Постанова

від 16.11.2020 по справі 922/1371/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р. Справа № 922/1371/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,

за участю представників:

від позивача: Бохан С.О., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 05.09.2018 серії КС №6846/10) - за довіреністю від 28.12.2019;

від 1-го відповідача: Іванченко А.В., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.08.2018 серії ДН №5149) - на підставі ордера від 25.06.2020 №111614;

від 2-го відповідача: не з`явився;

розглянувши відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" поза межами приміщення суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія , м.Харків,

на рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 (суддя Шатерніков М.І.), ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м.Харкові о 15год 03хв, повний текст якого складений 11.08.2020,

у справі 922/1371/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро , м.Обухів, Київська область,

до 1-го відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія , м.Харків,

до 2-го відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1,

про стягнення 435607,59грн,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1371/20 позов задоволено частково; стягнуто солідарно з СТОВ "Надія та ОСОБА_1 на користь ТОВ"Спектр-Агро" 63299,47грн пені, 145565,53грн штрафу, 62141,13 грн 28% річних; в решті позову відмовлено (т.1, а.с. 188-198).

Рішення місцевого господарського суду із посиланням на ст.ст. 524- 526, 530, 533, 549, 610-612, 624, 627, 629, 692, 693, 712 ЦК України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту прострочення оплати отриманого СТОВ Надія товару за договором поставки від 13.02.2017 №20/17-ЛЗ на суму 727827,88грн та обґрунтованістю нарахування штрафу у розмірі 145565,53грн, пені у сумі 63299,74грн, 28% річних у сумі 62141,13грн та 408,95грн інфляційних втрат.

В частині задоволення позовних вимог щодо 2-го відповідача рішення суду мотивовано тим, що в забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки між позивачем та 2-м відповідачем укладений договір поруки від 13.02.2017 №П/20/17/ЛЗ, за умовами якого останній зобов`язався солідарно відповідати за виконання 1-м відповідачем зобов`язань за договором поставки від 13.02.2017 №20/17-ЛЗ, у тому числі в частині сплати штрафних санкцій.

Відмовляючи у стягненні 51118,39грн різниці ціни товару місцевий господарський суд зазначив, що позивачем своєчасно не було реалізовано право на здійснення коригування ціни товару.

В частині відмови у стягненні 3914,82грн 28% річних, 106046,29грн 20% штрафу та пені у сумі 3113,01грн суд зазначив про неправильність здійсненого позивачем розрахунку.

Також суд відмовив 1-му відповідачу у зменшенні пені та штрафу, оскільки сторонами не надано суду документів, які б дозволили проаналізувати обставини, визначені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та з`ясувати майновий стан сторін, причини пропуску строків оплати та встановити чи є розмір неустойки надмірним тягарем для 1-го відповідача.

СТОВ Надія 31.08.2020 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1371/20 скасувати у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 28% річних та зменшити розмір пені та штрафу в порядку ст. 233 ГК України; стягнути з ТОВ Спектр-Агро судові витрати по сплаті судового збору у сумі 6534,11грн та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на відсутність у позивача збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором. При цьому, зазначає, що саме позивач зобов`язаний був надати докази завдання йому збитків у зв`язку з несвоєчасною сплатою грошових коштів СТОВ Надія за договором поставки від 13.02.2017 №20/17-ЛЗ, а отже, на думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у зменшенні пені та штрафу на підставі статті 233 ГК України. Також вказує на те, що строк прострочення оплати є незначним; відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань; розмір пені є явно неадекватним спірним правовідносинам, враховуючи погашення суми основного зобов`язання ще два роки тому; фінансове становище СТОВ Надія погіршилося, відтак, надмірно великі штрафні санкції створять збитки для 1-го відповідача, що негативно вплине на подальшу господарську діяльність товариства. Крім того, зазначає, що 28 відсотків річних є ідентичними пені, тоді як пеня вже нарахована в максимальному розмірі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, 29.10.2020, представник 1-го відповідача зазначила, що відповідач оскаржує рішення лише в частині відмови у зменшенні розміру штрафу, пені та стягненні 28% річних , в решті рішення суду першої інстанції ним не оскаржується.

У письмових поясненнях від 29.10.2020 1-й відповідач зазначає, що у відзиві на позов СТОВ "Надія" просило зменшити розмір пені та штрафу на 80%: пеню до 12659,89грн та штраф до 29113,11грн, відповідно, таким чином загальна сума, що визнається відповідачем становить 41773,00грн, у зв`язку з чим просить повернути надмірно зарахований до Державного бюджету судовий збір; стягнути солідарно з відповідачів 41773,00грн; в решті позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві від 09.11.2020 ТОВ "Спектр-Агро" заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1371/20 змінити: стягнути солідарно з відповідачів 51118,39грн різниці ціни товару, 63299,47грн пені, 251611,82грн штрафу, 62141,13грн 28% річних, 6422,56грн витрат по сплаті судового збору.

За приписами частини 2 статті 263 ГПК України відзив на апеляційну скаргу повинен містити заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

Отже, відзив на апеляційну скаргу має містити заперечення щодо змісту вимог апеляційної скарги, а не доводи щодо незаконності рішення суду першої інстанції, яке оскаржується, та вимоги щодо його зміни чи скасування. У разі незгоди сторони (у спірних правовідносинах позивача) з рішенням суду першої інстанції він наділений правом подати апеляційну скаргу, з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, сплатити судовий збір, а доки він не скористався наявним у нього правом на оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції з урахуванням вимог статті 269 ГПК України переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги з врахуванням заперечень позивача саме на ці доводи.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає про недоречність посилання відповідача на постанову Верховного Суду у справі №917/1307/18, оскільки даний спір стосується різного тлумачення сторонами спору дати укладення договору поставки, тоді як правова природа спору у цій справі є зовсім іншою, а тому саме відповідач має доводити суду факт існування виключних обставин для зменшення штрафних санкцій. Також вказує на те, що умовами договору поставки чітко, з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, передбачено збільшення відсотків річних з 3% до 28%. Тому посилання 1-го відповідача на те, що визначені умовами договору 28% річних є ідентичними пені, є незаконним та необґрунтованим.

Крім того, у відзиві позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 18000,00грн. В обґрунтування цієї вимоги позивачем наданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Боханом С.О. при виконанні професійної правничої допомоги при розгляді справи №922/1371/20; розмір та порядок оплати праці адвоката (додаток №57 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.01.2019 №6); акт здачі-приймання виконаних правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги від 09.11.2020 №32.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник 1-го відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.08.2020 у справі 922/1371/20 в частині стягнення 28% річних, пені та штрафу, зменшивши розмір штрафних санкцій на 80%, до 41773,00грн.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду змінити: стягнути солідарно з відповідачів 51118,39грн різниці ціни товару, 63299,47грн пені, 251611,82грн штрафу, 62141,13грн 28% річних, 6422,56грн витрат по сплаті судового збору. Крім того, просив солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 18000,00грн, з яких складання заяв, клопотань становить 6000,00грн, участь в судовому засіданні (правовий аналіз апеляційної скарги, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту відзиву на апеляційну скаргу) - 12000,00грн.

Представник 1-го відповідача заперечила проти суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та просила зменшити їх розмір до: 500,00грн за підготовку кожної заяви, оскільки вони не є складними та не потребують спеціальних знань; 450грн за кожен аркуш відзиву з посиланням на те, що він фактично дублює позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

13.02.2017 між ТОВ "Спектр-Агро" (постачальником) та СТОВ "Надія" (покупцем) укладений договір поставки №20/17-ЛЗ, п.1.1 якого встановлено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом у сумі, визначеній відповідно до умов договору (т.1, а.с.9-11).

Згідно з пунктом 1.2 цього договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок і термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені у додатках до договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.2.1 договору ціна договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог п.п.2.2-2.3 договору, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору.

