Постанова

від 17.11.2020 по справі 686/1593/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 686/1593/18

провадження № 61-9591ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 травня 2020 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Грох Л. М., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що 18 липня 2017 року військовою прокуратурою Хмельницького гарнізону до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом неналежного виконання службових обов`язків службовими особами Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, що призвело до вибуття з користування Міністерства оборони України земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 , площею 41,9 га.

Так, 23 грудня 1975 року Хмельницькій квартирно-експлуатаційній частині Хмельницького району, правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, на підставі рішення Виконавчого комітету Хмельницької ради депутатів трудящих від 23 грудня 1975 № 277-в видано акт на право користування землею, згідно з якого у постійне користування було відведено 2487,6 га земель. Серед зазначених земель загальною площею 619,1968 га землі Міністерства оборони України, які входять до військового містечка № НОМЕР_1 Хмельницького гарнізону (військовий полігон).

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р припинено право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України площею 286,79 га із земельної ділянки загальною площею 2487,6 га на території Хмельницького району.

За актом приймання-передачі від 16 травня 2006 року здійснено передачу земельної ділянки Міністерства оборони України (військове містечко № 65) загальною площею 286,76 га із земельної ділянки площею 2487,6 га, яка знаходиться на території Копистинської сільської ради, до земель резервного фонду Копистинської сільської ради у тому числі і землі площею 2,0002 га, кадастровий номер 6825083300:11:001:0130, які є частиною військового полігону, розташованого в межах військового містечка № 65 Хмельницького гарнізону, змінено цільове призначення використання земельної ділянки з «земель оборони» на «для ведення особистого селянського господарства».

Вважаючи зазначене розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р незаконним, квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький оскаржив це розпорядження до суду (справа № 924/1025/14).

Незважаючи на вказане, на частину земельних ділянок військового полігону в межах військового містечка № 65 Хмельницького гарнізону на підставі оскаржуваного у справі № 924/1025/14 розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації оформлено правовстановлюючі документи фізичним особам у виді державного акта на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області власником однієї із зазначених земельних ділянок є ОСОБА_1 , а її право на цю земельну ділянку посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 576414 від 18 січня 2007 року.

Оскільки закріплені за військовими частинами землі є державною власністю, спірна земельна ділянка належала Міністерству оборони України на праві оперативного управління, а Хмельницька районна державна адміністрація не мала права приймати рішення про передачу таких земель в загальне користування, то заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України вважав, що виданий у подальшому ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку є незаконним.

На підставі вказаного заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький просив суд визнання недійсним державний акт серії ЯБ № 576414 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2 га, яка знаходиться на території Копистинської сільської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2018 року у складі судді Карплюка О. І. в задоволенні позову заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки позивачем не оспорюється розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 15 грудня 2006 року № 1350/06-р про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельну ділянку, на підставі якого було видано оскаржуваний державний акт.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 травня 2020 року апеляційні скарги заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України і Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький задоволено частково.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позові заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький відмовлено з інших правових підстав.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки судом у господарській справі № 924/1025/14 відмовлено у задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_2 про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р, то вказане розпорядження на момент передачі земельної ділянки у власність відповідача є чинним і не скасованим.

З урахуванням вказаного право користування спірною земельною ділянкою Міністерства оборони України припинилось з 16 травня 2006 року після передачі на підставі акта приймання-передачі зі складу земельної ділянки площею 2487,6 га Міністерства оборони України (військове містечко 65) земельної ділянки, загальною площею 286,79 га, розташованої на території Копистинської сільської ради, до земель резервного фонду Копистинської сільради, а тому земельна ділянка, передана у власність відповідачу, на час передачі перебувала у державній власності земель резервного фонду Копистинської сільської ради і Хмельницька районна державна адміністрація у межах своїх повноважень, передбачених законом, правомірно передала у власність відповідачу спірну земельну ділянку, яка на той час була вилучена з користування Міністерства оборони України. Вказане свідчить про відсутність підстав для визнання недійсним оскаржуваного державного акта.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника військового прокурора Західного регіону України і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, провадження № 14-525цс18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заступник військового прокурора Західного регіону України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Підставою касаційного оскарження є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 924/1025/14 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницькиймотивована тим, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанцій не врахував, що постановою Верховного Суду від 29 листопада 2018 рокуу справі № 924/1025/14 встановлено незаконність розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації, яким було вилучено зі складу земель оборони земельну ділянку площею 286,79 га. Таким чином, суд не звернув увагу на ту обставину, що землі оборони протиправно вибули із числа військового майна і були розподілені та передані фізичним особам, що є підставою для визнання оскаржуваного державного акта недійсним.

Касаційна скарга заступника військового прокурора Західного регіону України мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанцій не врахував, що підставою звернення прокурора до суду з вимогою визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий відповідачу, є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання зміни цільового призначення земель оборони і безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної власності, а також захист суспільних інтересів на землі оборони як джерела задоволення потреб військових формувань для підготовки у захисті держави.

Відзив на касаційні скарги учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 грудня 1975 року виконавчим комітетом Хмельницької районної ради депутатів трудящих було видано Хмельницькій квартирно-експлуатаційній частині Хмельницького району акт на право користування землею, за яким у постійне користування було відведено 2487,6 га землі.

20 жовтня 2005 року Хмельницька районна державна адміністрація звернулася до начальника Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини Хмельницького району з проханням вирішити питання виготовлення документації, пов`язаної із вилученням земельної ділянки і передачею її у землі запасу Копистинської сільської ради, а саме частини земель полігону військової частини НОМЕР_3 . У листі зазначено, що ця частина полігону не використовувалася за призначенням 15 років, основну її частину становлять яри, передача земельної ділянки не впливає на стан бойової підготовки військової частини НОМЕР_3 , використання земельної ділянки планується для потреб народного господарства.

28 жовтня 2005 року Хмельницька квартирно-експлуатаційна частина Хмельницького району звернулася до начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління з проханням порушити клопотання перед командувачем військами Західного оперативного командування про вилучення зі складу земель оборони до земель запасу Копистинської сільської ради земельних ділянок військового містечка № НОМЕР_1 (військового полігону «Хмельницький») Хмельницького гарнізону у Хмельницькому районі загальною площею 286,7884 га. У листі зазначено, що використання ділянки під багатоповерхову забудову або під індивідуальне будівництво житла для військовослужбовців не передбачається у зв`язку з будівництвом житла в інших військових містечках; земельні ділянки планується використати в народному господарстві для вирощування сільськогосподарської продукції.

Рішенням Міністра оборони України від 17 березня 2006 року № 2688/з затверджено протокол № 16 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України стосовно передачі земельної ділянки площею 286,79 га військового містечка № НОМЕР_1 до земель запасу за умови виділення 50 % земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям гарнізону.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р припинено право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України площею 286,79 га зі складу земельної ділянки площею 2487,6 га на території Хмельницького району у зв`язку з добровільною відмовою.

Згідно з актом приймання-передачі від 16 травня 2006 року зі складу земельної ділянки площею 2487,6 га здійснено передачу земельної ділянки Міністерства оборони України (військове містечко 65) загальною площею 286,79 га, розташованої на території Копистинської сільської ради, до земель резервного фонду Копистинської сільської ради.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 15 грудня 2006 року № 1350/06-р ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер: 6825083300:06:019:0092, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із земель земельної ділянки площею 286,79 га, право на користування якою Міністерством оборони України було припинено розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р у зв`язку з добровільною відмовою користувача.

На підставі цього рішення ОСОБА_1 18 січня 2007 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 6825083300:06:019:0092, серії ЯБ № 576414.

У подальшому кадастровий номер земельної ділянки, яка на праві власності належить ОСОБА_1 , було змінено на: 6825083300:11:001:0130.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи земельна ділянка з кадастровим номером: 6825083300:11:001:0130, яка передана у власність ОСОБА_1 , повністю накладається на земельну ділянку площею 286,79 га, що була вилучена з користування Міністерства оборони України на підставі розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р.

Розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р про припинення права користування земельною ділянкою Міністерством Оборони України площею 286,79 га зі складу земельної ділянки площею 2487,6 га на території Хмельницького району у зв`язку із добровільною відмовою користувача було оскаржено у судовому порядку військовою прокуратурою та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький (справа № 924/1025/14).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький підлягають залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Так, згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У частині другій статті 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з частиною четвертою статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Звертаючись до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України вказував на те, що відповідачу було незаконно передано у власність частину земельних ділянок військового полігону, в межах військового містечка № 65 Хмельницького гарнізону, на підставі оскаржуваного у справі № 924/1025/14 розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р.

Відповідно до статті 116 ЗК України (тут і далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в тому числі у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі статтею 117 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Отже за нормами ЗК України земельна ділянка може бути передана у власність чи користування громадянина лише після її вилучення у попереднього власника чи користувача.

Судом установлено, що розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р право користування Міністерства оборони України спірною земельною ділянкою, яка передана у власність ОСОБА_1 із земель земельної ділянки площею 286,79 га, було припинено у зв`язку із добровільною відмовою користувача.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2017 року у господарській справі № 924/1025/14, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 29 листопада 2018 року, відмовлено у задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України м. Київ, військова частина НОМЕР_2 , про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р.

Вказане спростовує доводи касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницькийщо постановою Верховного Суду від 29 листопада 2018 року у справі № 924/1025/14 встановлено незаконність розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р, оскільки вказаним судом рішенням було залишено без змін постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні позову про скасування цього розпорядження незаконним.

При цьому господарський суд виходив із того, що спірне розпорядження було прийнято органом державної влади Хмельницькою районною державною адміністрацією. Зі сторони військових органів саме правопопередник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, а саме Квартирно-експлуатаційна частина Хмельницького району, листом від 28 жовтня 2005 року ініціював перед вищестоящим військовим керівництвом вилучення спірної земельної ділянки.

Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області винесла оскаржуване розпорядження на підставі: клопотання та поданих матеріалів Хмельницького квартирно-експлуатаційного відділу Західного територіального квартирно-експлуатаційного відділу управління Міністерства оборони України від 06 травня 2006 року; листа Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 30 березня 2006 року; протоколу засідання постійно діючої комісії Міноборони України, затвердженого рішенням Міністра оборони України від 17 березня 2006 року. Зазначене свідчить, що вищевказане погодження пройшло всі ланки до найвищого військового керівництва.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказане свідчить, що розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р на момент передачі спірної земельної ділянки у власність відповідача, як і на момент розгляду цієї справи було чинним і не скасованим, оскільки судом у господарській справі № 924/1025/14 відмовлено у задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький про скасування цього розпорядження.

З урахуванням вказаного, відмовляючи у задоволенні позову заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що право користування спірною земельною ділянкою Міністерства оборони України припинилось у травні 2006 року після передачі цієї земельної ділянки на підставі акта приймання-передачі зі складу земель Міністерства оборони України до земель резервного фонду Копистинської сільської ради, а тому Хмельницька районна державна адміністрація у межах своїх повноважень правомірно передала у власність відповідачу спірну земельну ділянку, яка на той час була вилучена з користування Міністерства оборони України.

Докази і обставини, на які посилаються заявники у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом, є аналогічними доводам позовної заяви та апеляційної скарги, їм надано належну оцінку у сукупності з іншими доказами у справі, а при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Посилання у касаційній скарзі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на постанови Верховного Суду України від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13 і від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, провадження № 14-525цс18, на правильність висновків судів не впливає, оскільки вказані судові рішення були ухвалені за інших фактичних обставин.

Також, встановлені судом обставини справи, що є предметом перегляду, не дають підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2018 року у справі № 924/1025/14.

Таким чином, доводи касаційних скарг не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З урахуванням того, що вказані доводи касаційних скарг є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким судом була надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційні скарги без задоволення, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України і Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович