Ухвала

від 23.11.2020 по справі 369/223/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 369/223/19

провадження № 61- 16677ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ПГ Інвест , публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Будбат , про визнання права власності на квартиру, та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Будбат , товариства з обмеженою відповідальністю ПГ Інвест , про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, визнання недійсним договору іпотеки, скасування запису про іпотеку, скасування запису про обтяження,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року.

Касаційна скарга була подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті касаційна скарга відправлена до Верховного Суду 09 листопада 2020 року.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року.

Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У своєму клопотанні заявник просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію оскаржуваної постанови заявник отримав 09 жовтня 2020 року, про що надає відповідні докази.

Зважаючи на те, що у касаційній скарзі містяться докази поважності пропущення строку на касаційне оскарження судового рішення, вважаю за можливе його поновити.

Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог статі 392 ЦПК України заявником не дотримано вимог щодо форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 411 ЦПК України визначено такі підстави для касаційного оскарження: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою оскарження є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Касаційна скарга не містить посилань на вказані випадки, тому заявнику пропонується подати до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги, в якій зазначити, в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з вказівкою на випадки, передбачені статтею 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.

У прохальній частині касаційної скарги заявник просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, що не узгоджується з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими статтею 409 ЦПК України, оскільки зі змісту касаційної скарги вбачається, що об`єктом касаційного оскарження є лише постанова Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, якою скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2019 року.

Отже, заявнику необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги, викласти її вимоги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України та надати уточнену редакцію касаційної скарги та її копії.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвалидо 23 грудня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н. Ю. Сакара