Зважаючи на те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, сторони домовились, що вказані у підписаних сторонами додатках в гривнях ціни на товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані постачальником в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Ціна товару заокруглюється до 0,01 грн. Зважаючи на те, що сторони погодились із тим, що ціна товару за цим договором є вільною (може визначатися за згодою сторін), то процедуру коригування ціни товару постачальником у порядку, передбаченому п.п. 2.2.1-2.2.3, сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності цього договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов договору, що потребує окремого погодження сторін. Комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currencv/mb/). Вид та комерційний курс іноземної валюти вказується в додатках до договору (п.2.2 договору).

Відповідно до підпунктів 2.2.1.-2.2.3 цього договору:

На дату оплати авансової частини постачальник має право здійснити коригування ціни товару без додаткового узгодження з покупцем за формулою: Ц = Ц(дог) х (К(оп) /К(дог)), де: Ц(дог) - ціна товару на дату складання додатку до договору; К(оп) - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати; К(дог) - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання додатку до договору. Якщо на дату, що передує даті оплати, К(оп) /К(дог) менше 1,01, коригування ціни товару, передбачене даним пунктом договору, не здійснюється. Обов`язковою передумовою оплати авансової частини є отримання в день оплати покупцем у постачальника рахунку, який є чинним протягом часу, коли К(оп) /К(дог) менше 1,01 (якщо коригування, передбачене п. 2.2.1, не здійснювалося) або коли К(рах) /К(дог) менше 1,01 (якщо коригування, передбачене п. 2.2.1, здійснювалося), де К(рах) - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання рахунку.

На дату поставки постачальник має право здійснити коригування ціни товару (неоплаченої частини) без додаткового узгодження з покупцем за наступною формулою: Ц = Ц(дог) х (К(пост) /К(дог)), де: Ц(дог) - ціна товару на дату складання додатку до договору; К(пост) - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті поставки; К(дог) - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання додатку до договору. Якщо на дату, що передує даті поставки, К(пост) /К(дог) менше 1,01, коригування ціни товару, передбачене даним пунктом Договору, не здійснюється.

На дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) постачальник має право здійснити коригування ціни товару (відстроченого платежу) без додаткового узгодження з покупцем. У цьому випадку ціна товару підлягає розрахунку за наступною формулою: Ц (оп) = Цпост х (Коп /Кпост), де: Цпост - ціна постачання розрахована з врахуванням підпунктів 2.2.1.-2.2.2; Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати та/або на дату звернення до суду. На вирахувану різницю ціни товару постачальник складає рахунок та надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов`язується оплатити різницю ціни товару, вказану в рахунку, не пізніше п`яти банківських днів з дня надіслання рахунку на адресу покупця. Різниця ціни товару оподатковується податком на додану вартість згідно Податкового кодексу України. Ставка ПДВ залежить від товару, ціна на який коригується. Після оплати різниці ціни товару покупцем, постачальник складає протокол зміни ціни товару про нарахування різниці ціни товару та податкову накладну датою надходження оплати і надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов`язується підписати вказаний протокол та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний протокол не повертається постачальнику, він вважається схваленим та підписаним покупцем.

У пункті 2.4 цього договору встановлено, що покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок постачальника. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору.

Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладної (без урахування додатків), підлягає повній оплаті з врахуванням умов п.п.2.4-2.4 цього договору, не пізніше 01.12.2017року (п.2.5 договору)

Відповідно до п. 2.6 цього договору за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору.

Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день повного розрахунку покупцем за поставлений товар (пункт 2.7 договору).

Пунктом 4.2 цього договору встановлено, що факт передачі товару покупцю підтверджується видатковою накладною на товар та/або, при необхідності іншими документами, що посвідчують факт передачі товару.

Згідно з п. 5.1 цього договору господарські зобов`язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов`язків покупця по виконанню грошових зобов`язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадках порушення умов цього договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору покупець: А) сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення; Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання; В) сплачує на користь постачальника 28 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Керуючись ст. 259 ЦК України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов`язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору, до 3 років. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). (п. 7.3 договору).

У додатках №1 від 28.02.2017, від 01.03.2017, від 10.03.2017, від 27.04.2017, від 31.05.2017 до договору від 13.02.2017 №20/17-ЛЗ сторони визначили групу товару, його назву, ціну за одиницю, загальну вартість, форму оплати та строк оплати (т.1,а.с.12-25).

Також, 13.02.2017 між ТОВ "Спектр-Агро" (кредитором), ОСОБА_1 (поручителем) та СТОВ "Надія" (боржником) укладений договір поруки №П/20/17-ЛЗ, п.1.1 якого встановлено, що поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником всіх грошових зобов`язань за договором, передбаченим п.2 цього договору (основним договором) (т.1, а.с.70).

Відповідно до п.2.1 цього договору під основним договором в цьому договорі розуміється договір поставки від 13.02.2017 №20/17-ЛЗ, укладений між кредитором (в основному договорі іменується постачальник ) та боржником (в основному договорі іменується покупцем ).

Відповідно до п.3.1 цього договору передбачений цим договором обов`язок поручителя перед кредитором обмежується сумою зобов`язання боржника за основним договором.

Згідно з п.3.2 договору підписанням цього договору поручитель, без додаткового повідомлення поручителя та без укладання окремої угоди, надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов`язку боржника перед кредитором за основним договором, відповідно збільшується обсяг обов`язку поручителя перед кредитором. Кредитор зобов`язаний повідомити поручителя про зміну обсягу обов`язку боржника перед кредитором шляхом направлення письмової вимоги поручителю виключно у випадку, передбаченому п.4.1 даного договору.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що поручитель несе відповідальність за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.6.1 договору встановлено, що він набуває чинності з дати його укладення і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється через 5 років з дати укладення цього договору.

На виконання умов договору поставки від 13.02.2017 №20/17-ЛЗ позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 3539532,00грн, що підтверджується видатковими накладними від 28.02.2017 №1316 на суму 1202867,99грн, від 20.03.2017 № 2919 на суму 88179,96грн, від 28.03.2017 №4275 на суму 120886,93грн, від 29.03.2017 №4511 на суму 43731,12грн, від 29.03.2017 №4513 на суму 45049,28грн, від 29.03.2017 №4516 на суму 38410,56грн, від 31.03.2017 №5103 на суму 777206,16грн, від 05.04.2017 №5961 на суму 335376,00грн, від 05.04.2017 №5963 на суму 155371,42грн, від 20.04.2017 №8800 на суму 199287,36грн, від 28.04.2017 №10100 на суму 162791,46грн, від 28.04.2017 №10102 на суму 112841,10грн, від 28.04.2017 №10103 на суму 23293,20грн, від 30.05.2017 №14776 на суму 2906,58грн, від 31.05.2017 №15176 на суму 3199,92грн, від 31.05.2017 №15355 на суму 228132,96грн, а також сторонами спору (т.1,а.с.26-41).

Однак, оплату за поставлений товар відповідач здійснював несвоєчасно, з порушенням строків оплати, визначених сторонами у договорі та додатках до нього, про що свідчать платіжні доручення від 24.04.2017 №632 на суму 800000,00грн, від 04.10.2017 №406 на суму 300000,00грн, 12.10.2017 №416 на суму 1000000,00грн, від 13.10.2017 №420 на суму 250000,00грн, від 25.10.2017 №154 на суму 600000,00грн. від 31.01.2018 №258 на суму 200000,00грн, від 20.02.2018 №4 на суму 200000,00грн, від 16.03.2018 №26 на суму 209202,87грн (т.1,а.с.42-49).

28.02.2020 ТОВ Спектр-Агро звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про сплату боргу за договором поруки у загальній сумі 474362,82грн (т.1, а.с.71).

02.03.2020 позивачем надіслані 1-му відповідачеві рахунки на оплату збільшення ціни товару від 19.02.2020 (т.1, а.с.58-63).

06.03.2020 СТОВ Надія надіслало ТОВ Спектр-Агро заяву, в якій зазначило, що оплату за договором поставки від 13.02.2017 №20/17-ЛЗ здійснено СТОВ Надія ще у березні 2018 року (т.1,а.с.64).

17.04.2020 ТОВ Спектр-Агро надало СТОВ Надія пояснення щодо заборгованості за договором поставки, в яких зазначило, що застосовуючи п.2.2.3 договору поставки, у зв`язку із збільшенням комерційного курсу гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати відстроченого платежу, покупцю були виставлені рахунки №№72-76 від 19.02.2019 на оплату збільшення ціни товару. Крім того, нараховані пеня, 28 відсотків річних, індекс інфляції та штраф за період з 17.10.2017 по дату, що передує даті проведення остаточного розрахунку, 16.03.2018, а на несплачену різницю ціни товару з моменту отримання покупцем рахунків на сплату зміни ціни товару по цей час, та запропоновано негайно заплатити різницю ціни товару та штрафні санкції у загальному розмірі 434764,49грн (т.1,а.с.66).

У зв`язку з невиконанням відповідачами вимог позивача ТОВ Спектр-Агро звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до СТОВ "Надія" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості у сумі 435607,59 грн, з яких: різниця ціни товару у сумі 51118,39грн, пеня у сумі 66412,48 грн, 28 % річних у сумі 66055,95грн, інфляційні втрати у сумі 408,95грн та штраф у сумі 251611,82 грн.

У відзиві на позов 1-й відповідач, зокрема, зазначив, що інститут зменшення неустойки є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання та просив зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, на 80%, що є співмірним в контексті інтересів обох сторін. При цьому зазначив, що: по-перше, отриманий за договором поставки від 13.02.2017 №20/17-ЛЗ товар оплачений в повному обсязі 16.03.2018 та строк прострочення не є значним; по-друге, відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, оскільки прострочення зумовлено тим, що до 01.01.2017 СТОВ Надія було користувачем дотації ПДВ та перебувало на спеціальному режимі оподаткування ПДВ, тобто вся сума податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету, залишалась у відповідача як дотація, а товариство за ці кошти придбавало рослини, насіння, запчастини, добрива. Зміни у законодавстві та позбавлення відповідача такої дотації вплинули на господарську діяльність товариства та, відповідно, на розрахунки з позивачем; по-третє, предметом стягнення є пеня, штраф та нарахування, визначені статтею 625 ЦПК України, які не є основним доходом ТОВ Спектр-Агро і не можуть вплинути на його господарську діяльність; по-четверте, розмір заявлених штрафних санкцій є явно неадекватним спірним правовідносинам, враховуючи погашення основного зобов`язання в повному обсязі ще 2 роки тому; по-п`яте, у позивача відсутні збитки, пов`язані з несвоєчасним виконанням 1-м відповідачем договірних зобов`язань. Крім того, у зв`язку з введенням на території України карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 фінансове становище відповідача погіршилось, а тому надмірні санкції вплинуть на господарську діяльність відповідача (т.1,а.с.100-103).

21.08.2020 Господарським судом Харківської області прийнято рішення з підстав, викладених вище (т.1, а.с. 188-198).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке .

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1371/20 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги СТОВ Надія , а саме в частині відмови у зменшенні штрафних санкцій та стягнення 28% річних.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставки від 13.02.2017 №20/17-ЛЗ поставлено відповідачеві товар на загальну суму 3539532,00грн, що підтверджується видатковими накладними (т.1,а.с.26-41).

1-й відповідач здійснив оплату за поставлений товар у повному обсязі, але з порушенням строків, визначених умовами договору поставки від 13.02.2017 №20/17-ЛЗ та додатками 1 до цього договору, що вбачається з матеріалів справи, зокрема, з платіжних доручень (т.1,а.с.42-49), а також підтверджується відповідачем, а отже в силу приписів статті 75 ГПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 договору поставки від 13.02.2017 №20/17-ЛЗ за порушення даних умов договору покупець: А) сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення; Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання; В) сплачує на користь постачальника 28 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідач в судовому засіданні апеляційної інстанції не заперечує підстав нарахування пені та штрафу, їх розміру та порядку нарахування, а оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у зменшенні штрафних санкцій на 80% від стягнутої судом суми.

Враховуючи факт визнання відповідачем прострочення виконання грошових зобов`язань за договором поставки від 13.02.2017 №20/17-ЛЗ, відсутність його заперечень щодо розміру штрафних санкцій, а також враховуючи положення статей 75, 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині доводів апеляційної скарги щодо зменшення штрафних санкцій та стягнення 28% річних.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення . Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №904/5610/19.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

У пунктах 8.24, 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з частиною 4 статті 236 ГПК України, встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, з метою дотримання принципу правової визначеності, та формування сталої судової практики суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права до спірних правовідносин

Так, в обґрунтування наявності підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу та пені, відповідач посилався на те, що: товар, отриманий за договором поставки від 13.02.2017 №20/17-ЛЗ, оплачено в повному обсязі 16.03.2018, а строк прострочення не є значним; відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, оскільки прострочення зумовлено тим, до 01.01.2017 СТОВ Надія мало податкові пільги, за рахунок яких товариство придбавало рослини, насіння, запчастини, добрива; розмір заявлених штрафних санкцій є явно неадекватним спірним правовідносинам, враховуючи погашення основного зобов`язання в повному обсязі ще 2 роки тому; у позивача відсутні збитки, пов`язані з несвоєчасним виконання відповідачем договірних зобов`язань; фінансове становище відповідача погіршилось у зв`язку з введенням на території України карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, а тому надмірні санкції вплинуть на господарську діяльність відповідача (т.1,а.с.100-103).

Суд апеляційної інстанції, дослідивши доводи скаржника, вважає їх обґрунтованими, оскільки строк прострочення відповідачем зобов`язань є незначним (строк оплати 15.10.2017, тоді як останній платіж в рахунок погашення заборгованості здійснений 16.03.2018); ступінь виконання зобов`язань відповідача становить 100%; заборгованість погашена більше ніж за два роки до звернення позивача з позовом; також суд враховує те, що основним видом діяльності відповідача є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур (основний), при цьому протягом розрахункового періоду знизилась врожайність, що призвело до зменшення доходів відповідача; відсутність доказів понесення збитків позивачем.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що окрім стягнення штрафних санкцій, позивачем застосовано до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 28% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та визначені умовами договору, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що передбачено нормами чинного законодавства, однак розмір річних за погодженням сторін збільшений з 3% річних до 28% річних.

Враховуючи викладене та зважаючи на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, та враховуючи те, що 28% річних, інфляційні втрати, відсотки за користування товарним кредитом у значній мірі компенсують позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені та штрафу у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення 1-м відповідачем зобов`язання, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, і враховуючи складну ситуацію в державі у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про винятковість обставин у цій справі та обґрунтованість клопотання позивача про зменшення штрафних санкцій на 80% до 12659,89грн штрафу та 29113,16грн, відповідно, які є спірвмірними порушенню 1-го відповідача.

Таким чином, місцевим господарським судом при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені та штрафу не було дотримано принципу збалансованості інтересів сторін, а також не взято до уваги добросовісну поведінку 1-го відповідача, оскільки сума основного боргу була повністю погашена відповідачем на момент звернення позивача з позовом, а також те, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку із таким простроченням, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1371/20 слід скасувати в частині стягнення з відповідачів 116452,42грн штрафу та 50639,58грн пені, зменшивши розмір пені та штрафу на 80%.

Щодо доводів 1-го відповідача про відсутність правових підстав для стягнення 28% річних оскільки вони є ідентичними пені, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово та послідовно, зокрема, у постанові від 01.10.2020 №904/5610/19, звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Отже, наслідком прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення 28 річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника.

Відповідна правова позиція викладена у п.9.4 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №904/5610/19.

Пунктом 7.2 договору поставки від 13.02.2017 №20/17-ЛЗ встановлено, що за порушення даних умов договору покупець: сплачує на користь постачальника 28 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

З наведеного в сукупності вбачається, що доводи 1-го відповідача про ідентичність процентів річних, визначених статтею 625 ЦК України, та пені, яка передбачена статтею 549 ЦК України, є такими, що не відповідають прямим нормам матеріального права.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що в мотивувальній частині рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 суд зазначив про правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних витрат та про задоволення позовних вимог в частині стягнення 408,95грн інфляційних втрат, проте, помилково не зазначив про це в резолютивній частині цього рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст.91 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга СТОВ Надія підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1371/20 слід скасувати в частині задоволення позову щодо стягнення пені у розмірі 116452,42грн штрафу та 50639,58грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1371/20 залишити без змін.

Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру (п.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

З урахуванням принципів господарського судочинства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про покладення судових витрат по сплаті судового збору в частині зменшення розміру штрафних санкцій на відповідача.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Зважаючи на те, що СТОВ Надія при зверненні з апеляційною скаргою не чітко виклало вимоги апеляційної скарги, а в подальшому судом апеляційної інстанції було встановлено, що рішення Господарської суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1371/20 оскаржується лише в частині стягнення пені, штрафу та 28% річних, що в грошовому еквіваленті становить 229233,13грн, а отже розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги складає 5157,74грн, тоді як скаржником сплачено 9801,17грн, а отже СТОВ Надія сплачений судовий збір у більшому розмірі на 4643,42грн.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Зважаючи на викладене, зайво сплачена СТОВ Надія сума судового збору у розмірі 4643,42грн підлягає поверненню заявникові з Державного бюджету України.

Щодо заяви позивача про стягнення солідарно з відповідачів витрат та професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За приписами статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частини 1, пунктів 1,4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1-4 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 вказаної статті у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З наведеної норми права та загальних принципів господарського судочинства, визначених статтями 2, 13 ГПК України, вбачається, що суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката виключно за клопотанням іншої сторони, яке буде належним чином обґрунтовано щодо неспівмірності витрат сторони на правничу допомогу.

Представник скаржника в судовому засіданні апеляційної інстанції заявила усне клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача до: 500,00грн за підготовку кожної заяви, оскільки вони не є складними та не потребують спеціальних знань; 450грн за кожен аркуш відзиву з посиланням на те, що він фактично дублює позовну заяву.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пункті 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006 у справі Двойних проти України , від 30.03. 2004 у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи з урахуванням того, чи були такі витрати неминучі та чи була їх сума обґрунтованою.

09.11.2020, тобто у межах строку, встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України, позивачем наданий: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Боханом С.О. при наданні професійної правничої допомоги при розгляді справи №922/1371/20 про стягнення з СТОВ Надія та ОСОБА_1 заборгованості за договором поставки від 13.02.2017 №20/17-ЛЗ та договором поруки від 13.02.2017 №П/20/17 Східним апеляційним господарським судом; розмір та порядок оплати праці адвоката (додаток №57 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.01.2019 №6); акт здачі-приймання виконаних правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги від 09.11.2020 (т.2,а.с.131-133).

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, з документів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що між ТОВ Спектр-Агро (замовником) та адвокатом Боханом С.О. (адвокатом) укладений договір про надання правової (правничої) допомоги №6, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язується оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (т.1,а.с.77).

Пунктом 1.2 цього договору встановлено, що адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень представляє замовника з усіма правами, які надано законом, зокрема, позивачу, відповідачу, у тому числі, з правом пред`явлення позову, підписувати та подавати документи, зокрема, заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, докази та інше; представляти інтереси замовника в судах.

Згідно з п.3.1, п.3.2 цього договору за правову допомогу, передбачену замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатками до цього договору. В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором.

У додатку 57 до цього договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.01.2019 №6 Розмір та порядок оплати праці адвоката від 24.10.2020 сторони визначили вартість послуг адвоката: участь в судовому розгляді справи (правовий аналіз апеляційної скарги, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту відзиву на апеляційну скаргу) - 12000,00грн; складання, заяв, клопотань та інших процесуальних документів - 3000,00грн, участь у судовому засіданні - 3000,00грн (т.2,а.с.132).

Відповідно до п.3.1 цього додатку до договору встановлено, що оплата послуг з представництва інтересів у суді апеляційної інстанції здійснюється в наступному порядку: 100% вартості послуг сплачується замовником адвокату протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення постанови суду апеляційної інстанції.

В акті здачі-передачі виконаних правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги від 09.11.2020 визначений перелік наданих адвокатом послуг у справі №922/1371/20, їх ціна та сума: участь в судовому розгляді справи (правовий аналіз апеляційної скарги, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту відзиву на апеляційну скаргу) - 12000,00грн; складання, заяв, клопотань та інших процесуальних документів (заяв про відкладення розгляду справи та заяв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції) - 6000,00грн (т.2,а.с.133).

Суд апеляційної інстанції вважає, що підготовка представником позивача відзиву на апеляційну скаргу на дев`яти аркушах вочевидь не вимагала від адвоката значних зусиль, оскільки доводи позивача щодо стягнення різниці ціни товару, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, ідентичні доводам, викладеним у п.1 відповіді на відзив від 24.07.2020, а доводи щодо стягнення 28% річних аналогічні доводам позивача, викладеним у позовній заяві; 3 аркуші відзиву на апеляційну скаргу присвячені витратам на професійну правничу допомогу. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що правова позиція позивача щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови йому у задоволенні позові є недоречною, оскільки 1-м відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення 28% річних та відмови позивачу у зменшенні пені та штрафу, а тому, зважаючи на приписи статті 263 ГПУ України у відзиві на апеляційну скаргу мають міститися обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанції свідчить про його обізнаність з обставинами справи та характером спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом послуги з аналізу судової практики та підготовки відзиву, у тому числі з тих підстав, що доводи й позиція сторін протягом розгляду справи не змінювалися.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що звернення позивача до суду апеляційної інстанції з заявами про відкладення розгляду справи та про участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду є правом позивача та залежить виключно від його волі і не залежить від дій відповідача. Так, представник позивача не був позбавлений права прибути в судове засідання апеляційної інстанції для участі в судовому засіданні як 29.10.2020, так і 16.11.2020.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що час на складання вказаних заяв не є значним, для їх складання не потрібен професійний досвід адвоката, а потрібні більш технічні навички.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (аналіз апеляційної скарги, складання та оформлення відзиву на апеляційну скаргу, аналіз судової практики, аналіз законодавства), фактичний об`єм виконаної роботи та її незначну складність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу та значимості таких дій у справі, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з 1-го відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у справі покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п.2 ч.1 ст. 275, п.4 ч.1 ст. 277, ст.ст.281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1371/20 скасувати в частині задоволення позову щодо стягнення пені у розмірі 50639,58грн та штрафу у розмірі 116452,42грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

3. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1371/20 залишити без змін.

4. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1371/20 викласти в наступній редакції:

2.Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (64522, Харківська обл., Сахновщинський район, село Гришівка, ідент. код 30772576) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 20; ідент. код 36348550) 12659,89грн пені, 29113,11грн штрафу, 62141,13грн 28% річних, 408,95грн інфляційних втрат, 4065,09грн витрат по сплаті судового збору .

5.Повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Надія" (64522, Харківська обл., Сахновщинський район, село Гришівка, ідент. код 30772576) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4643,42грн, сплачений за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1371/20 відповідно до платіжного доручення від 21.09.2020 №119.

6. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (64522, Харківська обл., Сахновщинський район, село Гришівка, ідент. код 30772576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 20; ідент. код 36348550) 6000,00грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 24.11.2020.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза