Постанова

від 18.11.2020 по справі 361/3305/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року місто Київ.

Справа 361/3305/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13790/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Желепи О.В.,

суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І.

при секретарі Гордійчук Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2020 року (у складі судді Сердинського В.С., інформація про дату складення повного тексту ухвали відсутня )

в справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову

ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 300 000 грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної належному позивачу на праві приватної власності майну.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 07 грудня 2015 року між сторонами укладено договір оренди житлового будинку по АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності позивачу. У зв`язку із пошкодженням відповідачем вказаного нерухомого майна, просив стягнути з ОСОБА_2 300 000 грн у рахунок відшкодування шкоди.

В липні позивач збілшив свої позовні вимоги, та просив стягнути вартість ремонтних робіт 1 869 849, 83 грн., вартість пошкоджених дверей 314 313 грн., упущену вигоду 275 000 грн.

У вересні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на належне відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності нерухоме майно із забороною його відчуження до закінчення розгляду спору, а саме:

на житловий будинок загальною площею 121,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3221280801:01:081:0127, площею 0,0332 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2020 року заяву позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт із забороною відчуження на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , а саме:

- житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 362273832212, загальною площею 121,5 кв.м., житловою площею 59,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3221280801:01:081:0127, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0332 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 13 жовтня 2020 року звернувся безпосередньо до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на засадах верховенства права, прийнятою з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

Зазначає, що заява про забезпечення позову не містить в собі жодних обґрунтованих та законних підстав, які б надавали право на звернення до суду із правом забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а у Суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову Позивача.

Вважає, що Позивач зловживає своїми процесуальними правами, необґрунтовано повторно звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Відповідача, жодним чином не навів, не долучив будь-яких доказів того, що Відповідач збирається або має наміри продати, подарувати своє нерухоме майно, позов ґрунтується лише на припущеннях та твердженнях самого Позивача. Крім того, Позивач належним чином не обґрунтовує суму цивільного позову, не наводить доказів наявності вини Відповідача у спричиненні збитків та пошкодженні майна.

Ухвалою від 19 жовтня 2020 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, наведених у скарзі.

Позивач у судове засідання не з`явився, свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся , причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи 18 листопада 2020 року до апеляційного суду не надходили.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти дії щодо нерухомого майна відповідача є співмірним із заявленими позовними вимогами про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2459162 гривень 83к..

Проте, з таким висновком суду колегія не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії тощо. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Разом з тим подана позивачем заява у вересні 2020 року містить аналіз та висновки, щодо незгоди позивача з попердньою ухвалою апеляційного суду, якою було скасовано ухвалу районного суду за попередньою заявою позивача про забезпечення позову.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також їх співмірність із заявленими позивачем вимогами.

Проте, заява позивача ОСОБА_3 не містить будь-якого достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову.

Так, відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Виходячи з цього, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у разі, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом накладання арешту на житловий будинок загальною площею 121,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку з кадастровим номером 3221280801:01:081:0127, площею 0,0332 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому в заяві позивач посилається на значну ціну позову та збільшення ним позовних вимог з 300 000 грн. до 2 459 грн. 162 , 83 грн.

Жодних доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованих припущень, щодо намірів відповідача відчужити арештовані судом житловий будинок та земельну ділянку в с. Богданівка, в якому вона проживає з неповнолітньою дитиною, яка ходить до школи в м. Бровари , що підтверджується наданою суду довідкою, матеріали справи не містять .

Також, апеляційним судом встановлено, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність, офіційно зареєстрована, як приватний підприємець в Дарницькому районі м. Києва, вид діяльності: дошкільна освіта, організація інших видів відпочинку, денний догляд за дітьми. Розмір її річного доходу відповідно до податкової декларації складає 412 800 грн.

Окрім того, з матеріалів позовної заяви не можливо встановити дійсний розмір шкоди, сума, заявлена позивачем до стягнення в заяві про збільшення позовних вимог, частково обґрунтована кошторисом ФОП ОСОБА_4 , в якому зазначена вартість необхідних ремонтних робіт за наслідками обстеження орендованого приміщення. Проте вказаний кошторис не містить жодної інформації про те, що зазначені в ньому роботи, викликані неправомірною поведінкою відповідача під час оренди і у останнього виникне обов`язок за власний кошт ремонтувати власність позивача на зазначену ним в позові суму.

Колегія виходить з того, що з часу подачі первинної заяви в якій позивач визначав ціну позву 300 000 грн., не змінились жодні обставини, щодо поведінки відповідача з приводу користування орендованим приміщенням, про те ціна позову збільшилась більш як в 8 разів.

Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що праву позивача на збільшення ціни позову, яку останній може визначити на власний розсуд в будь-якому розмірі, не кореспондується обов`язок суду, щодо задоволення заяви про забезпечення такого позову, за недоведеності та відсутності підстав, що випливають зі змісту поданого позову та процесуальної поведінки позивача про наявність обґрунтованих припущень, можливості повного задоволення позову в розмірі його ціни.

Виходячи з викладеного, не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в частині другій статті 149 ЦПК України, за винятком випадків, коли такі наслідки безпосередньо випливають із суті рішення, дії.

З`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність заходу забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим позовним вимогам, а також оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, колегія суддів вважає, що позивачем заявлено недостатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, або ефективний захист прав позивача.

Виходячи з вимог статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для забезпечення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмету спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену практику.

Разом з тим, усупереч встановленим законом вимогам до змісту судового рішення, постановлена ухвала не містить будь-якої вмотивованої оцінки обставин справи , а також обґрунтування висновків суду в частині наявності правових підстав для задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову. Суд лише констатував, що збільшена позивачем ціна позову, свідчить про те, що станом на вересень 2020 року обраний позивачем вид забезпечення є співмірним з заявленими вимогами.

Разом з тим, за наведених вище обставин, колегія суддів доходить висновку, що питання щодо задоволення заяви про забезпечення позову судом першої інстанції вирішено з неповним з`ясуванням обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з порушенням норм процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду з такою заявою у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову призведуть до утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2020 року - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом арешту та заборони відчуження нерухомого майна - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2020 року.

Головуючий

Судді