Ухвала

від 23.11.2020 по справі 497/222/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 497/222/18

провадження № 61-13794ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу Болградської міської ради Одеської області на рішення Болградського районного суду Одеської області від 24 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у справі за позовом Болградської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , Комунального підприємства Болградське Бюро технічної інвентаризації про визнання незаконним в скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2020 року Болградська міська рада Одеської області із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав невідповідності касаційної скарги вимогам статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Зокрема, суд зазначив, що на порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, у касаційній скарзі заявник лише узагальнено посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносин, проте не зазначив стосовно яких саме норм права та яких правовідносин відсутній висновок Верховного Суду (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Суд також зауважив, що посилаючись на те, що судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, заявник не конкретизував з яких саме фактичних підстав з посиланням на конкретні пункти вказаної частини статті 411 ЦПК України оскаржуються судові рішення.

Для усунення зазначених вище недоліків заявнику надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, а також попереджено про наслідки невиконання ухвали.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження копію ухвали Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року надіслано заявнику на вказану в касаційній скарзі адресу засобами поштового зв`язку та вручено 13 жовтня 2020 року. Строк виконання ухвали сплив 23 жовтня 2020 року.

24 жовтня 2020 року на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху заявник надіслав уточнену касаційну скаргу, в якій частково усунув недоліки змісту касаційної скарги.

Проте заявник не виконав повністю вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

В уточненій касаційній скарзі заявник повторно зазначив, що судові рішення ним оскаржуються, в тому числі на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України.

Проте заявник не зазначив з яких саме фактичних підстав з посиланням на конкретні пункти вказаної частини статті 411 ЦПК України оскаржуються судові рішення.

Таким чином, ухвала Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху у повному обсязі не виконана, а отже, не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, що перешкоджає суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Отже, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Тому касаційна скарга Болградської міської ради Одеської областіпідлягає визнанню неподаною та поверненню заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Болградської міської ради Одеської області на рішення Болградського районного суду Одеської області від 24 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2020 рокувважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко