Постанова

від 16.11.2020 по справі 922/937/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р. Справа №922/937/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства «Юліан» (вх.№2706Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.10.2020 у справі №922/937/17 (повний текст ухвали складено 02.10.2020 суддею Добрелею Н.С. у приміщенні господарського суду Харківської області)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» , м.Харків,

до Приватного агропромислового підприємства «Юліан» , м.Харків,

про стягнення 5331623,65 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.10.2020 у справі №922/937/17 у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині, відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, господарський суд мотивував її тим, що боржником належними та допустимими доказами не доведено, що грошові кошти у розмірі 990581,61 грн, сплачені останнім 31.07.2017 та 28.08.2017 безпосередньо на рахунки АТ «ПроКредит Банк» , є добровільним виконанням рішення суду у справі №922/937/17, оскільки матеріали справи не містять доказів зарахування вказаних коштів стягувачем у рахунок погашення заборгованості саме за рішенням суду у даній справі, докази звернення боржника до стягувача чи державного або приватного виконавців з відповідного питання відсутні, у зв`язку з чим господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання наказу господарського суду Харківської області від 05.05.2017 у справі №922/937/17 таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення 455990,62 грн. Щодо надмірно стягнутих, на думку заявника, коштів у розмірі 455990,62 грн, господарський суд виходив з того, що судом відмовлено у задоволенні заяви боржника у частині визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у розмірі 455990,62 грн, а тому відсутні підстави для задоволення заяви боржника в частині стягнення зі стягувача коштів у розмірі 455990,62 грн на користь боржника.

Відповідач з ухвалою не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 01.10.2020 у справі №922/937/17 скасувати та ухвалити нове, яким визнати наказ господарського суду Харківської області №922/937/17, виданий 05.05.2017, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення коштів у розмірі 990581,61 грн добровільно сплачених боржником до пред`явлення виконавчого документу до виконання; стягнути з АТ «ПроКредит Банк» на користь Приватного агропромислового підприємства «Юліан» суму надмірно стягнутих коштів у розмірі 455990,62 грн; стягнути з АТ «ПроКредит Банк» на користь Приватного агропромислового підприємства «Юліан» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2102,00 грн. Розглянути скаргу за участі представника апелянта.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що боржником не доведено факту добровільного виконання рішення суду у справі №922/937/17, оскільки матеріали справи не містять зарахування коштів стягувачем у рахунок погашення заборгованості саме за рішенням суду, оскільки з виписки по рахунку ПАП Юліан убачається, що перераховані кошти на розрахункові рахунки АТ ПроКредит Банк у загальному розмірі 990581,61 грн, а саме: 509951,22 грн 31.07.2017, 210026,04 грн 31.07.2017, 20604,35 грн 31.07.2017 та 250000,00 грн 28.08.2017; сплачені добровільно поза межами виконавчого провадження. У призначенні платежу вказано, що кошти сплачені за кредитним договором №1101.45152 від 13.01.2016. Ураховуючи, що рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2017 у справі №922/937/17 винесено на підставі невиконання зобов`язань ПАП Юліан за кредитним договором №1101.45152 від 13.01.2016, а ПАП Юліан ніколи не мало інших зобов`язань перед АТ ПроКредит Банк , окрім зобов`язань за кредитним вищевказаним договором, тому кошти сплачені саме на виконання рішення суду у даній справі. Апелянт вважає, що виписка по рахунку з відміткою банку є належним та допустимим доказом, а отримувач коштів не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Заявник апеляційної скарги зазначає, що при відкритті виконавчого провадження 12.05.2020 приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. не враховано суми раніше сплачених (стягнутих) коштів за виконавчим документом, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження №62050957. На даний час загальна сума фактично сплачених на користь стягувача за наказом господарського суду Харківської області №922/937/17 становить 5816443,06 грн, отже, сума надмірно стягнутих коштів становить 455990,62 грн. Також апелянт вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо усієї суми заборгованості, яке боржник виконав не у повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, про що зазначено у рішенні суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного агропромислового підприємства «Юліан» (вх.№2706Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.10.2020 у справі №922/937/17. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 16.11.2020 о 15:00 год. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 09.11.2020 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

02.11.2020 від АТ ПроКредит Банк до суду надійшов відзив (вх.№10538) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що кошти, зараховані 31.07.2017 та 28.08.2017 у загальному розмірі 990581,61 грн на рахунок ПАП Юліан , не були сплачені останнім у добровільному порядку виконання рішення від 19.04.2017 у справі №922/937/17. Кошти надійшли від третьої особи з призначенням, яке не стосується ані рішення суду від 19.04.2017, ані кредитного договору №1101.45152 від 13.01.2016. ПАП Юліан самостійно не здійснювало платежі у розмірі 509951,22 грн, 210028,04 грн, 20604,35 грн, 250000,00 грн, а платіжних доручень від 31.07.2017 та від 28.08.2017 на зазначені суми не існує. Також вважає за необхідне пояснити, що в результаті звернення ПАП Юліан із заявою у цій справі банком виявлено помилку під час списання коштів 31.07.2017 та 28.08.2017 у загальному розмірі 990581,61 грн, а саме, у частині спрямування зазначених коштів у рахунок погашення капіталу та процентів за кредитним договором №1101.45152 від 13.01.2016. Посилаючись на пункт 2.6 кредитного договору, банк вважає, що, оскільки на момент надходження 31.07.2017 та 28.08.2017 коштів у загальному розмірі 990581,61 грн у ПАП Юліан існувала заборгованість зі сплати неустойки (штрафу) у розмірі 11947520,00 грн у зв`язку з порушенням умов договору іпотеки №340389-ІД2 від 13.01.2016, що підтверджується актом про встановлення факту порушення від 24.03.2017, кошти у розмірі 990581,61 грн спрямовуються у рахунок погашення зазначеного штрафу. У свою чергу кошти у розмірі 4821223,41 грн, що надійшли від реалізації майна ПАП Юліан , спрямовуються на виконання наказу №922/937/17 у черговості, встановленій пунктом 2.6 кредитного договору №1101.45152 від 13.01.2016. Як стверджує позивач, рішення суду не виконане, заборгованість за наказом №922/937/17 у повному обсязі не погашена, залишок нестягнутого боргу за наказом складає 535090,99 грн, а тому відсутні підстави для визнання наказу №922/937/17 таким, що не підлягає виконанню у повному обсязі.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом у відповідності до пункту 4 частини 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 2 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як свідчать матеріали справи, позивач у березні 2017 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з позичальника - Приватного Агропромислового підприємства Юліан на корить ПАТ ПроКредит Банк заборгованість за кредитним договором №1101.45152 від 13.01.2016 у порядку дострокового погашення кредиту. Посилаючись на умови кредитного договору, позивач вважав, що набув право вимагати стягнення з позичальника капіталу по кредиту, відсотками по графіку, відсотками за фактичне користування капіталом та пенею, оскільки відповідач не виконав направлену банком вимогу і взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, умовами якого, зокрема, встановлений розмір процентів за користування коштами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.04.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного агропромислового підприємства Юліан на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" заборгованість за кредитним договором, а саме: у сумі 5003929,80 грн - основний борг; проценти у сумі 210026,04 грн; проценти за неправомірне користування кредитом у сумі 67278,10 грн; витрати по сплаті судового збору в сумі 79218,50 грн. У частині стягнення пені у сумі 50389,71 грн позовні вимоги залишено без розгляду (а.с.74-81, том 1).

Господарським судом у рішенні, зокрема, встановлено, що 13.01.2016 між сторонами укладено кредитний договір №1101.45152, відповідно до пункту 1.1. якого кредитор на підставі цього договору зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, що передбачені цим договором.

Згідно з умовами пункту 2.6 кредитного договору у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання усіх грошових зобов`язань позичальника, строк виконання яких настав на момент платежу у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості незалежно від призначення платежу, вказаного у розрахунковому документі, на підставі якого вноситься платіж, якщо інше не встановлено кредитором: 1) витрати кредитора, пов`язані з погашенням заборгованості; 2) неустойка; 3) проценти за користування простроченою сумою кредиту; 4) заборгованість по процентах за користування кредитом; 5) заборгованість по кредиту; 6) проценти за користування кредитом; 7) кредит; 8) інші грошові зобов`язання.

Умовами пункту 3.2.1 кредитного договору передбачено, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов`язань за цим договором тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні.

Договором №1 про внесення змін до кредитного договору від 20.10.2016 сторони вирішили змінити строк користування кредитом та виклали його в такій редакції: строк користування - 23 (двадцять три) календарних місяців від дати видачі кредиту включно (а.с.17, том 1).

Керуючись вказаними положеннями, позивач надіслав відповідачу вимогу про повне дострокове погашення кредиту.

Судом встановлено, що станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив заборгованість за кредитним договором №1101.45152 від 13.01.2016, з яких: 5003929,80 грн - капітал; 210026,04 грн - проценти; 67278,10 грн - проценти за неправомірне користування кредитом та не надав суду доказів, які б спростували суму заявленого боргу.

05.05.2017 на виконання вищезазначеного рішення господарським судом Харківської області видано відповідний наказ (а.с.83, том 1).

04.12.2017 Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження №55293224 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.05.2017 у справі №922/937/17 (а.с.145, том 1).

Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові про опис та арешт майна (коштів) боржника 01.02.2018 при примусовому виконанні наказу від 05.05.2017 описано та накладено арешт на майно боржника (а.с.146-147, том 1).

Державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у рамках виконавчого провадження №55293224 05.03.2018 стягнуто з боржника 4677,21 грн, з яких 4138,04 грн на користь стягувача, що підтверджується випискою по рахунку ПАП Юліан у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 та відміткою державного виконавця на виконавчому документі (а.с.14, том 2).

Постановою від 06.05.2020 ВП №55293224 старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Гуком С.В. на підставі пункту 1 частини 1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повернуто стягувачу, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с.122-123, том 1).

У подальшому стягувачем пред`явлено наказ господарського суду Харківської області від 05.05.2017 у справі №922/937/17 до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Близнюкову Ю.В., яким 12.05.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №62050957) (а.с.188, том 1).

15.05.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 5896497,68 грн (а.с.189, том 1).

31.08.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. винесено розпорядження №62050957, яким грошові кошти у сумі 5327448,00 грн, що надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 922/937/17, виданого 05.05.2017 року у порядку ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» необхідно перерахувати: - 482122,34 грн на користь ПВ Близнюкова Ю.В.; - 500,00 грн авансового внеску та 4821223,41 грн на користь АТ «ПроКредит Банк» ;- 5000,00 грн як оплата за надання послуг з оцінки ФОП Зінченко О.В.; - 18602,25 грн як оплата за надання послуг згідно з актами №62050957, №62050957/1 від 18.05.2020, №62050957/2 від 26.08.2020 ФОП Хоміч А.А. (а.с.190, том 1).

Як убачається з платіжного доручення №3280 від 31.08.2020, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. перераховано грошові кошти у розмірі 4821723,41 грн на рахунок АТ «ПроКредит Банк» (а.с.191, том 1).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що під час примусового виконання спірного наказу стягнуто з боржника на користь кредитора 05.03.2018 державним виконавцем 4138,04 грн, та приватним виконавцем 31.08.2020 4821723,41 грн, що у загальній сумі складає 4825861,45 грн.

21.09.2020 представник боржника звернувся до господарського суду Харківської області зі спірною заявою (вх.№21714) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в якій просив суд: - визнати наказ господарського суду Харківської області від 05.05.2017 у справі №922/937/17 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення грошових коштів у розмірі 455990,62 грн; - стягнути з АТ "ПроКредит Банк" на користь ПрАТ "Юліан" суму надмірно стягнутих коштів у розмірі 455990,62 грн; - зупинити виконання за наказом господарського суду Харківської області № 922/937/17 від 05.05.2017; - витребувати у приватного виконавця Близнюкова Ю.В. виконавче провадження №62050957 для огляду в судовому засіданні. Обґрунтовуючи дану заяву, боржник зазначає, що до пред`явлення виконавчого документа до виконання боржником добровільно сплачено на користь стягувача 990581,61 грн. Заявник вказує, що під час примусового виконання рішення суду у справі №922/937/17 з останнього надмірно стягнуто грошові кошти у розмірі 455990,62 грн, проте виконавче провадження не закінчено, арешти з грошових коштів боржника не знято, тривають виконавчі дії, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження №62050957 та витягом з Єдиного реєстру боржників.

До заяви боржником надано виписку АТ ПроКредит Банк по рахунку Приватного Агропромислового підприємства Юліан за період з 01.07.2017 по 03.09.2020, з якої убачається, що з рахунку боржника перераховані кошти на розрахункові рахунки АТ «ПроКредит Банк» у загальному розмірі 990581,61 грн, а саме: 509951,22 грн 31.07.2017, 210026,04 грн 31.07.2017, 20604,35 грн 31.07.2017 та 250000,00 грн 28.08.2017. У графі призначення платежу за вищезазначеними перерахуваннями вказано: погашення простроченого основного боргу (капіталу) за кредитним договором згідно з кредитним договором №1101.45152 від 13.01.2016 та пунктом 6 Загальних положень та умов надання банківських послуг та погашення прострочених процентів за кредитним договором згідно з кредитним договором № 1101.45152 від 13.01.2016 (а.с.182, том 1).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з такого.

Визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, регулюються ст.243, 328 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1, 2 ст.328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, якщо, зокрема, у разі обов`язок боржника по його виконанню /повністю або частково/ відсутній у зв`язку з його добровільним виконанням боржником чи іншою особою.

З системного аналізу ст.328 Господарського процесуального кодексу України убачається, що виконавчий документ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, у таких випадках: а) якщо його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно з частиною 4 ст.328 Господарського процесуального кодексу України про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Як свідчать матеріали справи, грошова заборгованість за спірним кредитним договором за рішенням господарського суду Харківської області від 19.04.2017 у справі №922/937/17 становить у сумі 5003929,80 грн - основний борг; проценти у сумі 210026,04 грн; проценти за неправомірне користування кредитом у сумі 67278,10 грн; витрати по сплаті судового збору в сумі 79218,50 грн, на виконання цього рішення 05.05.2017 виданий відповідний наказ.

31.07.2017 та 28.08.2017 з рахунку боржника списані кошти на розрахункові рахунки АТ «ПроКредит Банк» у загальному розмірі 990581,61 грн, а саме: 509951,22 грн 31.07.2017, 210026,04 грн 31.07.2017, 20604,35 грн 31.07.2017 та 250000,00 грн 28.08.2017, що убачається з виписки АТ ПроКредит Банк по рахунку Приватного Агропромислового підприємства Юліан за період з 01.07.2017 по 03.09.2020. У графі призначення платежу за вищезазначеними перерахуваннями вказано: погашення простроченого основного боргу (капіталу) за кредитним договором згідно з кредитним договором №1101.45152 від 13.01.2016 та пунктом 6 Загальних положень та умов надання банківських послуг та погашення прострочених процентів за кредитним договором згідно з кредитним договором №1101.45152 від 13.01.2016.

Представник банку не заперечує факт такого списання.

Разом з тим, позивач вважає, що боржник сплатив заборгованість не у добровільному порядку, оскільки сплачені боржником кошти не стосуються ані рішення суду від 19.04.2017 у даній справі, ані кредитного договору №1101.45152 від 13.01.2016, а банк у порядку договірного списання спрямував сплачені боржником суми у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Також зазначає, що працівниками банку помилково у виписці зазначено про зарахування заборгованості за кредитним договором, і у подальшому вказану помилку виправлено шляхом спрямування сплачених коштів на погашення заборгованості по пені за іншим договором іпотеки, який було укладено у забезпечення кредитного договору. В обґрунтування надає договір іпотеки №3403890ІД2 від 13.01.2016 та акт від 24.03.2017 про встановлення факту порушення за договором іпотеки №3403890ІД2 від 13.01.2016.

Зі змісту договору іпотеки №3403890ІД2, укладеного 13.01.2016 між Приватним Агропромисловим підприємством Юліан (іпотекодавець) та ПАТ ПроКредит Банк (іпотекодержатель), убачається, що для забезпечення повного виконання основних зобов`язань та вимог іпотекодержателя, іпотекодавець передає у іпотеку на умовах, визначених договором предмет іпотеки, вказаний у пункті 2.2 договору. Зміст та розмір основних зобов`язань, строк і порядок їх виконання вказуються у кредитних договорах. Згідно з пунктом 5.3.1 договору іпотеки іпотекодавець зобов`язаний належно та добросовісно виконувати свої зобов`язання, встановлені договором, законодавством, а також зобов`язання, вказані у письмових повідомленнях іпотекодавця, наданих іпотекодержателю у зв`язку з дією договору (а.с.226-230, том 1).

В акті від 24.03.2017 про встановлення факту порушення за договором іпотеки №3403890ІД2 від 13.01.2016 зазначено, що іпотекодавцем є Приватне агропромислове підприємство Юліан , предметом договору є нежитлова будівля, літ.А-2, загальною площею 1641,1 кв.м, за адресою: м.Харків, просп.Слави, буд.1, заставною вартістю 7467200,00 грн. Іпотекодавець допустив порушення: не погасив заборгованість (пункт 5.3.1 договору іпотеки); не прибув у банк для переговорів щодо можливої реалізації предметів застави (пункт 6.2.4 договору іпотеки); не надав оригінали правовстановлюючих, реєстраційних, технічних документів на предмет іпотеки (пункт 6.2.1 договору іпотеки); не надав постійний, вільний, необмежений доступ до предмету іпотеки (пункт 6.2.2 договору іпотеки). Сума штрафу до сплати ПАП Юліан становить 11947520,00 грн (а.с.225, том 1).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія суддів зазначає, що зобов`язання боржника за кредитним договором №1101.45152 від 13.01.2016 припинились, адже банк звернувся у березні 2017 року до суду з вимогою про дострокове погашення зобов`язання за кредитним договором, а рішенням господарського суду Харківської області від 19.04.2017 стягнуто всю заборгованість за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-1206цс15 зазначено, що, виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 Цивільного кодексу України, змісту кредитного договору суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільного кодексу України. Відступаючи від зазначеного правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) дійшла правового висновку про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №302/4494/16-ц.

Отже, доводи позивача про помилкове зарахування заборгованості за спірним кредитним договором не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, натомість банк самостійно у банківському обліку змінив призначення платежу, при цьому не повідомив про це боржника.

Позивач стверджує, що банком у відповідності до вимог пункту 2.6 кредитного договору спрямовано сплачені кошти на погашення заборгованості по пені за договором іпотеки, який укладено у забезпечення кредитного договору.

Колегія суддів зазначає, що зміна призначення платежу у даному випадку є безпідставною, оскільки умови кредитного договору не містять відсилочних пунктів щодо першочергового погашення заборгованості за договором іпотеки.

Посилання позивача на акт про встановлення факту порушення за договором іпотеки №3403890ІД2 від 13.01.2016 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки акт складений працівниками банку 24.03.2017, платежі здійснені 31.07.2017 та 28.08.2017 та зараховані банком як сплата за кредитним договором, що підтверджується випискою банку від 04.09.2020.

З огляду на зазначені обставини справи, висновок суду першої інстанції про те, що призначення платежу не містить посилання на рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2017 у справі №922/937/17 колегія суддів вважає помилковими, оскільки між АТ ПроКредит Банк та ПАП Юліан укладався один кредитний договір №1101.45152 від 13.01.2016, стягнення за яким було предметом розгляду господарським судом у справі №922/937/17, і на час звернення із заявою зобов`язання боржника за цим договором припинено, а кошти підлягають зарахуванню саме за судовим рішенням.

За рішенням господарського суду Харківської області від 19.04.2017 у даній справі стягнуто заборгованість у розмірі 5360452,44 грн, про що видано наказ; 990581,61 грн перераховані банку 31.07.2017 та 28.08.2017 до відкриття 04.12.2017 виконавчого провадження ВП №55293224, тобто у добровільному порядку; 4138,04 грн стягнуто 05.03.2018 державним виконавцем; 4821723,41 грн стягнуто 31.08.2020 приватним виконавцем за ВП №62050957. Усього, перераховано на рахунок банку за наказом від 05.05.2017 у справі №922/937/17 5816443,06 грн, сума боргу за судовим рішенням у справі №922/937/17 встановлена у розмірі 5360452,44 грн. Отже, різниця між стягнутою за рішенням суду заборгованістю та погашеною боржником становить 455990,62 грн.

При цьому колегія суддів зазначає, що не має значення у який спосіб або за чиїм рішенням (боржника або стягувача) відбулось погашення, а має значення наявність факту погашення заборгованості за спірним договором поза межами виконавчого провадження, що, у свою чергу, підтверджується матеріалами справи та не спростовано банком.

За таких обставин, колегія суддів бере до уваги, що належні боржнику кошти, які були наявні на його власному рахунку перераховані на рахунок банку у погашення невиконаних зобов`язань згідно зі спірним договором кредитування, зокрема, суми боргу у розмірі 509951,22 грн та 210026,04 грн погашення прострочених процентів за кредитним договором та 20604,35 грн погашення прострочених процентів за простроченим кредитним договором, сплачені 31.07.2017 та 250000 грн погашення основного боргу за спірним кредитом, перераховані 28.08.2017. І саме ці суми підтверджуються судовим рішенням.

Отже, відбулось погашення заборгованості у сумі 990581,61 грн до відкриття виконавчого провадження, а тому вимога про стягнення з банку на користь боржника зайво сплачених коштів у розмірі 455990,62 грн є обґрунтованою.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не урахував наведеного, у зв`язку з чим така ухвала підлягає скасуванню.

З матеріалів справи убачається, що у спірній заяві (вх.№21714 від 21.09.2020) боржник просив визнати наказ таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення грошових коштів у розмірі 455990,62 грн та стягнути з банку вказану суму надмірно стягнутих з боржника коштів. В апеляційній скарзі заявник просить визнати наказ таким, що підлягає виконанню у розмірі 990581,61 грн та стягнути з банку 455990,62 грн надмірно стягнутих коштів. Оскільки оскаржується ухвала господарського суду Харківської області від 01.20.2020 у даній справі, предметом розгляду якої була заява (вх.№21714 від 21.09.2020) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд апеляційної інстанції не може розглянути позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції у відповідності до частини 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на зазначене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За приписами ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно зі ст.74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

На підставі наведеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 01.10.2020 у справі №922/937/17 - скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви ПАП "Юліан" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, і визнання наказу №922/937/17, виданого 05.05.2017 господарським судом Харківської області, таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення грошових вимог у розмірі 455990,62 грн.

Керуючись ст.129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства «Юліан» задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 01.10.2020 у справі №922/937/17 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву (вх.№21714 від 21.09.2020) Приватного агропромислового підприємства "Юліан" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в частині.

Визнати наказ №922/937/17, виданий 05.05.2017 господарським судом Харківської області, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення грошових коштів у розмірі 455990,62 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства ПроКредит Банк (пр.Перемоги, 107 -А, м.Київ, 03115, код ЄДРПОУ 21677333) на користь Приватного Агропромислового підприємства Юліан (проспект Слави,1, м.Харків, 61177, код ЄДРПОУ 23469389) суму надмірно стягнутих коштів у розмірі 455990,62 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства ПроКредит Банк (пр.Перемоги, 107 -А, м.Київ, 03115, код ЄДРПОУ 21677333) на користь Приватного Агропромислового підприємства Юліан (проспект Слави,1 м.Харків, 61177, код ЄДРПОУ 23469389) 2102,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.11.2020.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова