Постанова

від 27.10.2020 по справі 911/2755/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа№ 911/2755/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 27.10.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства МТБ Банк на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2020 про відмову у забезпеченні позову

у справі №911/2755/20 (суддя Щоткін О.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства МТБ Банк про забезпечення позову

за позовом Публічного акціонерного товариства МТБ Банк

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Гідробуд Україна ;

2) ОСОБА_1 ;

3) ОСОБА_2 ;

4) ОСОБА_3 ;

про стягнення солідарно 12703140,99 грн.

в с т а н о в и в:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/2755/20 за позовом Публічного акціонерного товариства МТБ Банк (далі - ПАТ МТБ Банк , позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Гідробуд Україна (далі - ТОВ Гідробуд Україна ) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачі) про стягнення з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № 00475/К від 21.02.2019, що складається із: заборгованості по тілу кредиту у гривні - 4825485,00 грн; заборгованості по процентам у гривні - 724492,89 грн; пені за кредитом у гривні - 1678728,71 грн; заборгованості по тілу кредиту у євро - 150000,00 євро; заборгованості по процентам у євро - 9904,64 євро; пені за кредитом, виданому у євро валюті - 677758,92 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21.02.2019 між ПАТ МТБ Банк та ТОВ Гідробуд Україна , як позичальником, був укладений кредитний договір № 00475/К, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти для поповнення обігових коштів у вигляді поновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 12000000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів з позичкових рахунків на поточні рахунки клієнта у відповідних валютах, а позичальник зобов`язався повернути отримані кредитні кошти у строк по 31.05.2019, сплатити за користування кредитними коштами проценти в наступних розмірах: 23,0% річних по траншах, наданих у національній валюті; 10,0% річних по траншах, наданих в доларах США; 10,0% річних по траншах, наданих у євро, а також позичальник зобов`язався сплачувати комісії, пені, штрафи та інші платежі, що будуть нараховані до умов кредитного договору.

За твердженнями позивача, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором були укладені наступні договори поруки:

- договір поруки № 06642-СК від 21.02.2019, що укладений між Банком та ОСОБА_1 ;

- договір поруки від 21.02.2019, що укладений між Банком та ОСОБА_2 ;

- договір поруки від 21.02.2019, що укладений між Банком та ОСОБА_3 .

Умовами договорів поруки передбачено, що поручителі відповідають за зобов`язаннями ТОВ Гідробуд Україна , як боржником, в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків тощо; поручитель та боржник залишаються солідарно зобов`язаними перед Банком до того моменту, поки всі зобов`язання за кредитним договором не будуть виконані.

Порушення ТОВ Гідробуд Україна умов кредитного договору та непогашення кредиту відповідно до встановленого графіку стало підставою для звернення ПАТ МТБ Банк з позовом про солідарне стягнення з відповідачів указаної вище заборгованості.

Одночасно з позовною заявою ПАТ МТБ Банк подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на наступне майно та активи:

- двокімнатну квартиру загальною площею 97,3 кв. м, житловою площею 81,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ;

- однокімнатну квартиру загальною площею 44,8 кв. м, житловою площею 18 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 ;

- частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Екоплюс (код ЄДРПОУ 36905853), що належить ОСОБА_2 у розмірі його вкладу, що становить 2286639,00 грн;

- частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Техморгідрострой Миколаїв (код ЄДРПОУ 36383806), що належить ОСОБА_3 у розмірі його вкладу, що становить 60500,00 грн.

За твердженнями ПАТ МТБ Банк , заява про забезпечення позову спрямована насамперед проти несумлінних дій відповідачів, які за час розгляду справи можуть продати, подарувати, знищити, знецінити та відчужити іншим способом майно, що знаходиться у їхній власності.

Проаналізувавши активи відповідачів та їх приблизну вартість позивач вважає, що ринкова їх вартість, складає 3553502,75 грн, частково забезпечує поверненню боргу (12703140,99 грн) за кредитним договором.

ПАТ МТБ Банк вважає, що виходячи з наявності боргу за кредитним договором, існує реальна загроза, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2020 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю МТБ Банк про забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову місцевий господарський суд виходив з того, що в поданій заяві позивачем не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Заявником не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, та не надано на підтвердження своєї позиції належних та допустимих доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову. Забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідачів у майбутньому.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є лише поручителями за зобов`язаннями ТОВ Гідробуд Україна , тобто настання їх зобов`язань зі сплати можливої існуючої заборгованості за кредитним договором залежить від спроможності ТОВ Гідробуд Україна виконати свої зобов`язання за цим договором.

Також, місцевий господарський суд вказав, що така підстава, як факт ухилення відповідачами від виконання зобов`язань за спірними договорами, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідачами потребує доведенню, тому не можна розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство МТБ Банк 02.10.2020 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали суду, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2020 у справі №911/2755/20 і прийняти постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, така ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Також скаржник вказує на ту обставину, що на момент подачі позову, позивачем з`ясовано, що у позичальника за кредитним договором взагалі відсутні активи на які можна було б звернути стягнення при можливому задоволенні судом позовних вимог, тоді як у поручителів є у власності майно. На зазначене суд уваги не звернув. На думку скаржника, заява про забезпечення позову спрямована насамперед проти несумлінних дій відповідача, які за час розгляду справи можуть продати, подарувати, знищити, знецінити та відчужити іншим способом майно, що знаходиться у їхній власності.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/2755/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ МТБ Банк на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2020 у справі №911/2755/20 про відмову у забезпеченні позову, справу призначено до розгляду на 27.10.2020.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подав.

У судове засідання 27.10.2020 з`явився представник позивача.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, відповідачі повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, ухвалу місцевого суду від 22.09.2020 у справі №911/2755/20 скасувати і прийняти постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд враховує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 23.03.2010 року).

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

На переконання колегії суддів, заявником жодним чином не доведено як саме невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Слід зазначити, що саме лише посилання заявника на потенційне порушення прав позивача при виконанні майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без надання при цьому належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Так, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заявником, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було наведено жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про необхідність забезпечення позову та накладення арешту на майно поручителів з посиланням на те, що у позичальника за кредитним договором взагалі відсутні активи на які можна було б звернути стягнення. Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, що оскільки у поручителів є у власності майно, то за час розгляду справи, відповідачі можуть його відчужити, що на думку заявника у майбутньому може утруднити виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

На переконання колегії суддів, посилання скаржника на відсутність у позичальника за кредитним договором активів та припущення щодо відчуження поручителями свого майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Подана заява мотивована лише припущенням про імовірну неможливість виконання рішення суду у цій справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Крім того, як правильно вказав суд першої інстанції, відповідачі у даній справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є лише поручителями за зобов`язаннями ТОВ Гідробуд Україна , тобто настання їх зобов`язань зі сплати можливої існуючої заборгованості за кредитним договором залежить від спроможності ТОВ Гідробуд Україна виконати свої зобов`язання за цим договором.

Посилання скаржника на відсутність майна ТОВ Гідробуд Україна , як на підставу необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно поручителів, колегія суддів вважає передчасним, оскільки позивачем не доведено, що у ТОВ Гідробуд Україна відсутнє інше майно на яке може бути накладено арешт чи грошові кошти.

Крім того, така підстава, як факт ухилення відповідачами від виконання зобов`язань за спірними договорами, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідачами потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Київської області від 22.09.2020 у справі №911/2755/20 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства МТБ Банк на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2020 про відмову у забезпеченні позову у справі №911/2755/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2020 про відмову у забезпеченні позову у справі №911/2755/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Публічне акціонерне товариство МТБ Банк .

4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 22.09.2020 у справі №911/2755/20 повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 23.11.2020 після виходу судді з лікарняного.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.Я. Дикунська