Ухвала

від 19.11.2020 по справі 750/8197/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 750/8197/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/531/20 Категорія - ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

з участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника-адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 лютого 2019 року за №12019270010001319, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2020 року щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Азербайджанської Республіки, уродженця с. Тангеруд, Астаринського району, Азербайджанської Республіки, з повною загальною середньою освітою, раніше неодноразово судимого, останній раз 10 вересня 2015 року Соломянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі; 18 листопада 2016 року на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2016 року звільнений умовно-достроково з невідбутим строком 8 місяців 25 днів,

зареєстрованого в АДРЕСА_1 ,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2020 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, з призначенням покарання за:

-ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Визначено рахувати строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_8 з моменту приведення вироку до виконання, тобто фактичного затримання обвинуваченого.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації його дій, просить змінити рішення суду, в частині призначеного покарання, шляхом призначення більш м`якого покарання, ніж призначено судом першої інстанції.

Звертає увагу на те, що вину у вчиненому він визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та відшкодував завдані внаслідок вчинення злочину збитки потерпілому, а також попросив у нього вибачення. Вважає, що судом першої інстанції йому було призначене покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та його особі, яке хоча і не виходить за межі встановлених санкціями інкримінуємих статей, однак є не справедливим внаслідок суворості, в зв`язку з чим вважає за можливе призначити йому покарання відповідно до вимог ст. 69 КК України, та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком,

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_8 27 лютого 2019 року близько 22 години, знаходячись в автомобілі марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , припаркованому біля магазину «Мінімаркет24» в м. Чернігові біля будинку 70 по вул. Незалежності, скориставшись тим, що ОСОБА_9 тимчасово вийшов з автомобіля у власних справах, залишивши в салоні належну йому барсетку, шляхом вільного доступу, переслідуючи умисел на викрадення офіційного документу, з корисливих мотивів, з зазначеної барсетки таємно викрав банківську картку AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , видану на ім`я ОСОБА_10 , яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, що належить ОСОБА_10

27 лютого 2019 року ОСОБА_8 близько 22 год. 59 хв., перебуваючи біля банкомату AT КБ «ПриватБанк» по просп. Перемоги, буд. 14 в м. Чернігові, використовуючи раніше викрадену банківську картку AT КБ «ПриватБанк», видану на ім`я ОСОБА_10 , за допомогою банківського автомату самообслуговування CACN 7353, що належить AT КБ «ПриватБанк», шляхом введення пін-коду картки, діючи повторно, з єдиним умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, вивів у готівку та таємно викрав грошові кошти в сумі 1 000 грн.

27 лютого 2019 року близько 23 год. 00 хв., реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, ОСОБА_8 , перебуваючи біля банкомату AT КБ «ПриватБанк» по просп. Перемоги, буд. 14 в м. Чернігові, використовуючи раніше викрадену банківську картку AT КБ «ПриватБанк», видану на ім`я ОСОБА_10 , за допомогою банківського автомату самообслуговування CACN 7353, що належить AT КБ «ПриватБанк», шляхом введення пін-коду картки, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, вивів у готівку та таємно викрав грошові кошти в сумі 400 грн.

27 лютого 2019 року близько 23 год. 14 хв., реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, ОСОБА_8 , перебуваючи біля банкомату АТ КБ «ПриватБанк» в м. Чернігові по просп. Перемоги, буд. 92, використовуючи раніше викрадену банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», видану на ім`я ОСОБА_10 , за допомогою банківського автомату самообслуговування CACN 7907, що належить АТ КБ «ПриватБанк», шляхом введення пін-коду картки, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, вивів у готівку та таємно викрав грошові кошти в сумі 1000 грн.

27 лютого 2019 року близько 23 год. 15 хв, реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, ОСОБА_8 , перебуваючи біля банкомату АТ КБ «ПриватБанк» в м. Чернігові по просп. Перемоги, буд. 92, використовуючи раніше викрадену банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», видану на ім`я ОСОБА_10 , за допомогою банківського автомату самообслуговування САСN 7907, що належить АТ КБ «ПриватБанк», шляхом введення пін-коду картки, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, вивів у готівку та таємно викрав грошові кошти в сумі 10000 грн.

27 лютого 2019 року близько 23 год. 21 хв., реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, ОСОБА_8 , перебуваючи біля банкомату АТ КБ «ПриватБанк» в м. Чернігові по просп. Перемоги, буд. 92, використовуючи раніше викрадену банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», видану на ім`я ОСОБА_10 , за допомогою банківського автомату самообслуговування САСN 7907, що належить АТ КБ «ПриватБанк», шляхом введення пін-коду картки, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, вивів у готівку та таємно викрав грошові кошти в сумі 1000 грн.

27 лютого 2019 року близько 23 год. 22 хв., реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, ОСОБА_8 , перебуваючи біля банкомату АТ КБ «ПриватБанк» в м. Чернігові по просп. Перемоги, буд. 92, використовуючи раніше викрадену банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», видану на ім`я ОСОБА_10 , за допомогою банківського автомату самообслуговування САСN 7907, що належить АТ КБ «ПриватБанк», шляхом введення пін-коду картки, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, вивів у готівку та таємно викрав грошові кошти в сумі 500 грн.

27 лютого 2019 року близько 23 год. 23 хв., реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, ОСОБА_8 , перебуваючи біля банкомату АТ КБ «ПриватБанк» в м. Чернігові по просп. Перемоги, буд. 92, використовуючи раніше викрадену банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», видану на ім`я ОСОБА_10 , за допомогою банківського автомату самообслуговування САСN 7907, що належить АТ КБ «ПриватБанк», шляхом введення пін-коду картки, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, вивів у готівку та таємно викрав грошові кошти в сумі 500 грн.

Загалом ОСОБА_8 внаслідок своїх злочинних дій таємно викрав грошові кошти, що належать ОСОБА_10 , на загальну суму 14 400 грн., чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які висловились на підтримання поданих обвинуваченим апеляційних вимог, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Виходячи з того, що обвинуваченим ОСОБА_8 не ставиться під сумнів кваліфікація та доведеність його у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а тому, колегія суддів вважає недоцільним перевірку фактичних обставин справи в апеляційному порядку.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного, обставини, що обтяжують покарання, та відсутність обставин, що його пом`якшують.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_8 призначено покарання за викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів, та таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

При цьому належить взяти до уваги те, що суд мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчиненого злочину, але визнав та врахував як відсутність обставин, що пом`якшують покарання, так і наявність обставини, що обтяжує покарання рецидив злочинів.

Апеляційні доводи обвинуваченого про зайву суворість призначеного йому покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, та пов`язане з цим апеляційне прохання щодо зміни вироку, шляхом можливості перейти до іншого більш м`якого виду основного покарання, на думку колегії суддів - є безпідставними.

Згідно апеляційних доводів і пояснень обвинуваченого, які він надавав при апеляційному розгляді, суд першої інстанції призначив занадто суворе покарання, при цьому не достатньо врахував при призначені покарання те, що він визнав вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, щиро розкаявся, частково відшкодував завдані збитки потерпілому внаслідок вчинення злочину, відсутні претензії майнового характеру до нього.

Разом з цим, на думку колегії суддів, зазначені апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_8 , не можуть вважатися обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, та судом першої інстанції вони були в повному обсязі враховані при призначенні покарання, про що свідчить зміст відомостей та висновків суду, наведених ним у мотивувальній частині вироку.

Таким чином, апеляційні вимоги ОСОБА_8 про зміну вироку шляхом пом`якшення призначеного покарання на підставі норм КК України, з урахуванням наведених викладених в апеляційних скаргах доводів, належить вважати безпідставними, оскільки вони носять суто суб`єктивний характер.

При цьому, з мотивувальної частини вироку вбачається, що місцевий суд до призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 підійшов з дотриманням принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, та на ряду з і ступенем тяжкості вчиненого злочину було враховано цінність суспільних відносин на які було здійснено посягання обвинуваченим, вартість викраденого, форму і ступінь вини.

Крім того, суд також дослідив дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за корисливі злочини, та при цьому в період непогашеної судимості знову вчинив корисливі злочини, на обліку а ні в Чернігівському наркологічному диспансері, а ні у лікаря психіатра не перебуває, завдана потерпілому шкода внаслідок вчинення злочинів відшкодована частково, та обставину, яка обтяжує покарання рецидив злочину.

Крім того, судом першої інстанції було взято до уваги висновки досудової доповіді органу з питань пробації, відповідно до яких ризик вчинення ОСОБА_8 повторних кримінальних правопорушень та небезпеки для суспільства оцінюється як високий, та вважає за можливе його виправлення лише в умовах ізоляції від суспільства.

З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено достатніх підстав для застосування норм ст. 69, 69-1, 75 КК України, або пом`якшення покарання в інший спосіб, тобто в межах санкцій ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України з альтернативними видами покарань.

Таким чином, на думку колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання у такий спосіб, як це зазначено у вироку, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що, підстав для зміни вироку за доводами обвинуваченого про зайву суворість покарання, не вбачає.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2020 року щодо ОСОБА_8 без змін.

Згідно ч. 4 ст. 532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4