Постанова

від 23.11.2020 по справі 200/13538/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року справа №200/13538/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 200/13538/19-а (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Донецького державного університету управління про визнання бездіяльності протиправної, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості за виплатою стипендії, -

В С Т А Н О В И В:

19.11.2019 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Донецького державного університету управління (далі - відповідач), в якому просила визнати поважними причини пропуску строку звернення з позовом до суду, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати соціальної стипендії за період навчання з вересня по грудень 2014 року включно, зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити соціальну стипендію за період навчання з вересня по грудень 2014 року включно. Позивач просила поновити пропущений строк звернення до суду, посилаючись на те, що відповідь про підстави неотримання стипендії за спірний період отримала від відповідача у квітні 2017 року. Позивач не є юристом, не має необхідних знань та досвіду зі складань позовних заяв. 23.05.2019 року позивачу призначено адвоката наказом Маріупольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (а.с. 5-9).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року позовну заяву залишено без розгляду.

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на висновки Верховного Суду в постанові від 19.03.2019 року у справі № 806/1952/18, згідно яких строк звернення до суду у категорії справ щодо реалізації права особи на соціальний захист, суди не мають права застосовувати (а.с. 103-105).

Сторони судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив доводи апеляційної скарги і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_1 з 1 вересня 2013 року по 30 червня 2017 року навчалася на бакалавраті Донецького державного університету управління денної форми навчання (а.с. 54).

Згідно довідки департаменту соціального захисту населення міста Торецьк від 25.09.2017 року № 0000341849, позивач є внутрішньо переміщеною особою (а.с. 43).

03.03.2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про нарахування та сплати соціальної стипендії за період навчання з вересня по грудень 2014 року включно (а.с. 48).

Листом б\н та б\д відповідач повідомив про неможливість сплати заборгованості за стипендією за 2014 рік, оскільки до грудня 2014 року знаходився на території непідконтрольній державній владі України, а саме у м. Донецьку. Посилався на пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам та організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою КМ України № 595 від 07.11.2014 року. Наказ МОН щодо виплати заборгованості по стипендіям у теперішній час не зроблений, а порядок виплати бюджетними організаціями (установами) боргів із заробітних плат, стипендій, Кабінетом Міністрів і Верховною Радою України не затверджено (а.с. 49).

Згідно витягу АТ Альфа Банк у період з вересня 2013 року по квітень 2014 року позивачка стипендію отримувала, а з вересня по грудень 2014 року її виплату було припинено (а.с. 50-53). Наказом Маріупольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 23.05.2019 року № 1092 ОСОБА_1 надано безоплатну вторинну правову допомогу та призначено представника для надання безоплатної вторинної правової допомоги (а.с. 55).

Відповідно до ч. 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві або у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Ухвалою суду першої інстанції визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду та позовну заяву залишено без розгляду.

Апеляційний суд вважає такий висновок хибним, оскільки суд не дослідив те, що позивач є сиротою, внутрішньо переміщеною особою, не взяв до уваги, що позивач не є юристом та не має досвіду зі складання позовних заяв.

23.05.2019 року позивачу призначено адвоката наказом Маріупольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а 19.11.2019 року подано позов до суду.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції визнає поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Частиною 1 ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Щодо посилання апелянта на висновки Верховного Суду в постанові від 19.03.2019 року у справі № 806/1952/18.

Правова позиція касаційного суду наступна.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежно також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в пергу чергу, з боку держави.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Таким чином, правовий висновок щодо відсутності обмеження в строках звернення з позовом до суду щодо невиплати соціальних виплат з вини державного органу стосується триваючих порушень.

В даному випадку порушення виплати позивачу стипендії у 2014 році тривають до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції безпідставно позбавив позивача права на судовий захист, внаслідок чого ухвалу суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 241, 250, 311, 315, 320, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 200/13538/19-а за позовом ОСОБА_1 до Донецького державного університету управління про визнання бездіяльності протиправної, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості за виплатою стипендії - скасувати та направити справу до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Повний текст постанови складений 23 листопада 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді І.Д. Компанієць

Г.М. Міронова