Рішення

від 10.11.2020 по справі 927/924/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2020Справа № 927/924/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Лаврова В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Злагода

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ясін-2007

про стягнення 1204436,42 грн

за участі представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство Злагода звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ясін-2007 про стягнення 1204436,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №15/02-2019 від 15.02.2019, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 1204436,42 грн, яку просить стягнути позивач на свою користь.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2019 матеріали справи №927/924/19 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 позовну заяву Приватного сільськогосподарського підприємства Злагода залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

16.12.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 відкрито провадження у справі №927/924/19 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 залишено без розгляду позов Приватного сільськогосподарського підприємства Злагода до Товариства з обмеженою відповідальністю Ясін-2007 про стягнення 1204436,42 грн.

Не погодившись із вказаною ухвалою, 05.02.2020 Приватне сільськогосподарське підприємство Злагода звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у даній справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 апеляційні скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Злагода задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі №927/924/19 скасовано, матеріали справи №927/924/19 передано на розгляд суду першої інстанції.

07.07.2020 справа №927/924/19 надійшла до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 справу №927/924/19 призначено до розгляду.

27.07.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній заперечував щодо доводів позивача стосовно наявності заборгованості за Договором №15/02-2019, окрім того відповідач зазначив, що посилання позивача на акт звірки не є належним та допустимим доказом який підтверджує факт здійснення господарських операцій між позивачем та відповідачем, у зв`язку з чим, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

20.08.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що заперечує щодо доводів відповідача, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими. Окрім того, акт взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем підписано з обох сторін та скріплено печатками позивача та відповідача, також в якості доказів поставки товару відповідачу позивач посилається на податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Також, у поданому відзиві позивач зазначає, що відповідачем не оспорюється факт укладення договору між сторонами, окрім того, останній здійснювалась оплата за поставлений товар відповідно до зазначеного договору.

14.09.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву з врахуванням відповіді на відзив, в якому останній зазначив, що долучені до матеріалів справи позивачем видаткові накладні та ордери на відпуск лісо-продукції не підписувались відповідача та складені без участі представників відповідача. Стосовно посилання позивача на листи до начальника відділу технічної політики та охорони праці Київського обласного управління лісового та мисливського господарства відповідач зазначив, що дані листи складались виключно позивачем, а тому відповідач не підтверджує дані, що викладені в даних листах. Окрім того, відповідач зазначив, що податкові накладні долучені позивачем, не відповідають реальному обсягу отриманої продукції та даним податкового обліку після коригування за результатами виправлення посилки в податковому обліку. У зв`язку з вищезазначеним, відповідач зазначає, що позивачем не доведено факт існування заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену продукцію.

В судове засідання 10.11.2020 представники позивача та відповідача не з`явились, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, наданих в ході розгляду справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.02.2019 між Приватним сільськогосподарським підприємством Злагода (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ясін-2007 (відповідач, замовник) укладено Договір №15/02-2019 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати продукцію замовнику, а замовник у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов`язується прийняти й розрахуватись за продукцію: пиловник хвойних порід, техсировина (п. 1.1. Догвору).

Відповідно до п. 6.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту печатками сторін, діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як зазначає позивач, у період з 02.04.2019 по 03.05.2019 позивачем було відвантажено продукцію відповідачу на загальну суму 1384436,40 грн, що підтверджується актом звірки між позивачем та відповідачем, який підписано позивачем та відповідачем та скріплено відповідними печатками сторін, проте відповідач у встановлений договором строк не здійснив оплату за поставлену продукцію, у зв`язку з чим, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 1384436,40 грн.

Позивач зазначає, що 05.06.2020 ним було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити на поточний рахунок позивача заборгованість у розмірі 1384436,42 грн.

Проте відповідачем не було надано відповіді на вищезазначену претензію, разом з тим було здійснено часткове погашення існуючої заборгованості, що підтверджується платіжними №527 від 14.06.2019 та №597 від 27.06.2019 на загальну суму 180000 грн.

Оскільки відповідачем не було здійснено погашення заборгованості у повному обсязі, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1204436,42 грн.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 2.4. договору, замовник зобов`язується розрахуватись за товар на умовах відстрочення платежу терміном 1 місяць.

Пунктом 2.7. договору визначено, що оплата товару здійснюється шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі. Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.1. договору, відпуск товару відбувається на території постачальника, транспортом замовника.

Згідно з п. 3.2. договору, відпуск товару здійснюється згідно накладних.

Таким чином, правовідносини які виникли між позивачем та відповідачем передбачають наявність взаємних прав та обов`язків, зі сторони позивача - передати товар та отримати оплату за поставлений товар, а відповідач в свою чергу - прийняти та оплатити товар.

Позивач в обґрунтування позовних посилається на те, що відповідно до видаткових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи №258 від 03.05.2019 на суму 40177,20 грн, №257 від 03.05.2019 на суму 161511,80 грн, №256 від 03.05.2019 на суму 29662,70 грн, №255 від 02.05.2019 на суму 28427,20 грн, №254 від 02.05.2019 на суму 29315 грн, №253 від 02.05.2019 на суму 40732,50 грн, №252 від 30.04.2019 на суму 26821,20 грн, №251 від 30.04.2019 на суму 30333,80 грн, №250 від 22.04.2019 на суму 30324,20 грн, №249 від 22.04.2019 на суму 30908,90 грн, №248 від 23.04.2019 на суму 31190 грн, №247 від 23.04.2019 на суму 28496,10 грн, №246 від 19.04.2019 на суму 32432,90 грн, №245 від 19.04.2019 на суму 27021,60 грн, №244 від 19.04.2019 на суму 2719 грн, №243 від 18.04.2019 на суму 29793,90 грн, №242 від 18.04.2019 на суму 29209,70 грн, №241 від 04.04.2019 на суму 19127,70 грн, №240 від 04.04.2019 на суму 23757 грн, №239 від 04.04.2019 на суму 36065,60 грн, №238 від 03.04.2019 на суму 33968,80 грн, №237 від 03.04.2019 на суму 22628,60 грн, №236 від 03.04.2019 на суму 33650,50 грн, №235 від 02.04.2019 на суму 27419,10 грн, №234 від 02.04.2019 на суму 33424,60 грн, №233 від 02.04.2019 на суму 24865,90 грн, №235 від 26.03.2019 на суму 27770,90 грн, №234 від 26.03.2019 на суму 26882,20 грн, №233 від 26.03.2019 на суму 24760,09 грн, №232 від 25.03.2019 на суму 25894,20 грн, №231 від 25.03.2019 на суму 26946,60 грн, №230 від 22.03.2019 на суму 37463,70 грн, №229 від 22.03.2019 на суму 26668,60 грн, №228 від 22.03.2019 на суму 12782,50 грн, №227 від 21.03.2019 на суму 24426,80 грн, №226 від 21.03.2019 на суму 25303,94 грн, №128 від 17.03.2019 на суму 12739,60 грн, №127 від 17.03.2019 на суму 23468,80 грн, №126 від 17.03.2019 на суму 25515 грн, №185 від 12.03.2019 на суму 31556,40 грн, №184 від 12.03.2019 на суму 27746,50 грн, №183 від 07.03.2019 на суму 24826,40 грн, №182 від 07.03.2019 на суму 25185,70 грн, №181 від 05.03.2019 на суму 22693,30 грн, №180 від 05.03.2019 на суму 26309,60 грн, №172 від 25.02.2019 на суму 31536 грн, №171 від 25.02.2019 на суму 23436 грн, №170 від 21.02.2019 на суму 31306 грн, №169 від 25.02.2019 на суму 32724 грн, №143 від 25.02.2019 на суму 23746,5 грн, №142 від 19.02.2019 на суму 25947,5 грн, №141 від 18.02.2019 на суму 26419,50 грн, №140 від 18.02.2019 на суму 23679 грн, №139 від 18.02.2019 на суму 27715,50 грн відповідачу було поставлено товар на загальну суму 1464436,83 грн, проте останній не здійснив своєчасну та повну оплату за отриманий товар у визначений договором строк. Також, у якості доказів на поставку відповідачу товару позивачем долучено до матеріалів справи відповідні копії ордерів на відпуск лісопродукції, товарно-транспортні накладні та податкові накладні.

Суд зазначає, що відповідно до абз.4 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні видаткові накладні, а саме, жовтень 2018 року) (далі - Закону), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з абзацу 10 ст. 1 Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.5. Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У абз. 3 п. 2.4. Положення визначено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 2.5. Положення визначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 2.15, п. 2.16 Положення, Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

У зв`язку з вищезазначеним, суд зазначає, що подані позивачем докази, зокрема, вищезазначені видаткові є неналежними та недопустимими доказами, оскільки у графі отримав відсутній будь-який підпис уповноваженої особи відповідача, внаслідок чого суд позбавлений можливості ідентифікувати особу, якій передавався зазначений в накладних товар, у зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем не доведено факт здійснення господарської операції.

Долучені позивачем до позовної заяви копії товарно-транспортні накладні не є допустимими доказами, оскільки у графі Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача не містять відтиску печатки та підпису вантажоодержувача щодо прийняття зазначеного товару.

Крім того, товаро-транспортна накладна може бути доказом переміщення товару, проте, не є документом, який підтверджує отримання покупцем товару. Також матеріали справи не містять доказів, що особи, зазначені в товаро-транспортних накладних як водії, які отримували продукцію для перевезення її відповідачу були уповноваженими відповідачем особами на отримання та перевезення зазначеної продукції чи є працівниками відповідача.

Надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні не є документами, які можуть підтверджувати факт отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем.

Щодо посилання позивача на акт звірки між ПСП Злагода та ТОВ Ясін - 2007 , суд зазначає, що даний акт не є документом, який підтверджує факт поставки товару, окрім того даний акт містить виправлення та дописи, які очевидно зроблені після виготовлення документа та не містять жодних позначок про погодження сторін щодо внесених до нього змін.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передання товару відповідачу, а відтак у суду відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 20.11.2020.

Суддя Я.В. Маринченко