Постанова

від 11.02.2021 по справі 922/2451/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2021 р. Справа № 922/2451/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - Соловей Г.В. на підставі ордеру серії ЧН від 123831 від 11.02.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000139 від 21.04.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леополі" (вх. №272 Х/2 ) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Шатерніковим М.І., час проголошення додаткового рішення - 10:42год., дата складання повного тексту додаткового рішення - 14.12.2020, у справі №922/2451/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леополі", м. Львів,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет", смт. Печеніги, Печенізький район, Харківська обл.,

про стягнення 3 131 137, 95грн

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Леополі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмір 1 112 679, 00грн та 2 018 458, 95грн пені.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2020 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леополі" 1 112 679, 00грн заборгованості за договорами, 201 845, 89грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, а також 46 967, 08грн судового збору; у частині вимог про стягнення 1 816 613, 06грн пені в задоволенні позову відмовлено.

23.11.2020 від ТОВ "Леополі" до місцевого господарського суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, згідно з яким заявник просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 500, 00грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 02.12.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Леополі" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леополі" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00грн; в іншій частині у задоволенні клопотання про розподіл судових витрат у справі відмовлено.

Додаткове рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів, а також встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, враховуючи складність справи, строк розгляду справи, загальний обсяг підтверджених доказами наданих послуг з правничої допомоги, та при цьому виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, у загальній кількості достатніми, об`єктивними і співрозмірними зі складністю справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00грн (7 500, 00грн за складання позовної заяви + 500, 00грн за складання клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції + 2 000, 00грн за складання заяви про уточнення позовних вимог з розрахунком).

Не погодившись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить додаткове рішення в частині відмови щодо стягнення 35 500, 00грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції сформував свою позицію самостійно та суб`єктивно, не керуючись доводами відповідача, а відповідач, у свою чергу, не навів достатніх аргументів і доводів щодо зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Леополі" на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2020 у справі №922/2451/20; встановлено відповідачу строк до 05.02.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 05.02.2021 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 11.02.2021 о 10:45год.

02.02.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1357), у задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2020 - залишити без змін. Позивач вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що витрати, понесені позивачем у даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію їх розумної необхідності.

10.02.2021 від апелянта засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх.№1720) про розгляд скарги за відсутності представника позивача; просить додаткове рішення в частині відмови щодо стягнення 35 500, 00грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу повністю.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 11.02.2021 представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2020 - залишити без змін.

Представник апелянта у судове засідання не з`явився.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, і апелянт просить суд розглянути скаргу за відсутності його представника, що не протирічить чинному процесуальному законодавству, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, ТОВ "Леополі" у позовній заяві від 30.07.2020, вказуючи попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які товариство планує та очікує понести на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи, зазначено суму у розмірі 31 000, 00грн та вказано, що підтвердження судових витрат позивача буде надано не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення суду.

23.11.2020 (18.11.2020 подано до підприємства поштового зв`язку) на підтвердження понесених витрат на надання професійної правничої допомоги від позивача надійшли: копії Договору №24/07/2020 про надання послуг у сфері права від 24.07.2020, протоколу узгодження договірної ціни від 24.07.2020, акту про прийняття-передачу наданих послуг від 16.11.2020, платіжного доручення №332 від 13.11.2020 на суму 12 500, 00грн та платіжного доручення №318 від 28.09.2020 на суму 33 000, 00грн; також до позовної заяви додані копії ордеру серії ВС №1032194 від 30.07.2020 на представництва інтересів ТОВ "Леополі" адвокатом Підгайною Надійкою Йосифівною, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001703 Підгайною Н.Й.

Згідно з пунктом 1.1.1 Договору №24/07/2020 про надання правової допомоги від 24.07.2020, виконавець (адвокат Підгайна Н.Й.) зобов`язується надати замовнику (ТОВ "Леополі") комплекс послуг в сфері права, які полягають у наданні замовнику усних та письмових консультацій та роз`яснень з приводу діючого законодавства та існуючої судової практики щодо можливості вирішення проблем та питань, стосовно яких надається консультація, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до протоколу узгодження вартості правничої допомоги до договору № 24/07/2020 про надання послуг у сфері права від 24.07.2020, укладеного між ТОВ "Леополі" та адвокатом Підгайною Надійкою Йосифівною, сторони домовились про наступні ціни на надані послуги:

- підготовка позовної заяви по господарській справі (вивчення матеріалів справи, підготовка документів, формування правової позиції по справі) - 15 000, 00грн;

- уточнення позовних вимог з розрахунком та скерування її відповідачеві з додатками - 5 000, 00грн;

- клопотання про слухання в режимі відеоконференції - 2 500, 00грн;

- підготовка відзиву, заперечення (з усіма додатками) до суду - 5 000, 00грн;

- оформлення і подача заяви, клопотання (з усіма додатками) до суду - 1 000, 00грн;

- участь в судовому розгляді 2 500, 00грн / 1 засідання;

- транспортні витрати, відрядження з розрахунку мінімум 3 доби (орієнтовно): квитки потяг - 1 600, 00грн, проживання - 2 000, 00грн, відрядні - 2 800, 00грн (харчування, проїзду);

- гонорар по результату розгляду справи (укладення мирової угоди, позитивного рішення) 10% від суми задоволених штрафних санкцій, які надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ "Леополі.

З поданого позивачем акту про прийняття-передачі наданих послуг від 16.11.2020 вбачається, що виконавець (адвокат Підгайна Н.Й.) з 24 липня 2020 року по 13 листопада 2020 року надала замовнику (ТОВ "Леополі") юридичні послуги відповідно до договору №24/07/2020 про надання послуг у сфері права від 24.07.2020, а замовник прийняв надані послуги по супроводу розгляду справи №922/2451/20 у Господарському суді Харківської області. Вартість послуг за цей період, наданих виконавцем по акту, дорівнює 45 500, 00грн, які складаються з:

- підготовка позовної заяви по господарській справі (вивчення матеріалів справи, підготовка документів, формування правової позиції по справі) - 15 000, 00грн;

- уточнення позовних вимог з розрахунком та скерування її відповідачеві з додатками - 5 000, 00грн;

- клопотання про слухання в режимі відеоконференції - 2 500, 00грн;

- підготовка відзиву, заперечення (з усіма додатками) до суду - 7 500, 00грн;

- оформлення і подача заяви, клопотання (з усіма додатками) до суду (клопотання про долучення доказів про сплату судового збору, клопотання про перехід до розгляду справи по суті, клопотання про усунення недоліків) - 3 000, 00грн;

- участь у судовому розгляді - 5 засідань - 12 500, 00грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано для долучення до матеріалів справи: копії Договору №24/07/2020 про надання послуг у сфері права від 24.07.2020, протоколу узгодження договірної ціни від 24.07.2020, акту про прийняття-передачу наданих послуг від 16.11.2020, платіжного доручення №332 від 13.11.2020 на суму 12 500, 00грн та платіжного доручення №318 від 28.09.2020 на суму 33 000, 00грн.

Опис наданих послуг, їх вид, вартість визначено у протоколі погодження договірної ціни (додаток №1 до Договору №24/07/2020), який міститься у матеріалах справи.

Акт про прийняття-передачі наданих послуг від 16.11.2020 містить опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Підгайною Н.Й. відповідно до Договору №24/07/2020.

Дослідивши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що надані позивачем докази є такими, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Поряд з цим, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, що суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У даній справі відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу та просив суд зменшити розмір витрат позивача на оплату професійної допомоги з 45 500, 00грн до 8 000, 00грн, а саме: складання позовної заяви, з 15 000, 00грн до 3 000, 00грн; участь у судових засіданнях - до 4 000, 00грн; складання заяви про збільшення позовних вимог - до 1 500, 00грн.

Як зазначено відповідачем, заявлений обсяг вказаних позивачем робіт не відповідає фактичним трудовитратам.

Водночас, судова колегія зазначає, що згідно висновків об`єднаної палати Верховного Суду, які викладені у тій же постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Судова колегія наголошує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 Верховним Судом зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що суд першої інстанції безпідставно та з власних міркувань навів обґрунтування щодо співмірності зазначених позивачем витрат, понесених на професійну правничу допомогу, із розумністю їхнього розміру, оскільки в силу положень чинного господарського процесуального законодавства, суд, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач заявив до стягнення з відповідача 45 500, 00грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Однак, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали даної справи, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, необхідного адвокату на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, погоджується з висновком суду першої інстанції, що в загальній кількості достатніми, об`єктивними і співмірними зі складністю справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00грн, які підлягають стягненню з відповідача, з огляду на таке.

Перш за все, судова колегія зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору поставки щодо оплати отриманого від позивача товару.

Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, спір відноситься категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору купівлі-продажу (поставки). У спорах такого характеру, за відсутності особливостей купівлі-продажу (поставки) товару у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту купівлі-продажу (поставки), судова практика є сталою.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, і позовна заява таких не містить.

Для кваліфікованого адвоката дана справа є звичайним розрахунковим спором.

Позовна заява не містить великої кількості додатків; фактично позивачем надані такі документи щодо суті спору: договір поставки, специфікації до нього на 2арк., акти приймання товару на 2арк., товарно-транспортна накладна на 1арк., податкова накладна на 1арк., видаткова накладна на 1арк., акт звіряння.

Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/10 зазначено, що відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Відповідно до пункту 7.1. Договору №24/07/2020, за надані виконавцем послуги у сфері права, замовник сплачує плату в розмірі, передбаченому у Додатку №1 до Договору, який погоджений сторонами.

У протоколі погодження договірної ціни від 24.07.2020 зазначено, що вартість послуги по підготовці позовної заяви по господарській справі (вивчення матеріалів справи, підготовка документів, формування правової позиції по справі) складає 15 000, 00грн.

Однак, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що представнику позивача зі статусом адвоката, який передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід, об`єктивно вимагалось менше часу, ніж зазначених 15 годин у позовній заяві на опрацювання матеріалів справи про стягнення заборгованості по договору поставки, аналіз чинного законодавства і підготовки позовної заяви, з урахуванням предмета спору, у зв`язку із чим, вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що розумний розмір витрат позивача на ці види послуг є витрати у розмірі 7 500, 00грн.

Витрати позивача на такий вид послуги, як уточнення позовних вимог з розрахунком, у розмірі 5 000, 00грн, колегія суддів апеляційного господарського суду також вважає завищеним і не співмірним із обсягом виконаної роботи, оскільки фактично заява складає 1 сторінку і не містить значних розрахунків, отже, обґрунтованим є розмір витрат на цей вид послуги у сумі 1 000, 00грн, а не 2 000, 00грн, як зазначено судом першої інстанції.

Щодо вартості послуги за складання заяви про слухання справи в режимі відеоконференції у розмірі 2 500, 00грн, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказаний розмір є завищеним, оскільки за своїм змістом таке клопотання не є складним, не потребує значного часу на його складання, і тим більше, подається стороною фактично для власної зручності щодо територіальності участі в судовому засіданні. Відтак, розумний розмір витрат позивача на цей вид послуг є витрати у розмірі 500, 00грн.

Щодо витрат на підготовку відзиву, заперечення (з усіма додатками) до суду у сумі 7 500, 00грн місцевий господарський суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки заявником не доведено, що такі послуги надавались в межах цієї господарської справи, в якій заявник є позивачем.

Однак, судова колегія зазначає, що у матеріалах справи містяться заперечення позивача на відзив відповідача, обґрунтованим є розмір витрат на цей вид послуги у сумі 1 000, 00грн, оскільки фактично відзив складається з трьох сторінок, із яких щодо суті спору на 0, 5 сторінки; решта доводів позивача стосується заперечень на доводи відповідача по витратам адвоката.

Зазначені витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00грн (7 500, 00грн за складання позовної заяви + 500, 00грн за складання клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції + 1 000, 00грн за складання заяви про уточнення позовних вимог з розрахунком + 1 000, 00грн за складання заперечень на відзив), виходячи із критеріїв реальності адвокатських витрат і розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи №922/2451/20, у загальній кількості є достатніми, об`єктивними і співмірними зі складністю справи, а тому судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо оформлення і подачі до суду клопотання про долучення доказів про сплату судового збору, клопотання про перехід до розгляду справи по суті, клопотання про усунення недоліків на суму 3 000, 00грн, то судом першої інстанції вірно зазначено, що заявником не доведено, що такі витрати позивача (зокрема, клопотання про долучення доказів про сплату судового збору, які мали бути подані своєчасно разом із заявою про збільшення позовних вимог, клопотання про перехід до розгляду справи по суті) були необхідними та обов`язковими, а відтак не можуть відноситись до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в розумінні статті 123 Господарського процесуального кодексу України; поряд з цим, безпідставним є покладення на відповідача витрат по складанню клопотання про усунення недоліків, оскільки такі недоліки допустив сам позивач.

Щодо витрат позивача, понесених у зв`язку із участю адвоката в судовому розгляді (5 засідань), то із матеріалів справи, зокрема протоколів судових засідань вбачається, що адвокат Підгайна Н.Й., з якою позивачем був укладений Договір №24/07/2020 і на виконання якого, позивачем був наданий протокол погодження договірної ціни та акт про прийняття-передачі наданих послуг, не брала участі в жодному засіданні суду у справі №922/2451/20; у режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Львівської області у судових засіданнях 09.09.2020, 07.10.2020, 13.11.2020 брав участь адвокат Гейшев О.О. на підставі ордера серії ВС №103590 від 04.09.2020, а відтак, адвокатом Підгайною Н.Й. не доведено наявності підстав для відшкодування відповідачем витрат в сумі 12 500, 00грн за її участь в судовому розгляді цієї справи.

Договір №24/07/2020, який укладено з адвокатом Підгайною Н.Й., не передбачає положень щодо можливості представництва інтересів позивача адвокатом Гейшевим О.О., а акт наданих послуг від 16.11.2020 складений саме з адвокатом Підгайною Н.Й.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що витрати позивача у розмірі 35 500, 00грн є необґрунтованими, у зв`язку із чим, задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на постанову Великої Палати від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в якій, як вказує апелянт, зазначено, що роль суду в таких (відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу) справах - це роль арбітра, який надає оцінку тим доказам і аргументам, які надають сторони і не може діяти на користь будь-якої із сторін. Ініціатива суду не буде мати місця, якщо сторони не будуть приймати самостійні заходи та наводити самостійні аргументи.

Однак, судова колегія зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. А при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, у спірних правовідносинах має місце не вчинення судом дій, спрямованих на користь однієї із сторін, а повне, всебічне і об`єктивне дослідження наданих позивачем доказів на їх відповідність критеріям реальності адвокатських послуг і розумності їхнього розміру.

У постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, на яку посилається апелянт, судом також була надана оцінка обґрунтованості витрат позивача умовам договору про надання правової допомоги та часу, витраченого та складання та подання відповідних процесуальних документів.

Поряд з цим, судова колегія зазначає, що у рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

У пункті 95 рішення ЄСПЛ у справі "Баришевський проти України" (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01) також зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи викладене, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування додаткового рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду від 02.12.2020 у справі №922/2451/20 слід залишити без змін з підстав, викладених вище.

З огляду на те, що Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення, відповідно, судовий збір за подання апеляційної скарги не розподіляється.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леополі" залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2020 у справі №922/2451/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.02.2021

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна