Постанова

від 17.11.2020 по справі 288/756/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №288/756/19 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.

Категорія 63 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 288/756/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Козіївської сільської ради Коростишівського району Житомирської області Пашинської Дарини Валентинівни, інженера інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_3 про визнання технічного паспорта недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Андрушківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог : державний реєстратор Козіївської сільської ради Коростишівського району Житомирської області Пашинська Дарина Валентинівна, інженер інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_3 , про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Андрушківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області № 19 від 10 квітня 2019 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Рудник М.І.,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що з квітня 2010 року добросовісно та відкрито користується нежитловим приміщенням, загальною площею 124,8 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_2 . Вказане нерухоме майно не перебуває на балансі Андрушківської сільської ради та право власності на цю будівлю ні за ким не зареєстроване.

Розпорядженням голови Попільнянської районної державної адміністрації №401 від 27 вересня 2018 року їй передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га ( кадастровий номер 1824780300:01:000:0848), яка розташована за вказаною адресою. На підставі рішення державного реєстратора від 4 жовтня 2018 року було зареєстроване її право власності на цю земельну ділянку.

В подальшому вона дізналась, що згідно з рішенням державного реєстратора Козіївської сільської ради від 17 липня 2017 року здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, загальною площею 122,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено: технічний паспорт № 872 , виготовлений інженером інвентаризації ОСОБА_3 . 3 липня 2017 року.

ОСОБА_1 вказує, що нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_2 , та житловий будинок, право власності на який зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 , є однією будівлею, розташованою на належній їй земельній ділянці.

Оскільки будівля, яка зазначена у технічному паспорті №872 від 3 липня 2017 року, не є житловою у розумінні положень законодавства України, та розташована на земельній ділянці, яка належить їй на праві приватної власності, ОСОБА_1 просила визнати недійсним вказаний технічний паспорт та скасувати рішення державного реєстратора Пашинської Д.В. про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час розгляду справи ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій зазначив, що у встановленому законом порядку набув право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . Вказана адреса була присвоєна житловому будинку на підставі рішення виконавчого комітету Андрушківської сільської ради від 27 лютого 2017 року №14.

Проте, земельна ділянка, на якій розташований цей житловий будинок, була передана у власність ОСОБА_1 . При цьому, рішенням виконавчого комітету Андрушківської сільської ради від 10 квітня 2019 року №19 було присвоєно адресу нежитловій будівлі, яка знаходиться на цій земельній ділянці: АДРЕСА_2 . Отже, виконавчим комітетом двічі присвоєно різні адреси одній будівлі.

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_2 просив визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Андрушківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області №19 від 10 квітня 2019 року.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 липня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Андрушківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області №19 від 10 квітня 2019 року Про присвоєння адреси нежитловій будівлі .

Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

Зокрема, зазначає, що у вказаному технічному паспорті міститься інформація, яка не відповідає дійсності, оскільки це нерухоме майно не є житловим приміщенням, а будівлею котельні, яка внаслідок незадовільного технічного стану не може використовуватись за призначенням. Зазначена обставина підтверджується експертним висновком від 31 травня 2019 року.

Водночас, у наданому ОСОБА_2 експертному висновку зазначено про неможливість встановлення класифікації та функціонального призначення будівлі шляхом безпосереднього натурного обстеження і тільки виходячи з інформації, зазначеної у спірному технічному паспорті, експерт дійшов висновку щодо можливості стверджувати про те, що досліджувана будівля є житловою.

Окрім того, вперше технічний паспорт на нежитлову будівлю котельні по АДРЕСА_2 , був виготовлений 13 березня 2012 року й ОСОБА_2 не має жодного відношення до цього нерухомого майна.

При здійсненні державної реєстрації права власності на це майно державний реєстратор не перевірила документи, якими підтверджується належність вказаної будівлі ОСОБА_2 .

Також ОСОБА_1 звертає увагу на ту обставину, що тривале використання нею цієї нежитлової будівлі надає їй можливість набути право власності на це майно.

Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що обраний позивачкою спосіб захисту не відповідає вимогам законодавства, оскільки технічний паспорт не є правочином та правовстановлюючим документом, відтак суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання технічного паспорта недійсним.

Також вказує, що на підтвердження інформації щодо адреси цього нерухомого майна замовник інвентаризації ОСОБА_2 надав їй рішення виконавчого комітету Андрушківської сільської ради №14 від 27 жовтня 2017 року, в якому зазначено, що належний ОСОБА_2 житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.

При цьому, представник ОСОБА_1 зазначив, що в даному випадку було порушене право позивачки, яка правомірно очікувала у встановленому законом порядку набути право власності на нежитлове приміщення, розташоване на належній їй земельній ділянці. Заслуговує на увагу й та обставина, що ОСОБА_2 не повідомив її про оформлення ним права власності на спірне нерухоме майно, хоча йому достеменно було відомо про те, що ОСОБА_1 з 2010 року користується цим приміщенням.

Також зауважив, що, виходячи з фактичних обставин справи, суд вправі був задовольнити позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок.

Представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 11 липня 2017 року державним реєстратором Козіївської сільської ради Коростишівського району Житомирської області Пашинською Д.В. здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, загальною площею 122,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено рішення виконавчого комітету Андрушківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області №14 від 27 лютого 2017 року, а також технічний паспорт №872 від 3 липня 2017 року, виготовлений інженером інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_3 .

Вказаний запис внесений згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36181748 від 17 липня 2017 року.

Досліджений судом технічний паспорт, виготовлений експертом Іваницькою Н.А. 3 липня 2017 року ( інвентаризаційна справа №872) містить інформацію про те, що за адресою: АДРЕСА_1 Андрушківська сільська рада, розташований житловий будинок, загальною площею 122,7 кв.м., який складається з: кухні площею 22,0 кв.м., санвузла площею 2,4 кв.м., кімнати площею 73,1 кв.м., підвального приміщення площею 25,2 кв.м.

Судом також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Андрушківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області №14 від 27 лютого 2017 року житловому будинку, який розташований на території Андрушківської сільської ради, присвоєно наступну фактичну та поштову адресу: Житомирська область, Попільнянський район, територія Андрушківської сільської ради, за межами населеного пункту хутір Андрушківський . Цим же рішенням рекомендовано ОСОБА_2 виготовити правоустановчі документи на це нерухоме майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на ту обставину, що вона з 2010 року користується нежитловим приміщенням площею 124,8 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_2 . При цьому, вона надала суду технічний паспорт на нежитлову будівлю А-1 , розташовану в АДРЕСА_3 , який виготовлений 13 березня 2012 року.

Рішенням виконавчого комітету Андрушківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області №19 від 10 квітня 2019 року нежитловій будівлі в с. Андрушки Попільнянського району Житомирської області присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .

Також суду надано довідку виконкому Андрушківської сільської ради від 18 квітня 2019 року №380 про те, що нежитлова будівля площею 124,8 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_2 , на балансі сільської ради не перебуває і використовується ОСОБА_1 з 2010 року.

Окрім того, наявна в матеріалах справи письмова відповідь Андрушківської сільської ради на адвокатський запит свідчить про те, що нерухоме майно, розташоване за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , є однією будівлею. Дана будівля розташована на земельній ділянці, яка знаходиться за межами населеного пункту - села Андрушки Попільнянського району Житомирської області. Вказана споруда є нежитловою будівлею.

В судовому засіданні також встановлено, що розпорядженням голови Попільнянської районної державної адміністрації №401 від 27 вересня 2018 року ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1824780300:01:000:0848), яка розташована на території Андрушківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області та призначена для індивідуального дачного будівництва. Право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку зареєстроване 1 жовтня 2018 року.

Отже, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо одного й того ж нерухомого майна, якому присвоєно дві адреси, та право власності на яке зареєстроване як на житловий будинок за ОСОБА_2 . При цьому, власником земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт нерухомості, є ОСОБА_1 .

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушене право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Враховуючи вищезазначене, обґрунтованим є висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним технічного паспорта, оскільки він є інформаційно-довідковим документом, виготовленим на підставі проведеної технічної інвентаризації, в якому відображається фактичний стан об`єкта. Технічний паспорт не є підставою для виникнення права власності та не може бути визнаний недійсним.

Таким чином, задоволення цих позовних вимог не може вважатись ефективним способом захисту цивільного права.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на ту обставину, що реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_2 порушується її право на користування нежитловою будівлею, а також право власності на земельну ділянку.

Водночас, суд звертає увагу на те, що її право користування цим нерухомим майном не оформлене у встановленому законом порядку, а посилання представника ОСОБА_1 на ту обставину, що позивачка в майбутньому мала намір набути у власність цю будівлю, не створює для неї жодних правових наслідків.

Заслуговує на увагу та обставина, що право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 набула вже після державної реєстрації права власності на зазначений вище житловий будинок на ім`я ОСОБА_2 . При цьому, під час оформлення технічної документації на земельну ділянку з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, ОСОБА_1 достеменно було відомо про наявність на цій земельній ділянці споруди. Питання щодо оформлення речового права на вказаний об`єкт нерухомості не було врегульоване, отже, в даному випадку ОСОБА_1 несе несприятливі для неї наслідки.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Вірним також є й висновок суду про задоволення зустрічного позову, оскільки виконавчий комітет Андрушківської сільської ради після присвоєння 27 лютого 2017 року адреси спірної будівлі ( АДРЕСА_1) й реєстрації права власності на цю будівлю за ОСОБА_2 , повторно своїм рішенням №19 від 10 квітня 2019 року присвоїв даному нерухомому майну іншу адресу ( АДРЕСА_2 ).

Враховуючи вищезазначене, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 2000 грн., сплачених ним за надання правничої допомоги.

Розрахунок зазначених витрат та квитанцію про сплату ОСОБА_2 цих коштів долучено до матеріалів справи.

Під час розгляду справи представник ОСОБА_3 подала заяву про відшкодування понесених останньою судових витрат за надання правничої допомоги під час розгляду цієї справи судом першої інстанції та 3800 грн., сплачених під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Оскільки питання щодо відшкодування судових витрат за надання правничої допомоги не було вирішене судом першої інстанції та ОСОБА_3 не оскаржувала рішення в частині розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати зазначене питання.

Стосовно відшкодування ОСОБА_3 3800 грн. за надання правничої допомоги під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, слід зазначити, що на підтвердження факту сплати цих коштів суду надано довідку, видану адвокатом Кудіною М.Г., та акт виконаних робіт від 28 вересня 2020 року. Оскільки зазначені документи не є документами фінансової звітності й не можуть вважатися належними доказами, які підтверджують фактичну сплату вказаних грошових коштів, відсутні підстави стягувати із ОСОБА_1 3800 грн.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,368, 374,375,381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 липня 2020 року, - без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 грн. витрат понесених за надання правової допомоги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: