Постанова

від 23.11.2020 по справі 300/2002/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2002/20 пров. № А/857/12448/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Івано-Франківськтурист" на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року про повернення позовної заяви, постановлену суддею Чуприна О.В. у м. Івано-Франківську, у справі № 300/2002/20 за адміністративним позовом Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Івано-Франківськтурист" до старшого державного виконавця Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федорчука Віктора Ярославовича про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2020 року позивач - Приватне Івано-Франківське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Івано-Франківськтурист" звернувся до суду із позовом (шляхом його скерування на адресу суду засобами поштового зв`язку) до відповідача - старшого державного виконавця Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федорчука Віктора Ярославовича, у якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62593958 від 16.07.2020 про стягнення виконавчого збору в розмірі 18 892,00 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвала мотивована тим, що позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, залишеної без руху.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

В обгрунтування вимог ухвали, покликаючись на ч. 6 та ч.9 ст. 120 КАС України, вказує, що на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху в межах встановленого строку було направлено заяву про усунення недоліків, а тому вважає, що позовну заяву судом повернуто безпідставно.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не заявлено усунуто недоліків позовної заяви та, в тому числі, не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Водночас ч.2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та перевіряє позовну заяву на відповідність вимогам до позовної заяви, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 74 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону №1404-VIII рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Згідно з ч.1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до вимог частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску.

Також позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п.1 ч.4 ст. 168 КАС України).

Суд першої інстанції, встановивши, що позивачем при зверненні до суду пропущено десятиденний строк, передбачений ч.2 ст.287 КАС України, та невідповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161 КАС України залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу 10-денний строк з дати отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання клопотання про поновлення строку із зазначенням причин його пропуску та доказів їх поважності та засвідчених і оформлених відповідно до вимог статті 94 КАС України: а) доказів на підтвердження отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №62593958 від 16.07.2020 електронною поштою саме 27.07.2020; наявні матеріали виконавчого провадження №62593958 та №62013342; б) заяви позивача, якою повідомлено старшого державного виконавця Федорчука В.Я. про те, що до моменту відкриття виконавчого провадження і на час вирішення апеляційної скарги виявлені порушення у сфері забезпечення протипожежної безпеки усунуто, у відношенні до виконання яких здійснюється провадження у ВП №12023342; в) та/або докази на підтвердження здійснення усіх залежних від позивача дій, спрямованих на отримання таких доказів/причини, з яких докази не може бути подано самостійно.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення ф.119 із штриховим ідентифікатором № 87501 0096449 0 копію зазначеної ухвали представник позивача отримав 20 серпня 2020 року (а.с.52).

Оскільки станом на 03 вересня 2020 року позивач вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від 17 серпня 2020 року не виконав, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунув, оскаржуваною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, зазначивши наступне.

Так, предметом оскарження позивачем в межах спірних правовідносин є рішення суб`єкта владних повноважень, датоване 16 липня 2020 року.

Колегія суддів зауважує, що ст. 287 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, та частина друга якої встановлює спеціальний у відношенні до ст. 122 КАС України строк звернення до суду (протягом десяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів) та кореспондується із положеннями ч.5 ст. 74 Закону 1404-VIII.

Водночас, ст.287 КАС України не обмежено повноваження суду щодо поновлення строку звернення до суду, і на відміну від правил, установлених ст. 270 КАС України, передбачений ст. 287 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Слід зазначити, що судом першої інстанції при з`ясуванні питання дотримання позивачем строку звернення до суду також підлягали врахуванню внесені до законодавства зміни щодо обрахунку процесуальних строків на період карантину, установленого Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "СОVID-19" від 11.03.2020 №211.

Так, згідно з Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX від 30.03.2020 Розділ VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту:

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. .

В силу приписів частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18 червня 2020 року (далі - Закон № 731-IX), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, законодавцем передбачено обмеження строку встановленого відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02 квітня 2020 року до 16 липня 2020 року), зокрема для звернення до суду з адміністративним позовом, який закінчуються через 20 днів після набрання чинності Закону № 731-IX.

Враховуючи, що Закон №731-IX набрав чинності 17 липня 2020 року, кінцевий строк звернення до суду з даним адміністративним позовом є 06 серпня 2020 року.

Відповідно до частин 1-6 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (ч.9 ст. 120 КАС України).

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, скерувавши матеріали позовної заяви на адресу суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 06.08.2020, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, у якому позовна заява надіслана позивачем, тобто в межах строку, встановленого процесуальним законом з урахуванням особливостей його обчислення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "СОVID-19" від 11.03.2020 №211 (а.с.44).

Крім того, позивачем на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в межах встановленого судом строку - 31.08.2020 (в перший робочий день після останнього дня встановленого строку, що припав на вихідний день) передано на відділення поштового зв`язку заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Наведені обставини в своїй сукупності під час прийняття процесуального рішення залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 6, частин 1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа Меньшакова проти України (Заява №377/02) у п.52 Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі право на суд , яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом (наприклад, рішення у справі Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ) .

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Постановивши ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду, що свідчить про порушення його права звернення до адміністративного суду, гарантованого ст.5 КАС України.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановленні статтею 309 КАС України.

Керуючись статтями 242, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Івано-Франківськтурист" задовольнити, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року про повернення позовної заяви у справі № 300/2002/20 - скасувати.

Направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний