Рішення

від 13.11.2020 по справі 922/2451/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2451/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леополі" (79026, м. Львів, вул. Персенківка, 2; ідент. код 41078026)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" (62801, Харківська обл., Печенізький район, смт. Печеніги, вул. Поштова, 2; ідент. код 24478611)

про стягнення 3131137,95 грн.

за участю представників:

позивача - Гейшев О.О.

відповідача - Соловей Г.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Леополі" 05.08.2020 р. звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмір 1112679,00 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки брухту та відходів кольорових металів № 4/1-04.02.2020 від 04.02.2020 р., укладеного між сторонами спору. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 16690,19 грн., сплаченого позивачем за подання даної позовної заяви та інші понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2020 відкрито провадження по справі № 922/2451/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 09.09.2020 о 12:45.

У підготовчому засіданні 09.09.2020 у справі задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання на 07.10.2020 р. об 11:00 в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.

07.09.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява (вх. № 20572) про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 3131137,95 грн. та складається з: 1 112679,00 грн. основного боргу та 2018458,95 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2020 прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог; продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 15.11.2020 р. включно; відкладено підготовче засідання на "21" жовтня 2020 р. об 11:30.

Підготовче засідання, призначене на 21.10.2020 р., не було проведено у зв`язку з відсутністю судді Шатернікова М.І., який перебував у цей час у відпустці за сімейними обставинами. При цьому, суд наголошує, що здійснення подальшого перерозподілу означеної справи з підстав неможливості розгляду справи у строки визначені ГПК України, призвело б до більш тривалого строку розгляду справи та призвело б до порушення принципу доступу до правосуддя.

У подальшому після усунення обставин які зумовили неможливість проведення підготовчого засідання "21" жовтня 2020 р., в порядку п.п. 5.1.3, 5.1.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області, затверджених рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області №6-1/2016 від 28.03.2016, судом було визначено нову дату підготовчого засідання та керуючись приписами ст. 120 ГПК України постановлено ухвалу від 26.10.2020р. про призначення підготовчого засідання у справі № 922/2451/20 на 04 листопада 2020 року о 12:30 год.

У підготовчому засіданні 04.11.2020 р. було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 13.11.2020 р. о 12:00.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору поставки брухту та відходів кольорових металів № 4/1-04.02.2020 від 04.02.2020 р. в частині своєчасної оплати за поставлений товар, а саме, просить стягнути з відповідача на користь позивача 1 112679,00 грн. основного боргу та 2018458,95 грн. пені. Також представник позивача просив покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 46967,08 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, про що заява позивачем буде подана додатково.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданих до матеріалів справи заявах по суті спору проти позову заперечує, вказуючи що позивачем не надано відповідачу первинних документів щодо здійснення поставки, а акт прийому-передачі товару, підписаний на виконання п. 4.4 договору, є документом, що підтверджує лише дотримання сторонами договору Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки, переробки металобрухту кольорових і чорних металів. Однак не є первинним документом в розумінні бухгалтерського обліку та не відповідає таким вимогам, що встановлені в ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Одночасно відповідач наголошує, що лише на запит відповідача ТОВ "Леополі" листом від 19.08.2020 р. надало перелік документів (договір № 4/5 від 04.02.2020, специфікація № 1 від 07.02.2020, специфікація № 2 від 07.02.2020, акт приймання брухту від 05.02.2020, товарно-транспортна накладна № 00050203/р від 05.02.2020, видаткові накладні (оригінал, підписані зі сторони ТОВ "Леополі", акт звіряння і рахунки). Вказані документи на адресу відповідача надійшли 03.09.2020 р., тобто після подання відзиву на позов, а відтак ТОВ "Харелектромет" має повний пакет документів для коректного та правильного відображення даних щодо поставки брухту в бухгалтерському обліку товариства, та, відповідно, на підставі вказаних документів "знімає" вказаний товар зі статусу "відповідального зберігання" та приймає вказаний товар до опрацювання, оскільки до цього часу товариство не мало документів для передачі права власності на підставі договору поставки. З огляду на вказані обставини, оскільки фактично документи на поставку товару надішли до товариства лише 03.09.2020 року, відповідач вважає, що вимога про стягнення пені у розмірі 2018458,95 грн. є безпідставною та передчасною. Одночасно відповідач, посилаючись на приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1,2 ст. 233 ГК України щодо зменшення розміру неустойки, просить суд відмовити у задоволенні вимоги про стягнення пені.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 13.11.2020 р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарським судом встановлено наступне.

04 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Леополі" (позивач, постачальник) було укладено договір поставки брухту та відходів кольорових металів № 4/1-04.02.2020, відповідно до п.1.1 якого позивач (постачальник) зобов`язався поставити, а відповідач (покупець) зобов`язався прийняти та оплатити брухт та відходів кольорових металів і сплавів, надалі товар, згідно вимог і класифікації ДСТУ 3211-2009.

Відповідно до п. 2.1.-2.2 договору № 4/1-04.02.2020, ціни за товар встановлюються за домовленістю і вказуються станом на момент поставки у приймально-здавальному акті. Сума Договору складається з вартостей окремих поставок, що вказані у приймально-здавальних актах.

У п.п 4.4-4.5. договору сторонами було узгоджено, що датою поставки вважається дата передачі товару покупцю відповідно приймально-здавальному акту. Постачальник зобов`язується передати покупцю та підписати наступні документи: рахунки, приймально-здавальні акти, ттн.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строки оплати вказуються щодо кожного виду товару в специфікаціях до даного договору.

Розділом 6 Договору сторони визначили відповідальність сторін за порушення умов договору, зокрема, відповідно до п. 6.4.-6.5 якого, покупець несе відповідальність згідно з законодавством України за несвоєчасні розрахунки відповідно до умов договору. 3а кожен день прострочення розрахунків покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 1% від суми неоплаченого товару.

Пунктом 3.1. Договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020р., а в частині здійснення розрахунків - до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Як зазначає позивач, на виконання своїх зобов`язань за спірним договором між сторонами було підписано специфікації № 1 та № 2 від 07.02.2020 р. та на підставі товарно-транспортної накладної № 0050203/Р від 05.02.2020 було поставлено відповідачу брухт латуні вагою 8935 кг. та брухт алюмінію вагою 10942 кг., на загальну суму 1112679,00 грн.

На підтвердження факту передачі відповідачу товару на виконання умов договору № 4/1-04.02.2020 від 04.02.2020 позивач надав до суду: Акт приймання брухту та відходів кольорових металів № 050201/В від 05 лютого 2020 року; Акт приймання брухту та відходів кольорових металів №050202/В від 05 лютого 2020 року; Специфікація № 1, № 2 від 07 лютого 2020 року; товарно-транспортна накладна № 005020/Р від 05 лютого 2020 року; видаткова накладна № 6 від 05 лютого 2020 року.

Відповідач, в свою чергу, поставлений товар отримав, що підтверджується підписом уповноваженого представника на відповідних Актах приймання брухту та відходів кольорових металів та товарно-транспортній накладній № 005020/Р від 05 лютого 2020 року та печаткою відповідача.

Так, згідно товарно-транспортної накладної № 005020/Р від 05 лютого 2020 року, крім безпосередньо товару, вантажоодержувачу було передано накладні до вантажу. При цьому, вказаний товар разом з накладними прийняті без зауважень відповідальною особою вантажоодержувача ОСОБА_1 .

Проте оплату поставленого товару відповідач не здійснив та неоплаченою залишилась вартість товару у сумі 1112679,00 грн.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за вищезазначеними договорами поставки в загальній сумі 1112679,00 грн. стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 4/1-04.02.2020 від 04.02.2020 позивачем також нараховано до стягнення з відповідача в порядку п. 6.5 договору пеню у розмірі 2018458,95 грн. за період з 26.02.20 до 02.09.2020 (включно) за товар поставлений на виконання специфікації № 1 та за період з 19.03.2020 до 02.09.2020 (включно) за товар поставлений на виконання специфікації № 2.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги є обґрунтованими, проте підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно приписів ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Істотними умовами договору поставки є: предмет договору, строки і порядок його поставки та оплати. Істотними визнаються також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Дослідивши умови підписаного між сторонами договору поставники, на який позивач посилається як на підставу виникнення взаємних прав та обов`язків, суд, враховуючи принцип свободи договору, відсутність належних доказів того, що їх було підписано особами з перевищенням повноважень, визнає, що сторонами досягнуті та узгоджені істотні умови договору даного виду, а відтак вказаний договір поставки є укладеним.

При цьому сторонами досягнуто згоди, що:

- предмет договору - брухт та відходи кольорових металів і сплавів узгоджено в п. 1.1. договору, специфікаціях № 1, № 2 від 07.02.2020 р.;

- датою поставки вважається дата передачі товару покупцю відповідно приймально-здавальному акту (п. 4.4 договору);

- порядок оплати узгоджено сторонами у п. 5.1 договору, а саме строки оплати вказуються щодо кожного виду товару в специфікаціях до даного договору

Відповідно до специфікації № 1 від 07.02.2020, сторонами було досягнуто згоди щодо суми поставки та строку оплати: сума поставки - 696894,00 грн., оплат здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше ніж через 14 банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до специфікації № 2 від 07.02.2020, сторонами було досягнуто згоди щодо суми поставки та строку оплати: сума поставки - 415785,00 грн., оплат здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше ніж через 30 банківських днів з моменту отримання товару.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що сторонами було досягнуто згоди щодо строку остаточного розрахунку за поставлений товар, враховуючи, що акти приймання товару були підписані сторонами та датовані 05.02.2020 р.,:

- за специфікацією № 1 від 07.02.2020 - до 25 лютого 2020 року;

- за специфікацією № 2 від 07.02.2020 - до 18 березня 2020 року.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт здійснення ТОВ "Леополі" поставки товару у обумовлені у договорі строки та прийняття його без зауважень відповідачем 05.02.2020 року, що підтверджується актами приймання брухту та відходів кольорових металів № 050201/В від 05.02.2020 р., № 050202/В від 05.02.2020 р., про узгоджено сторонами у п. 4.4 договору, укладеного між сторонами.

Натомість належних доказів здійснення своєчасної оплати відповідачем поставленого товару, доказів повернення товару або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача до матеріалів справи не надано, а відтак відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого ТОВ "Леополі" товару за договором поставки брухту та відходів кольорових металів № 4/1-04.02.2020 від 04.02.2020 на суму 696894,00 грн. з 26.02.2020 р. та на суму 415785,00 грн. з 19.03.2020 р.

За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за спірними договорами щодо поставки відповідачу товару та не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 1112679,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач, на підставі п. 6.5 договорів поставки, просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 2018458,95 (за специфікацією № 1 від 07.02.2020 за період з 26.02.20 до 02.09.2020 та за специфікацією № 2 за період з 19.03.20 до 02.09.2020).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов`язання, встановлені його статтями 546-548.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони під час укладання договору поставки, керуючись принципом свободи договору, передбачили, що у разі невиконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та за кожен день прострочення розрахунків покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 1% від суми неоплаченого товару (п. 6.5. договору)

Таким чином, фактично сторонами унормовано у договорі відповідальність за несвоєчасне виконання взятого відповідачем на себе грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару у вигляді як пені в розмірі 1% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів оплати поставленого товару, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування з відповідача передбаченої пунктом 6.5 договору неустойки.

Разом з тим, при вирішення даного спору судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 7 Оглядового листа ВГСУ № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 року за наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1ст. 233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду.

Окрім цього, згідно з Рішенням КСУ №7-рп/2013 від 11.07.2013 року передбачається, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч.3ст. 509 та ч. 1, 2ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Передбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний суд зауважує, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст. 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

У відносинах, що оцінюються судом, за неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання позивачем нараховано розмір неустойки який в 2 рази перевищує суму заборгованості, значно перевищує розмір збитків; відповідачем доведено, що на час розгляду справи відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі у зв`язку з світовою кризою пов`язаною з розповсюдженням COVID-19, а відтак стягнення неустойки у вигляді пені у розмірі, що в два рази перевищує суму заборгованості, є несправедливим непомірним тягарем для відповідача; при цьому відповідач посилаючись на отримання всіх первинних та бухгалтерських документів зобов`язується найближчим часом розрахуватись за отриманий товар, а відтак суд вважає за можливе та справедливе з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, які враховуючи правовідносини, що склались між сторонами визнаються надмірним тягарем для покупця, та керуючись принципами справедливість, добросовісність і розумність як основні засади цивільного законодавства, суд застосував повноваження щодо зменшення значного розміру пені, який підлягає стягненню, до суми 201845,89 грн.

За таких обставин суд вважає за доцільне частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення (звільнення) неустойки та зменшити розмір пені, який слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити його в розмірі 201845,89 грн.

Судовий збір у розмірі 46967,08 грн., відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, ч.1, 3 ст. 202, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Леополі" про стягнення 3131137,95 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" (62801, Харківська обл., Печенізький район, смт. Печеніги, вул. Поштова, 2; ідент. код 24478611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леополі" (79026, м. Львів, вул. Персенківка, 2; ідент. код 41078026) 1112679,00 грн. заборгованості за договорами, 201845,89 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, а також 46967,08 грн. судового збору сплаченого за подачу позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення 1816613,06 грн. пені в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення та з урахуванням п.17.5 розділу ХІ "Перехідних положень" ГПК України та п. 4 розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України.

Повне рішення складено "23" листопада 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков