Постанова

від 19.11.2020 по справі 199/8880/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5642/20 Справа № 199/8880/18 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.

суддів - Городничої В.С., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2020 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю майна, набутого під час шлюбу та поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з відповідачем у справі перебувала у зареєстрованому шлюбі, під час якого за спільні кошти подружжя було придбано наступне майно: легковий автомобіль Марка - SUZUKI, модель - SX-4, 2011 року випуску, червоного кольору, номер шасі - VIN - НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , орієнтовна ринкова вартість якого становить 10 000,00 доларів США, що у еквіваленті до гривні за курсом НБУ, станом на 26.08.2018, складає 266 260,00 грн.; легковий автомобіль Марка - LEXUS, Модель - NX 300Н, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , придбаний 10.05.2016, орієнтовна ринкова вартість автомобіля становить 40 000,00 доларів США, що у еквіваленті до гривні за курсом НБУ, станом на 26.08.2018, складає 1 066 000,00 грн.; морозильну камеру - вартістю 4 599,00 грн.; пилосос - орієнтовна вартість якого складає 4 150,00 грн.; пральну машину - орієнтовна вартість якої 3 800,00 грн.; дзеркало - орієнтовна вартість якого складає 300,00 грн.; водонагрівач Осмокс 5 RO-K1GS з баком - вартість якого складає 1 600,00 грн.; камін №09-11/3 з баком - вартість складає 7 225,00 грн.; мебель L/DC-13 стілець 4 шт. - вартістю 2 708,00 грн.; мебель L/DC-13 стілець 2 шт. - вартість складає 1 354,00 грн.; змішувач МВ-2 хром 1 шт. - вартість складає 1 005,00 грн.; мийку SCHOCK GENIVS - вартістю 1 995,00 грн.; змішувач ARC 1 шт. - вартість якого складає 2 862,00 грн.; дзеркало 564 фацет 1 шт. - вартість складає 521,25 грн.; Туба Глорія 1 шт. - вартістю 3 027,22 грн.; комплект меблів BERLIN, Бардоліно - загальна вартість складає 1 468,90 грн.; батут, орбітри, спална - загальна вартість 6 600,00 грн.; витяжку FAGOR 3CFT-MAXA 1 шт. - вартістю 3 456,00 грн.; ванну акрил, гідромас - вартість складає 6 999,75 грн.; Профілактор Евнінова - доставка та установка складає 1 970,00 грн.; перила сходів - вартістю 30 000,00 грн.; виготовлення та монтаж пластикових конструкцій із профілю, заміна стіклопакетів - вартість яких складає 20 545,00 грн.; пенал на ніжках з кошиком - вартіст складає 2 968,42 грн.; сифон МІНОР - вартістю 46,66 грн.; бра Altalusse - вартість складає 791,50 грн.; АВД - К5 - вартістю 2 599 грн.; фільтр R+M - вартістю 140,00 грн.; електропилу ECS2000/40, модель 41AZ060678 - орієнтовна вартість 2 472,00 грн.; будівельні матеріали, товарний чек №BDV-100823-007 - вартість матеріалів складає 5 627,63 грн.; будівельний матеріал, товарний чек №BDV-100823-007 - загальна вартість матеріалів складає 5 627,63 грн.; будівельний матеріал, товарний чек №BDV-101104-021 - загальна вартість матеріалів складає 146,53 грн.; кераміко-гранітну плитку Soluble salt - вартість 1 059,84 грн.; керамічну плитку Алехандрія гріс - вартість 1 504,72 грн.; товари, відповідно до фіскального чеку №0084 від 09.02.2013 - вартість яких складає 3 144,76 грн.; товари, відповідно до фіскального чеку №0159 від 20.09.2010 - вартість яких складає 1 076,85 грн.; товари, відповідно до фіскального чеку №0160 від 18.11.2010 - вартість яких складає 1 079,68 грн.; тафтингове поліпропіленове ворсове покриття для підлоги - вартістю 3 744,00 грн.; кафель, відповідно до товарного чеку №ЧП-036056 від 23.10.2010 - вартістю 1 118,25 грн.; будівельні матеріали, відповідно до рахунку-фактура №ХХ-0000759 - вартістю 1 283,43 грн.; матрац - вартістю 3 360,00 грн.; мебель кухонну - вартістю 10 000,00 грн., а всього загальною вартістю 148 349,39 грн.

Крім того, 18 січня 2019 року позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 з березня 2015 року є співзасновником (кінцевим бенефіціарним власником) ТОВ "АТЛАС-АГРО" (ЄДРПОУ 39712393) з розміром до статутного внеску в сумі 250 000,00 грн., що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

Оскільки все майно відповідно до норм ст.ст.61,61,70 СК України є спільним майном подружжя, позивач ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги (т.1 а.с. 88-90), просила суд виділити їй у спільному майні подружжя наступне майно: легковий автомобіль марки SUZUKI, Модель - SX-4, 2011 року випуску, червоного кольору, номер шасі - VIN - НОМЕР_1 ; грошову компенсацію у розмірі 461 195,69 грн. від частки спільного майна подружжя та Ѕ частку від статутного внеску ТОВ АТЛАС-АГРО (ЄДРПОУ 39712393) в розмірі 125 000,00 грн.

Відповідачу просила залишити наступне майно: легковий автомобіль Марка - LEXUS, Модель - NX 300Н, 2016 року випуску; водонагрівач Осмокс 5 RO-K1GS з баком; камін №09-11/3; мебель L/DC-13 стілець 4 шт.; мебель L/DC-13 стілець 2 шт.; змішувач МВ-2 хром 1 шт.; мийку SCHOCK GENIVS; змішувач ARC 1 шт.; дзеркало 564 фацет 1 шт.; тубу Глорія 1 шт.; комплект меблів BERLIN, бардоліно; батут; орбітри; спалну; витяжку FAGOR 3CFT-MAXA кількість 1 шт.; ванну акрил, гідромас; профілактор Евнінова; перила сходів; виготовлення та монтаж пластикових конструкцій із профілю, заміна стіклопакетів вартість яких складає 20 545,00 грн.; пенал на ніжках з кошиком; сифон МІНОР; бра Аltalusse; АВД - К5; фільтр R+М; електропилу ECS2000/40, модель 41AZ060678; будівельні матеріали відповідно до товарного чеку №BDV-100823-007 загальною вартістю 5 627,63 грн.; будівельні матеріали відповідно до товарного чеку №BDV-100823-007 загальною вартістю 5 627,63 грн.; будівельні матеріали відповідно до товарного чеку №BDV-101104-021 загальною вартістю 146,53 грн.; кераміко-гранітну плитку Soluble salt; керамічну плитку Алехандрія гріс; товари відповідно до фіскального чеку №0084 від 09.02.2013 вартість яких складає 3 144,76 грн.; товари відповідно до фіскального чеку №0159 від 20.09.2010 вартість яких складає 1 076,85 грн.; товари відповідно до фіскального чеку №0160 від 18.11.2010 вартість яких складає 1 079,68 грн.; тафтингове поліпропіленове ворсове покриття для підлоги; кафель відповідно до товарного чеку №ЧП-036056 від 23.10.2010; будівельні матеріали відповідно до рахунку фактура №ХХ-0000759; матрац; мебель кухонну. Загальна вартість зазначеного майна складає 135 500,39 грн., а також 1/2 частки статутного внеску ТОВ "АТЛАС-АГРО" (ЄДРПОУ 39712393), що становить 125 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю майна, набутого під час шлюбу та поділ спільного майна подружжя, в якому просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на легковий автомобіль Lexus , модель - NX 300H, 2016 року випуску, коричневого кольору, VIN НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , та визнати спільним майном подружжя автомобіль Suzuki , модель - SX-4, 2011 року випуску, червоного кольору, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнавши право власності на нього за кожним із подружжя по Ѕ частці, розподілити судові витрати ( а.с.192-198 т.1).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя - задоволено частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю майна, набутого під час шлюбу та поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.

Визнано автомобіль Suzuki , модель - SX-4, 2011 року випуску, червоного кольору, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , спільним сумісним майном набутим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу.

У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля Suzuki , модель - SX-4, 2011 року випуску, червоного кольору, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Залишено незмінним право власності на Ѕ частину автомобіля Suzuki , модель - SX-4, 2011 року випуску, червоного кольору, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 за ОСОБА_2 .

Визнано автомобіль Lexus , модель - NX 300H, 2016 року випуску, коричневого кольору, VIN НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , спільним сумісним майном набутим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу.

У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля Lexus , модель - NX 300H, 2016 року випуску, коричневого кольору, VIN НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Залишено незмінним право власності на Ѕ частину автомобіля Lexus , модель - NX 300H, 2016 року випуску, коричневого кольору, VIN НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 за ОСОБА_2 .

Судові витрати залишено за сторонами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В іншій частині первісного та зустрічного позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції частково скасувати та постановити нове про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України .

Статтею 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Водночас, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норму статті 60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Конструкція норми ст.60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас, зазначена презумпція може бути спростована один із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження 14-325цс18).

Проте, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 05 квітня 2017 року у справі № 6-399цс17, від 01 липня 2015 року у справі №6-612цс15 та враховується при розгляді справ і Верховним Судом.

Відповідно до положень ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 липня 2010 року (а.с.22). На час розгляду справи шлюб розірвано на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2019 року.

Під час перебування у шлюбі, як зазначає позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , було придбано наступне майно та будівельні матеріали, а саме: морозильну камеру - вартістю 4 599,00 грн.; пилосос - орієнтовна вартість якого складає 4 150,00 грн.; пральну машину - орієнтовна вартість якої 3 800,00 грн.; дзеркало - орієнтовна вартість якого складає 300,00 грн.; водонагрівач Осмокс 5 RO-K1GS з баком - вартість якого складає 1 600,00 грн.; камін №09-11/3 з баком - вартість складає 7 225,00 грн.; мебель L/DC-13 стілець 4 шт. - вартістю 2 708,00 грн.; мебель L/DC-13 стілець 2 шт. - вартість складає 1 354,00 грн.; змішувач МВ-2 хром 1 шт. - вартість складає 1 005,00 грн.; мийку SCHOCK GENIVS - вартістю 1 995,00 грн.; змішувач ARC 1 шт. - вартість якого складає 2 862,00 грн.; дзеркало 564 фацет 1 шт. - вартість складає 521,25 грн.; Туба Глорія 1 шт. - вартістю 3 027,22 грн.; комплект меблів BERLIN, Бардоліно - загальна вартість складає 1 468,90 грн.; батут, орбітри, спална - загальна вартість 6 600,00 грн.; витяжку FAGOR 3CFT-MAXA 1 шт. - вартістю 3 456,00 грн.; ванну акрил, гідромас - вартість складає 6 999,75 грн.; Профілактор Евнінова - доставка та установка складає 1 970,00 грн.; перила сходів - вартістю 30 000,00 грн.; виготовлення та монтаж пластикових конструкцій із профілю, заміна стіклопакетів - вартість яких складає 20 545,00 грн.; пенал на ніжках з кошиком - вартіст складає 2 968,42 грн.; сифон МІНОР - вартістю 46,66 грн.; бра Altalusse - вартість складає 791,50 грн.; АВД - К5 - вартістю 2 599 грн.; фільтр R+M - вартістю 140,00 грн.; електропилу ECS2000/40, модель 41AZ060678 - орієнтовна вартість 2 472,00 грн.; будівельні матеріали, товарний чек №BDV-100823-007 - вартість матеріалів складає 5 627,63 грн.; будівельний матеріал, товарний чек №BDV-100823-007 - загальна вартість матеріалів складає 5 627,63 грн.; будівельний матеріал, товарний чек №BDV-101104-021 - загальна вартість матеріалів складає 146,53 грн.; кераміко-гранітну плитку Soluble salt - вартість 1 059,84 грн.; керамічну плитку Алехандрія гріс - вартість 1 504,72 грн.; товари, відповідно до фіскального чеку №0084 від 09.02.2013 - вартість яких складає 3 144,76 грн.; товари, відповідно до фіскального чеку №0159 від 20.09.2010 - вартість яких складає 1 076,85 грн.; товари, відповідно до фіскального чеку №0160 від 18.11.2010 - вартість яких складає 1 079,68 грн.; тафтингове поліпропіленове ворсове покриття для підлоги - вартістю 3 744,00 грн.; кафель, відповідно до товарного чеку №ЧП-036056 від 23.10.2010 - вартістю 1 118,25 грн.; будівельні матеріали, відповідно до рахунку-фактура №ХХ-0000759 - вартістю 1 283,43 грн.; матрац - вартістю 3 360,00 грн.; мебель кухонну - вартістю 10 000,00 грн., а всього загальною вартістю 148 349,39 грн., а тому ставиться питання про розподіл зазначеного майна як спільного майна подружжя.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 надала на підтвердження придбання за час шлюбу спірного майна копії товарних чеків, гарантійних свідоцтв, рахунки-фактури, видаткові накладні на будівельні матеріали, побутову техніку, деяку сантехнику.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги вищезазначені докази, оскільки місцевим судом було правильно встановлено, що вказані документи не містять в собі достовірних даних, а саме прізвища покупців, будь-яких інших ознак придбання зазначених товарів позивачем ОСОБА_1 або відповідачем ОСОБА_2 під час їх шлюбу за спільні кошти подружжя (а.с.34,37,38,39,41,42,43,44,45,47,48,50,51,52,54 т.1).

Також, колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо інших доказів наданих у підтвердження придбання перил, вікон, ванної (а.с.35,36,45,46 т.1), а саме, що зазначені докази хоча і містять адресу доставки, проте, не є належними доказами того, що це майно є спільним майном подружжя, з огляду також і на те, що будинок АДРЕСА_1 належав у спірний період на праві власності ОСОБА_3 .

За таких обставин, ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано достовірних доказів придбання зазначеного позивачем ОСОБА_1 майна саме за спільні кошти подружжя, а також позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження вартості майна на час розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою, другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визначення часток у праві спільної власності подружжя на автомобілі.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 5 ЦПК) суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Зазначене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором.

При цьому, позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це не заборонено законом.

Якщо ж законом або договором не передбачено ефективного способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ЦПК).

Вказане з урахуванням положень ч. 1 ст. 2 ЦПК означає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, дозволяє забезпечити реальне поновлення в порушених правах.

Зважаючи на те, що сторонами по справі не було надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції належних та допустимих доказів придбання автомобілів за власні кошти, то суд першої інстанції до правильного висновку щодо визнання права власності по Ѕ частині автомобіля Suzuki , модель - SX-4, 2011 року випуску, червоного кольору, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та по Ѕ частині автомобіля Lexus , модель - NX 300H, 2016 року випуску, коричневого кольору, VIN НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 за кожним із сторін.

Також колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги щодо грошової компенсації від частки спільного майна подружжя, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України, яка від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

У пункті 25 вказаної постановиПленуму Верховного Суду України роз`яснено, що при поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статті 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (статті 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Щодо застосування вказаної норми при поділі майна подружжя Верховним Судом України викладена правова позиція у справі № 6-37цс13 від 23 вересня 2015 року, відповідно до якої при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п`ята статті 71 СК України). За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України. Для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Частиною першою та другою статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Таким чином, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом на підставі статті 364 ЦК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу . Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Оскільки такі вимоги можуть бути вирішені на підставі статті 364 ЦК України та лише за умови надання згоди відповідача на виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості відповідної частки або статті 365 ЦК України при вирішенні питання щодо припинення права на частку у спільному майні та лише за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, однак, відповідач не надав своєї згоди на виплату грошової компенсації вартості частки позивача, а позивачка відповідні кошти не внесла, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають, а тому висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо внеску до статутного фонду ТОВ АТЛАС-АГРО , колегія зазначає наступне.

Так, з інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру підприємств, об`єднань та установ, вбачається, що 26 березня 2015 року зареєстровано ТОВ АТЛАС-АГРО - із розміром внеску до статутного фонду 250000 грн. (а.с. 91-94 т.1).

Якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Вказаний вище висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі №6-38цс15.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання. Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2019 року у справі № 490/1408/15-ц .

Однак, як убачається з матеріалів справи та висновків суду першої інстанції позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано доказів реального внесення відповідачем до статутного фонду товариства грошових коштів, які позивач вважає спільним майном подружжя, в розмірі 250000 грн. А саме, бухгалтерських або банківських документів, які б підтвердили обставини внесення грошових коштів ОСОБА_2 , відповідних клопотань щодо витребування доказів а ні суду першої, а ні апеляційної інстанції не заявлялись.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог ст.ст. 263, 264 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: В.С. Городнича

І.А. Єлізаренко