Рішення

від 13.11.2020 по справі 562/4405/17

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/4405/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Самолюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватне підприємство ФІРМА ТОПАС , ОСОБА_2 , про визнання права власності на гараж

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Здолбунівської міської ради Рівненської області про визнання права власності на капітальний гараж прибудований до приміщення лазні по АДРЕСА_1 , зазначаючи про те, що в кінці 1991 року він, як голова кооперативу Ремонтник звертався до Здолбунівської міської ради народних депутатів Рівненської області і отримав рішення зазначеної ради №278/6 від 25.12.1991 року Про надання дозволу на будівництво автогаражів кооперативу Ремонтник після чого було розпочато будівництво, яке кооператив не завершив у зв`язку з його ліквідацією та яке було відновлено правонаступником кооперативу - приватним підприємством ФІРМА ТОПАС , яке по праву засновництва належить йому, після попереднього погодження з новим власником приміщення лазні та земельної ділянки - ВАТ Волинь .

Зазначив про те, що в 2008 році нові власники приміщення лазні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звертались в суд з вимогою до нього про знесення гаража, але в позові їм було відмовлено, а по їх заяві до прокуратури щодо правомірності його дій було встановлено, що будівництво зазначеного гаража не є самовільним.

Посилається і на те, що в 2011 році Здолбунівська міська рада зверталась до суду з заявою про визнання гаража нічийним і по даній справі його було визнано зацікавленою стороною, а в задоволені заяви відмовлено.

Також зазначає, що в 2012 році виготовив технічний паспорт на гараж і звернувся до міської ради з заявою про визнання права власності на нього, де від нього зажадали документи про право власності на земельну ділянку на якій знаходиться приміщення гаража, яким він безперешкодно користувався з 1997 року по 02.10.2013 року, коли власники частини лазні парканом перегородили йому заїзд до гаража і він звернувся до міської ради з проханням передати йому земельну ділянку під гаражем, в чому йому було відмовлено.

В грудні 2016 року він дізнався, що земельна ділянка під приміщенням гаража належить власникам лазні і звернувся до суду з вимогою про скасування рішення про передачу їм зазначеної земельної ділянки, але в позові йому було відмовлено з посиланням на те, що в нього відсутнє право власності на гараж.

Зазначаючи про те, що не існує інших осіб, які б могли заявити свої права на приміщення гаража, на який поширюються положення законодавства щодо набувальної давності, просить визнати за ним, як власником приватного підприємства ФІРМА ТОПАС , за статутом якого все майно підприємства є його власністю, право власності на капітальний гараж прибудований до приміщення лазні по АДРЕСА_1 .

Відповідач Здолбунівська міська рада Рівненської області просить відмовити в позові, посилаючись на те, що є неналежним відповідачем, оскільки на даний час земельна ділянка по АДРЕСА_2 не належить до комунальної власності територіальної громади м.Здолбунів.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02.01.2018 року було відкрито загальне позовне провадження у зазначеній справі, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Ухвалами Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30.01.2018, 26.02.2018, 02.03.2018, 21.03.2018. 03.04.2018 було задоволено заяви про відводи та самовідводи суддів зазначеного суду та розпорядженням голови Здолбунівського районного суду Рівненської області 10.04.2018 року зазначена справа була направлена за підсудністю до Острозького районного суду Рівненської області.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 16.04.2018 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради Рівненської області про визнання права власності на гараж була прийнята до розгляду, а ухвалою суду від 29.05.2018 року провадження у справі було зупинено за заявою позивача до вирішення Вищим Спеціалізованим Судом України цивільної справи № 562/3049/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради Рівненської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування реєстрації земельної ділянки та відновлено після розгляду Верховним Судом зазначеної справи.

Ухвалою суду від 21.09.2020 року було задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватне підприємство ФІРМА ТОПАС . Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору власника земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_2 , на якій розташоване спірне приміщення гаража, - ОСОБА_2 . Зазначеною ухвалою було визначено третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання пояснення на позовну заяву.

В поданій до суду заяві ПП ФІРМА ТОПАС , зазначаючи про те, що будувала гараж за власні кошти, повідомила, що не заявлятиме своїх прав на спірний гараж та просить задоволити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 правом подати письмові пояснення на позовну заяву не скористалась.

В судове засідання позивач та представники відповідача і ПП ФІРМА ТОПАС не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, подали до суду заяви з проханням розглянути справу в їх відсутність. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неявки не повідомила.

Суд, визначивши юридичну природу правовідносин і закон який їх регулює, дослідивши подані письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні з рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради народних депутатів Рівненської області №278/6 від 25.12.1991 року встановлено, що кооперативу Ремонтник було дозволено будівництво 2-х автогаражів і комори, зблокованих з існуючим приміщенням лазні та зобов`язано зазначений кооператив виготовити технічну документацію у встановленому порядку.

При вирішенні спорів про визнання права власності на нерухоме майно слід керуватись законодавством, яке регулювало виникнення права власності на момент закінчення будівництва, в тому числі, оскільки будівництво було розпочато в 1991 році, і ЦК УРСР, Законом України "Про власність", Законом України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" .

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Звертаючись до суду позивач не надав доказів того, що кооператив Ремонтник виготовив на виконання рішення місцевої ради необхідну технічну документацію щодо спірного гаража, як і не надав доказів існування самого кооперативу Ремонтник та його ліквідації, як то статуту, витягу з Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій чи довідки Державної служби статистики України, однак вирішуючи спір, суд в цій частині керується вимогами ч.4 ст.82 ЦПК України, якими визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом та виходить з того, що в м.Здолбунів Рівненської області шляхом прибудови до приміщення лазні, яка знаходиться на АДРЕСА_2 було збудовано спірний автомобільний гараж. При цьому, суд бере до уваги і те, що 07.02.2012 року на спірний гараж Здолбунівським міським бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт.

Відповідно до ст.376 ЦК України, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Частиною 2 зазначеної статті визначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а частинами 3 та 5 визначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно та на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Оскільки дозвіл на будівництво зазначеного гаража було видано виконавчим комітетом місцевої ради, то при вирішенні спору суд виходить з того, що зазначене будівництво не було розпочато як самочинне. Оскільки сторонами не надано суду доказів того, що кооперативом Ремонтник на виконання рішення міської ради було виготовлено необхідну технічну документацію щодо спірного гаража (проект будівництва), то не можна стверджувати і те, що подальше будівництво гаража відповідало вимогам закону.

Відповідно до ст.5 закону СРСР Про кооперацію в СРСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), кооператив є організацією громадян СРСР, які добровільно об`єднались на основі членства для спільного провадження господарської та іншої діяльності на базі належного йому на праві власності, орендованого або наданого в безплатне користування майна, самостійності, самоврядування і самофінансування, а також матеріальної заінтересованості членів кооперативу і найбільш повного поєднання їх інтересів з інтересами колективу і суспільства.

Відповідно до ст.24 Закону України Про власність (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), об`єктами права власності кооперативу (колгоспу) є будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів; виготовлена ним продукція; доходи, одержані від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу (колгоспу), а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Позивачем не надано суду доказів того яким чином було утворено та ліквідовано кооператив Ремонтник , в той же час відповідно до ст.11 Закону України Про кооперацію в СРСР зазначений кооператив не міг бути утворений лише однією особою, а щонайменше мав бути утворений трьома особами, в той час як позивач одноособово претендує на майно кооперативу, хоча ч.3 ст.24 Закону України Про власність було визначено, що при ліквідації кооперативу майно, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу.

Відповідно до ст.7 закону СРСР Про кооперацію в СРСР , власністю кооперативу є засоби виробництва та інше майно, які належать йому і необхідні для здійснення статутних завдань. Кооперативові можуть належати будинки, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, продуктивна і робоча худоба, вироблена продукція, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей його діяльності.

