Ухвала

від 17.11.2020 по справі 520/4608/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5880/20

Номер справи місцевого суду: 520/4608/17

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

17.11.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участю секретаря - Чепрас А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Одеська міська рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_2 про відмову від апеляційної скарги у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року у складі судді Калініченко Л.В.,

в в с т а н о в и в:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради про визначення додаткового строку тривалістю 2 місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті залишилась земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державний актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 660494 від 09.08.2007. Відповідно до заповіту від 04.03.2003, ОСОБА_3 все своє майно, що буде належати їй на момент її смерті, заповідала їй - ОСОБА_1 27.01.2011 нею було складено заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , та рекомендованим поштовим відправленням направлена до Першої Луганської держаної нотаріальної контори. Також позивачка вказує, що після того, як вона отримала повідомлення про отримання Першою Луганською державною нотаріальною конторою повідомлення її заяви про прийняття спадщини, вона зателефонувала до нотаріальної контори де в розмові їй повідомили, що її заяву дійсно отримали та була заведена спадкова справа, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв`язку з чим, ОСОБА_1 вважала себе такою, що прийняла спадщину та в силу спочатку особистих причин, а потім в силу причин, що відбувалися в державі, не зверталася за отриманням свідоцтва про право на спадщину. 14.03.2017 позивачка звернулася до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак 16.03.2017 Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. було надано лист-відповідь за №92/02-14, в якому приватний нотаріус повідомила її про пропуск строку для прийняття спадщини щодо майна померлої ОСОБА_3 , та запропонувала звернутись до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Позивачка вважає, що вона у встановлений строк подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до Першої Луганської державної нотаріальної контори, що підтверджується поштовим відправленням та розпискою нотаріальної контори про отримання такої заяви, однак з незрозумілої для неї причини на сьогоднішній день у спадковому реєстрі відсутні будь-які записи про відкриття спадкової справи.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши його тривалістю два календарних місяці з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Постановою Одеського апеляційного суду від 27.02.2019 заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року постанову Одеського апеляційного суду від 27.02.2019 скасовано, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року залишено в силі.

Не погодившись з заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року, ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участі в справі, звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, щодо складу спадщини входять наступні земельні ділянки: земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 1,62 га, розташована на полі № НОМЕР_2 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123755800:01:002:0217, належить на праві власності Таїровській селищній раді; земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 1,62 га, розташована на полі № НОМЕР_2 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123755800:01:002:0218, належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі рішення Таїровської селищної ради №639-VII від 16.06.2017. ОСОБА_4 будучи власником земельної ділянки, що входить до складу спадщини, не приймав участі у справі. Таким чином, рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.09.2017 впливає на права та обов`язки ОСОБА_4 СУ ГУНП в Одеській області було внесено відомості до ЄРДР за №12019160000001126 від 18.12.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, за заявою Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області щодо шахрайських дій ОСОБА_1 , яка шляхом обману намагається незаконно заволодіти двома земельними ділянками. 21.01.2020 ОСОБА_4 був допитаний в якості потерпілого у вказаному кримінальному провадженні та при ознайомленні із матеріалами кримінального провадження дізнався про обставини даної справи та отримав копії рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.09.2017 та постанови Верховного Суду від 20.11.2019. При цьому, ОСОБА_4 не приймав участі у справі, хоча рішенням суду були порушені його права та інтереси. В апеляційній скарзі апелянт також зазначив, що враховуючи, що опис поштового вкладення за №115632, квитанція №691/16 та поштове повідомлення, надані ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси, не надавались протягом двох років розгляду цивільної справи, та маючи обґрунтовані підстави вважати, що вказані документи є підробленими та направлені на введення суду в оману з метою заволодіння спірними земельними ділянками, одна з яких належить ОСОБА_4 на праві власності, останній через свого представника звернувся до ТОВ Судова незалежна експертиза України з метою проведення почеркознавчого дослідження документів. Згідно висновку спеціаліста №ED-2526-l0-1472.20 від 10.02.2020, за результатами проведеного комплексного почеркознавчого та технічного дослідження документів було встановлено, що відтиск штампа в копії Опису №115632 та в копії аркушу із написом Підприємство поштового зв`язку відповідає за прийняті внутрішні та міжнародні відправлення протягом 6 місяців від дня їх приймання.... (зворотній бік квитанції №691/16) нанесені різними кліше. Таким чином, встановлено, що квитанція №691/16, надана ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси, складена не працівником поштового відділення №65038, а іншою особою, так як штамп на описі та квитанції не співпадають. Таким чином, і опис і квитанція є недопустимими доказами і не можуть слугувати підставою для підтвердження позовних вимог. Вказана обставина має істотне значення для справи, вона не була встановлена судом та не була і не могла бути відома апелянту, який звертається із заявою, на час розгляду справи, тим більше, що він не був залучений до участі у справі. Оскільки позивачем було подано до суду недопустимий доказ, в діях позивача ОСОБА_1 вбачаються ознаки зловживання процесуальними правами, направлені на введення суду в оману з метою заволодіння спірними земельними ділянками.

15.07.2020 року представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

19.10.2020 року на електронний адрес суду з накладеним цифровим підписом надійшло клопотання про відмову від апеляційної скарги.

Представник апелянта, а також апелянт в судовому засіданні зазначили, що брали участь в режимі відеоконференції, наслідки, передбачені ч.5 ст. 364 ЦПК України, їм роз`яснені і зрозумілі.

Обговоривши клопотання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного провадження. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутністю заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 362, ч.4 ст. 364 ЦПК України, суд

ухвалив:

Прийняти відмову ОСОБА_2 від апеляційної скарги у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року .

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 20.11.2020.

Головуючий:

Судді: