Рішення

від 16.11.2020 по справі 914/1467/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 справа № 914/1467/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім шляхзалізобетон» , м. Коростень, Житомирська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми «Західтрансбуд» , м. Львів

про стягнення 475 973, 20 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники сторін:

від позивача: Гойко Н.А. - представник

від відповідача: Дац З.І. (заст. керівника), Маїк І.С. - представник

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1467/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім шляхзалізобетон» до Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми «Західтрансбуд» про стягнення 489 032, 93 грн.

Ухвалою суду від 19.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім шляхзалізобетон» було залишено без руху та надано позивачу строк, до 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме надіслати відповідачу копію позовної заяви з описом вкладення у цінний лист; надати суду належним чином засвідчені копії додатків долучених до позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки позивачем усунено недоліки позовної заяви. Судове засідання призначено на 17.08.2020.

Подальший хід розгляду справи описано у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою від 02.11.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 16.11.2020. Крім того, 02.11.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 475 973, 20 грн, з яких: 412 272, 00 грн основного боргу; 5 352, 00 грн - 3% річних; 7 456, 19 грн - інфляційних втрат, 35 893, 01 грн - пені та 15 000, 00 грн - юридичних послуг.

В судовому засіданні, яке відбулося 16.11.2020, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві, заяві про зменшення позовних вимог та усних поясненнях.

Представники відповідача в судовому засіданні 16.11.2020 позовні вимоги заперечили, просили відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, представником відповідача, через канцелярію суду, було подано клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання часу, необхідного для підготовки та подання зустрічного позову. Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання, суд виходить з того, що процесуальним кодексом передбачено, що подання сторонами заяв та клопотань у спрощеному позовному провадженні здійснюється до початку першого судового засідання. Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 180 ГПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Відповідачем відзив на позов було подано 19.08.2020, а вищезазначене клопотання відповідача про оголошення перерви з метою підготовки та подання зустрічного позову подано лише 16.11.2020, тобто з пропуском строків, визначених процесуальним законом.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 16.11.2020 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім шляхзалізобетон» (надалі позивач, продавець) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми «Західтрансбуд» (надалі відповідач, покупець) про стягнення 475 973, 20 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 22 жовтня 2019 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов`язаний продати в установленні терміни у власність покупця товар, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити цей товар на умовах вищезгаданого договору.

Відповідно до пункту 2 специфікації від 22.10.2019 № 1 до договору, покупець зобов`язаний був здійснювати 70 % попередньої оплати вартості партії товару на протязі трьох банківських днів з моменту підписання договору і надання рахунку, решта 30 % після письмового повідомлення продавця про 100 % готовність продукції, але в будь-якому випадку до моменту повної поставки.

На виконання умов договору позивачем станом на 12 грудня 2019 року було передано відповідачу 4 ригеля БР-3, на суму 550 848, 00 грн.

21 січня 2020 року відповідачем було надіслано лист від 21.01.2020 № 2/П про відпуск 2 останніх із 6 шт. блоків ригелів БР-3, з гарантійною оплатою до 10 лютого 2020 року. 21.01.2020 та 23.01.2020 позивачем було відпущено 2 останні ригелі БР-3, що підтверджується видатковими накладними від 21.01.2020 № 19, від 23.01.2020 № 29 на суму 275 424,00 грн.

Станом на 02 грудня 2019 року відповідач частково розрахувався за 4 ригеля БР-3 на суму 414 000,00 грн. Тобто, станом на 12.12.2019 сума боргу становила 136 848,00 грн. В подальшому, відповідачем жодних додаткових проплат здійснено не було.

Таким чином, в порушення умов договору відповідач оплатив поставлений позивачем товар лише на суму 414 000, 00 грн., в результаті чого, як зазначає позивач, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 412 272, 00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, на підставі ст. 625 ЦК України, 5 352, 00 грн 3% річних і 7 456, 19 грн інфляційних втрат та на підставі п. 7.1 договору 35 893, 01 грн пені, а також 15 000, 00 грн юридичних послуг.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що позивачем станом на 12.12.2019 було передано відповідачу 4 неякісних ригеля БР-3, за які було проведено попередню оплату у розмірі 70 % їх вартості без огляду їх якості. Відповідно до п. 2 специфікації, решта 30 % (а саме 136 848, 00 грн.) оплачується після письмового повідомлення про 100 % готовність продукції, тобто після усунення браку, допущеного позивачем на виробництві. Факт того, що дані ригелі виготовлені з відхиленням від наданих креслень, зафіксовано комісією в акті обстеження блоків ригелів БР-3 від 18.02.2020. Після вищезазначеного обстеження блоків ригелів БР-3 комісією, відповідач почав самостійно усувати недоліки отриманої продукції. Відповідач витратив 8 днів на ліквідацію браку виготовлених позивачем чотирьох ригелів при монтажі в проектне положення на об`єкті Капітальний ремонт мосту на ділянці км 12+730 км 12+870 автомобільної дороги Східниця-Верхнє Синьовидне (с. Крушельниця) Сколівського району Львівської області . Тобто, 27.02.2020 є днем, коли зафіксовано 100 % готовність продукції. І саме 27.02.2020 відповідно до умов договору купівлі-продажу відповідачем мало бути оплачено позивачу 136 848, 00 грн. Отож, кількість днів прострочення складає 109 днів. Відтак, і розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені повинен був здійснюватися з урахуванням цієї кількості днів прострочення заборгованості.

23 січня 2020 року позивачем було передано відповідачу 2 неякісних ригеля БР-3. Факт того, що дані ригелі виготовлені з відхиленням від наданих креслень, зафіксовано на фотографії, яку позивач надав у додатках до клопотання від 27.10.2020. Ліквідацію недоліків даних ригелів відповідач почав здійснювати після завершення усунення недоліків у чотирьох попередньо переданих ригелях. Ним було додатково затрачено 4 дні на ліквідацію браку виготовлених позивачем двох ригелів при монтажі в проектне положення на вищевказаному об`єкті. Отож, датою, з якої позивач повинен був почати нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату вартості даних двох ригелів у розмірі 275 424, 00 грн є 04 березня 2020 року.

Таким чином, розмір штрафних санкцій за порушення виконання умов договору купівлі-продажу від 22.10.2019 № 30, на думку відповідача, повинен становити в загальному розмірі 32 291, 89 грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до частково задоволення виходячи з таких мотивів.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, 22 жовтня 2019 року між сторонами у справі був укладений договір № 30 купівлі-продажу (надалі договір), відповідно до якого продавець (позивач) зобов`язується продати залізобетонні конструкції в асортименті, далі за текстом продукція, а покупець - прийняти його та попередньо оплатити по цінам зазначеним в доданій до нього специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно асортименту продукції визначеної в специфікації від 22.10.2019 № 1 до договору, предметом договору є залізобетонні конструкції - блок ригеля БР-3, в кількості 6 штук, загальною вартістю 862 272, 00 грн (з ПДВ).

Відповідно до пункту 2 специфікації від 22.10.2019 № 1 до договору покупець зобов`язаний був здійснювати 70 % попередньої оплати вартості партії товару на протязі трьох банківських днів з моменту підписання договору і надання рахунку, решта 30 % після письмового повідомлення про 100 % готовність продукції, але в будь-якому випадку до моменту повної поставки.

Згідно п.п. 3, 4 специфікації від 22.10.2019 № 1 до договору, строк поставки: на протязі 10 робочих днів з моменту зарахування решти коштів (30 %), а термін виконання замовлення: 40 робочих днів з моменту зарахування коштів на рахунок продавця.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було передано відповідачу 4 ригеля БР-3, на загальну суму 550 848, 00 грн (видаткові накладні від 03.12.2019 № 1070, від 06.12.2019 № 1076, від 09.12.2019 № 1087 та 12.12.2019 № 1092.

Станом на 02 грудня 2019 року відповідачем в якості попередньої оплати було сплачено загальну суму в розмірі 414 000,00 грн (платіжні доручення від 25.10.2019 № 548, від 22.11.2019 № 580, від 02.12.2019 № 605).

21 січня 2020 року відповідачем було надіслано лист від 21.01.2020 № 2/П про відпуск 2 останніх із 6 шт. блоків ригелів БР-3, з гарантією оплати до 10 лютого 2020 року.

21.01.2020 та 23.01.2020 позивачем було передано 2 останні ригелі БР-3, що підтверджується видатковими накладними від 21.01.2020 № 19 та від 23.01.2020 № 29 на загальну суму 275 424,00 грн.

В порушення умов договору відповідач оплатив поставлений позивачем товар лише на суму 414 000, 00 грн., в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 412 272, 00 грн.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Представники відповідача в судових засіданнях розмір основного боргу не заперечили, а відсутність повної оплати за отриманий товар пояснили не узгодженням між сторонами порядку та розміру відшкодування позивачем витрат відповідача, пов`язаних з усуненням недоліків отриманого від позивача товару.

Щодо заперечень відповідача про те, що переданий йому позивачам товар був неякісним, оскільки не відповідав вимогам переданих позивачу креслень, що зумовило додаткові витрати відповідача, пов`язані з усуненням недоліків переданого товару в загальній сумі 64 128, 00 грн., то суд зауважує наступне.

Відповідно до статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч.1 ст. 675 ЦК України).

Аналіз видаткових накладних про передачу позивачем товару відповідачу свідчить що в них не зазначено зауважень щодо переданого товару.

Інформацію про відхилення від робочих креслень покупця, вчинені продавцем (виготовлювачем) при виготовленні товару, зазначено в акті від 18.02.2020, що складений відповідачем з участю представників проектної організації та генерального підрядника, однак не підписаний представниками позивача (продавця). Позивачем не спростовано факту поінформованості його представників про виготовлення для відповідача товару з відхиленням від робочих креслень, про що його представники були ознайомлені при обстеженні блоків ригелів БР-3 на об`єкті відповідача 14 та 15 січня 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Таким чином, вирішення питань, пов`язаних з правовими наслідками передання товару неналежної якості згідно з приписами законодавства здійснюється шляхом або взаємної домовленості сторін договору (щодо ціни, порядку та строків усунення недоліків чи розміру витрат на усунення недоліків) або в судовому порядку (за відсутності відповідної домовленості). Зважаючи на відсутність домовленості сторін щодо усунення недоліків товару, відповідач не позбавлений права на захист своїх прав, пов`язаних з поставкою товару неналежної якості, відповідно до приписів законодавства у судовому порядку з дотриманням вимог ст. ст. 680, 681 ЦК України. В той же час, вирішення вказаних питань в рамках розгляду даної справи, в тому числі шляхом розгляду зустрічного позову відповідача, суд вважає неможливим у зв`язку з недотриманням відповідачем вимог ГПК України, що регулюють вказані питання.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 412 272, 00 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно частин 1, 3 статті 549 ЦК України та частини 1 статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В п. 7.1 договору, передбачено, що у разі порушення терміну оплати за поставлену продукцію та послуги - покупець оплачує продавцю пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та індекс інфляції.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем при поданні заяви про зменшення позовних вимог заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5 352, 00 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 456, 19 грн та пеню в розмірі 35 893, 01 грн. В додаткових письмових поясненнях від 09.11.2020 відповідач фактично заперечує щодо розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, та на його думку стягненню з нього підлягають 3% річних в розмірі 3 602, 96 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 456, 19 грн. та пеня в розмірі 21 232, 74 грн. Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, проведених позивачем, вважає, що останнім не враховано приписи ст.ст. 253 та 692 ЦК України та невірно визначено період початку прострочення виконання зобов`язання з оплати (відповідно з 13.12.2020 та з 24.01.2020). Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 5 318, 01 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 456, 19 грн та пеня в розмірі 35 482, 11 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 15 000, 00 грн вартості юридичних послуг, то процедура відшкодування послуг на професійну правничу допомогу визначена приписами глави 8 розділу І ГПК України, норми якої позивачем не дотримані, а вказані послуги не є збитками позивача що підлягають відшкодуванню відповідно до приписів ст. 22 ЦК України та ст. ст. 224, 225 ГК України. Таким чином, суд приходить до висновку, що в стягненні з відповідача на користь позивача вартості юридичних послуг в розмірі 15 000, 00 грн слід відмовити.

Відповідно до заяви позивача про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача основний борг, штрафні санкції, 3 % річних, інфляційні та вартість юридичних послуг в загальному розмірі 475 973, 20 грн. Виходячи із розміру вказаних позовних вимог, позивачу необхідно було сплати судовий збір у розмірі 7 139, 60 грн. Згідно з платіжним дорученням від 11.06.2020 № 2401, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 102 грн. Таким чином, з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню недоплачена позивачем сума судового збору у розмірі 5 037, 60 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 2 033, 79 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми Західтрансбуд (79044, м. Львів, вул. Мельника, буд. 8, код ЄДРПОУ 30478068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім шляхзалізобетон (11508, м. Коростень Житомирської області, вул. Тихона Кралі, буд. 130, код ЄДРПОУ 38410473) суму в розмірі 462 562, 10 грн, з яких:

- 412 272, 00 грн - заборгованості;

- 7 456, 19 грн - інфляційних втрат

- 5 318, 01 грн - 3% річних;

- 35 482, 11 грн - пені;

- 2 033, 79 грн - судового збору;

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми Західтрансбуд (79044, м. Львів, вул. Мельника, буд. 8, код ЄДРПОУ 30478068) в дохід Державного бюджету України 5 037, 60 грн судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 23 листопада 2020 року.

Суддя П.Т. Манюк