Постанова

від 10.11.2020 по справі 340/1733/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 340/1733/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року (головуючий суддя Петренко О.С.)

у справі № 340/1733/19

за позовом приватного сільськогосподарського підприємства Зарічне

до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області

про визнання протиправними дій, протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарського підприємства Зарічне звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, в якому просило:

визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ПСП Зарічне у період з 22.04.2019 по 15.05.2019 та складення акту перевірки №67/11-28-14-06/03758401 від 22.05.2019;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення: №0000781304 від 11.06.2019, №00000261406 від 11.06.2019, №00000271406 від 11.06.2019; №00000281406 від 11.06.2019; №00000291406 від 11.06.2019; №00000301406 від 11.06.2019; №00000311406 від 11.06.2019; №00000321406 від 11.06.2019; №00000331406 від 11.06.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам, ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними документами.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №00000261406 від 11.06.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 969915 грн., в тому числі, 775932 грн. - основного платежу та 193983 грн. - штрафних санкцій.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №00000281406 від 11.06.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно у розмірі 8714,93 грн., в тому числі, 6971,94 грн. - основного платежу та 1742,99 грн. - штрафних санкцій.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №00000331406 від 11.06.2019 про застосування штрафних санкцій в сумі 170 грн.

В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує обставинами, зафіксованими в акті перевірки, наполягає, що господарські операції між позивачем та ТОВ Синтез-Оіл з придбання абсорбенту газоконденсатного та газового конденсату не відбулись у дійсності, тому позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 775932,12 грн.

Стосовно нарахування суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач зазначає, що донарахування такого податку здійснено з огляду на факт придбання позивачем об`єктів нежитлової нерухомості, які є об`єктом оподаткування, але, як встановлено в ході перевірки, податок на нерухоме майно позивачем не нараховувався.

Стосовно застосування штрафу за несвоєчасне подання податкової декларації з транспортного податку, відповідач посилається на пп.267.6.4 п.267.6 ст.267 ПК України, зазначає, що у зв`язку з переходом 01.10.2016 права власності на легковий автомобіль LEXUS RX200t F-Sport позивач повинен був подати декларацію з транспортного податку з юридичних осіб до 01.11.2016, в той час підприємством така декларація подана 17.02.2017.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, вказує, що відповідач фактично дублює доводи, викладені у відзиві на адміністративний позов, будь-яких доказів на підтвердження цих доводів відповідач не надав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Виходячи з визначених вказаною правовою нормою повноважень суду апеляційної інстанції, питання законності та обґрунтованості рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції в межах цього апеляційного провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ПСП Зарічне зареєстроване в якості юридичної особи 23.09.2003, основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПСП Зарічне з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт перевірки №67/11-28-14-06/03758401 від 22.05.2019.

Перевіркою виявлені порушення:

- п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 ПК України, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 784677 грн. (в тому числі за травень 2016 року - 4000,00 грн., за червень 2018 року на суму 254745 грн., за липень 2018 року в сумі 183333,00 грн., за серпень 2018 року в сумі 166667,00 грн., вересень 2018 - 89127 грн., жовтень 2018 року - 86805 грн.);

- п.198.5 ст.198, п.201, п.1201.2 ст.1201 ПК України в частині не складення та не реєстрації податкової накладної на загальну суму - 4745,00 грн.;

- п.266.1, пп.266.2.1 п.266.2, п.266.3.1, пп.266.3.3. п.266.3, п.266.5.1, п.266.5, пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України, в результаті чого підприємством занижений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 9600,37 грн., в тому числі за 2018 рік на суму 9600 грн.;

- пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України в частині неподання декларацій з податку на нерухоме майно , відмінне від земельної ділянки за 2018 рік;

- п.292.1 ст.292, п.293.9 ст. 293, п. 294.1 ст.294, пп.295.9.1, пп. 295.9.2 , пп. 295.9.5 п.295.9 ст.295 ПК України, в результаті чого підприємством занижений єдиний податок 4 групи на загальну суму 43612,52 грн., в тому числі за 2016 рік - 9786,22 грн., за 2017 рік - 5564,85 грн., за 2018 рік - 28261,45 грн.;

- пп.267.6.4 п.267.6 ст.267 ПК України, в частині несвоєчасного подання декларації з транспортного податку з юридичних осіб за 2016 рік;

- п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, абз. 2 п.57.1 ст.57, пп.168.1.1, п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 а ст.176 ПК України, в результаті чого не нарахована та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 1931,93 грн. в грудні 2017 року.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ 00000261406 від 11.06.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 784677,00 грн. основного платежу, 196169 грн. - штрафних санкцій;

-№0000781304 від 11.06.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1931,93 грн. основного платежу, 482,98 грн. - штрафних санкцій та 469,70 грн. - пені;

-№00000271406 від 11.06.2019 про нарахування штрафу в розмірі 2372,50 грн.;

-№00000281406 від 11.06.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно в розмірі 9600,37 грн. основного платежу, 2400,09 грн. штрафних санкцій;

-№00000291406 від 11.06.2019 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 510 грн.;

-№00000301406 від 11.06.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з єдиного податку с/г виробників в розмірі 43612,52 грн. основного платежу, 10903,13 грн. - штрафних санкцій;

-№00000311406 від 11.06.2019 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 1075,78 грн.;

-№00000321406 від 11.06.2019 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 63,55 грн.;

-№00000331406 від 11.06.2019 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 170 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з помилковості висновків контролюючого органу:

про порушення підприємством п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України в результаті відображення у декларації з податку на додану вартість суми податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з ТОВ Синтез-Оіл при придбанні абсорбенту газоконденсатного та газового конденсату, щодо якого встановлена нереальність здійснення господарських операцій з такого придбання, і заниження підприємством, у зв`язку з цим, податку на додану вартість в сумі 775932,12 грн.;

про порушення підприємством пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1, пп.266.3.3. п.266.3, п.266.5.1, п.266.5, пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України і заниження підприємством податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, по будівлі олійниці в сумі 6971,94 грн.

про несвоєчасне подання підприємством податкової декларації з транспортного податку.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд зазначає таке.

Стосовно податкового повідомлення - рішення №00000261406 від 11.06.2019 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 969915 грн., в тому числі, 775932 грн. - основного платежу та 193983 грн. - штрафних санкцій.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції підлягає з`ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. а п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами пп. а п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

В спірному випадку відповідачем в ході перевірки встановлено документальне оформлення ПСП Зарічне взаємовідносин з придбання абсорбенту газоконденсатного та газового конденсату за червень-жовтень 2018 року в загальній кількості 206,233 тонн на загальну суму 4655592,69 грн., в тому числі ПДВ - 775932,12 грн. у ТОВ Синтез-Оіл .

Висновок контролюючого органу про нереальність господарської операції з постачання ТОВ Синтез-Оіл нафтопродуктів на користь ПСП Зарічне ґрунтується на сукупності таких обставин.

Виходячи з технічних характеристик та фізичних властивостей придбаного позивачем товару, відповідач зазначив, що газовий конденсат та абсорбент газоконденсатний у своєму стані без переробки та виділяння з них дистилятів, що здійснюється на спеціалізованому обладнанні (газохімічних комплексах), не може бути використаний як паливо, тому неможливо підтвердити фактичне використання позивачем газового конденсату та абсорбенту газоконденсатного у власній господарській діяльності, в тому числі для роботи зерносушарки, про що вказує підприємство.

Також відповідач виходив з того, що відповідно до актів надходження та витрат палива на зерносушарку, позивачем придбаний у ТОВ Данай скраплений газ, який був списаний на зерносушарку, використання якого відповідає технічним характеристикам зерносушарки з двома вентиляторами Сапфір , модель 1132, тому, за твердженням відповідача, відсутній технологічний зв`язок зерносушарки з двома вентиляторами Сапфір (модель 1132) та газовим конденсатом та абсорбентом газоконденсатним.

Крім того контролюючим органом встановлена відсутність документального підтвердження фактичної наявності обладнання (ємностей, резервуарів) для зберігання обсягу придбаного у ТОВ Синтез-Оіл товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПСП Зарічне (покупець) та ТОВ Синтез-Оіл (постачальник) укладений договір поставки нафтопродуктів №28 від 18.06.2018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар.

В межах цього договору позивачем в період червень-жовтень 2018 року придбаний обумовлений договором товар - абсорбент газоконденсатний, газовий конденсат на загальну суму 4379236,96грн., в тому числі ПДВ 775932,12 грн., що підтверджено видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття товарів, товарно-транспортними накладними. Оплата позивачем отриманого товару проведена в безготівковій формі, підтверджена відповідними платіжними дорученнями.

ТОВ Синтез-Оіл за фактом передачі товару у власність ПСП Зарічне складено податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН.

В результаті дослідження документів, складених на підтвердження виконання договору поставки нафтопродуктів №28 від 18.06.2018, а також враховуючи види діяльності позивача, апеляційний суд вважає, що складені документи, зазначені вище, є первинними в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України і в сукупності з іншими документами є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з поставки товару позивачу, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача та їх зв`язку з його господарською діяльністю.

На момент укладення та реалізації договору контрагент позивача ТОВ Синтез-Оіл мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Доказів порушень відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

З приводу посилання відповідача, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не підтверджують одержання позивачем товару через неналежне оформлення деяких товарно-транспортних накладних, які були складені під час здійснення господарських операцій, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про помилковість таких доводів.

Товарно-транспортні накладні відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , є транспортною документацією, якою підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат та кредиту платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Тому, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, наявність в них усіх обов`язкових реквізитів є лише лише свідченням дотримання чи порушення правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства та самі по собі не свідчать про безтоварність операції за наявності інших підтверджуючих документів.

Судом першої інстанції також враховано, що оскільки предметом поставки за договором №28 від 18.06.2018 є нафтопродукти, це потребує певних умов їх зберігання та транспортування відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерств палива та енергетики України, економіки України транспорту та зв`язку України та державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496.

Наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні в повній мірі підтверджують факт закупівлі позивачем нафтопродуктів.

Судом враховано, що автомобільний перевізник, який здійснював перевезення придбаних позивачем нафтопродуктів, - ФОП ОСОБА_1 , має ліцензію серії АГ №588758 на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом. Строк дії ліцензії: 06.04.2011 - необмежений.

Також до матеріалів справи долучено копії копії свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів, пристосованих до перевезення нафтопродуктів, а також копії свідоцтв про допущення цих транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів.

Судом першої інстанції досліджено і обставини щодо транспортування газового конденсату та абсорбенту газоконденсатного по території ПСП Зарічне від місця зберігання (розташований на території автозаправної станції підприємства підземний резервуар № 2 місткістю 47590 л.) до обладнання, в якому дане паливо безпосередньо використовувалось (зерносушарка Сапфір 1132 ), що здійснювалось належними позивачеві автомобілями-паливозаправниками ГАЗ 3309 д.н. НОМЕР_1 та ГАЗ 53 д.н. НОМЕР_2 , під контролем уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів ОСОБА_2 (свідоцтво про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів № НОМЕР_3 , видане УДАІ УМВС України в Кіровоградській області 09.10.2014).

Судом першої інстанції визнано помилковими доводи відповідача з посиланням на інформацію, яка наведена в книзі Основи нафтової та газової промисловості (видана за погодженням Міністерства газової промисловості СРСР) та у Малій гірничій енциклопедії, про неможливість використання придбаного газового конденсату та абсорбенту газоконденсатного у своєму стані, без переробки та виділяння з них дистилятів, що здійснюється на спеціалізованому обладнанні (газохімічних комплексах), як палива, в тому числі, для роботи зерносушарки.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, оскільки, по-перше, згідно з цими ж виданнями газовий конденсат використовується як паливо, а також для переробки в прямогінний бензин (з октановим числом менше 65), дизельне і пічне паливо.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ Науково - технічне товариство Автоматизованих систем управління (підрядник) укладений договір №10-а від 12.06.2018, предмет якого є демонтаж вентильового пальника на сушарці Сапфір-1132 , монтаж пальника ГМГ-2, налагоджування і пуск. Факт виконання означеного договору підтверджується актом про прийом закінченого будівництва від 20.06.2018.

Отже, позивачем в повній мірі доведена можливість використання газового конденсату та абсорбенту газоконденсатного для роботи належної позивачеві зерносушарки Сапфір 1132 після її переобладнання та укомплектування комбінованими пальниками ГМГ-2, що спростовує позицію відповідача не неможливе використання у роботі цього обладнання рідкого палива.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті роботи зерносушарки, ПСП Зарічне протягом 2018 року було пересушено озимого ячменю - 3142,285 тон (усушка -160,11 тон), озимої пшениці - 3045,8 тон (усушка -154,86 тон), озимого ріпаку - 3619,579 тон (усушка - 513,44 тон), соняшника - 2287,64 тон (усушка - 121,36 тон), кукурудзи - 2983 тон (усушка - 368,76 тон), ярого ячменю - 152,86 тон (усушка - 5,42 тон). Вказане відповідає даним звіту ПСП Зарічне про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду (форма 29-сг).

Стосовно посилання відповідача на відсутність у позивача ємностей та резервуарів, в яких могло зберігатись отримане від ТОВ Синтез-Оіл паливо до моменту його використання, судом першої інстанції встановлено і не спростовано відповідачем, що підприємству на праві власності належить автозаправна станція з надвірними будівлями та спорудами, розташована в с. Новий Стародуб, Петрівського району, Кіровоградської області, вул. Зарічна (колишня вул. Жовтнева,29б). В складі автозаправної станції наявні 5 підземних резервуарів для зберігання пального.

В акті перевірки відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеним договором поставки нафтопродуктів №28 від 18.06.2018, несумісність предмету цього договору з напрямом господарської діяльності позивача, відсутність використання позивачем отриманого товару (нафтопродуктів), що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків контролюючого органу.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач мав правові підстави для включення суми податку на додану вартість 775932,12 грн., сплаченого в ціні придбаного газового конденсату та абсорбенту газоконденсатного, до податкового кредиту відповідного періоду, тому визначення контролюючим органом податковим повідомленням - рішенням №00000261406 від 11.06.2019 грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 775932 грн. - основного платежу та 193983 грн. - штрафних санкцій є протиправним.

Щодо висновку суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення - рішення №00000281406 від 11.06.2019 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 6971,94 грн. - основного платежу, 1742,99 грн. - штрафних санкцій, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції.

Спірним є питання нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з придбаної позивачем відповідно договору купівлі-продажу від 03.05.2018 №375 у ТОВ Малинівське будівлі олійниці загальною площ 280,9 м.кв., що знаходиться в с. Малинівка, вул. Молодіжна, б.2 Петрівського району Кіровоградської області; дата державної реєстрації - 03.05.2018; видаткова накладна від 03.05.2018 №ЦБ1 на загальну суму 61422 грн., в т.ч. ПДВ 10237 грн.

Позивач, не погоджуючись з контролюючим органом, виходив з того, що ця будівля є будівлею сільськогосподарського призначення (збереження с/г культур, тощо).

Згідно ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт. (пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК України).

За правилами пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначені певні, конкретні, умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування вказаним вище податком.

Відповідно до пп. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Отже, визначальним є наявність одночасно двох умов, а саме: 1) суб`єкт, який володіє такою нерухомістю, повинен мати статус сільськогосподарського товаровиробника; 2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) має бути призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності такого сільськогосподарського товаровиробника.

За визначенням в пп. 14.1.235 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років сільськогосподарський товаровиробник це фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції .

Згідно з абз.2 ст.1 Закону України Про сільськогосподарський перепис виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Таким чином, законодавець визначає правовий статус сільськогосподарського товаровиробника як юридичну особу чи фізичну особу, що здійснюють виробництво, переробку, постачання чи реалізацію сільськогосподарської продукції, тобто займаються відповідною сільськогосподарською діяльністю.

Щодо іншої умови - ознак об`єктів нерухомості, суд першої інстанції вірно зазначив, що законодавець не встановлює жодних обмежень щодо використання чи невикористання таких об`єктів. Законодавець визначає таку характеристику будівель, які не підлягають оподаткуванню, як призначені для використання, отже фактичне використання таких об`єктів нерухомості не впливає на порядок їхнього оподаткування.

Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507 затверджено та введено в дію "Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000". ДК 018-2000 призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Будівлі сільськогосподарського призначення в ДК 018-2000 мають код 1271.

Цей клас включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає правильними доводи суду першої інстанції, що придбана позивачем - підприємством, що займається сільськогосподарською діяльністю, будівля олійниці є будівлею сільськогосподарського призначення і безпосередньо пов`язана з проведенням сільськогосподарської діяльності, отже, ця будівля не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Щодо податкового повідомлення - рішення №00000331406 від 11.06.2019 апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що стали підставою для застосування до позивача штрафної санкції за несвоєчасне подання до податкового органу декларації з транспортного податку, разом з тим вважає помилковим застосування судом першої інстанції норм податкового законодавства.

В акті перевірки відповідачем зафіксовано, позивачем не спростовано, що у вересні 2016 року підприємством на підставі податкової накладної від 27.09.2016 №606 придбаний легковий автомобіль LEXUS RX200t F-Sport 2016- НОМЕР_4 на загальну суму 1894281,00 грн., в т.ч. ПДВ -315713,50 грн., дата реєстрації права власності - 01.10.2016.

Факт того, що означений автомобіль відповідно до приписів пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України є об`єктом оподаткування, спірним не є.

Висновок про порушення пп. 267.6.4 п. 267.6. ст.267 ПК України контролюючий орган обґрунтовує тим, що позивачем подано до податкового органу декларацію з транспортного податку 17.02.2017, річну за 2016 року, тоді як позивач повинен був подати декларацію з транспортного податку до 01.11.2016.

Суд першої інстанції не погодився з таким твердженнями відповідача, зазначаючи, що спірний транспортний засіб придбано позивачем після закінчення граничного терміну подання декларації - 20.02.2016, тому позивачем своєчасно подано до податкового органу декларацію з транспортного податку за 2016 рік 17.02.2017.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

За правилами пп. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 ПК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об`єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою - платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об`єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

За об`єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу (пп.267.6.6 п.267.6 ст.267 ПК України).

Отже, пряма норма Податкового кодексу України встановлює окремий строк подачі податкової декларації з транспортного податку щодо об`єкта оподаткування - автомобіля, придбаного протягом року.

Приймаючи до уваги, що право власності на автомобіль виникає з моменту його державної реєстрації, відповідач зробив правильний висновок, що у зв`язку з переходом 01.10.2016 права власності на придбаний підприємством автомобіль позивач мав подати податкову декларацію з транспортного податку до 01.11.2016.

Отже, фактичні обставини свідчать, що в порушення пп.267.6.4 п.267.6 ст.267 ПК України позивач несвоєчасно подав декларацію з транспортного податку, тому відповідач правомірно застосував до позивача штрафну (фінансову) санкцію на підставі п.120.1 ст.120 ПК України.

Правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000331406 від 11.06.2019 відсутні.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000331406 від 11.06.2019 та прийняття нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року у справі № 340/1733/19 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000331406 від 11.06.2019, прийняти нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року у справі № 340/1733/19 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко