови, що призведуть до загибелі людей або ж нанесенню шкоди їх здоров`ю. У свою чергу, наявність цих порушень підтверджується матеріалами справи.

52. Колегія суддів наголошує, що згідно зі статутом Релігійної громади, відповідач здійснює діяльність, яка полягає у об`єднанні людей, спільному проведенні релігійних заходів, тощо. У свою чергу, проведення таких заходів покладає на керівника релігійної організації обов`язок щодо дотримання правил техногенної та пожежної безпеки та підвищеної уваги на усунення, у випадку наявності, таких порушень.

53. Таким чином, враховуючи що відповідач не усунув усі порушення, виявлені під час перевірки та зафіксовані в акті № 6, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для застосування заходів реагування.

54. Також є необґрунтованими доводи Релігійної громади щодо неможливості розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження та стосовно неналежного повідомлення відповідача судом першої інстанції про розгляд справи.

55. Згідно з частинами другою - четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

56. Частиною п`ятою статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

57. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що справа, яка розглядається, не підпадає під обмеження, встановлені для розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та, враховуючи бажання Управління, зазначене у позовній заяві про її розгляд саме за правилами спрощеного провадження, була розглянута відповідно до вимог КАС України.

58. З матеріалів справи вбачається, що ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження була надіслана позивачу за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, станом на час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не забрав вказане відправлення з поштового відділення. Вказана обставина свідчить про відсутність порушеного права відповідача щодо належного інформування про розгляд справи.

59. Також з матеріалів справи вбачається, що сторони не заявляли про своє бажання здійснення розгляду справи за їх участю, а тому розгляд справи здійснювався судом першої інстанції без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

60. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

61. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цих рішеннях, тому касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

62. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Релігійної організації Релігійна громада Церкви Адвентистів Сьомого Дня залишити без задоволення, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді О.В. Калашнікова

М.В. Білак

А.В. Жук