Постанова

від 28.10.2020 по справі 181/257/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6315/20 Справа № 181/257/19 Суддя у 1-й інстанції - Юр`єв О. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Межівської селищної ради (обєднаної територіальної громади) Межівського району Дніпропетровської області,

на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Межівської селищної обєднаної територіальної громади Межівського району Дніпропетровської області про встановлення факту належності особі запису про право на земельну частку (пай) та визнання права на таку земельну частку (пай) , -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2019 року до Межівського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Межівської селищної обєднаної територіальної громади Межівського району Дніпропетровської області про встановлення факту належності особі запису про право на земельну частку (пай) та визнання права на таку земельну частку (пай).

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Межівської селищної обєднаної територіальної громади Межівського району Дніпропетровської області про встановлення факту належності особі запису про право на земельну частку (пай) та визнання права на таку земельну частку (пай) - задоволено.

Встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , запису під порядковим номером 238, на ім`я ОСОБА_1 , в списку - додатку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу або товариства до державного акту на право колективної власності на землю серії ДП Мж за №014 виданому 22.02.1996 року на користь аграрно-виробничого акціонерного товариства Колос в с. Преображенка Межівського району Дніпропетровської області.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай) сільськогосподарського призначення розміром - 6,91 гектари в умовних кадастрових гектарах із невитребуваних земель сільськогосподарського призначення Межівського району Дніпропетровської області.

Додатковим рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 3097 (три тисячі дев`яносто сім) гривень 02 копійки.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Межівської селищної ради (обєднаної територіальної громади) Межівського району Дніпропетровської області, просить скасувати рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14.05.2019 року у справі № 181/257/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову у повному обсязі.

Відзивів на апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Межівської селищної ради (обєднаної територіальної громади) Межівського району Дніпропетровської областіна рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року від інших учасників справи не надходило.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з весни 1993 року по осінь 1997 року позивач перебував у членах аграрно-виробничого акціонерного товариства Колос Межівського району Дніпропетровської області.

Згідно відомостей наданих Межівською районною радою про стаж роботи (вихододні) на ім`я ОСОБА_2 (по батькові не зазначено) за період з січня 1993 року по грудень 1995 року згідно з документами (книги обліку розрахунків по оплаті праці) архівного фонду колективне сільськогосподарське підприємство Колос с. Преображенка Межівського району Дніпропетровської області вбачається, що останній працював у КСП Колос . Інших відомостей про трудову діяльність не виявлено.

Згідно відповіді відділу у Межівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №0-4-0.31-151/109-19 від 26.04.2019 року, в списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до Державного акту на право колективної власності на землю серія ІІ-ДП №000059 виданого 22 лютого 1996 року АТ Колос с. Преображенка Межівського району, з передачею 4859,8 гектарів землі у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва, відповідно до рішення Преображенської сільської ради народних депутатів від 12 лютого 1996 року №ІУ сесія ХХП скликання, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №15, - ОСОБА_1 не значиться.

В книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) членів АТ Колос с.Преображенка Межівського району ОСОБА_1 також не значиться і сертифікат на право на земельну частку (пай) на його прізвище не виготовлявся та не видавався.

Однак згідно довідки №1606 від 31.07.2012 року виданої головним спеціалістом-юрисконсультом заступником голови Комісії з проведення реорганізації відділу Держкомзему у Межівському районі, вбачається що громадянин ОСОБА_1 внесений до списку (колгоспних пенсіонерів) громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, під порядковим номером 238. Даний список додається до державного акту на право колективної власності на землю серії ДП Мж №014 виданий аграрно-виробничому акціонерному товаристві Колос с.Преображенка, Межівського району, Дніпропетровської області 22 лютого 1996 року.

Так згідно показів свідків, допитаних у суді першої інстанції під присягою, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вбачається, що останні були членами КСП Колос та дійсно ОСОБА_1 працював разом з ними та також перебував у членах аграрно-виробничого акціонерного товариства Колос Межівського району Дніпропетровської області, однак на відміну від позивача вони отримали сертифікати на право на земельну частку (пай). Пояснили, що іншого ОСОБА_1 в КСП Колос не було.

Згідно відповіді державного реєстратора Попової Н.В. №90 від 25.07.2012 року вбачається, що КСП Колос реорганізовано в товариство з обмеженою відповідальністю Надія . ТОВ Надія є правонаступником КСП Колос . Товариство з обмеженою відповідальністю Надія ліквідовано 24.06.2009 за судовим рішенням щодо визнання особи банкрутом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки №526 від 17.08.2012 року, виданої виконкомом Преображенської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 на території Преображенської сільської ради земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та земельного паю у власності не має.

Частиною 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що у списку (колгоспних пенсіонерів) громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до державного акту на право колективної власності на землю серії ДП Мж №014 виданого аграрно-виробничому акціонерному товариству Колос с. Преображенка, Межівського району, Дніпропетровської області 22 лютого 1996 року, під порядковим номером 238 зазначений громадянин ОСОБА_1 , враховуючи, що дослідженими доказами було встановлено, що іншого ОСОБА_1 , окрім позивача в членах аграрно-виробничого акціонерного товариства Колос не було, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при складенні вищевказаного списку-додатку було помилково зазначено по батькові позивача як ОСОБА_5 , коли відповідно до правовстановлюючих документів його по батькові записано, як ОСОБА_6 .

Отже, виходячи з наведеного, дослідивши усі надані докази у їх сукупності, перевіривши відповідність вимогам діючого законодавства України, оскільки встановлення даного факту необхідно заявнику для подальшого оформлення права на земельну частку (пай), суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про встановлення факту належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційного номеру облікової картки платника податків НОМЕР_1 , запису під порядковим номером 238, на ім`я ОСОБА_1 , в списку-додатку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу або товариства до державного акту на право колективної власності на землю серії ДП Мж за №014 виданому 22.02.1996 року на користь аграрно-виробничого акціонерного товариства Колос в с. Преображенка Межівського району Дніпропетровської області.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України).

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі статтею 19 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки вирішуються питання, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність.

Згідно з ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Зазначена норма узгоджується з вимогами ст. 41 Конституції України .

Згідно п.2 Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

З довідки №458 від 26.07.2012 року виданої виконкомом Преображенської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, а також відповіді наданої відділом у Межівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №0-4-0.31-151/109-19 від 26.04.2019 року вбачається, що згідно розпаювання земель АТ Колос Межівського району Дніпропетровської області земельна частка (пай) в умовно кадастрових гектарах становила 6,91 га.

Згідно відповіді наданої відділом у Межівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №0-4-0.31-151/109-19 від 26.04.2019 року, нормативно грошова оцінка земельної ділянки по АТ Колос станом на 01.01.2018 рік складала 233789,72 гривень.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Згідно довідки №457 від 26.07.2012 року виданої виконкомом Преображенської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області вбачається, що дійсно на території сільської ради землі запасу 226,9233 га знаходяться в оренді селянсько фермерського господарств, на даний час 12,96 га ніким не використовується.

Абзацом 2 частини 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Слід зазначити, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є. До вручення КСП державного акта на право колективної власності на землю, власником землі була держава, а після передачі його КСП (у колективну власність) земля стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП, та працівникам інших сільськогосподарських утворень. Кожен з них став власником ще не визначеної за розміром частки землі. Всі працівники колишніх господарств (колгоспів, радгоспів, інших утворень), у тому числі й пенсіонери, які залишилися членами нових підприємств, та члени підприємств, які були живими на дату отримання державного акта про передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної дати стали її власниками у рівних частках згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01 вересня 2003 року.

Пункт 17 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно зі ст.ст.1, 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту належності йому запису про право на земельну частку (пай) та визнання права на таку земельну частку (пай) , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта на право колективної власності на землю, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай) й це право є непорушним та підлягає захисту.

Доводи апелянта про те, що позивач звернувся до суду із позовом після закінчення строку позовної давності, колегія суддів ставиться критично, оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності, що узгоджується із правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а саме в ухвалі даного суду від 27.08.2014 року по справі № 6-12823св14 та в ухвалі від 06.08.2014 року № 6-12858св14.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта, що оскаржуваним рішенням суду порушене право територіальної громади, колегія суддів ставиться критично, оскільки апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів у відповідності до ст.81 ЦПК України.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Межівської селищної ради (обєднаної територіальної громади) Межівського району Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова