Постанова

від 23.11.2020 по справі 620/537/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/537/20 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року (м. Чернігів, дата складання повного тексту - 13.08.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Семенівського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 21.06.2017 № 7-к;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 10.01.2020 № 1-к;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням з 11.01.2020 по день поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані накази є протиправними, оскільки винесені з порушенням вимог законодавства про працю, а викладені у поданні судді на його звільнення відомості не відповідають дійсності. Зазначає, що має вищу юридичну освіту, до виконання своїх посадових обов`язків ставився сумлінно, не мав зауважень з боку керівництва, про що свідчить відсутність накладених дисциплінарних стягнень, а тому вважає своє звільнення протиправним.

Відповідачами подано відзиви на позовну заяву, в яких просять відмовити у задоволенні позову, зазначили, що підставою для звільнення позивача з посади було подання судді ОСОБА_2 , у зв`язку з виявленням відсутності підтвердження наявності вищої юридичної освіти у помічника та безвідповідального ставлення помічника до своїх обов`язків та до роботи судді. Зазначено, що трудові правовідносини між сторонами в кінцевому підсумку припинені з 10.01.2020 на основі двох мотивованих подань судді та чинних наказів керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області № 7-к від 21.06.2017 та № 1-к від 10.01.2020, які є взаємопов`язаними та взаємодоповнюючими і у сукупності своїх відомостей містять обґрунтовані посилання як на підстави їх видання, так і на норми законодавства. Наголошено, що суддя має право видати подання про звільнення свого помічника за наявності аргументованих підстав неможливості подальшої співпраці. Також зазначає, що станом на час звільнення позивача, посада помічника судді відносилася до патронатної служби, не належала до державної служби, а тому на спірні правовідносини не поширювалася дія Закону України Про державну службу , у той же час поширювалася дія гарантій, передбачених КЗпП України, серед яких немає умов звільнення помічника, а тому на посаду помічника судді розповсюджуються норми спеціального законодавства, а саме Закону України Про судоустрій та статус суддів .

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач за весь час роботи на посаді помічника судді не допустила жодного порушення трудової дисципліни. При цьому, необхідно з`ясувати в чому конкретно проявилось порушення, в даному випадку зневажливе славлення помічника судді до роботи судді. Вказує на протиправність оскаржуваних наказів, оскільки звільнення відбулося з порушенням вимог КЗпП України та Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Крім того, відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засідання.

Відповідно до ч.2 ст.311 КАС України якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

На переконання колегія суддів, дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтованих підстав та доводів для розгляду справи у судовому засіданні, та не наведено обставин неможливості розгляду даної справи у порядку письмового провадження чи неможливості письмового викладення своїх доводів та міркувань.

Враховуючи, що розгляд даної справи відбувається в порядку письмового провадження, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про проведення відеоконференції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 30.06.2001 ОСОБА_1 , зокрема, з 03.06.2004 призначена на посаду помічника судді, з 01.10.2010 переведена на посаду помічника заступника голови суду, 30.03.2015 переведена на посаду помічника судді ОСОБА_2 на час виконання повноважень судді, з 01.05.2016 відповідно до статті 92 Закону України Про державну службу статус позивача змінено з державного службовця на працівника патронатної служби (т. 1, а.с. 10-14).

09.06.2017 суддя ОСОБА_2 звернувся до керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області з поданням про звільнення позивача з посади помічника судді згідно частин другої та третьої статті 157 Закону України Про судоустрій і статус суддів , пунктів 6, 7, 19, 22 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції. Підставою для звільнення зазначено, що у зв`язку з отриманням даних про невідповідність кваліфікаційним вимогам через відсутність підтвердження наявності вищої юридичної освіти внаслідок присутності лише диплома про освіту Російської Федерації, стосовно якого немає відомостей про проведення обумовленої державними стандартами освіти в Україні процедури нострифікації, а також безґрунтовного зневажливого ставлення помічника до роботи судді, неможливістю в силу вказаного вище належного надання доручень помічнику судді та їх якісного виконання помічником (т. 1, а.с. 28).

Наказом керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 21.06.2017 № 7-К ОСОБА_1 звільнено з посади помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області на підставі подання судді від 09.06.2017 вх. № 1946/17, відповідно до частин другої та третьої статті 157 Закону України Про судоустрій і статус суддів , пунктів 6, 7, 19, 22 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції (т. 1, а.с. 27).

Не погоджуючись з винесеним наказом, позивачем було оскаржено його до суду.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 26.10.2017 у справі №744/697/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Семенівського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 01.12.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2017 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним наказ керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 21.06.2017 № 7-к про звільнення позивача та поновлено її на посаді помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області з 22.06.2017.

На виконання вищевказаного судового рішення, наказом керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 04.12.2017 №9-к Про поновлення на роботі помічника судді ОСОБА_1 позивачку поновлено на роботі.

В подальшому, постановою Верховного Суду від 18.12.2019 по справі № 744/697/17, рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 26.10.2017 та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 01.12.2017 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Семенівського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрито та роз`яснено право на звернення з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

09.01.2020 суддя ОСОБА_2 звернувся до керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області з поданням в якому, зокрема, посилаючись на постанову Верховного Суду від 18.12.2019 по справі № 744/697/17, просив вважати ОСОБА_1 звільненою з роботи з посади помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області на підставі наказу керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 21.06.2017 № 7-к Про звільнення помічника судді ОСОБА_1 , з урахуванням пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України з дати винесення наказу за цим поданням із зарахуванням їй як роботи на посаді помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області періоду часу з 22.06.2017 по день винесення наказу (т. 1, а.с. 24-25).

Наказом керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 10.01.2020 № 1-к, на підставі подання судді ОСОБА_2 від 09.01.2020 вх. № 6/48/20, на виконання постанови Верховного Суду від 18.12.2019 у цивільній справі № 744/697/17, керуючись приписами частини другої статті 419 Цивільного процесуального кодексу України, частини третьої статті 157 Закону України Про судоустрій і статус суддів , статей 2-1, пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України:

- скасовано накази керівника апарату Семенівського районною суду Чернігівської області від 04.12.2017 № 9-к Про поновлення на роботі помічника судді ОСОБА_1 та від 13.12.2017 Про внесення змін та доповнень до наказу про поновлення на роботі помічника судді ОСОБА_1 на виконання постанови Верховного Суду від 18.12.2019 у цивільній справі №744/697/17;

- визнано такими, що були чинними, трудові відносини Семенівського районного суду Чернігівської області та помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 в період часу з 22.06.2017 по день винесення наказу за цим поданням, засновані на рішенні Апеляційного суду Чернігівської області від 01.12.2017 у цивільній справі № 744/697/17, котре з 18.12.2019 втратило законну силу та подальшому виконанню не підлягає;

- вважати ОСОБА_1 звільненою з роботи з посади помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_2 на підставі наказу керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 21.06.2017 № 7-к Про звільнення помічника судді ОСОБА_1 , з урахуванням пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України з 10.01.2020 із зарахуванням їй як роботи на посаді помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області періоду часу з 22.06.2017 по 10.02.2020, включно (т. 1, а.с. 7).

Позивач вважаючи дії відповідача та оскаржувані накази протиправними, а своє право порушеним, звернулася із даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що питання про звільнення особи, яка займала посаду помічника судді, вирішувалося на підставі спеціальних нормативно-правових актів, а тому оскаржувані накази керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 21.06.2017 № 7-к та від 10.01.2020 № 1-к є правомірними та не підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною першою статті 92 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі - Закон № 889-VІІІ), який набув чинності 01.05.2016, посаду помічника судді віднесено до посад патронатної служби.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 92 Закону № 889-VІІІ працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи або на час діяльності депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України, працівником патронатної служби якої він призначений.

Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи або припинення діяльності депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.

Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи або голови депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.

На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39 1, 41 - 43-1, 49-2 та частини третьої статті 184 КЗпП України. Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

В силу вимог статті 157 Закону України Про судоустрій і статус суддів кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника (помічників) судді, затвердженим Радою суддів України. Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники суддів Верховного Суду повинні також мати стаж професійної діяльності у сфері права не менше трьох років. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.

Пунктом 1 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Рішення Ради суддів України 25.03.2011 №14 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до частини першої статті 154 Закону України Про судоустрій і статус суддів у кожного судді суду загальної юрисдикції є помічник, правовий статус і умови діяльності якого визначаються Законом України Про судоустрій і статус суддів , Законом України Про державну службу та цим Положенням.

Пунктами 2, 3 Положення №14 визначено, що помічник судді - це посадова особа, яка перебуває на державній службі, забезпечує виконання суддею відповідних повноважень та сприяє здійсненню правосуддя. Помічник судді є працівником апарату суду.

Пунктом 7 Положення визначено, що судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Відповідно до п.19 Положення №14 помічник судді може бути звільнений з посади з дотриманням вимог законодавства про працю та Закону України Про державну службу на підставі заяви про звільнення за власним бажанням або за мотивованим поданням судді, а у випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною тощо) - за наказом керівника апарату відповідного суду. У разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.

Таким чином, підставою для звільнення помічника судді з займаної посади є: заяви про звільнення за власним бажанням; за мотивованим поданням судді; за наказом керівника апарату відповідного суду; припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку.

Аналогічні норми закріплені в пункті 7 Положення про помічника судді, затвердженого рішення Ради суддів України 18.05.2018 № 21, яким визначено, що судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Згідно абзацу четвертого пункту 2 Положення про помічника судді, затвердженого рішення Ради суддів України 18.05.2018 № 21, помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 21.06.2017 № 7-к, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 157 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ч. 4 ст. 92 Закону України Про державну службу та п. 19 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України № 14 від 25.03.2011, помічник судді може бути звільнений з посади тільки з підстав, передбачених КЗпП України.

При цьому, у наказі про звільнення (припинення трудового договору) обов`язково має бути зазначено підставу та причину звільнення працівника з роботи.

Разом із тим, в оспорюваному позивачем наказі не вказано ні підставу, ні причину звільнення позивача. В наказі міститься лише посилання на ч. ч. 2, 3 ст. 157 Закону України Про судоустрій і статус суддів , пп. 6, 7, 19, 22 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, однак ці правові норми не містять ні підстав, ні причин, з яких працівника може бути звільнено з роботи - у них тільки констатується, що помічник судді може бути звільнений з посади з дотриманням вимог законодавства про працю.

Крім того, вичерпний перелік підстав припинення трудового договору наведено у ст. 36 КЗпП України та у статтях цього Кодексу, до яких відсилає диспозиція його статті 36.

У ході судового розгляду справи апеляційним судом не встановлено жодної з цих підстав.

Також, жодного доказу зневажливого ставлення позивача до роботи судді й неможливості в силу цього надання їй доручень та якісного їх виконання нею у ході розгляду справи не встановлено.

Крім того, результати проходження позивачем 12.10.2007, 06.12.2010 та 06.12.2013 атестації на відповідність займаній посаді та щорічні оцінювання останньої, які проводилися з 2007 року по 2015 рік, за результатами яких вона отримувала оцінку добре , свідчать про належний професійний рівень позивача, відповідальне ставлення її до роботи й роботи судді та про належне виконання нею своїх трудових (посадових) обов`язків.

На переконання колегія суддів, після прийняття позивача на роботу на посаду помічника судді без наявності документа про вищу юридичну освіту вона не може бути звільнена з роботи через відсутність такого документа, оскільки роботодавцю про таку невідповідність було відомо при прийнятті її на роботу. Крім того, по справі встановлено, що позивач відповідає посаді помічника судді. До того ж, диплом останньої про вищу юридичну освіту пройшов нострифікацію.

Разом із тим подання судді про звільнення помічника з займаної посади, який працює за строковим договором, є фактично розірванням трудового договору з ініціативи власника до закінчення його чинності, підстави для якого визначені статтями 40, 41 КЗпП України.

Так, ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 5) нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу; 10) призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду; 11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 41 КЗпП України визначені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов: 1) одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; 1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати; 2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу; 3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи; 4) перебування всупереч вимогам Закону України Про запобігання корупції у прямому підпорядкуванні у близької особи; 5) припинення повноважень посадових осіб. Власник або уповноважений ним орган з власної ініціативи зобов`язаний розірвати трудовий договір з посадовою особою в разі повторного порушення нею вимог законодавства у сфері ліцензування, з питань видачі документів дозвільного характеру або у сфері надання адміністративних послуг, передбачених статтями 166-10, 166-12, 188-44 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу. Розірвання договору у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Колегія суддів зазначає, що КЗпП України прийнято в той час коли такої посади, як помічник судді не існувало. Однак, саме по собі подання судді не є тою підставою в розумінні трудового законодавства, яка надає можливість розірвати трудовий договір, а лише ініціативою судді про звільнення помічника судді, яка має містити мотивовану підставу, передбачену КЗпП.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що Семенівським районним судом Чернігівської області при звільненні позивача не дотримано порядок визначений п.19 Положення №14, з урахуванням ст.ст. 40, 41 КЗпП України, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 21.06.2017 № 7-к.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 10.01.2020 № 1-к, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту наказу керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 10.01.2020 № 1-к вбачається, що на підставі подання судді ОСОБА_2 від 09.01.2020 вх. № 6/48/20, на виконання постанови Верховного Суду від 18.12.2019 у цивільній справі № 744/697/17, керуючись приписами частини другої статті 419 Цивільного процесуального кодексу України, частини третьої статті 157 Закону України Про судоустрій і статус суддів , статей 2-1, пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України:

- скасовано накази керівника апарату Семенівського районною суду Чернігівської області від 04.12.2017 № 9-к Про поновлення на роботі помічника судді ОСОБА_1 та від 13.12.2017 Про внесення змін та доповнень до наказу про поновлення на роботі помічника судді ОСОБА_1 на виконання постанови Верховного Суду від 18.12.2019 у цивільній справі №744/697/17;

- визнано такими, що були чинними, трудові відносини Семенівського районного суду Чернігівської області та помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 в період часу з 22.06.2017 по день винесення наказу за цим поданням, засновані на рішенні Апеляційного суду Чернігівської області від 01.12.2017 у цивільній справі № 744/697/17, котре з 18.12.2019 втратило законну силу та подальшому виконанню не підлягає;

- вважати ОСОБА_1 звільненою з роботи з посади помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_2 на підставі наказу керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 21.06.2017 № 7-к Про звільнення помічника судді ОСОБА_1 , з урахуванням пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України з 10.01.2020 із зарахуванням їй як роботи на посаді помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області періоду часу з 22.06.2017 по 10.02.2020, включно (т. 1, а.с. 7).

Разом із тим, колегія суддів вказує, що постановою Верховного Суду від 18.12.2019 у цивільній справі № 744/697/17 рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 26.10.2017 та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 01.12.2017 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Семенівського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрито та роз`яснено право на звернення з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Таким чином, Верховним Судом було надано оцінку лише в частині підсудності даної справи, жодні обставини щодо суті позовних вимог не досліджувалися та не оцінювалися, тобто висновку про правомірність чи протиправність звільнення позивача, а отже наявність чи відсутність підстав для його поновлення дана постанова не містить.

Крім того, на переконання колегії суддів, чинне законодавство України не містить такого порядку звільнення працівника патронатної служби, в даному випадку помічника судді, як скасування наказу про поновлення на роботі.

При цьому, на момент розгляду повторного подання судді ОСОБА_2 від 09.01.2020 про звільнення позивача з посади помічника судді, підстава відсутності у позивача диплому про вищу освіту не мала місце, з огляду копію свідоцтва Міністерства освіти і науки України №6836-17 від 28.09.2017 відповідного змісту.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що Семенівським районним судом Чернігівської області при звільненні позивача не дотримано законодавчий порядок такого звільнення, не досліджено належним чином обставини, що йому передують та порушено процедуру, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 10.01.2020 № 1-к.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на день ухвалення постанови, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено або на рівнозначній посаді.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.02.2019 у справі № 817/860/16 та від 03.10.2019 у справі № 826/10460/16.

Таким чином, враховуючи встановлення судом факту незаконного звільнення позивача з посади помічника судді, то вона підлягає поновленню на відповідній посаді з 10.01.2020.

Також, виходячи з наведених норм та встановлених обставин, позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11.01.2020 по день ухвалення судового рішення.

Згідно зі статтею 27 Закону України Про оплату праці , порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі також - Порядок), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

При цьому, згідно з п.п. 5, 8 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 28.10.2020 №948 про розрахунок середньої заробітної плати та зарплати за останні два місяці роботи, середня заробітна плата позивача за останні два місяці склала - 10463,67 грн, а середньоденна - 498,27 грн.

За наведеного, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.01.2020 (наступний день після звільнення) по 23.11.2020 (дата винесення рішення про поновлення), який підлягає стягненню з відповідача, складає 109121,13 грн (498,27 х 219 робочих дні).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про задовлоення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року - скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 21.06.2017 № 7-к.

Визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 10.01.2020 № 1-к.

Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області з 10.01.2020.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням за період з 11 січня 2020 року по 23 листопада 2020 року у розмірі 109121,13 грн (сто дев`ять тисяч сто двадцять одну гривню 13 коп.).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області та стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9965,40 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять гривень 40 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 23.11.2020.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна