Постанова

від 26.10.2020 по справі 760/8829/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 року

справа 760/8829/17

провадження № 22-ц/824/7153/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф.

при секретарі: Русинчук І.І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Плекальня

відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року ухваленого під головуванням судді Українця В.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Плекальня до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2017 року ТОВ Плекальня звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року позов товариства задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Плекальня заборгованість за договором у розмірі 500 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Плекальня заборгованість за договором у розмірі 28 141 грн 64 коп., три проценти річних за користування грошовими коштами в сумі 3 368,73 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 19 922,34 грн.

Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що заяви про збільшення та зменшення позовних вимог подані після першого судового засідання, що є порушенням ЦПК України. Вказує, що суд, стягуючи на користь позивача суму відсотків за користування кредитними коштами, суму інфляційних втрат з 11.04.2015 р. по 11.03.2019 р., як зазначено в заяві про зменшення позовних вимог, вийшов за межі позовних вимог. Крім того, позивачем в судовому засіданні визнано наявність переплати відповідачем за договором позики в розмірі 103 467,34 грн, відтак прострочення виконання зобов`язання не настало, тому стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми є безпідставним.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ Плекальня просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Вказує, що посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими та безпідставними.

Зазначає, що апелянтом здійснено переплату у розмірі 103 467,34 грн за договором позики, яка і зарахована в рахунок погашення боргу за договором № 1.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечила.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із невиконання відповідачем зобов`язань за договором.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 3 жовтня 2014 року між ТОВ Плекальня та ОСОБА_1 укладено договір № 1, відповідно до якого сторонами визначено порядок розрахунку та здійснення розрахунку на виконання умов угоди про відступлення права вимоги від 22 жовтня 2014 року за договором № СМІ/03/420 купівлі-продажу майнових прав від 31 липня 2014 року (а.с.7).

Відповідно до п.п. 2.1 договору загальна вартість відступлення прав по Угоді на об`єкт нерухомості складає 42 471 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день підписання цього договору становить 550 000 гривень.

Згідно з п.п. 2.3 договору ОСОБА_1 сплачує ТОВ Плекальня грошові кошти, передбачені п.п. 2.1. договору в такому порядку:

- еквівалент 30 888 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день підписання цього договору становить 400 000 гривень - протягом 3 днів з моменту підписання договору;

- суму в гривнях, що складає еквівалент 1930 доларів 50 центів США за офіційним курсом Національного банку України на день фактичної сплати коштів - щомісячно, починаючи з 01 листопада 2014 року, до 10 числа поточного місяця, протягом 6 місяців з моменту підписання договору.

08 грудня 2014 року між ТОВ Плекальня та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №1, якою внесено зміни до п.п. 2.1., а саме змінена загальна вартість відступлення прав по угоді на об`єкт нерухомості до 532 108 гривень 98 копійок (а.с. 9).

ОСОБА_1 зобов`язання за договором було виконано частково, а саме 23 жовтня 2014 року сплачено позивачу 400 000 гривень, що підтверджується банківською випискою від 23 жовтня 2014 року (а.с. 8).

23 жовтня 2014 року між ТОВ Плекальня та ОСОБА_1 укладено договір позики № 11, відповідно до якого ТОВ Плекальня передає ОСОБА_1 у власність грошові кошти у сумі в гривнях, що складає еквівалент 38077 доларів 22 центи США за офіційним курсом НБУ гривні до долару США на день підписання цього договору, а остання зобов`язується повернути суму позики позикодавцеві у порядку та у строки встановлені цим договором (а.с. 49).

Відповідно до п. 1.2. договору позики № 11 сторони домовились, що позичальник не сплачує позикодавцю проценти та/або будь-яку іншу плату (компенсацію) за користування грошовими коштами, які передаються у власність позичальника відповідно до п. 1.1. цього договору.

15 серпня 2018 року ОСОБА_1 направила ТОВ Плекальня заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, з якої вбачається про наявність переплати за договором позики № 11 у розмірі 103 467 гривень 34 копійки (а.с. 77).

Представник позивача у судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердила наявність зазначеної відповідачем переплати за договором позики від 23 жовтня 2014 року в сумі 103 467 гривень 34 копійки, а тому просила зменшити позовні вимоги на вказану суму. За таких обставин, заборгованість за договором № 1 від 23 жовтня 2014 року становить 28 641 гривню 64 копійки (532108,98 - 400000 - 103467,34 = 28641,64).

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Звертаючись до суду із позовом товариство, з урахуванням зменшення позовних вимог просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за договором у розмірі 500,00 грн та стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором у розмірі 51 431,71 грн, з яких :

- частина основного боргу - 28 141, 64 грн;

- сума 3% річних за користування грошовими коштами - 3 368, 73 грн;

- сума інфляційний втрат - 19 922, 34 грн.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору №1 сторонами змінено п.п. 2.1. договору №1, а саме змінена загальна вартість відступлення прав по угоді на об`єкт нерухомості до 532 108 гривень 98 копійок.

Додатковою угодою також змінено п.п.2.3 Договору та викладено в наступній редакції: Сторона сплачує Покупцю грошові кошти в такому порядку:

- 400 000, 00 грн протягом 3 днів з моменту підписання цього Договору;

- 27 935,61 грн до 10 листопада 2014 року;

- 29 561, 61 грн щомісячно, починаючи з 01 грудня 2014 року по 10 квітня 2015 року включно .

Відповідно до банківської виписки ОСОБА_1 23 жовтня 2014 року сплачено позивачу 400 000 гривень (а.с.8).

Таким чином, сума заборгованості за договором складає 132 108, 98 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 частково не виконано зобов`язання перед позивачем по оплаті грошових коштів згідно умов Договору та Додаткової угоди до нього.

Представником позивача в суді першої інстанції підтверджено наявність відповідачем переплати за договором позики №11 від 23 жовтня 2014 року в сумі 103 467 гривень, відтак заборгованість за договором, із врахуванням переплати, становить 28 641, 64 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач фактично відмовився прийняти належне виконання за договором №1, оскільки останнім безпідставно не зараховано сплачені ОСОБА_1 кошти в період з листопада 2014 року по квітнень 2015 року в рахунок погашення заборгованості за Договором №1, та оформлено внесені кошти як оплату за договором позики, хоча строк оплати за договором позики не наступив, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Як вбачається із квитанцій до прибуткових касових ордерів (а.с. 51-72) та зазначено ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву, відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів за період з 07.11.2014 року по 28.10.2016 року ОСОБА_1 було сплачено 679 211 грн із призначенням платежу Договір позики №11 від 23.10.2014 року. Таким чином, відповідачем здійснено переплату за договором позики №11 від 23.10.2014 року у розмірі 103 467, 34 грн, які були враховані позивачем при визначенні заборгованості за договором №1.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В матеріалах справи наявний розрахунок трьох процентів річних та суми інфляційних втрат по договору №1 від 23 жовтня 2014 року (а.с.110-111).

ОСОБА_1 поданий розрахунок не спростовано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача нараховані три проценти річних у розмірі 3 368, 73 грн та інфляційні втрати у розмірі 19 922, 34 грн.

Для забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором № 1 від 23 жовтня 2014 року між ТОВ Плекальня та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 23 жовтня 2014 року (а.с. 12).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки поручитель поручається перед ТОВ Плекальня за виконання обов`язку ОСОБА_1 щодо належного виконання зобов`язань за договором, передбачених п. 2 цього договору в розмірі 500 гривень.

Згідно з п. 1.2. договору поруки у разі порушення ОСОБА_1 обов`язку за основним договором, ОСОБА_1 і поручитель відповідають перед ТОВ Плекальня як солідарні боржники.

Пунктом 3.1. договору поруки визначено, що відповідальність поручителя перед покупцем обмежується сплатою суми визначеної п.п. 1.1 договору.

Таким чином, судом правильно стягнуто солідарно з відповідачів суму заборгованості за Договором №1 у розмірі 500 грн та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 28141,64 грн.

Необгрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що судом у порушення вимог ЦПК України прийнято заяви про збільшення та зменшення позовних вимог, оскільки справа підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ЦПК України (в редакції станом на момент подачі апеляційної скарги) питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13.06.2017 року провадження у цій справі відкрито та призначено до судового розгляду.

На момент відкриття провадження у справі розгляд справи в порядку спрощеного провадження ЦПК України передбачено не було.

Заяви про зменшення та збільшення позовних вимог були подані до початку розгляду справи по суті.

Відтак, посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права, при винесенні оскаржуваного рішення не відповідає дійсності.

Доводи апелянта про те, що суд безпідставно збільшив період нарахування суми відсотків за користування грошовими коштами, суму інфляційний втрат та вийшов за межі позовних вимог колегія суддів також відхиляє, оскільки подана у встановлений законом строк заява про зменшення позовних вимог містить збільшений період нарахування суми.

Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому відповідно до положень ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді