Рішення

від 09.11.2020 по справі 487/4981/20

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/4981/20

Провадження № 2/487/2132/20

РІШЕННЯ

Іменем України

09.11.2020 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Кузьменко В.В., за участі секретаря Рафальської Т.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Зотікова М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В:

03.09.2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради, в якій просила вихнати незаконним наказ № 168-К від 30.07.2020 про звільнення ОСОБА_2 з посади вихователя Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради та поновити ОСОБА_2 , на посаді вихователя Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради на умовах строкового трудового договору, з негайним виконанням судового рішення. Стягнути з Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради, на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 серпня 2020 року по день прийняття рішення у даній справі. Стягнути з Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради, на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), суму судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що з 20.02.1989 року працювала у Миколаївській загальноосвітній санаторній школі - інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради на посаді вихователя. З червня 2019 року ОСОБА_2 почала отримувати пенсію за віком, продовжуючи працювати на займаній посаді. 18.03.2020 року набув чинності ЗУ "Про повну загальну середню освіту", згідно якого ОСОБА_2 попередженням №106 від 22.04.2020 повідомлено про припинення з нею трудових відносин за безстроковим трудових договором з 01.07.2020 та запропонували укласти строковий трудовий договір терміном на один рік з 01.07.2020 року по 30.06.2021 рік. Також позивачу запропонували написати заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, на що позивач написала заяву про надання відпустки з подальшим звільненням із займаної посади за власним бажанням 30.06.2020 року. 23.04.2020 року ОСОБА_2 відкликала свою заяву і повідомила про свою згоду на продовження трудових відносин за строковим трудовим договором. Проте відповідачі проігнорували її заяву і вона була звільна із займаної посади на підставі п. 9 ст. 36 КЗпП України 18.08.2020 року. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених у позові та просив про їх задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_3 , в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що оскаржуваний наказ видано в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

24.09.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача, згідно змісту якого відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою та безпідставною, так як позивача звільнено на законних підставах згідно п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП, відповідно до вимог трудового законодавства та без порушень прав позивача. Посилаючись на те, що позивач повинна була надати згоду на продовження трудових відносин, шляхом укладання строкового трудового договору з наданням заяви про прийняття на роботу із вказанням терміну дії строкового договору, найменування посади, на яку вона претендує та графіку роботи, за яким працівник бажає працювати; паспорт або інший документ, що посвідчує особу; трудову книжку; документ про освіту; документ про стан здоров`я. але всі ці документи позивачем не були надані. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши обставини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З 20.02.1989 року ОСОБА_2 працювала у Миколаївській загальноосвітній санаторній школі - інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради на посаді вихователя.

З червня 2019 року ОСОБА_2 почала отримувати пенсію за віком, продовжуючи працювати на займаній посаді.

22.04.2020 року позивач ознайомлення з попередженням про припинення з нею безстрокових трудових договорів педагогічними працівниками, яким виплачується пенсія за віком та запропоновано ОСОБА_2 укласти строковий трудовий договір терміном на 1 рік з 01.07.2020 рік по 30.06.2021 рік для продовження під підпис.

22.04.2020 року ОСОБА_2 подала заяву про надання основної щорічної відпустки за 2019/2020 навчальний рік на 15 календарних днів з 15.06.2020 року з подальшим звільненням за власним бажанням.

23.04.2020 року ОСОБА_2 подала заяву №205 про відкликання заяви про надання щорічної відпустки та звільнення за власним бажанням, а також надала згоду на продовження трудових відносин на умовах строкового договору відповідно до пп.2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про повну загальну середню освіту".

Наказом №168-к від 30.07.2020 року ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади вихователя 18.08.2020 року на підставі п. 9 ст. 36 КЗпПУ.

18.08.2020 року ОСОБА_2 була ознайомлена з Наказом №168-к від 30.07.2020 року та письмово зазначила, що вважає своє звільнення незаконним, оскільки надала згоду на продовження трудових відносин за строковим трудовим договором.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України , кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд на підставі ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши письмові докази по справі, за своїм внутрішнім переконанням оцінює їх, як належні, допустимі та достовірні.

Дослідженні докази, їх взаємозв`язок у сукупності, є достатнім для вирішення справи по суті.

Правовідносини, які склалися між сторонами є трудовими правовідносинами та стосуються порядку трудових відносин працівників закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, що виникли в зв`язку з набуттям законної сили ЗУ "Про повну загальну середню освіту"від 16.01.2020 року за № 463-IX який набув чинності 18.03.2020 року (далі Закон).

Відповідно до вимог ст. 22 Закону:

1. На посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров`я яких дозволяють виконувати професійні обов`язки.

Перелік посад педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. Педагогічні працівники мають права, визначені Законом України "Про освіту" , цим Законом, законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти.

Педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.

Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Засновники приватних та корпоративних закладів освіти самостійно визначають порядок укладання трудових договорів, у тому числі строкових, з особами, які приймаються на посади працівників відповідних закладів освіти відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до п.п. 1 п. 3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України . До 1 липня 2020 року засновники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважені ними органи зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками таких закладів та одночасно укласти з ними (за їх згодою) трудові договори строком на шість років (з керівниками, які отримують пенсію за віком, - на один рік) без проведення конкурсу. У разі їх незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору - звільнити їх згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України . Після завершення строку трудового договору такі особи мають право обиратися на посаду керівника того самого закладу освіти на ще один строк відповідно до статті 39 цього Закону ;

Відповідно до п.п. 2 п. 3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України . До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України . Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону .

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: підстави, передбачені іншими законами.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 подала заяву №205 від 23.04.2020 року, якою вона відкликає заяву про надання їй щорічної відпустки за 2019/2020 навчальний рік з подальшим звільненням за власним бажанням, датовану 22.04.2020 року та надає згоду на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору відповідно до пп.2 п.3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про повну загальну середню освіту".

За вимогами ст. 232 КЗпП України , безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу ;

Відповідно до ст. 233 КЗпП України , працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника, тому суд приходить до переконання щодо неправомірності Наказу№168-к від 30.07.2020 року Миколаївської загальноосвітньої школи - інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради, в зв`язку з чим він підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаду.

В частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

При цьому, при обчисленні розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу суд виходить з п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати визначенийПостановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Як вбачається із довідки №136 від 26.08.2020 року Миколаївської загальноосвітньої школи - інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради розмір середньоденного заробітку позивача за період з лютого 2020 року по липень 2020 рік становить 339,86 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто за період з 18.08.2020 року по по день ухвалення рішення, а саме 09.11.2020 року включно (84 робочих днів) буде становити 28548,24 грн., виходячи з розрахунку: 339,86 грн. х 84 робочих днів.

Таким чином, стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 28548,24 грн. за мінусом загальнообов`язкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Враховуючи те, що позивач сплатила судовий збір, його, згідно ст.141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради на користь позивача ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 76, 81, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_2 до Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ №168-К від 30.07.2020 про звільнення ОСОБА_2 з посади вихователя Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради та поновити ОСОБА_2 , на посаді вихователя Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернату І-ІІІ №7 Миколаївської обласної ради на умовах строкового трудового договору.

Стягнути з Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернату І-ІІІ №7 Миколаївської обласної ради (54038, м. Миколаїв, вул. курортна, 14-а, ЄДРПОУ 04589998) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 серпня 2020 року в сумі 28 548,24 гривень.

Стягнути з Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернату І-ІІІ №7 Миколаївської обласної ради (54038, м. Миколаїв, вул. курортна, 14-а, ЄДРПОУ 04589998) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), суму судового збору у розмірі 840,80 гривень.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області.

Згідно з п.п.15.5 п.15 ч.1 перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16.11.2020 року.

Суддя Заводського районного суду

м. Миколаєва В.В.Кузьменко