Постанова

від 17.11.2020 по справі 545/746/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/746/20 Номер провадження 22-ц/814/2336/20Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2020 року (ухвалене суддею Шелудяковим Л.В., повний текст судового рішення складено 14 вересня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Горизонт , треті особи: ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Експерт-Сервіс Плюс про розірвання договору іпотеки,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ Банк Київська Русь , ТзОВ Фінансова компанія горизонт , треті особи: ОСОБА_2 , ТзОВ Експерт-Сервіс Плюс про розірвання договору іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 18 листопада 2009 року він уклав договір іпотеки №54429-89 з Акціонерним банком Київська Русь , предметом якого є нерухоме майно: земельна ділянка, яка розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства), площею 1,9000 га, кадастровий номер 5324081900:00:015:0006), що належить йому на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №360212, виданого Полтавською районною державною адміністрацією 12.06.2008 року. Пунктом 1.1. вказаного договору, передбачено, що іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 1230-01 від 20 листопада 2007 року, укладеним між Акціонерним банком Київська Русь та Товариством з обмеженою відповідальністю Експерт-Сервіс Плюс . Вказує, що ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2016 року у справі №529/947/19-ц задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2013 року за позовом ПАТ Банк Київська Русь до ОСОБА_2 , ТзОВ Експерт-Сервіс Плюс про стягнення заборгованості за кредитним договором №130-01 від 20 листопада 2007 року на загальну суму 5 053929,29 грн, відповідно до якої скасовано вказане судове рішення. Ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк Київська Русь заборгованість за кредитним договором в сумі 5 053929,29 грн, а провадження у справі за позовом ПАТ Банк Київська Русь до ТОВ Експерт-Сервіс Плюс про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

Вказував, що інших судових проваджень, в тому числі в судах господарської юрисдикції, щодо стягнення заборгованості з ТОВ Експерт-Сервіс Плюс за кредитним договором №1230-01 від 20 листопада 2007 року на даний час не має і не було, а тому є всі законні підстави вважати, що основне зобов`язання ТОВ Експерт-Сервіс Плюс сплатити заборгованість ПАТ Банк Київська Русь за кредитним договором №1230-01 від 20 листопада 2007 року є припиненим, а стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_2 та ТОВ Експерт-Сервіс Плюс на користь ПАТ Банк Київська Русь в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором № 1230-01 від 20 листопада 2007 року на загальну суму 5 053929,29 грн., на даний час є спірним. До того ж, строк з якого почався відлік часу пред`явлення вимоги до боржників, починається з дати порушення прав кредитора щодо погашення тіла кредиту та нарахованих відсотків, згідно встановленого графіку погашення заборгованості, тобто з 18 листопада 2011 року, з якого протягом трирічного строку мав право банк пред`явити саме позов, чого не зробив кредитор та пропустив строк давності. Таким чином, у зв`язку з відсутністю звернення стягнення на предмет іпотеки, порушення строку позовної давності, відсутністю вимог до основного позичальника, відсутністю істотних умов в договорі іпотеки стосовно визначення строку дії договору іпотеки, просив розірвати договір іпотеки №54429-89 від 18 листопада 2009 року, що укладений між АБ Київська Русь та ним, предметом якого є нерухоме майно: земельна ділянка, яка розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства), площею 1,9000 га, кадастровий номер 5324081900:00:015:0006).

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ Банк Київська Русь , ТзОВ Фінансова компанія горизонт , треті особи: ОСОБА_2 , ТзОВ Експерт-Сервіс Плюс про розірвання договору іпотеки - відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи.

Зокрема вказує, що ПАТ Банк Київська Русь подаючи позов до Полтавського районного суду в 2010 році, на підставі вимоги від 24 травня 2010 року до ТОВ Експерт Сервіс Плюс та поручителя, про стягнення заборгованості у повному обсязі за кредитним договором №1230-01 від 20.11.2007 року, фактично змінив в односторонньому порядку кінцеву дату дії договору, чим і спричинив її розірвання. Посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги його достатні, належні, достовірні та допустимі докази, якими він обґрунтував свої вимоги, що давали об`єктивні і законні підстави для розірвання договору іпотеки №54429-89 від 18 листопада 2009 року.

Від відповідача ТзОВ Фінансова компанія горизонт надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останні спростовуючи доводи апеляційної скарги та підтримуючи рішення суду першої інстанції прохали апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представник ТзОВ Фінансова компанія горизонт та третя особа ОСОБА_2 , інші особи будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи у судове засідання не з`явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку , що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав .

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 18 листопада 2009 року між ОСОБА_1 та Акціонерним банком Київська Русь був укладений договір іпотеки №54429-89, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Воронковою О.А. за реєстровим №1813. Предметом договору іпотеки є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, яка розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9000 га, кадастровий номер 5324081900:00:015:0006, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №360212, виданого Полтавською районною державною адміністрацією 12 червня 2008 року (а.с.31-35).

Відповідно до п. 1.1. договору, іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором №1230-01 від 20 листопада 2007 року, укладеним між Акціонерним банком Київська Русь та Товариством з обмеженою відповідальністю Єксперт - Сервіс Плюс , за умовами якого останній зобов`язаний по 18 листопада 2011 року включно в порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 2800000 грн., сплатити відсотки за користування ним у розмірі 25% річних та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 19 березня 2013 року позов ПАТ Банк Київська Русь до ОСОБА_2 та ТОВ Експерт-Сервіс Плюс про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №1230-01 від 20 листопада 2007 року та за договором поруки №54437-89 від 18 листопада 2009 року - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Експерт-Сервіс Плюс на користь Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь , в рахунок відшкодування заборгованості за кредитом 5 053 929 грн. 29 коп.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 16 травня 2016 року по справі №529/947/13-ц апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 19 березня 2013 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк Київська Русь заборгованість за кредитом в сумі 5 053 929,29 грн. (основна сума заборгованості за кредитом - 2 609 103,20 грн., відсотки за період з 20 листопада 2007 року по 21 липня 2013 року - 2 074 286,81 грн., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі подвійної ставки НБУ - 40 905,54 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне повернення я кредиту - 191 072 грн. 13 коп., 3% річних 130 812,57 грн., інфляційні - 774904 коп.) та судовий збір в розмірі 3441,00 грн. Провадження у справі за позовом ПАТ Банк Київська Русь до ТОВ Експерт-Сервіс Плюс про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито, у зв`язку з тим що спори між юридичними особами підлягають розгляду в господарському суді (а.с.8-10).

29 жовтня 2019 року між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Фінансова компанія Горизонт укладено договір №UKR-2019-04/ПВ/42 про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави, відповідно до умов якого Банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває право вимоги Банку до позичальників, заставодавців та поручителів, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави (а.с.53-56)

Таким чином, 29 жовтня 2019 року між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Фінансова компанія Горизонт укладено Договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки/застави, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) оформлених Договором від 29 жовтня 2019 року № UKR-2019-04/ПВ/42 про відступлення прав вимоги.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що недоведеність виконання позичальником в повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором обумовлює відсутність передбачених законом підстав вважати припиненою іпотеку за іпотечним договором, укладеного в забезпечення такого зобов`язання, а також підстав для розірвання іпотечних договорів. З цих підстав, суд зазначив, що наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для розірвання оскаржуваного договору іпотеки №54429-89 від 18 листопада 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Воронковою О.А. за реєстровим № 1813, а тому у задоволенні позову відмовив.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 , 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та в установлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку від 05 червня 2003 року № 898-IV іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону № 898-IV за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ПАТ Банк Київська Русь , як сторони іпотечного договору, в п. 1.2. передбачили, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання всіх зобов`язань позичальника за основним договором наступне нерухоме майно: земельну ділянку площею 1,90 га, кадастровий номер 5324081900:00:015:0006, що передана іпотекодавцю у власність на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 360212, наданого Полтавською районною державною адміністрацією 12 червня 2008 року, зареєстрованій в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010854600223. Цільове призначення земельної ділянки: ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності іпотечного договору всі права, набуті банком та позичальником, як сторонами цього правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 3 Закону № 898-IV іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення цього основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір є чинним, оскільки заборгованість за цим договором є непогашеною, а тому зберігається і чинність іпотечного договору.

З іншого боку, ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно абзацу другого частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання. Законом України Про іпотеку не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) само по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку .

З урахуванням наведеного, сплив позовної давності до основної вимоги про стягнення боргу за кредитним договором, а також до іпотекодавця за договорами іпотеки, не може вважатися підставою для припинення іпотеки та підставою розірвання іпотечних договорів відповідно до статті 17 Закону України Про іпотеку .

Матеріалами справи встановлено та не заперечувалося учасниками справи, що грошове зобов`язання ТОВ Експерт-Сервіс Плюс за договором про надання кредиту залишилось не виконаним, за ним здійснено зворотне відступлення права вимоги від ПАТ Банк Київська Русь до ТОВ Фінансова компанія Горизонт , а тому недоведеність виконання позичальником в повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором обумовлює відсутність передбачених законом підстав вважати припиненою іпотеку за іпотечним договором, укладеного в забезпечення такого зобов`язання, а також підстав для розірвання іпотечних договорів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було доведено його позовних вимог, що є його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України , тому підстав для розірвання оскаржуваного договору іпотеки № 54429-89 від 18 листопада 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Воронковою О.А. за реєстровим № 1813, немає.

Таким чином доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи , а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2020 року - залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 19 листопада 2020 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

Т.В. Одринська

---

В.П. Пікуль