Рішення

від 10.11.2020 по справі 922/2193/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2193/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватне підприємство "Сахзаводські теплові мережі", 63705, Харківська область, м. Куп`янськ, пр. Конституції, 108А, код ЄДРПОУ 32993600 до Комунальне підприємство "Обласний інформаційно-технічний центр", 61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 9 під., 5 пов., код ЄДРПОУ 32335218 про стягнення 296 473,78 грн. за участю представників:

позивача - Ткаченко О.О. (договір від 04.07.2020)

відповідача - Закаблуков А.С. (довіреність №41 від 30.07.2020)

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ПП "Сахзаводські теплові мережі" про стягнення з КП "Обласний інформаційно-технічний центр" 259 053,64 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019, 29 408,23 грн. пені, 4 092,26 грн. 3% річних та 3 919,65 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 16.07.2020 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 26.08.2020 було продовжено строки підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. №19595 від 26.08.2020) в якому він заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень, Відповідач вказує, що позивачем, в порушення вимог п.п.3.1, 3.4 цього договору, не направлялися на адресу Відповідача щомісячні рахунки та рахунки-фактури, матеріали справи не містять доказів вручення Відповідачу щомісячних розрахунків на оплату орендної плати, а складання актів наданих послуг, копії яких надані позивачем на підтвердження виникнення у Відповідача зобов`язань по оплаті орендної плати, не передбачено умовами договорові, а відтак вимоги про стягнення орендної плати з останнього є безпідставними. Крім того, Відповідач зазначає, що направлялися па адресу Позивача підписані акти - приймання (повернення) орендованого майна, що не заперечується ПП Сахзаводські теплові мережі та підтверджується листами №3 від 28.02.2020 р., № 4 від 12.06.2020 р., втім, Позивач їх не підписав та не повернув на адресу Відповідача. У зв`язку з відмовою Позивача прийняти теплотехнічне обладнання за договором № 1 від 01.02.2019 р., Відповідачем був складений акт від 26.02.2020 р. Таким чином, Відповідач вказує, що він повернув орендоване майно Позивачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим Договором та виконав свій обов`язок по складанню акту приймання-передачі (повернення) майна. Крім того, вказує, що спірне орендоване майно, весь час знаходиться в приміщенні нежитлової будівлі (котельні) власником якої є Позивач, а тому права Позивача, як орендодавця щодо спірного майна ніяким чином не порушувались з боку Відповідача. Також Відповідач вказує на невірне нарахування Позивачем пені за межами строків, встановлених ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивачем надано суду відповідь на відзив Відповідача (вх. №20343 від 04.09.2020) в якій не погоджується з доводами Відповідача, зазначаючи, що не виставлення Позивачем рахунків, не звільняють останнього від сплати договірної плати, визначеної сторонами укладеним договором оренди теплотехнічного обладнання № 1. Також Позивач заперечує проти того, що Відповідач повернув майно, а обставини, на які посилається Відповідач у своєму відзиві, не відповідають дійсності.

14.09.2020 Відповідач звернувся до суду з клопотанням вх. № 21087 про витребування у Приватного підприємства "Сахзаводські теплові мережі" правовстановлюючих документів на теплотехнічне обладнання, а саме на:

- котел КБНГ - 2.5 з автоматикою у кількості 2 шт.;

- мережевий насос Д-320 з електродвигуном у кількості 2 шт.;

- циркуляційний насос К-8-18 з електродвигуном у кількості 2 шт.;

- підживлювальний насос з електродвигуном у кількості 1 шт.;

- вентилятор ВДВ-10 з електродвигуном у кількості 1 шт.;

- комплект приборів обліку природного газу у кількості 1 шт.

Вказане клопотання було задоволено судом ухвалою від 28.09.2020.

29.09.2020 Позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 28.09.2020, були надані документи на обладнання.

Ухвалою суду від 05.10.2020 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 12.10.2020.

09.10.2020 Позивач звернувся до суду з клопотанням (вх. №23517) про застосування до Відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу за:

1) подання до суду копії поштового опису до листа, який був направлений позивачу 10.09.2020 р., як недостовірного документу, оскільки в дійсності позивачу лист з описом вкладення відповідачем не направлявся,

2) замовчування відповідачем перед судом та позивачем дійсних обставин щодо того, що вказаний лист відповідача, відправлений ним 10.09.2020 р. не направлявся позивачу з описом вкладення, а був направлений до м. Куп`янськ до запитання ,

3) неповідомлення суду і позивача про факт направлення позивачу 10.09.2020 р. листа про надання правовстановлюючих документів не з описом вкладення, а до запитання .

Частиною 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що застосування заходів процесуального примусу до учасників справи є правом, а не обов`язком суду. Разом з тим, подання клопотання про витребування доказів не можна розцінювати як зловживання процесуальними правами, якщо такі не подаються повторно і, зокрема, з тих самих підстав та з метою перешкоджанню судочинству.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Позивача та протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 04.11.2020, відмовив в його задоволенні.

12.10.2020 Відповідачем надані пояснення (вх. №23634) в яких він ставить під сумнів подані Позивачем докази належності йому майна, яке є предметом договору оренди №1 від 01.02.2019 та клопотання (вх. №23633) про приєднання до матеріалів справи в якості доказів копії договору оренди теплотехнічного обладнання №22-10/10 від 01.10.2010 та копії заяви свідка ОСОБА_1 від 09.10.2020.

12.10.2020 Позивачем подано до суду клопотання (вх. №23610) про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме, копій договору №1/10 від 01.10.2017 та банківських виписок ПАТ "Мегабанк".

Згідно вимог статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства зокрема є: 1) верховенство права, 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, 4) змагальність сторін, 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення.

Згідно ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вимоги зазначених норм, судом, протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 12.10.2020 були задоволені клопотання сторін, прийняті та долучені подані сторонами докази та пояснення.

03.11.2020 Позивачем надані пояснення (вх. №25642) стосовно доказів, поданих Відповідачем 12.10.2020.

Протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 04.11.2020 було задоволено клопотання Позивача та долучені подані пояснення з доданими до них доказами до матеріалів справи.

Також, в судовому засіданні 04.11.2020 було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 09.11.2020 для виклику до суду свідка - ОСОБА_2 , оскільки, Відповідач ставить під сумнів його показання, викладені в заяві, як добровільні.

09.11.2020 Позивач звернувся до суду з клопотанням (вх. №25981 в якому просить здійснити огляд доказів за їх місцезнаходженням та оглянути наступні веб-сторінки електронної пошти Позивача в мережі Інтернет, здійснити огляд доказів за їх місцезнаходженням та оглянути вкладення до електронних листів електронної пошти позивача, поновити позивачу строк на подання доказів та залучити до матеріалів справи копії (скріншоти) електронних доказів. В обґрунтування свого клопотання, Позивач зазначив, що, оскільки, в судовому засіданні, яке відбулось 04.11.2020 р. представником Відповідача було висловлено думку стосовно того, що заява свідка ОСОБА_2 від 03.09.2020 р. складена ним у нотаріуса під тиском Позивача, а позивач оспорює, що здійснював будь-який тиск на свідка ОСОБА_2 , тому на спростування будь-яких сумнівів щодо добровільності надання свідком заяви 03.09.2020 р., Позивач зазначає, що ці докази мають підтвердити, що свідок ОСОБА_2 здійснював особисте коригування тексту власної заяви свідка відповідно до дійсних обставин, яку складала директор позивача ОСОБА_3 та надіслала ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 09.11.2020 було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання Позивача.

09.11.2020 Відповідачем надані пояснення (вх. №25981) стосовно доказів, поданих Позивачем 03.11.2020, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 09.11.2020 судом було опитано свідка - ОСОБА_2 щодо обставин спору та добровільності складання заяви.

Таким чином, суд зазначає, що в ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

09.11.2020 суд вийшов до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі до 10.11.2020.

10.11.2020, у відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом, після виходу з нарадчої кімнати, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача та пояснення свідка, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.02.2019 р. між Приватним підприємством Сахзаводські теплові мережі (Орендодавець) та Комунальним підприємством Обласний інформаційно-технічний центр (Орендар) було укладено договір оренди теплотехнічного обладнання №1, відповідно до умов п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування теплотехнічне обладнання, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

У п. 1.2 договору сторони узгодили, що під технологічним обладнанням розуміються: котел КБНГ-2,5 з автоматикою у кількості 2 одиниці (балансова вартість 180000,00грн), мережевий насос Д-320 з електродвигуном у кількості 2 одиниці (балансова вартість 88000,00грн), циркуляційний насос К-8-18 у кількості 1 одиниці (балансова вартість 20000,00грн), підживлювальний насос з електродвигуном у кількості 1 одиниці (балансова вартість 18000,00грн), вентилятор ВДВ-10 з електродвигуном у кількості 1 одиниці (балансова вартість 17000,00грн), комплект приборів обліку природного газу у кількості 1 одиниці (балансова вартість 64200,00грн).

Згідно з п.1.3 договору, майно передається Орендарю для вироблення та транспортування теплової енергії.

Строк оренди складає з 01.02.2019р. по 15.04.2019р. (п.1.5 договору).

Відповідно до п.п.2.1., 2.3, 2.4 договору, Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. У разі припинення договору, Орендар повертає майно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

При цьому, п. 2.5. договору покладає обов`язок по складанню акту приймання-передачі на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Умовами п.п.3.1 договору встановлено, що орендна плата виставляється згідно рахунку-фактури в сумі 20000,00 грн щомісяця.

Орендна плата нараховується Орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем нарахування та сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні майна Орендодавцеві або дата примусового виселення Орендаря (п.3.2 договору).

Згідно з п.3.3 договору, орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно до 20-го числа поточного місяця на рахунок Орендодавця. Пункт 3.5. договору передбачає, що Орендар повинен сплачувати орендну плату авансом 50% від щомісячно виставлених рахунків в межах строку дії договору.

У п.3.6 договору сторони погодили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Якщо орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (п.3.4 договору).

У п.8.1 договору передбачено, що останній укладено з 01.02.2019 р. до 15.04.2019 р. включно, що повністю узгоджується зі строком оренди, зазначеним у п.1.5 договору.

За умовами укладеного договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно, орендар користується ним протягом строку дії договору оренди. У разі припинення цього договору, орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі. Обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2019 р. сторонами було укладено акт приймання-передачі майна, переліченого у п.1.2 договору, за яким, зокрема, сторони підтвердили придатність майна до експлуатації.

Згідно пункту 4.7. договору, орендар зобов`язаний, у разі припинення або розірвання договору, повернути орендодавцю орендоване майно (в місячний термін) у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що останній укладено з 01.02.2019 р. до 15.04.2019 р. включно, що повністю узгоджується зі строком оренди, зазначеним у пункті 1.5 договору. Також договором визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Припинення або розірвання цього договору не є підставою для відмови від виконання орендарем своїх зобов`язань за цим договором, які не були ним виконані в період дії договору (пункти 8.4., 8.6. договору).

В обґрунтування своїх вимог, Позивач зазначає, що Орендар взятих на себе договором оренди теплотехнічного обладнання № 1 від 01.02.2019 р. зобов`язань не виконав: орендна плата за користування майном орендодавця сплачена не була; майно після спливу строку оренди повернуто орендодавцю не було та виявилося таким, що ушкоджене та знаходиться в непридатному стані, акт приймання передавання майна сторонами не підписаний.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість з Відповідача з оренди обладнання за період із лютого 2019 р. по 14.06.2019 р. була стягнута з Відповідача рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.2019 р. по справі № 922/1883/19 у розмірі 89333,24 грн., а також було стягнуто 5387,94 грн. пені, 456,99 грн. 3% річних, 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3842,00 грн. судового збору.

Оскільки, орендоване Відповідачем майно станом на дату пред`явлення цього позову не повернуто Позивачу, останнім нарахована орендна плата (згідно умов договору щодо її нарахування до моменту фактичного повернення майна з оренди, нараховується й після закінчення строку договору оренди) за період із 15.06.2019 р. по 13.07.2020 р. за договором оренди теплотехнічного обладнання № 1 від 01.02.2019 р. в розмірі 259053,64 грн.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам та обґрунтованості заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Положення пункту 2.3 договору оренди та існування первісного акту приймання-передачі майна від 01.02.2019 р. вказує на те, що сторони цього договору однаково розуміли сутність процедури повернення такого майна, належне виконання зобов`язань щодо якого зі сторони Відповідача в силу приписів пункту 2.4 договору відсутнє. При цьому, зобов`язання зі складання акту приймання-передачі майна у випадку припинення договору, згідно з пунктами 2.5, 4.7 договору оренди, покладається саме на Відповідача. Обов`язок здійснювати щомісячний орендний платіж незалежно від отримання рахунків-фактур, безпосередньо передбачений положеннями пункту 3.3 договору оренди та частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України, всі необхідні для сплати умови (сума та реквізити отримувача) визначені положенням договору, умови якого (пункт 3.2.) передбачають зобов`язання Орендаря сплачувати орендні платежі з моменту отримання майна в оренду по акту приймання-передачі і до моменту повернення Орендодавцю цього орендованого майна, що в повній мірі відповідає положенню частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання порушених (прострочених у виконанні) грошових зобов`язань з оплати орендних платежів за період з 15.06.2019 р. по 13.07.2020 р. в сумі 259 053,64 грн, інфляційних втрат в сумі 3 919,65 грн, 3% річних в сумі 4 092,26 грн та пені в сумі 29408,23 грн, стягнення якої передбачено п.3.4 договору оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019р.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням положень Господарського та Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини з оренди (найму).

Викладене зумовлює погодження із доводами позивача щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Так, враховуючи встановлену ст. 204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін, зокрема, права Орендодавця на отримання орендних платежів, що безпосередньо закріплено як в ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, так і в ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, та обов`язку Орендаря, передбаченого ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, щодо негайного повернення майна після припинення строку дії договору.

Статтею 11 Цивільного Кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 759 Цивільного Кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного Кодексу України, частини 3 статті 285, частини 1 статті 286 Господарського Кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного Кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 785 Цивільного Кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов, відповідно до статті 525 Цивільного Кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 291 Господарського Кодексу України також встановлено недопущення односторонньої відмови від договору оренди.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Перебування означеного індивідуально визначеного майна в середині приміщення (котельні), що належить Позивачу, враховуючи відсутність в межах даної справи аргументів і відповідних доказів Відповідача щодо неможливості користування означеним майном, не впливає ані на оборотоздатність такого майна у розумінні ст.ст. 177, 178 Цивільного кодексу України (можливість виступати в якості об`єкту оренди), ані спростовує достовірність представлених в матеріалах справи документів, які належним чином підтверджують оренді правовідносини сторін в межах розглядуваного спірного періоду (договір оренди №1 від 01.02.2019р. та акт приймання-передачі від 01.02.2019р.).

Положення п. 2.3 договору оренди та існування первісного акту приймання-передачі майна від 01.02.2019 р. вказує на те, що сторони однаково розуміли сутність процедури повернення такого майна, належне виконання зобов`язань щодо якого зі сторони Відповідача в силу приписів п.2.4 договору надано останнім не було. При цьому, зобов`язання зі складання акту приймання-передачі майна у випадку припинення договору, згідно з п.п.2.5, 4.7 договору оренди, покладається саме на Відповідача.

Своєю чергою, підставою припинення договору оренди в означеному випадку є сплив строку, на який він укладався (15.04.2019р.), що відповідає ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, тоді як наявне в матеріалах справи звернення Орендодавця до Орендаря з доказами його відправлення достатнім чином фіксує волевиявлення Позивача на припинення орендних правовідносин зі спливом такого строку, що виключає застосування положень про автоматичне продовження договору, передбачене ст. 764 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.284 Господарського кодексу України (заява здійснена протягом місяця після закінчення строку дії договору).

Щодо доводів Відповідача про безпідставність стягнення з нього заборгованості з орендної плати, суд зазначає, що обов`язок здійснювати щомісячний орендний платіж незалежно від отримання рахунків-фактур, безпосередньо передбачений положеннями п. 3.3 договору оренди та ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України. Надсилання/отримання рахунків-фактур не є відкладальною умовою у розумінні ч.1 ст.212 Цивільного кодексу України, всі необхідні для сплати умови (сума та реквізити отримувача ) визначені положенням договору, умови якого (п.3.2.) передбачають зобов`язання Орендаря сплачувати орендні платежі з моменту отримання майна в оренду по акту приймання-передачі і до моменту повернення Орендодавцю цього орендованого майна, що в повній мірі відповідає положенню ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України.

Відтак, зобов`язання сплачувати орендні платежі за п. 4.2 договору оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019р. не залежить від отримання рахунків Відповідачем, тоді як доказів належного виконання обов`язків щодо чого останнім до матеріалів справи не надано.

З приводу того факту, що Відповідач повернув орендоване майно, як зазначено останнім у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що доказ, який Відповідач додав до відзиву, а саме - Акт про відмову прийняття теплотехнічного обладнання за договором № 1 від 01.02.2019 р. та підписання акту приймання - передачі теплотехнічного обладнання від 26.02.2020 р. не містить в собі засвідчення того факту, що обладнання було повернуте позивачу. За його змістом комісія, яка склала цей акт, зазначила в ньому тільки те, що директор позивача 26.02.2020 р. о 12.00 г. відмовилась приймати теплотехнічне обладнання згідно переліку за договором № 1 від 01.02.2019 р. та підписати відповідний акт приймання-передачі теплотехнічного обладнання в зв`язку з закінченням терміну його дії.

Зі змісту заяви свідка ОСОБА_2 , вбачається, що 26.02.2020 р. при інвентаризації теплотехнічного обладнання від Відповідача були присутні лише дві особи: начальник відділу аналізу проблем експлуатації КП ОІТЦ Макаренко Олександр Павлович та головний інженер відповідача - ОСОБА_2 . Будь-яких інших осіб від відповідача 26.02.2020 р. не були присутні за місцезнаходженням орендованого обладнання, та відповідно, всі ті, хто зазначений в цьому акті про відмову прийняття теплотехнічного обладнання не могли його складати з об`єктивних причин, як не міг його підписати/відмовитися підписати і сам Позивач, адже цей документ складений формально, а не у місці знаходження та огляду орендованого обладнання представниками Відповідача ( ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ) та Позивача.

В судовому засіданні, ОСОБА_2 вказав про те, що при складанні цього акту не були відсутні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та зазначив, що він не має повноважень на інвентаризацію майна.

Отже, вказаний акт Акт про відмову прийняття теплотехнічного обладнання за договором № 1 від 01.02.2019 р. та підписання акту приймання - передачі теплотехнічного обладнання від 26.02.2020 р. є недостовірним доказом по справі, бо не доводить дійсних обставин, що відбувались між сторонами 26.02.2020 р.

Щодо твердження Відповідача про те, що на адресу Позивача неодноразово направлялися підписані акти приймання (повернення) орендованого майна, про що Відповідач вказує у відзиві на позовну заяву і у власному листі № 35/05 від 28.05.2020 р., та направлення яких не заперечується самим ПП Сахзаводські теплові мережі та підтверджується його листами №№ 3, 4 від 28.02.2020 р. та 12.06.2020 р., відповідно, суд зазначає, що з огляду змісту цих обох листів Позивача вбачається, що останній не вказував про те, що ним, начебто, отримано акти приймання (повернення) орендованого майна, та повідомив комісії Відповідача про непідписання ним акту приймання-передачі обладнання з причини непридатності обладнання, що сталася з вини орендаря, про що зазначив в своєму листі № 4 від 12.06.2020 р.

02.06.2020 р. комісія Відповідача не складала актів ні з приводу непридатності орендованого обладнання, ні з приводу його повернення Позивачу, ні з приводу, відмови Позивача від підписання будь-якого акту. Отже, аргументи Відповідача про, начебто, безпідставність непідписання Позивачем акту приймання-передачі від 26.02.2020 р, від 02.06.2020 р. є не доведені. Відтак, обставини, зазначені Відповідачем у відзиві на позовну заяву, не свідчать про те, що він повернув майно Позивачеві.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, який би доводив факт належного виконання ним договірних відносин з повернення обладнання після сплину строку платного користування обладнанням, як не надано і жодного доказу безпідставного ухилення Позивача в прийнятті цього обладнання від Відповідача зі сплином строку оренди.

Таким чином, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної сплати орендних платежів за договором оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019р. на суму 259 053,64 грн, яка Відповідачем окремо в межах розгляду справи не оспорюється. Нездійснення такого розрахунку є порушенням відповідного грошового зобов`язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважає таким, що прострочив виконання такого грошового зобов`язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

За змістом ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати 3% річних та пені, нарахування якої в розглядуваному випадку передбачено п.3.4 укладеного договору оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019р.

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати Відповідачем платежів за користування обладнанням, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних - 4 092,26 грн. та інфляційних втрат - 3 919,65 грн. за допомогою програми Калькулятор Ліга, суд зазначає, що наданий Позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства та є правомірним.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 29 408,23 грн пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

В даному випадку Позивачем перевищено період нарахування пені, встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені на суму заборгованості.

Здійснивши перерахунок пені, суд зазначає, що її обґрунтований розмір становить 22 968,12 грн.

Щодо заперечень Відповідача стосовно належності Позивачу теплотехнічного обладнання, яке є предметом договору оренди, суд зазначає, що з наданих до матеріалів справи доказів, вбачається наявність тривалих договірних правовідносин між сторонами, неодноразового укладання сторонами по справі договорів оренди теплотехнічного обладнання аналогічних тому договору, за яким Позивач просить стягнути заборгованість з орендної плати по цій справі та виконання Відповідачем аналогічного договору оренди без піддавання сумніву належності позивачу орендованого обладнання на праві власності

Заява ж свідка, яка була надана Відповідачем, не є допустимим доказом по справі та не підлягає прийняттю судом при вирішенні справи, оскільки в змісті цієї заяви не міститься підтвердження громадянки ОСОБА_1 щодо того, що вона обізнана із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань. Крім того, заявою свідка ОСОБА_7 від 26.10.2020 р., що надана Позивачем, повідомлення громадянки ОСОБА_1 у її заяві від 09.10.2020 р. повністю спростовуються.

Наданою Відповідачем копією договору оренди 22/10-10 тепловиробничого майна між ПП Сахзаводські теплові мережі та Харківськім обласним комунальним підприємством Дирекція розвитку інфраструктури території також не доводиться факт відсутності у Відповідача обов`язку сплачувати орендну плату за договором оренди теплотехнічного обладнання № 1 від 01.02.2019 р. та не доводиться, як зазначає Відповідач, факт того, що цим договором викликається сумнів у достовірності договору купівлі-продажу № 3 від 03.09.2012 р., акту передання-приймання до нього та прибуткового касового ордеру до цього договору, крім того, дійсність цього договору не є предметом розгляду у цій справі.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "Сахзаводські теплові мережі" підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 259 053,64 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019, 22 968,11 грн пені, 4 092,26 грн 3% річних та 3 919,65 грн інфляційних втрат.

В задоволенні позову в частині стягнення 6 440,11 грн пені суд відмовляє, узв`язку з невірним її нарахуванням поза межами, встановленими ст. 232 Господарського кодексу України.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 4 350,50 грн.

Інших судових витрат позивачем заявлено не було.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 9 під`їзд, 5 поверх, ідентифікаційний код 32335218) на користь Приватного підприємства "Сахзаводські теплові мережі" (63705, Харківська область, м. Куп`янськ, пр-т Конституції, буд. 108 А, ідентифікаційний код 32993600) 259 053,64 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019, 22 968,11 грн пені, 4 092,26 грн 3% річних та 3 919,65 грн інфляційних втрат.

В решті позову відмовити.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 9 під`їзд, 5 поверх, ідентифікаційний код 32335218) на користь Приватного підприємства "Сахзаводські теплові мережі" (63705, Харківська область, м. Куп`янськ, пр-т Конституції, буд. 108 А, ідентифікаційний код 32993600) 4 350,50 грн судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Приватне підприємство "Сахзаводські теплові мережі", 63705, Харківська область, м. Куп`янськ, пр. Конституції, 108А, код ЄДРПОУ 32993600.

Відповідач - Комунальне підприємство "Обласний інформаційно-технічний центр", 61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 9 під., 5 пов., код ЄДРПОУ 32335218.

Повне рішення складено "20" листопада 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров