Рішення

від 18.11.2020 по справі 912/1933/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 рокуСправа № 912/1933/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1933/20

за позовом: Першого заступника керівника Кіровоградської місцевої прокуратури, 25022, м. Кропивницький. вул. Є. Чикаленка, 11, в інтересах держави в особі Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, 27641, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське. вул. Шевченка, 23

до: Приватного підприємства "Укравтоінвест", 27641, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське. вул. Автолюбителів, 3

про стягнення 465 895,13 грн

Представники:

від прокуратури - Володіна А.Г., посвідчення № 042574 від 30.03.16;

від позивача - Болотських А.Ю., начальник відділу юридичного забезпечення, наказ про призначення № 35-к від 16.04.2019, Положення про юридичний відділ (самопредставництво);

від відповідача - Надєєва О.О., посвідчення адвоката №222 від 04.12.17, довіреність №02-41/20 від 09.01.20.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Перший заступник керівника Кіровоградської місцевої прокуратури (Прокурор) звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (Соколівська сільська рада, позивач) з позовною заявою з вимогами до Приватного підприємства "Укравтоінвест" (ПП "Укравтоінвест", відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати в розмірі 465 895,13 грн за використання земельної ділянки площею 1,3250 га з кадастровим номером 3522587200:02:000:7556 за відсутності правовстановлюючих документів.

В обґрунтування позову зазначено, що ПП "Укравтоінвест" є власником комплексу по вул. Автолюбителів, 3 в с. Соколівське Кропивницького району та користується земельною ділянкою, на якій розміщено такий комплекс. Рішенням Соколівської сільської ради від 22.04.2009 № 1015 ПП "Укравтоінвест" передано в оренду земельну ділянку загальною площею 1,3250 га під розміщення зазначеного комплексу, однак договір оренди не укладено, будь-яка плата за фактичне користування земельною ділянкою відповідачем не здійснюється, що є підставою для стягнення відповідних сум в прядку ст. 1212 Цивільного кодексу України. Прокурор зазначає, що плата за землю має надходити до місцевого бюджету Соколівської сільської ради, що свідчить про порушення інтересів відповідної територіальної громади, тоді як Соколівська сільська рада, будучи обізнаною про факт використання земельної ділянки за відсутності укладеного договору та про відсутність будь-якої оплати, жодних заходів претензійного та цивільно-правового характеру не вживає. Наведене свідчить про наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для звернення Прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.

Ухвалою господарського суду від 16.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1933/20 за правилами загального позовного провадження. У справі призначено підготовче засідання, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

03.07.2020 від Соколівської сільської ради надійшло повідомлення про підтримання позовних вимог прокурора повністю (а.с. 59-60).

14.07.2020 судом розпочато підготовче засідання, в якому за усним клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 13.08.2020.

31.07.2020 від ПП "Укравтоінвест" надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 72-104), відповідно до якого позовні вимоги заперечено з наступних підстав: Прокурором не дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки у Соколівської сільської ради був лише один день для того, щоб відреагувати на повідомлення Прокурора; відповідно до рішення Соколівської сільської ради про надання земельної ділянки в оренду, ПП "Укравтоінвест" було вчинено всі дії, необхідні для укладення договору оренди землі (розроблено технічну документацію, підписано договір), тоді як Соколівська сільська рада відмовилась від підписання договору оренди та скасувала своє рішення про надання земельної ділянки в оренду, хоча додатки до договору голова сільської ради підписав; відсутність волевиявлення та небажання Соколівської сільської ради укладати з ПП "Укравтоінвест" договір оренди землі з умовою сплати орендної плати в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки свідчить, що остання не могла і не повинна була мати обґрунтованого сподівання на отримання від ПП "Укравтоінвест" орендної плати в розмірі 12%; згідно Податкового кодексу України встановлено гарантований мінімальний розмір орендної плати за землі комунальної власності, встановлення максимального розміру на рівні 12% не є обов`язковим та безальтернативним; розрахунок безпідставно збережених коштів орендної плати, наведений Прокурором, є безпідставним, оскільки використано витяг з документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який датовано пізніше, ніж період, за який здійснено розрахунок; до ПП "Укравтоінвест" від попереднього власника об`єкта нерухомості перейшло право оренди за договором оренди від 21.01.2005, зареєстрованим 16.09.2005 № 1259.

У відповіді на відзив Прокурором та позивачем на спростування заперечень відповідача наведено наступні аргументи: при зверненні з позовом у даній справі дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"; згідно рішення Соколівської сільської ради, яким надано земельну ділянку в оренду відповідача та яке є чинним, встановлено розмір орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки, а тому використання при розрахунку зазначеного розміру є обґрунтованим; Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, тоді як ПП "Укравтоінвест" не сплачено жодних сум за користування земельною ділянкою, а тому такі кошти безпідставно збережені відповідачем та підлягають поверненню сільській раді, як власнику земельної ділянки, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (а.с. 106-112, 118-125).

13.08.2020 продовжено підготовче засідання у справі, в якому оголошено перерву до 24.09.2020.

31.08.2020 від Прокурора надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що договір оренди землі, який був укладений з попереднім власником об`єкта нерухомості, припинив свою дію з огляду на положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з відчуженням об`єкта нерухомого майна, окрім того, вказаний договір було укладено зі строком на 5 років, тобто до 16.09.2010; щодо земельної ділянки - відбулась зміна цільового призначення, а тому оформлення орендних відносин можливе лише шляхом розроблення документації із землеустрою та прийняття рішення про її затвердження і передачу земельної ділянки в оренду; право оренди ПП "Укравтоінвест" на відповідну земельну ділянку не зареєстровано (а.с. 131-134).

У відповідь на пояснення Прокурора від ПП "Укравтоінвест" надійшли пояснення, в яких вказано, що визначені Прокурором підстави позову застосовуються у випадку, коли земельна ділянка не була відведена в оренду попередньому власнику об`єкта нерухомості; договір про припинення договору оренди з попереднім власником майна не укладався, реєстрація припинення договору оренди не здійснена; доводи Прокурора про зміну цільового призначення земельної ділянки є помилковими, реєстрація земельної ділянки 07.11.2008 в Державному земельному кадастрі свідчить лише про факт внесення інформації про земельну ділянку до ДЗК (а.с. 145-148).

24.09.2020 продовжено підготовче засідання, в якому постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2020.

20.10.2020 відкрито судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 20.10.2020 оголошено перерву до 18.11.2020.

18.11.2020 продовжено судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні Прокурором та представником позивача позовні вимоги підтримано повністю, представником відповідача заперечено проти задоволення позовних вимог.

З огляду на відсутність заперечень учасників справи щодо прийняття судом всіх поданих до справи заяв, включаючи пояснення Прокурора від 31.08.2020 та пояснення відповідача від 23.09.2020, суд розглядає справу з урахуванням всіх поданих у справу документів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення Прокурора, представників позивача і відповідача, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, дослідивши в судовому засіданні докази, судом встановлено наступний перелік обставин, що є предметом доказування у справі, та подані на їх підтвердження докази.

09.03.2006 між фізичною особою ОСОБА_1 (Продавець) та ПП "Укравтінвест" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу комплексу, розташованого по вул. Автолюбителів, 3 в с. Соколівське Кіровоградського району (діюча назва - Кропивницький район) Кіровоградської області (а.с. 26-27).

Вказаний договір є нотаріально посвідченим та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів (а.с. 28).

Право власності ПП "Укравтоінвест" на придбане за договором майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.29, 34).

22.04.2009 на сесії Соколівської сільської ради прийнято рішення № 1015 "Про затвердження проекту землеустрою" (а.с. 24), згідно якого:

затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оброни та іншого призначення ПП "Укравтоінвест" в оренду строком на 15 років під розміщення комплексу будівель за адресою: с. Соколівське, вул. Автолюбителів, 3 Кіровоградського (Кропивницького) району Кіровоградської області (п. 1 рішення);

передано в оренду ПП "Укравтоінвест" земельну ділянку загальною площею 1,3250 га терміном на 15 років під розміщення комплексу будівель за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що перебувають у запасі на території Соколівської сільської ради Кіровоградського (Кропивницького) району Кіровоградської області (пункт 2);

встановлено оренду плату ПП "Укравтоінвест" в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

доручено сільському голові Миколаєць Якову Григоровичу укласти договір оренди земельної ділянки з ПП "Укравтоінвест" (пункт 4).

Вказана в рішенні земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 3522587200:02:000:7556 (а.с. 30-32).

Згідно рішення сесії Соколівської сільської ради від 24.05.2011 № 244 скасовано рішення сесії № 1015 від 22.04.2009 "Про затвердження проекту землеустрою" (а.с. 81).

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.11.2011 у справі №5013/1486/11 за позовом ПП "Укравтоінвест" визнано недійсним рішення сесії Соколівської сільської ради від 24.05.2011 № 244 (а.с. 82-85). Рішення суду набрало законної сили 19.11.2011.

27.07.2018 ПП "Укравтоінвест" звернулось до голови Соколівської сільської ради з проханням переглянути ставку орендної плати з 12% до 6% (а.с. 126).

Відповідно до рішення сесії Соколівської сільської ради від 16.08.2018 № 1658, залишено без змін орендну плату на рівні 12% від нормативної грошової оцінки станом на 2018 рік; передбачено місячний термін для заключення ПП "Укравтоінвест" договору оренди (а.с. 125).

29.08.2019 та 22.05.2020 комісією, призначеною рішенням виконавчого комітету Соколівської сільської ради від 13 червня 2019 року № 60 "Про утворення адміністративної комісії при виконавчому комітеті Соколівської сільської ради" (зі змінами) проведено обстеження земельної ділянки, що розташована по вул. Автолюбителів, 3 с. Соколівське Кропивницького району Кіровоградської області, про що складено акти обстеження земельних ділянок (а.с. 40, 41).

За результатами обстеження встановлено, що ПП "Укравтоінвест" фактично використовує земельну ділянку, на якій розташовано комплекс будівель, автомобільні транспортні засоби (маршрутки). Право користування земельною ділянкою не оформлено.

Згідно листа Відділу у Кропивницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №124/113-20 від 26.03.2020, земельна ділянка за кадастровим номером 3522587200:02:000:7556 відноситься до земель комунальної власності (а.с. 42).

Відповідно до інформації Соколівської сільської ради, викладеної в листі від 16.04.2020 № 02-41/471 на запит Прокурора, орендна плата ПП "Укравтоінвест" за земельну ділянку не сплачувалась жодного разу (а.с. 36-37).

Листом Кропивницького відділення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 21.05.2020 прокуратуру повідомлено, що право власності та/або право оренди на користування земельними ділянками, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності ПП "Укравтоінвест", не оформлено будь-якими суб`єктами господарювання; за 2017-2020 роки підприємствами не декларується та не сплачується земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності (а.с. 35).

Згідно наданого Соколівською сільською радою до прокуратури розрахунку безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою площею 1,3250 га, розташованої по вул. Автолюбителів, 3 в с. Соколівське, загальний розмір таких коштів склав 465 895,13 грн за період з 01.06.2017 року по 29.02.2020 року (а.с. 38,39).

Предметом спору є стягнення з ПП "Укравтоінвест" безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт нерухомості.

Норми права, застосовані судом.

Положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України, з посиланням на яку заявлено позовні вимоги, передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. (частина 1).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Статтею 206 Земельного кодексу України унормовано, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно Податкового кодексу України, плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14). Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1. ст. 288).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності" та визначено суб`єктів, які здійснюють відповідні плату.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Приписами ст. 125 Земельного кодексу України в у діючій редакції передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Попередня редакція наведеної норми Земельного кодексу України передбачала ( до внесення змін згідно Закону України від 05.03.2009 N 1066-VI), що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Закон України "Про оренду землі" визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону).

