Ухвала

від 04.01.2021 по справі 620/537/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 січня 2021 року

м. Київ

справа № 620/537/20

адміністративне провадження № К/9901/34526/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Семенівського районного суду Чернігівської області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі №620/537/20 за позовом ОСОБА_1 до Семенівського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Семенівського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2017 року № 7-к;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2020 року № 1-к;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням з 11 січня 2020 року до дня поновлення на роботі.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року скасовано і прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2017 року № 7-к;

- визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2020 року № 1-к;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області з 10 січня 2020 року;

- стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням за період з 11 січня 2020 року до 23 листопада 2020 року у розмірі: 109 121,13 грн (сто дев`ять тисяч сто двадцять одну гривню 13 коп);

- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області та стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі: 9965,40 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять гривень 40 коп).

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Семенівський районний суд Чернігівської області 9 грудня 2020 року надіслав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").

У своїй касаційній скарзі скаржник просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року скасувати та залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт даної статті.

Скаржник лише зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через неправильне застосування цим судом норм матеріального права, яке полягає у неправильному тлумаченні закону та застосуванні закону, який не підлягає застосуванню.

Обґрунтування підстав касаційного оскарження зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом попередньої інстанції рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції справа №620/537/20 була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом з тим, відповідач вказує, що судове рішення Верховного Суду за підсумками розгляду цієї касаційної скарги може бути прикладом у вирішенні питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики стосовно вирішення питань щодо проходження патронатної служби помічниками суддів. Також зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення.

Одночасно, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновком суду апеляційної інстанції щодо застосування норм законодавства.

Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.

Однак, наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов, заявник жодним чином не посилається на різноманітність такої практики, не зазначає норму права та правовідносини, які вона врегульовує, що потребують висновку Верховного Суду стосовно питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Отже, оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.

Також Суд наголошує, що посилання на відповідний підпункт пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України має обов`язково наводитись у поєднанні із зазначенням підстави, передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу Семенівського районного суду Чернігівської області належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі №620/537/20.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Семенівського районного суду Чернігівської області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі №620/537/20 за позовом ОСОБА_1 до Семенівського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

………………………….

Н.М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду