Постанова

від 24.03.2021 по справі 922/2193/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2021 р. Справа №922/2193/20

Східний апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді (доповідача) За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Чернота Л. Ф. Гребенюк Н.В., Радіонова О.О. Бірчак К.Є. Ткаченко О. О. (адвокат), договір б/н від 01.02.2021 року про надання правничої допомоги, свідоцтво №2164 від 22.11.2017 року про право на заняття адвокатською діяльністю Закаблуков А. С. (адвокат), довіреність №7 від 04.01.2021 року, свідоцтво серії ЗП №002559 від 15.04.2020 року про право на заняття адвокатською діяльністю

розглянувши апеляційну скаргу (вх.№264Х/3) Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 року (повне рішення складено 20.11.2020 року) у справі за позовом до про№922/2193/20 (суддя - С. А. Прохоров) Приватного підприємства "Сахзаводські теплові мережі", м. Куп`янськ, Харківська область Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр", м. Харків стягнення 296 473,78 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Сахзаводські теплові мережі", м. Куп`янськ, Харківська область 13.07.2020 року звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою б/н від 13.07.2020 року до Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр", м. Харків про стягнення з останнього 259 053,64 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019 року, 29 408,23 грн. - пені, 4 092,26 грн. - 3% річних та 3 919,65 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування вимог, позивач зазначає, що орендар взятих на себе договором оренди теплотехнічного обладнання № 1 від 01.02.2019 р. зобов`язань не виконав: орендна плата за користування майном орендодавця сплачена не була; майно після спливу строку оренди повернуто орендодавцю не було та виявилося таким, що ушкоджене та знаходиться в непридатному стані, акт приймання передавання майна сторонами не підписаний. Тому, заборгованість з відповідача з оренди обладнання за період із лютого 2019 р. по 14.06.2019 р. була стягнута з відповідача рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.2019 р. по справі №922/1883/19 у розмірі 89333,24 грн., а також було стягнуто 5387,94 грн. пені, 456,99 грн. 3% річних, 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3842,00 грн. судового збору. Оскільки, орендоване відповідачем майно станом на дату пред`явлення позову не повернуто позивачу, останнім нарахована орендна плата (згідно умов договору щодо її нарахування до моменту фактичного повернення майна з оренди, нараховується й після закінчення строку договору оренди) за період із 15.06.2019 р. по 13.07.2020 р. за договором оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019 р. в розмірі 259 053,64 грн.

Ухвалою суду від 16.07.2020 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 26.08.2020 було продовжено строки підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 року (повне рішення складено 20.11.2020 року) у справі №922/2193/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр", м. Харків на користь Приватного підприємства "Сахзаводські теплові мережі", м. Куп`янськ, Харківська область 259 053,64 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019 року, 22 968,11 грн. - пені, 4 092,26 грн. - 3% річних та 3 919,65 грн. - інфляційних втрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору покладено на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнуто з Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр", м. Харків на користь Приватного підприємства "Сахзаводські теплові мережі", м. Куп`янськ, Харківська область 4 350,50 грн. судового збору.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Комунальне підприємство "Обласний інформаційно-технічний центр", м. Харків 06.01.2021 року звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 06.01.2021 року, в якій просить суд:

- поновити Комунальному підприємству "Обласний інформаційно-технічний центр" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 року у справі №922/2193/20;

- прийняти апеляційну скаргу до розгляду;

- скасувати у повному обсязі рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 року у справі №922/2193/20 та прийняти нове рішення у цій справі, яким відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства "Сахзаводські теплові мережі" у повному обсязі;

- кореспонденцію у даній справі надсилати на фактичну адресу підприємства: 61010, м. Харків, вул. Гімназійна Набережна, 16, 2-й поверх.

Апелянт мотивуючи свої вимоги, посилався на те, що ч.1 ст. 761 Цивільного кодексу України - право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

А тому, позивач не мав права передавати вищезазначене спірне теплотехнічне обладнання відповідачу в оренду, оскільки не є власником такого майна.

З наданих позивачем документів щодо права власності на спірне теплотехнічне майно вба чається, що на підставі договору купівлі-продажу №3 від 03.09.2012 р. ПП Сахзаводські теплові мережі , в особі директора Ляпунової Л.І. нібито оплатила та прийняла у власність від ФЛП Скляр О.С. теплотехнічне майно.

Втім, як вбачається з заяви гр. Ляпунової Л.І. , від 09 жовтня 2020 р., договір купівлі - продажу № 3 від 03.09.2012 р. Ляпуновою Л.І., від імені ПП Сахзаводські теп лові мережі не укладався та не підписувався. Акт приймання - передачі майна до договору №3 від 03.09.2012 р. між ФОП Скляр О.С., та ПП Сахзаводські теплові мережі також не укладався та з боку Ляпунової Л.І., як директора підприємства - не підписувався. Крім того, ПП Сахзаводські теплові мережі ніяким чином не сплачувало ФЛП Скляру О.С., суму у розмірі 387 200 грн., як оплату за майно.

Апелянт просить звернути увагу суду апеляційної інстанції на те, що 01.10.2010 р. між ПП Сахзаводські теплові мережі та Ха рківським обласним комунальним підприємством Дирекція розвитку інфраструктури території був укладений Договір №22/10-10 оренди тепловиробничого майна.

Згідно акту прийому передачі від 01.10.2010 р. до договору №22/10-10 ПП Сахзаводські теплові мережі передало, а ХОКП Дирекція розвитку інфраструктури території прийняло в оре нду тепловиробниче майно.

Даний договір оренди тепловиробничого майна щороку продовжувався шляхом укладання додаткових угод до 2014 р. включно. Отже, вищезазначені обставини справи, на думку скаржника, вказують на те, що 03.09.2012 р. ПП Сахзаводські теплові мережі не купувало тепловиробниче майно у ФОП Скляр О.С., яке в цей час фактично вже використовувалось ХОКП Дирекція розвитку інфраструктури території на підставі договору оренди тепловиробничого майна №22/10-10 від 01.10.2010 р.

Таким чином, договір купівлі-продажу №3 від 03.09.2012 року, акт приймання - передачі майна до договору №3 від 03.09.2012 р. та квитанція до прибуткового касового ордеру №5 від 03.09.2012 р. на які посилається суд першої інстанції у своєму рішенні є недостовірними доказами по справі, бо не доводять законність придбання спірного тепловиробничого майна та право влас ності на нього.

Разом з цим, апелянт стверджує, що не є належним доказом копія наказу №11 від 01.10.2012 р., в якому відсутня будь яка інформація на якому конкретно об`єкті вводиться в екс плуатацію нове теплотехнічне обладнання: котел КБНГ-2,5 - 2 одиниці, мережевий насос Д-320 у кількості 2 одиниці, циркуляційний насос К-8-18 у кількості 1 одиниці, підживлювальний насос з електродвигуном у кількості 1 одиниці, вентилятор ВДВ-10 з електродвигуном у кількості 1 оди ниці, комплект приборів обліку природного газу у кількості 1 одиниці.

При цьому, в наданих позивачем копіях актів введення в експлуатацію основних засобів від 01.10.2012 р. також відсутня інформація щодо рік випуску обладнання, його заводські номери. В той же час, на думку останнього, такі акти мають містити інформацію щодо голови комісії, складу комісії, висновки комісії. Крім того, не можуть бути під одним інвентарним номером 00007 два газові котли КБНГ -2,5 з автоматикою; два мережеві насоси Д-320 під номером 00008.

Відповідач зазначає, що докази, які подані позивачем, в обґрунтування позовних вимог не розкривають інформації про спірне теплотехнічне майно, кожен об`єкт з якого повинен бути визначений індивідуальними ознаками в порядку ст. 184 Цивільного кодексу України для можливої ідентифікації такого об`єкта, шляхом відбору або в процесі його використання. За таких обставин, позивачем не надано допустимих та переконливих доказів встановлення 01.10.2012 р. спірного теплотехнічного обладнання в приміщенні котельні, в зв`язку з чим доводи позивача стосовно того, що він є власником такого майна є - безпідставними та не знайшли свого підтвердження.

Також, відповідач стверджує, що повернув орендоване майно позивачу відповідно до порядку, встановленому при передачі майна орендарю за догово ром та виконав свій обов`язок по складанню акту приймання - передачі(повернення) майна.

Відзначає, що спірне теплотехнічне орендоване майно, весь час знахо диться в приміщенні нежитлової будівлі (котельні, Перша Цукрозаводська) власником якої є позивач, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно , яке є зачиненим з боку позивача і до якого у відповідача немає доступу.

Також звертає увагу суду, що доказів вручення відповідачу щомісячних рахунків на оплату орендної плати згідно договору №1 від 01.02.2019 р., позивачем не надано до матеріалів справи.

Вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для сплати орендної плати за період з 15.06.2019 р. - по 13.07.2020 р. у розмірі 259 053,64 грн., пені у розмірі 29 408,23 грн., 3% річних у розмірі 4 092,26 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 919,65 грн.

Також, апелянт зазначає, що матеріали даної справи свідчать про те, що судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано, з порушенням ст. ст. 74, 76, 78, 86 ГПК України прийнято оскаржуване рішення без врахування доводів та беззаперечних доказів, наданих КП Обласний інформаційно-технічний центр , які обґрунтовують та підтвер джують безпідставність заявлених вимог ПП Сахзаводські теплові мережі та те, що позивач не є власником спірного теплотехнічного обладнання.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 року, визнано причини пропуску встановленого законом процесуального строку поважними. Поновлено Комунальному підприємству "Обласний інформаційно-технічний центр", м. Харків пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 року у справі №922/2193/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 року у справі №922/2193/20. Встановлено учасникам справи строк до 09.02.2021 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2020 року у справі №922/2193/20.

05.02.2021 року (в межах строку) від Приватного підприємства "Сахзаводські теплові мережі", м. Куп`янськ, Харківська область надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" без задоволення, а судове рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2020 р. по справі №922/2193/20 без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 року розгляд апеляційної скарги у справі №922/2193/20 призначено на "03" березня 2021 р. о 14:00 год.

У судовому засіданні 03.03.2021 року було оголошено перерву до 24.03.2021 року о 12:00 год., про що учасників справи було повідомлено під розписку.

У зв`язку з відпусткою судді Зубченко І.В., відповідно до ст. 126 Закону України Про судоустрій і статус суддів , і на виконання рішення зборів суддів Східного апеляційного господарського суду №1 від 02.10.2018 р., №2 від 16.10.2018 р. здійснено заміну зазначеного судді у складі колегії суддів у справі №922/2193/20 шляхом автоматизованого розподілу.

Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2021 року сформовано склад колегії (за наявності): головуючий суддя: Л.Ф.Чернота, судді: Н.В.Гребенюк, О.О.Радіонова

В судовому засіданні 24.03.2021 року представник відповідача (апелянта) підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив суд, скасувати у повному обсязі рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2020 року у справі №922/2193/20 та прийняти нове рішення у цій справі, яким відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства "Сахзаводські теплові мережі" у повному обсязі. Крім того, відповідач акцентував увагу суду апеляційної інстанції на п. 5.7 договору, та відзначив, що з боку відповідача неодноразово вчинялись дії щодо проведення інвентаризації теплотехнічного обладнання та підписання акту приймання-передачі теплотехнічного обладнання до договору №1 від 01.02.2019 р.

Представник позивача заперечував проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Пояснив, що орендна плата повинна нараховуватись по дату складання акту приймання -передачі (повернення) майна.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.

В судовому засіданні було додатково досліджено (том 1, а.с.28, 80).

У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.02.2019 р. між Приватним підприємством Сахзаводські теплові мережі (орендодавець) та Комунальним підприємством Обласний інформаційно-технічний центр (орендар) було укладено договір оренди теплотехнічного обладнання №1, відповідно до умов п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування теплотехнічне обладнання, що розташовано за адресою: Харківська обл., с. Куп`янськ, вул. Цукрозаводська, б/н.

Пунктом 1.2 договору сторони узгодили, що під технологічним обладнанням розуміються: котел КБНГ-2,5 з автоматикою у кількості 2 одиниці (балансова вартість 180000,00грн), мережевий насос Д-320 з електродвигуном у кількості 2 одиниці (балансова вартість 88000,00 грн.), циркуляційний насос К-8-18 у кількості 1 одиниці (балансова вартість 20000,00 грн.), підживлювальний насос з електродвигуном у кількості 1 одиниці (балансова вартість 18000,00 грн.), вентилятор ВДВ-10 з електродвигуном у кількості 1 одиниці (балансова вартість 17000,00 грн.), комплект приборів обліку природного газу у кількості 1 одиниці (балансова вартість 64200,00 грн.).

Згідно з п.1.3 договору, майно передається орендарю для вироблення та транспортування теплової енергії.

Строк оренди складає з 01.02.2019 р. по 15.04.2019 р., згідно п.1.5 договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3, 2.4 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. У разі припинення договору, орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

При цьому, п. 2.5. договору покладає обов`язок по складанню акту приймання-передачі на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Умовами п.п.3.1 договору встановлено, що орендна плата виставляється згідно рахунку-фактури в сумі 20 000,00 грн. щомісяця.

Орендна плата нараховується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем нарахування та сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні майна орендодавцеві або дата примусового виселення орендаря (п.3.2 договору).

Згідно з п.3.3 договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно до 20-го числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Пункт 3.5. договору передбачає, що орендар повинен сплачувати орендну плату авансом 50% від щомісячно виставлених рахунків в межах строку дії договору.

У п.3.6 договору сторони погодили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Якщо орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (п.3.4 договору).

У п. 8.1 договору передбачено, що останній укладено з 01.02.2019 р. до 15.04.2019 р. включно, що повністю узгоджується зі строком оренди, зазначеним у п.1.5 договору.

За умовами укладеного договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно, орендар користується ним протягом строку дії договору оренди.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.02.2019 р. сторонами було укладено акт приймання-передачі майна, переліченого у п.1.2 договору, за яким, зокрема, сторони підтвердили придатність майна до експлуатації (том 1, а. с. 17, зворотна сторона).

За твердженнями позивача, орендар взятих на себе договором оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019 р. зобов`язань не виконав: орендна плата за користування майном орендодавця сплачена не була; майно після спливу строку оренди повернуто орендодавцю не було та виявилося таким, що ушкоджене та знаходиться в непридатному стані, акт приймання передавання майна сторонами не підписаний. Тому, заборгованість з відповідача з оренди обладнання за період із лютого 2019 р. по 14.06.2019 р. була стягнута з відповідача рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.2019 р. по справі № 922/1883/19 у розмірі 89 333,24 грн., а також було стягнуто 5 387,94 грн. пені, 456,99 грн. 3% річних, 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3 842,00 грн. судового збору.

Позивач стверджує, що орендоване відповідачем майно станом на дату пред`явлення цього позову не повернуто позивачу. Тому, останнім нарахована орендна плата (згідно умов договору щодо її нарахування до моменту фактичного повернення майна з оренди, нараховується й після закінчення строку договору оренди) за період із 15.06.2019 р. по 13.07.2020 р. за договором оренди теплотехнічного обладнання № 1 від 01.02.2019 р. в розмірі 259 053,64 грн.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно укладеного сторонами договору оренди теплотехнічного обладнання від 01.02.2019 р., акту його приймання-передачі від позивача відповідачу від 01.02.2019 р., було надано в користування речі, які визначені наступними індивідуальними ознаками: котел-КБГГ - 2,5 з автоматикою у кількості 2 одиниці балансовою вартістю 180 000,00 грн.,

мережевий насос-Д-320 з електродвигуном у кількості 2 одиниці балансовою вартістю 88 000,00 грн.,

циркуляційний насос - К-8-18 у кількості 2 одиниці балансовою вартістю 20 000,00 грн.,

підживлювальний насос - з електродвигуном у кількості 1 одиниці балансовою вартістю 18000,00 грн.,

вентилятор - ВДВ - 10 з електродвигуном у кількості 1 одиниці балансовою вартістю 17000,00 грн.,

комплект приборів обліку природного газу- у кількості 1 одиниці балансовою вартістю 64200,00 грн.

Зазначений договір та акт приймання -передачі були підписані сторонами без зауважень (том 1 а.с. 17 зворотна сторона)

Положення пункту 2.3 договору оренди та існування первісного акту приймання-передачі майна від 01.02.2019 р. вказує на те, що сторони цього договору однаково розуміли сутність процедури повернення такого майна, належне виконання зобов`язань щодо якого зі сторони відповідача в силу приписів пункту 2.4 договору відсутнє. При цьому, зобов`язання зі складання акту приймання-передачі майна у випадку припинення договору, згідно з пунктами 2.5, 4.7 договору оренди, покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Обов`язок здійснювати щомісячний орендний платіж незалежно від отримання рахунків-фактур, безпосередньо передбачений положеннями пункту 3.3 договору оренди та частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України. Всі необхідні для сплати умови (сума та реквізити отримувача) визначені положенням договору, умови якого (пункт 3.2.) передбачають зобов`язання орендаря сплачувати орендні платежі з моменту отримання майна в оренду по акту приймання-передачі і до моменту повернення орендодавцю цього орендованого майна, що відповідає положенню частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Так, враховуючи встановлену ст. 204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін. Зокрема, права орендодавця на отримання орендних платежів, що безпосередньо закріплено як в ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, так і в ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, та обов`язку орендаря, передбаченого ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, щодо негайного повернення майна після припинення строку дії договору.

Статтею 11 Цивільного Кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Перебування означеного індивідуально визначеного майна в середині приміщення (котельні), що належить позивачу, враховуючи відсутність в межах даної справи аргументів і відповідних доказів відповідача щодо неможливості користування означеним майном, не впливає ані на оборотоздатність такого майна у розумінні ст. ст. 177, 178 Цивільного кодексу України (можливість виступати в якості об`єкту оренди), ані спростовує достовірність представлених в матеріалах справи документів, які належним чином підтверджують орендні правовідносини сторін в межах розглядуваного спірного періоду (договір оренди №1 від 01.02.2019 р. та акт приймання-передачі від 01.02.2019 р.).

Факт, щодо знаходження спірного майна в приміщенні позивача, встановлено судом під час розгляду іншої справи №922/1883/19 між тими ж сторонами. Крім того, встановлено факт припинення дії договору (15.04.2019 р.) А також визнано право власності на спірно майно за позивачем, яке було надано в оренду відповідачу. Тому, твердження відповідача, щодо правовідносин позивача з третіми особами не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

За постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 р. у зазначеній справі прийнято відмову позивача в частині позовних вимог щодо витребування у КП Обласний інформаційно-технічний центр спірного технічного обладнання. Внаслідок чого, в цій частині було закрито провадження.

За даною справою №922/2193/20 позивач просить стягнути орендну плату за користування майном, посилаючись на умови договору щодо відсутності акту приймання-передачі про повернення майна.

Однак, в матеріалах справи наявні копії актів та листування між сторонами, які свідчать про вчинення дій з боку відповідача щодо повернення майна позивачу. А саме, відповідач стверджує, що він неодноразово направляв на адресу позивача підписані акти-приймання (повернення) орендованого майна, що підтверджується листами позивача №3 від 28.02.2020 р., №4 від 12.06.2020 р.

Втім, позивач, ні 26.02.2020 р., ні 02.06.2020 р., акти приймання (повернення) майна не підписав та не повернув примірник такого акту на адресу відповідача.

Крім того, пунктом 5.7 договору сторони погодили здійснення контролю за станом майна шляхом візуального обстеження зі складанням акта обстеження.

Стосовно доводів відповідача про безпідставність стягнення з нього заборгованості з орендної плати, судова колегія встановила наступне.

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського Кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Обов`язок здійснювати щомісячний орендний платіж незалежно від отримання рахунків-фактур, безпосередньо передбачений положеннями п. 3.3 договору оренди та ч. 5 ст.762 Цивільного кодексу України.

Надсилання/отримання рахунків-фактур не є відкладальною умовою у розумінні ч.1 ст.212 Цивільного кодексу України, всі необхідні для сплати умови (сума та реквізити отримувача) визначені положенням договору, умови якого (п.3.2.) передбачають зобов`язання орендаря сплачувати орендні платежі з моменту отримання майна в оренду по акту приймання-передачі і до моменту повернення орендодавцю цього орендованого майна, що в повній мірі відповідає положенню ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України.

Таким чином, зобов`язання сплачувати орендні платежі, передбачені умовами договору п. 3.6 не залежить від отримання рахунків відповідачем.

На теперішній час, строк дії договору закінчився. Проте, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення договору, вчинене під час дії цього договору.

Як вбачається із матеріалів справи, від 26.02.2020 р. сторони прийняли заходи щодо укладання Акту приймання - передачі майна.

Комісія, яка склала цей акт, зазначила, що директор позивача - Зеленіна М.О. , 26.02.2020 р. о 12.00 г. відмовилась приймати теплотехнічне обладнання згідно переліку за договором № 1 від 01.02.2019 р. та підписати відповідний акт приймання-передачі теплотехнічного обладнання в зв`язку з закінченням терміну його дії (том 1, а.с.80).

Зі змісту заяви свідка ОСОБА_3 , вбачається, що 26.02.2020 р. при інвентаризації теплотехнічного обладнання від відповідача були присутні дві особи, а саме, начальник відділу аналізу проблем експлуатації КП Обласний фнформаційно-технічний центр Макаренко Олександр Павлович та головний інженер відповідача - ОСОБА_3.

У даному випадку, умовами договору не передбачено перелік осіб, які повинні були бути присутні під час складання акту.

Під час інвентаризації обладнання 26.02.2020 р. за участі директора позивача та начальника відділу аналізу проблем експлуатації КП ОІТЦ Макаренко О.П., головного інженера Куп`янсько-Шевченківської філії КП ОІТЦ ОСОБА_3, було виявлено, що мережевий насос Д-320 з електродвигуном, циркуляційний насос К-8-18 виявилися непридатними для подальшої експлуатації та розмороженими через те, що воду з систем опалювання після закінчення опалювального сезону орендар не злив. Вказаний факт двічі зазначений позивачем у листах №№ 3, 4, направлених ним на адресу відповідача 28.02.2020 р. та 12.06.2020 р.

У подальшому, була написана заява позивачем до правоохоронних органів (том 1, а.с.28). І як наслідок акт від 26.02.2020 року приймання передачі підтвердив факт пошкодження майна в присутності представників сторін. З огляду на вищевикладене, слід було застосувати вимоги пункту пункт 4.7 договору.

Згідно пункту 4.7. договору, орендар зобов`язаний, у разі припинення або розірвання договору, повернути орендодавцю орендоване майно (в місячний термін) у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно пунктів 1.4., 2.3. договору, стан майна на момент укладення цього договору не потребує поточного чи капітального ремонту. У разі припинення цього договору, орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором.

Тривалий час позивач не приймає жодних заходів щодо використання спірного майна, яке є його власністю. Тому, у даному випадку має місце прострочення з вини кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку, згідно статті 613 Цивільного кодексу України.

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що вищезазначений акт від 26.02.2020 р. доводить факт пошкодження обладнання, і саме до 26.02.2020 року позивач мав право нараховувати відповідачу оренду плату по договору, що передбачено умовами договору.

Враховуючи вищевикладене, стягненню з відповідача підлягає сума 170666,67 грн. за період з 15.06.2019 по 26.02.2020 року (за червень -10666.67 грн. + 8 місяців: липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень, січень, лютий - 20 000 грн.).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що оскільки стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2020 року у справі №910/16505/19.

За даною справою, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної сплати орендних платежів за договором оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019р. на суму 170666,67 грн. Нездійснення такого розрахунку є порушенням відповідного грошового зобов`язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання такого грошового зобов`язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

За змістом ст. ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати 3% річних, інфляційних та пені. Здійснивши перерахунок, судова колегія дійшла висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 3602,86 грн. (за період з 15.06.2019 по 26.02.2020) та інфляційні втрати - 3 919,65 грн., оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог. Тому стягненню підлягає саме сума, інфляційних, яка зазначена у позовній заяві.

Стосовно стягнення пені у розмірі 29 408,23 грн. пені, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

В даному випадку позивачем перевищено період нарахування пені, встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені на суму заборгованості.

Таким чином, перевіривши розрахунок пені, судова колегія зазначає, що стягненню з відповідача на користь позивача пілягає сумма у розмірі 22 968,12 грн.

Стосовно заперечень відповідача щодо належності повернення позивачу теплотехнічного обладнання, яке є предметом договору оренди, судова колегія зазначає наступне.

Надана відповідачем копія договору оренди №22/10-10 тепловиробничого майна між ПП Сахзаводські теплові мережі та Харківськім обласним комунальним підприємством Дирекція розвитку інфраструктури території не доводить факту відсутності у відповідача обов`язку сплачувати орендну плату за договором оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019 р. та не доводить, факту того, що цим договором викликається сумнів у достовірності договору купівлі-продажу № 3 від 03.09.2012 р., акту передання-приймання до нього та прибуткового касового ордеру до цього договору. Крім того, дійсність цього договору не є предметом розгляду у цій справі.

У даному випадку, застосовується вимоги ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "Сахзаводські теплові мережі" підлягають частковому задоволенню. А саме, з позивача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за договором оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019 у розмірі 170666.67 (за період з 15.06.2019 р. по 26.02.2020 р.), пеня у розмірі 22 968,11 грн., 3% річних - 3602,86 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 919,65 грн. В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 6 440,11 грн. обґрунтовано відмовлено, у зв`язку з невірним її нарахуванням поза межами, встановленими ст. 232 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні заборгованості з орендної плати за договором оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019 у розмірі 88 386.97 грн. (за березень, квітень, травень, червень 2020 року), оскільки сторони підтвердили факт пошкодження майна. А тому, позивач не позбавлений права застосовувати вимоги пункту 4.7 договору. Тому, як саме позивач під час інвентаризації обладнання 26.02.2020 р. виявив, що мережевий насос Д-320 з електродвигуном, циркуляційний насос К-8-18 виявилися непридатними для подальшої експлуатації та розмороженими через те, що воду з систем опалювання після закінчення опалювального сезону орендар не злив. Вказаний факт двічі зазначений позивачем у листах №№ 3, 4, направлених ним на адресу відповідача 28.02.2020 р. та 12.06.2020 р.

Також суд відмовляє у задоволенні 3% річних у розмірі 489,40 грн.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.73-79, 86 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимогу відповідному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені ч.4 ст.277 ГПК України та ухвалити нове рішення в частині стягнення заборгованості з орендної плати за договором теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019 та в частині стягнення 3 % річних.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Обласний інформаційно-тенічний центр , м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2020 року у справі №922/2193/20 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2020 року у справі №922/2193/20 скасувати частково.

Ухвалити нове рішення в частині стягнення заборгованості з орендної плати за договором теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019 та в частині стягнення 3 % річних.

Відмовити у стягненні розміру орендної плати за договором теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019 в розмірі 88 386,97 грн. та стягненні 3% річних у розмірі 489,40 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 9 під`їзд, 5 поверх, ідентифікаційний код 32335218) на користь Приватного підприємства "Сахзаводські теплові мережі" (63705, Харківська область, м. Куп`янськ, пр-т Конституції, буд. 108 А, ідентифікаційний код 32993600) 170666,67 грн. розміру заборгованості з орендної плати за договором оренди теплотехнічного обладнання №1 від 01.02.2019, пені у розмірі 22 968,11 грн., 3% річних у розмірі 3602,86 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 919,65 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 9 під`їзд, 5 поверх, ідентифікаційний код 32335218) на користь Приватного підприємства "Сахзаводські теплові мережі" (63705, Харківська область, м. Куп`янськ, пр-т Конституції, буд. 108 А, ідентифікаційний код 32993600) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви 3017,35 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2020 року у справі №922/2193/20 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "Сахзаводські теплові мережі" (63705, Харківська область, м. Куп`янськ, пр-т Конституції, буд. 108 А, ідентифікаційний код 32993600) на користь Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 9 під`їзд, 5 поверх, ідентифікаційний код 32335218) судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 135,35 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.03.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 29.03.2021 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.О. Радіонова