Постанова

від 19.11.2020 по справі 640/7827/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7827/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кучми А.Ю., Пилипенко О.Є.,

секретаря Ткаченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф Девелопмент до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф Девелопмент на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Тріумф Девелопмент (далі - позивач, ТОВ Тріумф Девелопмент ) звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04 лютого 2019 року, яким на товариство накладено штраф у розмірі 51553,76 грн. за порушення норм регулювання готівки.

Позовні вимоги мотивує тим, що фактична перевірка проведена відповідачем за відсутності правових підстав для її проведення, а виявлене під час перевірки порушення не підтверджується належними та допустимими доказами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що підстави для проведення фактичної перевірки, зазначені у підпункті 80.2.4 пункта 80.2 статті 80 Податкового кодексу України відсутні, оскільки позивачем вся обов`язкова звітність про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій подавалась вчасно та в установлений законом строк. Така звітність із нульовими показниками не подавалась. Отже, на переконання позивача, контролюючий орган не мав право приймати наказ про проведення фактичної перевірки. Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13 березня 2018 року у справі №804/1113/16 та від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки такої перевірки, платник не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що воно зумовило протиправність таких рішень. Також наголошує, що наданою суду копією видаткового касового ордера підтверджено наявність в ньому підписа одержувача готівки, що свідчить про безпідставність висновків відповідача про вчинення товариством порушення норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що перевірка проведена на підставі положень нормативно-правових актів, а під час розгляду справи судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів встановлено допущення позивачем порушення, яке полягало у перевищенні ліміта залишку готівки в касі, що і стало підставою для накладення стягнення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у відповідача витребувано належним чином засвідчену копію видаткового касового ордера №150 від 10 серпня 2018 року та пояснення із підтверджуючими документами щодо наявності підстав для призначення фактичної перевірки позивача, передбачених підпунктом 80.2.4 пункта 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

На виконання вимог ухвали 30 жовтня 2020 року податковим органом надано копію видаткового касового ордера. Проте, пояснення із підтверджуючими документами щодо наявності підстав для призначення фактичної перевірки позивача, передбачених підпунктом 80.2.4 пункта 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, контролюючим органом не надано.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав.

Судом установлено, що 29 грудня 2018 року ГУ ДФС у Київській області прийнято наказ №2849 Про проведення фактичних перевірок , яким начальнику управління аудиту на підставі підпункта 80.2.4 пункта 80.2 статті 80 Податкового кодексу України доручено організувати у січні 2019 року проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання згідно з додатком, а начальнику відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудита вжити організаційних заходів щодо проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання у січні 2019 року відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно витяга з додатка до зазначеного наказа до суб`єктів господарювання включено ТОВ Тріумф Девелопмент .

На підставі наказа ГУ ДФС у Київській області виписано направлення на перевірку №0169 та №0170 від 16 січня 2019 року.

За результатами проведення фактичної перевірки 16 січня 2019 року складено акт, в якому зазначено про порушення позивачем пункта 15 розділа ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного Банка України від 29 грудня 2017 року №148 (далі - Положення №148).

У зв`язку з виявленням зазначеного порушення, 04 лютого 2019 року ГУ ДФС у м. Києві прийняло податкове повідомлення - рішення № 0004361409, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 51553,76 грн.

Уважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ ГУ ДФС у Київській області відповідає вимогам Податкового кодексу України, направлення на перевірку та копія наказа вручені представнику позивача під розписку до початку перевірки, а посадових осіб контролюючого органу допущено до проведення фактичної перевірки, тому оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з підстав процесуальних порушень. Також, під час розгляду справи позивачем не спростовано виявлене контролюючим органом порушення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - ПК України).

Відповідно до підпункта 20.1.4 пункта 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України закріплено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункта 75.1.3 цієї правової норми фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок врегульований положеннями статті 80 ПК України.

Відповідно до підпункта 80.2.4 пункта 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що право на проведення фактичної перевірки виникає у посадових осіб контролюючого органа за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказа на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Підстави для проведення перевірки чітко визначені пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених пунктом 81.1 статті 81 ПК України.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 та від 04 вересня 2020 року у справі №821/1274/18.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень визначених Податковим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як убачається із матеріалів справи підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.4. пункту 80.2. статті 80 ПК України, є неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.

Однак, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій відповідачем не надано письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили факта неподання позивачем в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій або подання такої звітності або книжок із нульовими показниками.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наказ про проведення фактичної перевірки прийнятий за відсутності підстав для його прийняття.

Колегія суддів звертає увагу й на правову позицію, неодноразово висловлену, як Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, так і у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі №2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі №807/242/14, згідно з якою, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічний підхід до застосування норм матеріального права продемонстрував Верховний Суд й у постанові від 23 січня 2018 року у справі №804/12558/14, де зазначив, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню саме з наведених вище підстав без перевірки наявності порушень, виявлення яких зумовило його прийняття .

За таких обставин, висновок суду першої інстанцій про відмову в задоволенні позову не ґрунтується на нормах матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і ухвалити нове судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що зумовило неправильне вирішення справи.

Частиною 1 та 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 цієї правової норми закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно наявних у справі платіжних доручень позивачем за його подання та подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у загальному розмірі 4802,50 грн. , відповідна сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф Девелопмент задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року скасувати .

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф Девелопмент задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04 лютого 2018 року №0004361409.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф Девелопмент (адреса: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 13, кв. 1, код ЄДРПОУ 32558899) судові витрати зі сплати судового збора в загальній сумі 4802(чотири тисячі вісімсот дві) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді А.Ю. Кучма

О.Є. Пилипенко