В позовній заяві ОСОБА_1 стверджує про те, що після ліквідації кооперативу Ремонтник будівництво спірного гаража було закінчено приватним підприємством ФІРМА ТОПАС , як правонаступником кооперативу, однак це суперечить ч.3 ст.15 закону СРСР Про кооперацію в СРСР , відповідно до якої при ліквідації кооперативу майно, яке лишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу, а позивач не довів того, що він чи ПП ФІРМА ТОПАС були членами кооперативу Ремонтник і могли претендувати на майно зазначеного кооперативу.

В той же час позивач не надав суду доказів того, що спірний гараж чи його незавершене будівництво перебував на балансі кооперативу Ремонтник , не надав доказів того, що за рішенням загальних зборів кооперативу та ліквідаційним балансом право власності на спірний гараж набув будь-хто з членів кооперативу чи приватне підприємство ФІРМА ТОПАС , як правононаступник кооперативу, оскільки установчі документи ПП ФІРМА ТОПАС не містять відомостей про те, що зазначене підприємство є правонаступником кооперативу Ремонтник .

Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що розпорядженням представника Президента по Здолбунівському району №51 від 03.02.1993 року було зареєстровано статут приватного підприємства ФІРМА ТОПАС , засновником якого є позивач по справі. Відповідно до п.4.1 зазначеного статуту майно зазначеного підприємства є власністю засновника.

Відповідно до ст.10 Закону України Про підприємства в Україні (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Відповідно до частини четвертої зазначеної статті, джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від роздержавлення і приватизації власності; придбання майна іншого підприємства, організації; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а відповідно до ч.2 ст.76 ЦПК України, ці данні встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що позивач не довів належними доказами свої твердження про те, що після ліквідації кооперативу Ремонтник спірний гараж став майном, яке належало ПП ФІРМА ТОПАС , оскільки не надав доказів переходу зазначеного майна вказаному підприємству, відображення зазначеного майна в балансі підприємства та набуття підприємством права власності на нього.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , як на підставу визнання за ним права власності на гараж зазначає про те, що в кінці 1991 року він, як голова кооперативу Ремонтник звертався до Здолбунівської міської ради народних депутатів Рівненської області і отримав рішенням зазначеної ради №278/6 від 25.12.1991 року Про надання дозволу на будівництво автогаражів кооперативу Ремонтник після чого було розпочато будівництво, яке кооператив не завершив у зв`язку з його ліквідацією та яке було відновлено правонаступником кооперативу - приватним підприємством ФІРМА ТОПАС , яке по праву засновництва належить йому, після попереднього погодження з новим власником приміщення лазні та земельної ділянки - ВАТ Волинь , отже як на підставу визнання за собою права власності на гараж, позивач посилається на лист Здолбунівського акціонерного товариства відкритого типу по виробництву цементу і шиферу ВОЛИНЬ від 13.11.1995 року яким зазначене товариство повідомило фірму ТОПАС про те, що не заперечує в будівництві підсобного приміщення, зблокованого з існуючою лазнею в м.Здолбунів-2 згідно креслення №169 при виконанні вимог ЖКГ.

В той же час, вирішуючи спір суд виходить з того, що зазначений лист не містить жодного посилання на те, що він має відношення до предмету спору, оскільки жодних посилань на приміщення гаража він не містить, а тому на підставі частини першої статті 77 ЦПК України, якою визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, суд не бере до розгляду зазначений доказ, як такий що не стосується предмета доказування.

Отже позивач не довів, що спірне приміщення перебувало у власності ПП "ФІРМА ТОПАС" і він має право власності це приміщення, як засновник вказаного підприємства.

В судовому засіданні з договору купівлі-продажу від 20.12.2007 року встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частинах прийняли у власність нежитлову будівлю, а саме будівлю лазні, розташовану на АДРЕСА_2 , загальною площею 182,9 кв.м., на підставі чого в КП Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації " ними було зареєстровано і отримано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.01.2008 №17279118, реєстраційний №18017008.

На підставі рішення Здолбунівської міської ради Рівненської області від 12.08.2008 №894 між зазначеною місцевою радою та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі (зареєстрований у Державному реєстрі земель Здолбунівського районного відділу ДП "Рівненський регіональний центр ДЗК" від 07.10.2008 за №040859600026), згідно якого вищезазначеним громадянам надана в оренду земельна ділянка площею 400 кв.м. із земель комунальної власності для обслуговування будівлі лазні по АДРЕСА_2 .

24 грудня 2008 року на підставі рішення Здолбунівської міської ради №1065 від 17.12.2008 між зазначеною міською радою та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (посвідчений нотаріально і зареєстрований в реєстрі за №2560), згідно якого вищезазначені громадяни прийняли у власність в рівних частках земельну ділянку загальною площею 400 м.кв. для обслуговування будівлі лазні із земель комунальної власності по АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 5622610100:00:001:0168 загальною площею 0,04000 га для обслуговування лазні 17.07.2015 року була переоформлена на ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що в грудні 2016 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Здолбунівської міської ради Рівненської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Здолбунівської міської ради Рівненської області від 12 серпня 2008 року № 894 про передачу СПД ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду терміном на 5 років для обслуговування будівлі лазні по АДРЕСА_2 ; скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 24 грудня 2008 року серії ВМА №728625728626 реєстраційний номер 2560, укладеного між Здолбунівської міською радою та СПД ОСОБА_4 та ОСОБА_3 площею 0,04 га; скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ080388 від 02.02.2009 року площею 0,04 га для обслуговування будівлі лазні за адресою: АДРЕСА_2 виданого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5622610100:00:001:0168 площею 0,04 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для обслуговування будівлі лазні за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , але в позові йому було відмовлено, оскільки судами було встановлено, що правовстановлюючі документи, які б свідчили, що в позивача у власності чи користуванні перебував зазначений гараж, спірна земельна ділянка чи її частина відсутні і будь-яких належних та допустимих доказів про наявність таких правовстановлюючих документів позивач не надав (рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24.07.2017, ухвала Апеляційного суду Рівненської області від 12.10.2017, постанова Верховного суду від 31.10.2019).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що власником земельної ділянки на якій розташована спірна будівля гаража є ОСОБА_2 і ОСОБА_1 своїх прав на спірну земельну ділянку не довів.

Водночас, в судовому засіданні встановлено, що спірний гараж не було прийнято в експлуатацію і право власності на нього не зареєстровано, хоча сам ОСОБА_1 звертався в вересні 2009 року до Здолбунівської міської ради з заявою щодо реєстрації права власності на зазначений гараж, а також звертався до зазначеної ради за наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_2 , але в наданні такого дозволу йому було відмовлено із-за перебування земельної ділянки у власності інших осіб (рішення №48 від 23.12.2015).

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до ст.2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень даних про право власності особи на об`єкт нерухомого майна, збудований до набрання чинності зазначеним Законом, не породжує в особи права власності, а засвідчує офіційне визнання і підтвердження державою факту наявності в особи цього права. Право власності на збудований до набрання чинності цим Законом об`єкт нерухомого майна виникає в порядку, який існував на час його будівництва.

Відповідно до ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Оскільки позивач не довів факту завершення будівництва гаража (створення майна), то суд не вбачає підстав для визнання за ним права власності на гараж.

Як на одну з підстав визнання за ним права власності на спірне майно позивач посилається на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення нормативно-правових актів щодо набувальної давності.

Відповідно до ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Однак, оскільки в судовому засіданні не доведено, що спірних гараж набув статусу новоствореного нерухомого майна, то підстав для застосування до спірних правовідносин норм ст.344 ЦК України немає, а тому в позові слід відмовити і з цих підстав.

Керуючись ст.331, 344 ЦК України, ст. 12 , 81 , 229 , 263-265 , 268 , 354 ЦПК України

в и р і ш и в:

в позові ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Здолбунівської міської ради Рівненської області (місцезнаходження: м.Здолбунів, вул.Василя Жука, 1 Рівненської області, ЄДРПОУ 05391130), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватне підприємство ФІРМА ТОПАС (місцезнаходження: м.Здолбунів, вул.Фестивальна, 4 кв.12 Рівненської області, ЄДРПОУ 13994456), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), про визнання права власності на гараж, прибудований до приміщення лазні по АДРЕСА_2 -2 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.11.2020.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.