Рішення

від 20.11.2020 по справі 314/228/20

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/228/20

Провадження № 2/314/650/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 року м.Вільнянськ

справа № 314/228/20;

провадження № 2/314/650/2020;

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О. ,

секретар судового засідання Павлівська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського (фермерського) господарства Карпенко М.І. про відшкодування збитків та матеріальної шкоди ,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Косякової З.М.

представника відповідача адвоката Кравченка В.А.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 у січні 2020 року звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського (фермерського) господарства Карпенко М.І. про відшкодування збитків та матеріальної шкоди .

В обґрунтування позову з урахуванням уточнення зазначив, що в постанові Запорізького апеляційного суду від 09.09.2020 року у справі № 314/3112/16-ц було встановлено, що є неукладеним договір оренди земельної ділянки № 54 від 09.09.2009 року між СФГ Карпенко М.І. та ОСОБА_1 , зареєстрований у відділі Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області 28 травня 2012 року за № 232150004000875.

Земельна ділянка була повернута позивачеві 04 вересня 2019 року згідно відповідного акту.

Оскільки відповідач використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав, то позивачеві необхідно відшкодувати доходи від безпідставно набутого майна та інші збитки згідно ст. ст. 16 , 22, 1212 , 1214 , 1166,1167 ЦК України. Так, протягом 2017-2019 року позивачеві завдані збитки. Відповідач вирощував сільськогосподарську продукцію. Розрахунок таких збитків позивач здійснив на підставі врожайності та середньої ціни с/х культур по Вільнянському району за 2017-2019 рік, а саме сума збитків , завданих власнику земельної ділянки шляхом її використання склала 276 446, 71 грн. Крім того, протягом липня - серпня 2017 року , після збору відповідачем врожаю, позивач, маючи намір самостійно обробляти земельну ділянку, за власний рахунок придбав паливні матеріали і насіння соняшника , провів роботи з підготовки земельної ділянки для використання - лущіння стерна пшениці, оранку, боронування, культивації, засів насіння соняшника.

Вартість палива, насіння , оплати оренди техніки і т.п. склала 11000 грн.

Сума витрат на підготовку земельної ділянки для використання та посів насіння соняшника таким чином на думку позивача складала 34 256 грн.

Проте 11 травня 2018 року відповідач знищив рослини посіяного позивачем соняшника завдавши останньому матеріального збитку.

Крім того, судовий процес у іншій справі № 314/3112/16-ц про визнання відповідного договору оренди земельної ділянки недійсним затягувався з вини представника відповідача, витрачалися кошти на поїздки до суду, розмір цих витрат склав 2015, 40 грн.

Загальна сума збитків склала 312718,11 грн. Також позивачем понесені витрати, пов`язані із отриманням інформаційних довідок, загальна сума цих витрат склала 198,14 грн.

Також позивачеві спричинено моральну шкоду, зважаючи на те , що позивач тривалий час був змушений захищати свою власність від протиправних посягань відповідача, нервував з приводу неодноразового перенесення судових засідань, відшукував кошти для сплати витрат на проведення експертиз, з урахуванням віку та стану здоров`я позивача ( особа з інвалідністю 2 групи), вартість цієї шкоди позивач оцінив в 20 000 грн.

Враховуючи вищезазначене позивач просив стягнути з СФГ Карпенко М.І. на свою користь: збитки, завдані власнику земельної ділянки шляхом її використання в 2017-2019 роках без належних правових підстав в сумі 27 446, 71 грн; витрати на підготовку земельної ділянки для використання та посів насіння соняшника в сумі 34 256 грн.; витрати на придбання пального в сумі 2015,40 грн., а всього на загальну суму 312718,11 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 20 000 грн., та судові витрати.

У судовому засіданні позивач та його представник наполягав на задоволенні позову з підстав, визначених у ньому.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити за недоведеністю, врахувавши, що позивач отримував грошові кошти за користування земельною ділянкою.

Вислухавши учасників, дослідивши надані сторонами докази , суд встановив наступне.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 09.09.2020 року у справі № 314/3112/16-ц рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 червня 2019 року скасовано. В задоволенні позову Сільськогосподарського (фермерського) господарства Карпенко М.І. до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі (кадастровий номер 2321587000:02:004:0049, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області 28 травня 2012 р. за № 232150004000875) - відмовлено.

За змістом ч. 5 ст. 82 ЦПК обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Так, зі змісту цієї постанови апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 5,500 га, розташована на території Привільненської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, кадастровий номер 2321587000:02:004:0049. Право власності на зазначену земельну ділянку набуто в порядку спадкування, про що видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.11.2007р., та підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 281243, виданим відділом земельних ресурсів у Вільнянському районі 06.08.2008р. При цьому встановлено, що вищезазначений договір оренди землі № 54 від 09 вересня 2009 р., між ОСОБА_1 і СФГ Карпенко М.І. є неукладеним.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи

наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Правові позиції щодо кондикційних зобов`язань висловлювались Верховним Судом, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Разом з цим судом враховується, що предметом дійсного позову в цій справі не є стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав, а є відшкодування моральної шкоди та збитків , а саме таких збитків як збитків, які зазнав позивач в ході розгляду іншої справи № 314/3112/16-ц у вигляді витрат на проїзд до суду та збитків, які зазнав позивач у вигляді доходів відповідача, виходячи з середньої вартості врожайності та витрат, які безпосередньо поніс позивач на обробку землі.

При цьому, суд звертає увагу на те, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Щодо витрат у справі № 314/3112/16-ц на проїзд до суду , то суд вважає , що такі витрати є судовими витратами, розподіл яких здійснюється в рамках справи № 314/3112/16-ц і якщо сторона вважає , що розподіл судових витрат здійснився неправильно або суд не вирішив питання щодо судових витрат, така сторона не позбавлена можливості в рамках тієї справи надавати відповідні процесуальні звернення ( касаційні , апеляційні скарги, заяви про ухвалення додаткового рішення тощо). Іншими словами такі витрати є судовими витратами і на них не розповсюджується застосування норм Цивільного Кодексу щодо збитків.

Щодо інших збитків зазначених позивачем , то слід звернути увагу на те , що матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що внаслідок безпідставного використання відповідачем спірної земельної ділянки у 2017-2019 роках для позивача, який є власником земельної ділянки, настали негативні наслідки.

Суд критично оцінює надані стороною позивача інформацію органу статистики про врожайність сільськогосподарських культур, оскільки не враховано конкретну родючість ґрунту на належній саме позивачу земельній ділянці, а наявний розрахунок, проведений позивачем шляхом множення розміру земельної ділянки на показник середньої врожайності сільськогосподарських культур у Вільнянському районі та на середню ціну відповідної культури у відповідному році, є абстрактним.

За таких обставин стороною позивача не доведено розміру доходів за 2017-2019 рік на підставі наданих розрахунків, а тому відповідно і не доведено розміру заподіяних позивачу матеріальних збитків, одержаних відповідачем від використання земельної ділянки без правових підстав, зокрема стороною позивача не доведено, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно могли бути отримані відповідачем за час користування майном без правової підстави, так само не доведено що позивач здійснив роботи на спірній земельній ділянці , результати якої були знищені відповідачем .

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. В той же час, у даній справі Позивачем наведено саме математичний розрахунок доходів, які лише теоретично можливо отримати.

В матеріалах справи відсутні й докази здійснення робіт, спрямованих на обробіток саме спірної земельної ділянки з метою отримання врожаю та його подальшої реалізації.

Так, належними та допустимими доказами не доведено укладення за період 2017-2019 років договорів підряду на виконання сільськогосподарських робіт на спірній земельній ділянці чи договорів оренди відповідної техніки , позивачем також не надано належних доказів вчинення будь-яких дій щодо її обробітку. З наданих ж квитанцій та розрахунків позивача не можна зробити однозначний висновок про здійснення зазначених робіт саме на спірній земельній ділянці.

Суд також враховує, що позивач самостійно визнавав, що як авансовий платіж за користування земельною ділянкою за 2014-2017 роки від відповідача отримував кошти у сумі 20 000 грн., що підтверджується також розпискою від 11.12.2013 року, що судом оцінюється як правомірне очікування , оскільки підпадає під визначення судовою практикою Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

На підставі викладеного вище, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків за їх недоведеністю.

Відповідно до приписів ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди,завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Враховуючи вищезазначене та оскільки позивач не надав докази, які б свідчили, що така шкода, на яку посилається позивач дійсно завдана у задоволенні стягнення моральної шкоди також необхідно відмовити. Крім того, позивач навів обставини, які суд не вважає грубим втручанням в приватне життя особи. Так, позивачу земельна ділянка була повернута 04 вересня 2019 року, цій обставині передувало наявність тривалого судового спору в іншій справі щодо договору оренди спірної земельної ділянки й встановлені судом обставини однозначно не призводять до змін у побуті, укладі життя особи позивача, у стані його здоров`я тощо.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору (довідка МСЕК серія АД № 147358, п. 9 ч.1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір , а у позові відмовлено, то його слід залишити за державою. Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 263-265 ЦПК України , суд, -

вирішив:

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського (фермерського) господарства Карпенко М.І. про відшкодування збитків та матеріальної шкоди - відмовити .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.11.2020.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) .

Відповідач: СФГ Карпенко М.І., код ЄДРПОУ 30567718, адреса: 70024, Запорізька область, Вільнянський район, село Максимівка, вулиця Зелена, 25-а .

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

20.11.2020