Ухвала

від 19.11.2020 по справі 904/5286/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 904/5286/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Соловйової А.Є.

від 16.06.2020

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю.Б., Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

від 15.09.2020

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Ювіс

третя особа-1 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство ВТБ Банк

третя особа-2 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста

третя особа-3 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство Сентравіс Продакшн Юкрейн

третя особа-4 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2

третя особа-5 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Конкорд Факторинг

про визнання недійсним рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12.10.2020 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 904/5286/19.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2020 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Мамалуй О.О.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності з 08.02.2020, внесено зміни до законодавчих актів України, у тому числі, у Господарському процесуальному кодексі України.

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу 12.10.2020, а отже зазначена касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, що діє після набрання чинності Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-ІХ.

Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

З урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені при неправильному застосування судом норм матеріального права, а саме неврахування судами положень частини 1 cmатті 24, частин 1-2 cmатті 55 Закону України Про господарські товариства , cmатті 23 Закону України Про іпотеку в частині наявності порушення майнових прав та інтересів позивача при прийнятті рішень зборами та положень Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю .

Однак, скаржник не зазначає конкретно, який саме висновок застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постанові Верховного Суду та у якій саме, що свідчить про недотримання заявником касаційної скарги вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Також, ОСОБА_1 у касаційній скарзі цитує, але не зазначає конкретний пункт частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

З огляду на викладене та, враховуючи принцип диспозитивності та принцип рівності всіх сторін перед Законом та судом, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 904/5286/19 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі, у такий спосіб:

- навести підстави касаційного оскарження судових рішень, які передбачено абзацом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач О. Баранець