Ухвала

від 11.01.2021 по справі 545/746/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 січня 2021 року

м. Київ

справа № 545/746/20

провадження № 61-18895ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Горизонт , треті особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Експерт-Сервіс Плюс , про розірвання договору іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

Касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі заявник хоча і посилається на неврахування при вирішенні судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 05 серпня 2020 року у справі № 553/3288/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 742/985/18, від 27 серпня 2020 року у справі № 686/21563/16-ц, проте не зазначив яку (які) саме норму (норми) права застосував апеляційний суд без урахування цих висновків.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладених у постановах: від 13 вересня 2018 року у справі № 916/1764/17, від 23 травня 2018 року у справі № 509/667/15-ц, стосовно підстав та предмету позову, та посилаючись на порушення норм процесуального права щодо умов прийняття відзиву на позов, подання доказів, заявник не конкретизував підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Указані недоліки змісту касаційної скарги унеможливлюють вирішення питання відкриття касаційного провадження.

Тому заявнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, постанови (постанов) Верховного Суду, в якій (яких) викладено висновок (висновки) про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був (не були) врахований (враховані) в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі заявнику необхідно зазначити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові (постановах) Верховного Суду, із зазначенням такої (таких) постанови (постанов).

Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2020 рокузалишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко