Рішення

від 16.11.2020 по справі 520/2206/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

16 листопада 2020 р. справа №520/2206/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар`єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Рєзнік Е.О.,

за участю: представників відповідача - Варламова Д.В., Гаврилюка О.В.

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за правилами загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Голд" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Харківська міська рада про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Текіла Голд", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Харківська міська рада, в якій просить суд:

- визнати дії відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови ТОВ "Текіла Голд" у внесенні змін до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:001:0008, площею 0,1735 га, розташованої по пр. Тракторобудівників, буд.1/1 в м. Харкові, а саме встановленні для цієї земельної ділянки коду Класифікації видів цільового призначення земель 12.04, незаконними;

- зобов`язати відділ у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області внести зміни до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:001:0008, площею 0,1735 га, розташованої по пр. Тракторобудівників, буд. 1/1 в м. Харкові, а саме встановити для цієї земельної ділянки код Класифікації видів цільового призначення земель 12.04.

Ухвалою від 15.06.2020 року замінено відповідача по справі - відділ у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на належного Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на ст.ст. 20, 21, 71 ЗК України, зазначив, що відповідач безпідставно відмовив йому у внесенні змін до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:001:0008, площею 0,1735 га, розташованої по пр. Тракторобудівників, буд.1/1 в м. Харкові, а саме встановлення для цієї земельної ділянки коду Класифікації видів цільового призначення земель 12.04, оскільки землекористувачу потрібно надавати лише заяву за формою згідно з додатком 12 до порядку №1051 щодо внесення відомостей про зміну виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - Варламова Д.В., через канцелярію суду, надійшли пояснення позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Представник позивача - Ясинецький Д.В. підтримував позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяви обставини, в судове засідання 16.11.2020 року - не прибув, через канцелярію суду надав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

Представники відповідача - Варламов Д.В., Гаврилюк О.В. у судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

27.03.2017 р. ТОВ Текіла Голд (далі за текстом - позивач) набуло право власності на нежитлову будівлю літ А-1 загальною площею 81.5 кв.м. яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, буд. 1/1 (далі за текстом - нерухоме майно), про що свідчить витяг з Державного реєстр) речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №83844020 від 30.03.2017 р.

Вказане нерухоме майно розміщене на сформованій земельній ділянці загальною площею 0.1735 Га з кадастровим номером 6310138500:13:001:0008.

Дане нерухоме майно являє собою автомобільну заправну станцію (далі за текстом - АЗС), а вказана земельна ділянки використовується позивачем для її експлуатації та обслуговування.

Отже, до ТОВ Текіла Голд перейшло право користування зазначеною земельною ділянкою відповідно до закону.

14.11.2019 між ТОВ Текіла Голд та Харківською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, буд. 11.

13.11.2019 ТОВ Текіла Голд звернулося через Центр надання адміністративних послуг м. Харкова до відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою щодо внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:001:0008, площею 0,1735 га, розташованої по пр. Тракторобудівників, буд. 1/1 в м. Харкові, а саме встановлення коду Класифікації видів цільового призначення земель 12.04.

Відділ у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області своїм рішенням у формі листа від 25.11.2019 № 600/146-19 відмовив позивачу у внесенні змін до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:001:0008, площею 0.1735 га, розташованої по пр. Тракторобудівників, буд. 1/1 в м.Харкові, а саме встановлення коду Класифікації видів цільового призначення земель 12.04.

Відповідачем відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, а саме: зміни значення коду УКЦВЗ на значення коду КВЦПЗ, оскільки внесення вказаних змін не передбачено Законом України "Про Державний земельний кадастр" та Постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", також відповідач зазначив, що позивачем не надано документів, що визначені в пункті 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. N 1051.

Позивач, вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, а також такими, що порушують його права та інтереси, звернувся до суду із зазначеним позовом.

Спірні правовідносини регулюється Законом України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 № 3613-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Про Державний земельний кадастр державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Частиною 5 ст. 5 Закону України Про Державний земельний кадастр встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 9 Закону України Про Державний земельний кадастр внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України Про державний земельний кадастр , відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Згідно з частиною першою статті 15, ч. 4 ст. 26 Закону України Про Державний земельний кадастр до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до частини другої статті 21 вказаного Закону, відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:

а) щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Частиною другою статті 24 Закону №3613-VI, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону №3613-VI, для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги: - заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; - оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки); - документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (Порядок № 1051).

Відповідно до п. 4, 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінекономіки державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру.

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України Про Державний земельний кадастр та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) встановлено, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч.1 ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільського господарства; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

На виконання пункту г статті 15 та статті 19 Земельного кодексу України, пункту ґ статті 14 Закону України Про землеустрій , підпункту 11 пункту 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224, та з метою забезпечення обліку земель за видами їх цільового призначення у Державному земельному кадастрі наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація видів цільового призначення земель).

Пунктом 117 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року (далі по тексту Порядок) встановлено, що відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього порядку відкрито Поземельну книгу.

Згідно з п. 118 Порядку внесення до Поземельної книги відомостей (змін про них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Відповідно до п.121 Порядку для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) Державному кадастровому реєстраторові подаються: 1) заява за формою згідно з додатком 12; 2) оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії); 3) електронний документ (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Частиною 2 ст.21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Відповідно до частин 4-6 статті 26 Закону України "Про Державний земельний кадастр" для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги: заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки); документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

Відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

Згідно з ч.1 ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що законодавчо розділяються поняття категорія земель , вичерпний перелік яких встановлено ч. 1 ст. 19 ЗК України та вид використання земельної ділянки .

Відповідно до пп. 10 п. 24 Порядку № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель): категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України.

З наведеної правової норми слідує, що у розділі Цільове призначення визначаються: Категорія земель (відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України); Вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель , що визначається власником земельної ділянки самостійно в межах вимог Закону з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України); Код цільового призначення .

Пунктом 1.2 Класифікації № 548 встановлено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

Законом України Про Державний земельний кадастр та Порядком № 1051 не передбачено порядку зміну коду цільового призначення, оскільки такий код є числовим відображенням одночасно: (1) категорії земель та (2) виду використання земельної ділянки.

Таким чином, суд доходить висновку, що код цільового призначення змінюється на підставі внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо категорії земель та/або виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

Згідно з п. 2 Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 року "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель", встановлюється, що "Голові республіканського комітету по земельних ресурсах автономної Республіки Крим, начальникам головних управлінь Держкомзему в областях, містах Києві та Севастополі, керівникам підприємств, що належать до сфери управління Держкомзему забезпечити використання Класифікації видів цивільного призначення земель при веденні державного земельного кадастру та державного реєстру земель, функціонуванні автоматизованої системи державного земельного кадастру".

У зв`язку з прийняттям 25.11.2016 року порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (який приведено у відповідність до Класифікації видів цивільного призначення земель), з 01.01.2017 року земельні ділянки, в відомостях про які цільове призначення встановлено з кодом УКЦВЗ, мають бути приведені у відповідність до Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), а саме змінено значення коду УКЦВЗ на значення коду КВЦПЗ.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером: НВ-0003480222019 від 23.07.2019 р., щодо вищевказаної земельної ділянки встановлені наступні відомості: цільове призначення - 1.11.1; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони, та іншого призначення; вид використання земельної ділянки: експлуатація та обслуговування нежитлової будівлі (АЗС); форма власності - комунальна.

Отже, у витягу з ДЗК про дану земельну ділянку вказано її цільове призначення за кодом 1.11.1 - автотехобслуговування, згідно із Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ), який затверджений листом Держкомзему України від 24.04. 1998 р. N 14-1-7/1205.

Проте, згідно із п. 5 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1).

Як вже зазначалося вище, на даний час позивач використовує спірну земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі - автомобільної заправної станції.

Цей факт також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0003480222019 від 23.07.2019 р. технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 21.02.2007 р. виготовленої ПП Вольф , а також актом обстеження даної земельної ділянки від 24.07.2019 р. підготовленого головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Бойчук Т.М .

Частиною 1 статті 71 ЗК України встановлено, що до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування. автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об`єктами, що забезпечу ють роботу автомобільного транспорту.

Отже, згідно Класифікації видів цільового призначення земель (дачі за текстом - КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, а саме секції J розділу 12, до земель для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, до яких відносяться автозаправні стани (ч.1 ст.71 ЗК України), застосовується код КВЦПЗ 12.04.

Додатком 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, визначено коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф), згідно з яким, до земель з кодом КВЦПЗ 12.04. - Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, застосовується Кф - 1.0.

Як зазначає позивач, що з моменту виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 21.02.2007 р. та до теперішнього часу, цільове призначення спірної земельної ділянки не змінилося, вона як використовуватася для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі - автомобільної заправної станції, так і продовжує використовуватися за цим призначенням. Категорія землі - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, також не змінилася.

Крім того, позивачем надано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.03.2020 року №2378/0/45-20 де зазначено, що категорія земель - земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:13:001:0008 - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони, та іншого призначення.

Водночас, щодо цільового призначення земельної ділянки - у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель, але коефіцієнт КФ зазначено 3.00.

Тобто, без встановлення належного коду класифікації видів цільового призначення земель, можливе невірне застосування до вищевказаної земельної ділянки коефіцієнту Кф, що призведе до помилкового збільшення орендної плати за землю та порушення прав позивача.

Таким чином, судом встановлено, що код УКЦВЗ до вказаної земельної ділянки, має бути приведений у відповідність до Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), а саме змінено значення коду УКЦВЗ на значення коду КВЦПЗ.

Як вбачається із матеріалів справи, подана заява від 13.11.2019 року позивачем за своєю суттю була спрямована на внесення вищевказаних змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо виду використання земельних ділянок в межах однієї категорії земель.

Проте, відповідачем своїм рішенням у формі листа №600/146-19 від 25.11.2019 - відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, а саме зміни значення коду УКЦВЗ на значення коду КВЦПЗ, оскільки внесення вказаних змін не передбачено Законом України "Про Державний земельний кадастр" та Постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", також відповідач зазначив, що позивачем не надано документів, що визначені в пункті 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. N 1051.

З наведеного випливає, що спір склався не у зв`язку із зміною цільового призначення або зміною категорії спірної земельної ділянки, а через зміни індексів цільового призначення земельних ділянок. Такі зміни не є тотожними ані за суттю, ані за змістом, а тому не спричиняють однакових юридичних наслідків.

У спірних правовідносинах відсутній такий факт як зміни категорії землі, так і факт зміни виду використання земельної ділянки. Водночас, у зв`язку із введенням Класифікації видів цільового призначення земель, органи, які здійснюють ведення Державного земельного кадастру, зобов`язані були привести ведення Державного земельного кадастру у відповідність до цієї Класифікації.

Відповідно до пункту 116 Порядку ведення Державного земельного кадастру, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 26 ЗУ Про Державний земельний кадастр , зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги: (1) заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; (2) оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки); (3) документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Аналогічні вимоги до внесення до відомостей про земельну ділянку змін передбачені п. 121 Порядку № 1051.

За виключенням документів, що не подаються, для внесення відомостей про зміну виду використання земельної ділянки, кадастровому реєстратору подається лише заява за формою згідно з додатком 12 до Порядку № 1051. Законом не передбачено жодного іншого документу, окрім заяви встановленої форми.

Як вже зазначалось, частиною 5 статті 26 Закону України Про Державний земельний кадастр , встановлюється, що відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

Так, згідно з ч. 6 ст. 26 Закону України Про Державний земельний кадастр відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

Таким чином, з аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що підстави для відмови позивачу щодо внесення змін до Державного земельного кадастру, а саме - змінення значення коду УКЦВЗ на значення коду КВЦПЗ, зазначені у рішенні відповідача у формі листа №600/146-19 від 25.11.2019 - є необґрунтованими, а рішення - протиправним.

Водночас, зміна категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки приватної власності та зміна виду її використання (в межах однієї категорії) відбуваються за різними процедурами: зміна основного цільового призначення (категорії) земельної ділянки здійснюється рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за проектом землеустрою щодо її відведення, який має бути погоджений у встановленому законом порядку та затверджений, відповідним органом; зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) здійснюється рішенням власника такої ділянки/користувача, яке він приймає самостійно, без розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без його подальшого погодження і затвердження.

Відтак, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує надання для реєстрації додаткових документів, крім заяви та документа, що підтверджує повноваження особи вчиняти відповідні дії та проходження процедур, які згідно з ч. 1 - ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України застосовуються при зміні цільового призначення земельної ділянки (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, отримання погоджень органів влади тощо).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.10.2018 по справі №357/4277/17.

Таким чином, суд зазначає про протиправність відмови державним кадастровим реєстратором у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач під час винесення рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них), діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Проте, позовні вимоги про визнання дій відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови ТОВ "Текіла Голд" у внесенні змін до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:001:0008, площею 0,1735 га, розташованої по пр. Тракторобудівників, буд.1/1 в м. Харкові, а саме встановленні для цієї земельної ділянки коду Класифікації видів цільового призначення земель 12.04, незаконними, суд зазначає, що визнання дій протиправними не є належним способом захисту права позивача.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Сhahal v. thе United Kingdom, (22414/93) [1996] ЕСНR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Згідно з частиною 1статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, суд вважає за необхідне визначити обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача як визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа від 25.11.2019 № 600/146-19, яким відмовлено у внесенні змін до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:001:0008, площею 0.1735 Га, розташованої по пр. Тракторобудівників, буд. 1/1 в м. Харкові, а саме встановлення коду Класифікації видів цільового призначення земель 12.04 та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути повторно заяву ТОВ "Текіла-Голд" про внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:001:0008, площею 0,1735 га, розташованої по пр. Тракторобудівників, буд. 1/1 в м. Харкові, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області внести зміни до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:001:0008, площею 0,1735 га, розташованої по пр. Тракторобудівників, буд. 1/1 в м. Харкові , а саме встановити для цієї земельної ділянки код Класифікації видів цільового призначення земель 12.04, є втручанням повноваження відповідача.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не спростував у ході розгляду справи, та не надав до суду належних і достатніх доказів, які спростовують твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Голд" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Харківська міська рада про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа від 25.11.2019 № 600/146-19, яким відмовлено у внесенні змін до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:001:0008, площею 0.1735 Га, розташованої по пр. Тракторобудівників, буд. 1/1 в м. Харкові, а саме встановлення коду Класифікації видів цільового призначення земель 12.04.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути повторно заяву ТОВ "Текіла-Голд" про внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:001:0008, площею 0,1735 га, розташованої по пр. Тракторобудівників, буд. 1/1 в м. Харкові, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ( вул.Космічна, 21, 8-9 пов., м.Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Голд" (просп. Незалежності, 106, офіс 503-В, м.Чернівці, 58000, код ЄДРПОУ 40504261) судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20.11.2020 року.

Суддя Мар`єнко Л.М.