Постанова

від 19.11.2020 по справі 179/1114/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7004/20 Справа № 179/1114/19 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Лаченкової О.В., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2020 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Агрофірма «Діана» , Державного реєстратора Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_4 , про витребування земельних ділянок із незаконного володіння та скасування записів про державну реєстрацію права власності і користування землею, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Агрофірма «Діана» , Державного реєстратора Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_4 , про витребування земельних ділянок із незаконного володіння та скасування записів про державну реєстрацію права власності і користування землею.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що вона в період з 2000 року по березень 2003 року отримала у приватну власність земельну ділянку площею 5,880 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222385300:01:003:0140.

Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав № 159801279 від 16.03.2019 року, між позивачкою і ОСОБА_4 як орендарем було укладено договір оренди землі, зареєстрований 10.06.2011 року відділом Держкомзему у Магдалинівському районі. За цим договором позивачка передала ОСОБА_4 належну їй земельну ділянку в оренду на 49 років. 22.07.2016 року позивачка і ОСОБА_4 зареєстрували угоду про розірвання вказаного договору оренди земельної ділянки. Після розірвання договору оренди землі, ОСОБА_4 земельну ділянку позивачці не передав.

Із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачці стало відомо, що під час дії договору оренди, 11.12.2015 року державним реєстратором Магдалинівської районної державної адміністрації, право власності на її земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2015 року у справі № 202/8674/15-ц.

Позивачка зазначала, що землю не продавала, про заявлений до неї позов та судовий розгляд та про заочне рішення по справі № 202/8674/15-ц, на підставі якого право власності на її земельну ділянку перейшло до ОСОБА_4 , позивач дізналася лише в лютому 2019 року.

28 лютого 2019 року за заявою представника позивачки, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська скасовано заочне рішення від 27.11.2015 року у справі № 202/8674/15-ц, справу за підсудністю передано до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.

25 квітня 2019 року ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області у справі № 202/8674/15-ц позовну заяву ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1222385300:01:003:0140 повернуто позивачу.

27 березня 2019 року позивачка через свого представника звернулась до державного реєстратора Магдалинівської районної державної реєстрації із заявою про проведення реєстрації її права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1222385300:01:003:0140.

Рішенням від 21.05.2019 року № 46949285 державний реєстратор Магдалинівської районної державної адміністрації відмовив позивачці у реєстрації права власності на земельну ділянку, посилаючись на ненадання нею у визначений державним реєстратором строк необхідних для реєстрації документів.

Позивачка не змогла надати державному реєстратору документи для реєстрації її права власності, оскільки земельна ділянка під кадастровим номером 1222385300:01:003:0436 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно уже не значилась.

Позивачка не змогла надати державному реєстратору документи для реєстрації її права власності через те, що її земельна ділянка площею 5,880 га, кадастровий номер 1222385300:01:003:0140 за заявкою ОСОБА_4 від 17.08.2018 року відділом Держгеркадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області була поділена на дві окремі земельні ділянки площею по 2,94 га кожна з кадастровими номерами 1222385300:01:002:0418 та 1222385300:01:002:0419.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 167402546 від 21.05.2019 року) право власності на земельну ділянку площею 2,94 га, кадастровий номер 1222385300:01:002:0418 на підставі договору міни від 11.03.2019 року, зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 .

Із тієї ж інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомо, що 25.03.2019 року державним реєстратором Магдалинівської районної державної адміністрації на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 22.03.2019 року відповідач ОСОБА_2 передала зазначену земельну ділянку у користування до 22.03.2069 року ПП «Агрофірма «Діана» (код ЄДРПОУ: 38580673), бенефіціарним власником, засновником і директором якого являється ОСОБА_4 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 167403916 від 21.05.2019 року) право власності на земельну ділянку площею 2,94 га, кадастровий номер 1222385300:01:002:0419 на підставі договору міни від 11.03.2019 року зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3

25 березня 2019 року державним реєстратором Магдалинівської районної державної адміністрації на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 22.03.2019 року відповідач ОСОБА_3 також передала зазначену земельну ділянку до 22.03.2069 року у користування ПП «Агрофірма «Діана» (код ЄДРПОУ: 38580673), бенефіціарним власником, засновником і директором якого являється ОСОБА_4 .

Позивачка не укладала договорів міни з відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , не надавала іншим особам доручень (довіреностей) на укладання угод щодо укладання договорів міни та купівлі-продажу належної їй землі.

Зазначені обставини, підтверджені інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ухвалами Індустріального і Магдалинівського районних судів, свідчать про те, що ОСОБА_4 , заволодівши землею позивачки на підставі незаконного судового рішення і дізнавшись про скасування такого рішення, поділив землю позивачки на дві ділянки з кадастровими номерами: 1222385300:01:002:0418, 1222385300:01:002:0419. Далі, не маючи на ці ділянки правомірно набутого права власності та будь-яких повноважень на розпорядження ними, ОСОБА_4 по договорах міни передав ці ділянки у власність відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які в свою чергу шляхом укладання договорів емфітевзису передали цю землю у користування на 49 років приватному підприємству ОСОБА_4 - «Агрофірма «Діана» .

Таким чином, позивачка на теперішній час є законним власником спірного нерухомого майна, її право власності фактично не визнається відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за якими наразі, як за останніми набувачами, зберігається державна реєстрація права власності на спірні земельні ділянки, хоча правові підстави набуття ними цього права власності внаслідок скасування заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська суду на даний час відпали.

Ураховуючи викладене, позивачка просила суд: визнати за нею право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,940 га, кадастровий номер 1222385300:01:002:0418, розташовану на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь позивачки земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,940 га, кадастровий номер 1222385300:01:002:0418, розташовану на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області; визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,940 га, кадастровий номер 1222385300:01:002:0419, розташовану на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь позивачки земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,940 га, кадастровий номер 1222385300:01:002:0419, розташовану на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області; скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,940 га, кадастровий номер 1222385300:01:002:0418, розташовану на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області; скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,940 га, кадастровий номер 1222385300:01:002:0419, розташовану на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області; скасувати запис про державну реєстрацію за ПП «Агрофірма «Діана» права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) загальною площею 2, 940 га, кадастровий номер 1222385300:01:002:0418, розташовану на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області; скасувати запис про державну реєстрацію за ПП «Агрофірма «Діана» права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) загальною площею 2, 940 га, кадастровий номер 1222385300:01:002:0419, розташовану на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області; зобов`язати державного реєстратора Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області здійснити державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 двох земельних ділянок площею 2,940 га кожна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери 1222385300:01:002:0418, 1222385300:01:002:0419, розташованих на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22.05.2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу позивачки - без задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Проте зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_1 на праві власності належала земельна ділянка площею 5,880 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 № 139084 (т.1 а.с.18).

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2015 року у справі № 202/8674/15-ц за ОСОБА_4 визнано право власності на земельну ділянку площею 5,880 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 № 139084, кадастровий номер 1222385300:01:003:0140 (т.1 а.с.19-20).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2019 року заочне рішення від 27.11.2015 року у справі № 202/8674/15-ц скасовано, справу за підсудністю направлено до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області (т.1 а.с.21).

25 квітня 2019 року ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області у справі № 202/8674/15-ц позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду, зобов`язання вчинити певні дії, визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, повернуто позивачу (т.1 а.с.22).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Магдалинівської районної державної адміністрації Прохода С.А. від 21.05.2019 року № 46949285, відмовлено позивачці у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, у зв`язку із невиконанням вимог зазначених у рішенні про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46268290 від 02.04.2019 року (т.1 а.с.23).

Згідно листа відділу Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області поділ земельної ділянки було здійснено за заявою ОСОБА_4 від 17.08.2018 року на 2 земельні ділянки площею по 2,94 га кожна з кадастровими номерами 1222385300:01:002:0418, 1222385300:01:002:0419 (т.1 а.с.25).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали з ОСОБА_4 11.03.2019 року договори міни земельних ділянок, у зв`язку із чим набули право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1222385300:01:002:0418, 1222385300:01:002:0419 (т.1 а.с.28-31) та передали їх у користування ПП «Агрофірма «Діана» на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), що не заперечується відповідачами.

Суд встановив, що спірні земельні ділянки вибули із власності позивачки на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2015 року у справі № 202/8674/15-ц та в подальшому скасованого, волі ОСОБА_1 на таке вибуття не було.

Відповідачами у відзивах на позовну заяву було подано заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Згідно пояснень представника позивачки суд встановив, що про порушення права власності на земельну ділянку, а саме щодо ухвалення рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2015 року у справі № 202/8674/15-ц позивачка дізналася у лютому 2019 року, а про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 , яка відбулася 11.12.2015 року на підставі судового рішення, їй стало відомо із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.03.2019 року.

Враховуючи те, що позивачка проживає в с. Оленівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, спірні земельні ділянки знаходяться на території відповідної сільської ради, суд дійшов висновку про обґрунтованість посилання відповідачів про обізнаність ОСОБА_1 щодо перебування у володінні третьої особи її земельної ділянки, який сплачував відповідний земельний податок у 2016, 2017, 2018 роках, що також свідчить про відкритість такого володіння.

Судом встановлено, що судове рішення 27.11.2015 року, на підставі якого третя особа набула право власності на земельну ділянку, яка належала позивачці міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень з 27.12.2015 року, право власності на спірну земельну ділянку 11.12.2015 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою, тому суд прийшов до висновку про застосування до вимог ОСОБА_1 строку позовної давності, у зв`язку з тим, що перебіг строку позовної давності почався з моменту реєстрації відповідного речового права за ОСОБА_4 , однак позивачка, звертаючись у липні 2019 року до суду із цим позовом, пропустила трирічний строк звернення до суду.

Таким чином, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог на підставі пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Так, згідно листа-повідомлення Оленівської сільської ради від 23.04.2019 року № 133, ОСОБА_1 має земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай № НОМЕР_1 ) площею 5,88 га, яка знаходиться на території Оленівської сільської ради (т.1 а.с.12).

В матеріалах справи відсутні докази того, що в сільську раду надходила інформація про зміну власника земельної ділянки та поділ ділянки.

У зв`язку з чим, отримати інформацію про відчуження права власності на земельну ділянку за місцем проживання та знаходження земельної ділянки - у сільській раді, де ведеться облік земель віднесених до території цього органу місцевого самоврядування, позивачка не могла.

Як було встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка вибула із власності позивачки на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2015 року у справі № 202/8674/15-ц, ухваленого з порушенням правил виключної підсудності, без її участі, без повідомлення її про судовий розгляд і надсилання їй позовної заяви та копії заочного рішення суду.

Зазначені обставини підтверджується ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2019 року у справі № 202/8674/15-ц.

Колегія суддів погоджується з посиланнями апелянта на те, що доказів обізнаності позивачки до лютого 2019 року про заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та реєстрацію права власності на її земельну ділянку спочатку за ОСОБА_4 , а потім за відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , про неодноразовий поділ земельної ділянки немає і суд таких доказів не досліджував.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що довідка про сплату третьою особою за 2016, 2017, 2018 роки податку на земельну ділянку, не є доказом обізнаності позивачки про перехід права власності на землю. У розумінні положень ст. 77 ЦПК така довідка є неналежним доказом.

Відповідно наявним у справі інформаційним довідкам із Державного реєстру речових прав, з 10.06.2011 року третя особа - ОСОБА_4 орендував у позивачки земельну ділянку і як користувач зобов`язаний був сплачувати податок на землю. Після розірвання договору оренди (реєстрація розірвання договору здійснена 22.07.2016 року) ОСОБА_4 земельну ділянку позивачці не передавав і продовжував сплачувати податок на землю (т.1 а.с.26-27).

Вірними є твердження апелянта про те, що користування землею і володіння землею на праві власності це різні поняття. Сплата земельного податку без повідомлення про це позивача не свідчить про відкритість переоформлення права власності на земельну ділянку.

Як зазначає апелянт, про заволодіння її земельною ділянкою ОСОБА_1 дізналася лише в лютому 2019 року від правоохоронних органів, від яких і отримала інформаційну довідку № 159801404 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Довідка сформована Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області 16.03.2019 року, знаходиться у матеріалах справи і містить інформацію щодо внесення в Державний реєстр записів про підстави і перехід прав власності на земельну ділянку позивача.

Частиною 1 статті 251 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи викладене, колегія дійшла висновку, що про порушення своїх прав позивачка дійсно дізналася лише у лютому 2019 року, отже саме з цієї дати розпочався строк позовної давності для пред`явлення ОСОБА_1 даного позову до відповідачів.

За указаних обставин, у суду не було законних підстав для висновку про пропуск позивачкою строку позовної давності та застосування положень частини четвертої ст. 267 ЦК України для відмови у задоволенні позову

Крім того, згідно позиції Верховного Суду, позови про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння можуть бути пред`явлені протягом періоду порушення права власності, яке визначається триваючим. У спорах про захист речових прав власника нерухомого майна строки позовної давності не застосовуються.

Відповідна позиція Верховного Суду відображена у постановах від 06.03.2018 року у справі № 904/9159/16, від 22.03.2018 року у справі № 904/12521/16, від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 04.07.2018 року у справі № 653/ 1096/16-ц щодо застосування віндикації.

Обґрунтування судом пропуску позивачкою строку позовної давності правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.05.2019 року у справі № 234/3341/15-ц, є помилковим, оскільки у зазначеній справі мали місце зовсім інші обставини.

Що стосується позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на спірні земельні ділянки та скасування записів про державну реєстрацію права власності і користування землею, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок визначення способу захисту, який суд може застосувати, здійснюючи правосуддя встановлено в статті 5 ЦПК України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку ефективним способом захисту прав власника є саме: витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,940 га, кадастровий номер 1222385300:01:002:0418, розташованої на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області; витребування із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,940 га, кадастровий номер 1222385300:01:002:0419, розташованої на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Інші вимоги позивачки про визнання права власності, скасування записів про державну реєстрацію права власності і користування землею, зобов`язання здійснити державну реєстрацію права приватної власності земельних ділянок, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Агрофірма «Діана» , Державного реєстратора Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_4 , про витребування земельних ділянок із незаконного володіння та скасування записів про державну реєстрацію права власності і користування землею - задовольнити частково. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору по 9 839,90 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2020 року - скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Агрофірма «Діана» , Державного реєстратора Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_4 , про витребування земельних ділянок із незаконного володіння та скасування записів про державну реєстрацію права власності і користування землею - задовольнити частково.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,940 га, кадастровий номер 1222385300:01:002:0418, розташовану на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,940 га, кадастровий номер 1222385300:01:002:0419, розташовану на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору по 9 839,90 грн з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: О.В. Лаченкова

І.А. Єлізаренко