Істотними умовами договору оренди, згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі", є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частини 1 ст. 21 зазначеного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно вимог пункту "в" частини 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За змістом частини 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За правилами частин 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотивована оцінка доводів учасників процесу.

Матеріалами справи встановлено, що ПП "Укравтоінвест" є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Автолюбителів, 3, с. Соколівське Кропивницького району Кіровоградської області.

Майно придбано за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 09.03.2006, зміст якого не містить будь-яких положень щодо земельної ділянки, на якій розташовано відповідний об`єкт.

Згідно наданих відповідачем доказів, відповідна земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно, перебувала в оренді у попереднього власника майна відповідно до укладеного договору оренди землі від 21.01.2005 (а.с. 99-102).

З викладеного слідує, що ПП "Укравтоінвест" не є власником або постійним землекористувачем відповідної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. В даному випадку єдиною можливою формою здійснення плати за землю є орендна плата.

Імперативний припис ст. 120 Земельного кодексу України передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди.

Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися.

За приписами ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу від 09.03.2006, передбачалось, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди

Тобто, наведена норма встановлювала право переходу права користування земельною ділянкою - на підставі договору оренди.

Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала ст. 377 Цивільного кодексу України, за змістом частини 2 якої, в редакції до внесення змін згідно Закону України від 05.11.2009 N 1702-VI, встановлювалось, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Стаття 120 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 27.04.2007 № 997-V та поточна редакція зі змінами, внесеними Законом України від 05.11.2009 № 1702-VI, також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами відповідача, що внаслідок переходу права власності на нерухомість у відповідному договорі оренди землі відбувається заміна орендаря.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17.

В той же час, оренда майна, у тому числі земельної ділянки, є строковим користуванням орендованим майном.

Відповідно до частини 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно договору оренди землі від 21.01.2005, укладеного з попереднім власником нерухомого майна фізичною особою ОСОБА_1 , вказаний договір укладено терміном на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації у Кіровоградському районному відділу земельних ресурсів (державної реєстрації).

Договір зареєстровано у Кіровоградському районному відділі земельних ресурсів 16.09.2005 за реєстраційним № 1259, а отже строк дії такого договору припиняється 16.09.2010.

В силу положень ст.58 Конституції України та ст.5 Цивільного кодексу України, до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція вказаного закону, яка була чинною на дату закінчення строку дії договору.

Згідно з частиною 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на 16.09.2010 - момент закінчення строку договору оренди землі від 16.09.2005), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Відповідно до частини 2 цієї статті, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на 16.09.2010) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України (у зазначеній редакції) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, чинним на час закінчення дії договору оренди землі від 21.01.2005 законодавством не передбачалось автоматичного поновлення договорів оренди землі, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та укладення угоди.

Такого правового висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 26.03.2019 у справі № 910/1335/17.

Матеріали справи не містять доказів прийняття відповідним органом, в розпорядженні якого передувала земельна ділянка, рішення про продовження дії договору оренди землі від 21.01.2005 та доказів укладення додаткової угоди про поновлення вказаного договору.

Таким чином, договір оренди землі від 21.01.2005 припинився 16.09.2010.

Матеріалами справи підтверджено відсутність оформленого з ПП "Укравтоінвест" договору оренди землі після зазначеної дати, тоді як відповідач фактично використовує земельну ділянку з моменту придбання нерухомого майна і вказане не заперечується під час розгляду справи.

Суд враховує, що за змістом частини 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нерухомого майна неможливе без відповідної земельної ділянки. Таким чином, у зв`язку з користуванням ПП "Укравтоінвест" комплексом будівель по вул. Автолюбителів в с. Соколівське Кропивницького району Кіровоградської області презюмується його користування відповідною земельною ділянкою.

Водночас, протягом періоду користування нерухомим майно та після закінчення строку дії договору оренди землі від 21.01.2005, щодо відповідної земельної ділянки договір оренди з ПП "Укравтоінвест" не укладено, реєстрація права оренди відсутня

З викладеного суд дійшов висновку, що ПП "Укравтоінвест" користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, що є підставою для застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Вказане відповідає висновку Великої Палати Верховного суду, викладеного в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, згідно якого у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 78 постанови).

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах, зокрема від 11.06.2019 у справі № 922/551/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

Згідно з частинами 1, 3, 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно, що належить на праві власності ПП "Укравтоінвест", є сформованою з присвоєнням кадастрового номера 3522587200:02:000:7556, площа 1,3250 га.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 ст. 20 та частини 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку.

Матеріалами справи встановлено, що розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Автолюбителів, 3 в с. Соколівське Кропивницького району Кіровоградської області здійснено на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 3522587200:02:000:7556, виданим Відділом у Кропивницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 14.05.2020 № 965 (далі - Витяг, а.с. 33).

Як зазначає відповідач, Прокурором необґрунтовано розрахунок безпідставно збережених коштів орендної плати, оскільки поданий ним витяг з документації про нормативну грошову оцінку датований пізніше, ніж період за який здійснено розрахунок. Відповідно до витягу від 16.04.09, датованого до періоду розрахунку, земельна ділянка мала іншу нормативну грошову оцінку. Та обставина, що на початок розрахункового періоду земельна ділянка мала нормативну грошову оцінку 1 411 803,40 гри, а не 136 980.49 грн Прокурором не підтверджена.

З приводу наведених заперечень суд зазначає, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. (Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19).

При цьому, визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, не є можливим. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням сесії Соколівської сільської ради від 06.07.2016 № 520 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель села Соколівське Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, якою визначено базову вартість одного квадратного метра с. Соколівське - 60,04 грн (а.с. 124). Вказаний в рішенні розмір відповідає базовій вартості земель населеного пункту, зазначеного у Витязі. Згідно відкритих даних щодо коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, такі коефіцієнти становлять: 2016 рік для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0. Тобто, за період 2017-2019 роки коефіцієнти індексації не змінювались та становили 1,0.

Викладеним спростовуються доводи відповідача щодо не підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 1 411 803,40 грн за період з червня 2017 року по лютий 2020 року.

При розрахунку суми безпідставно збережених коштів застосовано річну ставку орендної плати в розмірі 12%, яка заперечена відповідачем з тих підстав, що рішення сільської ради не є підставою для нарахування орендної плати, тоді як Соколівська сільська рада відмовилась від вчинення дій по укладенню договору та від виконання власного рішення (скасування рішення ради); законодавство встановлює гарантований мінімальний розмір, тоді як встановлення максимального розміру не є обов`язковим.

Суд погоджується з доводами відповідача в тій частині, що за нормами Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати є договір оренди, а не рішення органу місцевого самоврядування.

Поряд з цим, предметом спору у даній справі не є стягнення орендної плати. Згідно поданого позову заявлена вимога про стягнення безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати, які відповідач мав би заплатити за користування земельною ділянкою.

Матеріалами справи встановлено, що при наданні земельної ділянки в оренду ПП "Укравтоінвест" рішенням Соколівської сільської ради № 1051 від 22.04.2009 встановлено орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 24). Вказане рішення є чинним в силу рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.11.2011 у справі № 5013/1486/11 (82-85).

Обставини прийняття рішення № 1051 від 22.04.2009 в період дії договору оренди землі від 21.01.2005 не є свідченням незаконності такого рішення з огляду погоджені дії обох учасників щодо оформлення орендних правовідносин на нових умовах. За змістом рішення № 1051 від 22.04.2009 слідує, що вказане рішення прийнято за результатами розгляду заяви ПП "Укравтоінвест".

Окрім того, ПП "Укравтоінвест" було підписано проект договору оренди землі від 22.04.2009 з умовою сплати орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі на рік (а.с. 86-90). Також, між Соколівською сільською радою та ПП "Укравтоінвест" було підписано розрахунок розміру орендної плати на рівні 12% нормативної грошової оцінки та за Актом приймання-передачі відповідач прийняв від позивача земельну ділянку (а.с. 92, 93).

Вказане свідчить про фактичне погодження ПП "Укравтоінвест" із запропонованими умовами оренди.

Пропозиція про перегляд орендної плати була подана ПП "Укравтоінвест" до Соколівської сільської ради лише 25.07.2018 (а.с. 126).

Однак, рішенням Соколівської сільської ради від 16.08.2018 № 1658 залишено ПП "Укравтоінвест" орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження вказаного рішення та докази направлення ПП "Укравтоінвест" проекту договору оренди земельної ділянки на інших умовах сплати орендної плати.

З підстав викладеного суд дійшов висновку, що Соколівська сільська рада в даному випадку мала обґрунтовані підстави розраховувати на отримання від ПП "Укравтоінвест" орендної плати за користування земельної ділянкою в розмірі саме 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. В свою чергу, як вже зазначено, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Неналежне виконання Соколівською сільською радою обов`язків по укладенню договору оренди землі, на що звертає увагу відповідач, не є підставою для звільнення ПП "Укравтоінвест" від обов`язку сплачувати кошти за користування сформованою земельною ділянкою.

Натомість, правомірні очікування (в розумінні Європейського суду) ПП "Укравтоінвест" на укладення договору оренди землі на передбачених в рішенні позивача умовах, які були погоджені відповідачем в проекті договору, кореспондуються з його обов`язком сплачувати орендну плату за земельну ділянку на запропонованих умовах.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

З підстав викладеного, суд вважає обґрунтованим застосування до розрахунку безпідставно збережених коштів за період з червня 2017 року по лютий 2020 року ставки орендної плати саме у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що Соколівська сільська рада має право на стягнення з ПП "Укравтоінвест" в порядку ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою за період з червня 2017 року по лютий 2020 року згідно наведеного в позові розрахунку, а саме з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 3522587200:02:000:7556 в розмірі 1 411 803,40 грн та ставки орендної плати - 12%, що становить за спірний період використання - 465 895,13 грн.

При цьому, Прокурором і позивачем враховано положення Закону України 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого не нараховується та не сплачується за період з 1 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Щодо підстав звернення з позовом Прокурора.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 13-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 02.10.2018 у справі №4/166"Б").

Разом з цим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень ст.ст. 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, у якій наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

При розгляді даної справи суд згідно досліджених доказів встановив наявність підстав для стягнення з ПП "Укравтоінвест" на користь Соколівської сільської ради безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки.

Статтею 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Отже, відсутність плати за землю та неповернення Соколівській сільській раді безпідставно збережених коштів за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади с. Соколівське в особі Соколівської сільської ради в частині можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб територіальної громади.

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та інтересів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Таким чином, інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - "інтересів держави", про які зазначено в ч. З ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Судом встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 3522587200:02:000:7556 належить територіальній громаді с. Соколівське на праві комунальної власності.

Соколівська сільська рада відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірних земельних ділянок.

Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" Соколівська сільська рада є органом, через який територіальною громадою с. Соколівське безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Таким чином, Соколівська сільська рада є належним органом уповноваженим чинним законодавством на здійснення захисту інтересів територіальної громади с. Соколівське.

Згідно ст. 189 Земельного кодексу України та ст. 20 Закону України "Про охорону земель", самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

З матеріалів справи слідує, що Соколівська сільська рада обізнана про обставини використання ПП "Укравтоінвест" земельної ділянки з кадастровим номером 3522587200:02:000:7556 протягом 14 років без укладення договору оренди землі. Сільській раді також відомо, що кошти за використання земельної ділянки до її бюджету не надходять. Як вже зазначено, в листі від 16.04.2020 № 02-41/471 до прокуратури Соколівська сільська ради повідомляє, що орендна плата не сплачувалась ПП "Укравтоінвест" жодного разу, тобто з квітня 2009 року (а.с. 36-37).

Не зважаючи на викладене та наявність повноважень по здійсненню самоврядного контролю за використанням і охороною земель на власній території, можливість вжиття заходів претензійного та цивільно-правового характеру, Соколівською сільською радою протягом значного періоду часу жодних заходів не вжито. Внаслідок вказаного, як зазначає Прокурор, вже втрачена можливість пред`явлення вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів за період з березня 2009 року по травень 2017 року.

Як встановлено матеріалами справи, 29.08.2019 та 22.05.2020 Соколівською сільською радою проведено обстеження земельної ділянки, про що складено відповідні Акти, згідно яких зафіксовано, що земельна ділянка використовується ПП "Укравтоінвест" за відсутності правоустановчих документів.

Також слід зазначити, що 17.03.2020 за №12.31-78-2408 вих 20 на адресу Соколівської сільської ради місцевою прокуратурою направлено запит про надання інформації, та одночасно зазначено про відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію прав користування земельною ділянкою ПП "Укравтоінвест".

Соколівська сільська рада згідно листа від 27.05.2020 № 02-41/581 надала до прокуратури розрахунок безпідставно збережених ПП "Укравтоінвест" коштів за фактичне користування земельною ділянкою.

Зазначене підтверджує беззаперечний факт обізнаності Соколівської сільської ради щодо використання ПП "Укравтоінвест" земельної ділянки за відсутності договору та будь-якої оплати.

Таким чином, при повній та тривалій обізнаності Соколівської сільської ради про бездоговірне та безоплатне використання ПП "Укравтоінвест" земельної ділянки за кадастровим номером 3522587200:02:000:7556, у Соколівській сільській раді було достатньо часу самостійно звернутися до суду з позовом. Під час розгляду справи судом не встановлено наявності будь-яких перешкод на вказане звернення.

Натомість, матеріалами справи підтверджено, що Соколівською сільською радою взагалі не здійснювались жодні заходи чи то судовому, чи то в поза судовому порядку.

Вказані обставини свідчать про нездійснення Соколівською сільською радою захисту порушених інтересів держави та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для їх представництва в суді, у зв`язку з чим прокурор і звертається до суду з даним позовом.

Матеріалами справи підтверджено виконання Прокурором вимог частини 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо повідомлення Соколівської сільської ради та фактичне отримання позивачем такого повідомлення.

За вказаних обставин суд вважає доведеними в даному випадку підстави представництва Прокурором в суді інтересів держави в особі Соколівської сільської ради.

У відповідності до викладеного, позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Соколівської сільської ради до ПП "Укравтоінвест" про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати в розмірі 465 895,13 грн за використання земельної ділянки площею 1,3250 га з кадастровим номером 3522587200:02:000:7556 за відсутності правовстановлюючих документів підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Укравтоінвест" (27641, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське. вул. Автолюбителів, 3, ідентифікаційний код 31394529) на користь Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (27641, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське. вул. Шевченка, 23, ідентифікаційний код 04364905) безпідставно збережені кошти орендної плати в розмірі 465 895,13 грн за використання земельної ділянки площею 1,3250 га з кадастровим номером 3522587200:02:000:7556 за відсутності правовстановлюючих документів.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства "Укравтоінвест" (27641, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське. вул. Автолюбителів, 3, ідентифікаційний код 31394529) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (вул. В. Пермська, 4, м. Кропивницький, 25009) на р/р 35215073004600 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - прокуратура Кіровоградської області, ЄДР 02910025, судовий збір в розмірі 6 988,43 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити Кіровоградській місцевій прокуратурі електронною поштою: kirovograd.kir.gp.gov.ua; Соколівській сільській раді Кропивницького району Кіровоградської області електронною поштою: sokolivskasr@ukr.net ; Приватному підприємству "Укравтоінвест" електронною поштою: ІНФОРМАЦІЯ_1; Кіровоградській обласній прокуратурі електронною поштою: oblprokuratura@kir.gp.gov.ua.

Повне рішення складено 24.11.2020.

Суддя В.В.Тимошевська