Постанова

від 23.11.2020 по справі 524/6710/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/6710/17 Номер провадження 22-ц/814/1821/20Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Санта - Альба про визнання нечинним наказу про звільнення з роботи , стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середньомісячну заробітну плату за час невидачі трудової книжки.

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю МГМ Груп на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 серпня 2018 року , постановлену у період часу з 15.15.07 год до 15.41.38 год 24.04.2018 року під головуванням судді Кривич Ж.О.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання нечинним наказу ТОВ Санта Альба № 13к від 07 серпня 2017 року., стягнення на її користь належні грошові кошти за раніше відпрацьований час та компенсації за невикористані дні відпусток та стягнення середньомісячного заробітку за весь час по день фактичного розрахунку та видачі трудової книжки.

Вказувала, що вона працювала у відповідача на посаді менеджера зі збуту з листопада 2016 року. 28.07.2018 року вона подала заяву про звільнення за власним бажанням із 7 серпня 2007 року .

Вказувала , що отримала 07.08.2018 року наказ про звільнення її з підстав передбачених п.2 ч1ст. 41 КЩЗПП України в зв`язку з втратою довіри. Вважає даний наказ незаконним.

Вказувала , що в день звільнення їй не видали трудову книжку та не провели з нею грошовий розрахунок.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано нечинним наказ ТОВ "Санта - Альба" № 13 к від 07.08.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 41 КЗПП України.

Постановлено вважати ОСОБА_1 звільненою з ТОВ Санта - Альба з підстав визначених ч.1 ст. 38 КЗПП України з 07.08.2017 року.

Стягнуто з ТОВ "Санта -Альба" на користь ОСОБА_1 невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2391 грн.36 коп., невиплачену заробітну плату за серпень 2017 року сумі 498 грн. 20 коп. середній заробіток за час затримку виплати заробітної плати та видачу трудової книжки за період з 08.08.2017 року по 24.04.2018 року в сумі 25806 грн. 76 коп. та 3200 грн. витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.09.2018 рок четвертий абзац резолютивної частини рішення викладено в новій редакції, а саме доповнено словами та повернути трудову книжку .

16.12.2019 року до Аавтозаводського районного суду м. Кременчука надійшла заява від ТОВ МГМ Груп про перегляд заочного рішення, де ТОВ МГМ Груп вказує, що ТОВ Санта-Альба змінило назву на ТОВ МГМ Груп .

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 червня 2020 року в перегляді заочного рішення було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ МГМ Груп просить рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 серпня 20018 року скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказували, що вони належним чином не були повідомлені про день та час судового розгляду справи, що вони ніколи не доручали гр. ОСОБА_2 бути їхнім представником, не отримували ухвалу суду від 22.11.2017 року щодо витребування доказів

Також зазначали, що при розгляді справи місцевий суд вийщов за межі позовних вимог , оскільки позивачка не заявляла позовних вимог - вважати її звільненою за ст. 38 КЗПП України, тобто суд застосував правовий захист який не було обрано позивачкою та перебрав на себе обов`язки роботодавця.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 наказом № 13 к від 04.11.2016 року було прийнято на посаду менеджера зі збуту у ТОВ Саната- Альба .

28.07.2017 року ОСОБА_1 поштовою кореспонденцією направлено до ТОВ "Санта Альба" заяву про звільнення за власним бажанням 07.08.2017 року.

07.08.2017 року наказом № 13 к ОСОБА_1 була звільнена з посади комірника ( менеджера зі збуту) за п.2 ч.1 ст. 41 КЗПП України.

Суд дійшов висновку, що відповідачем не надано до суду жодних документів на підтвердження факту правомірності звільнення позивача за п.2 ч.1 ст. 41 КЗПП України, тому є підстави вважати ОСОБА_3 звільненою за ч.1 ст. 38 КЗПП України.

Також суд встановив, що в день звільнення з ОСОБА_1 не було проведено повного розрахунку та не видано їй трудову книжку в зв`язку з чим стягненню на її користь підлягає невиплачена заробітна плата за серпень 2019 року в сумі 498 грн. 20 коп., компенсація за невикористану відпустку в сумі 2391 грн. та середній заробіток за час не видачі трудової книжки в сумі 25806 грн. 76 коп.

Апеляційний суд вважає , що висновки місцевого суду в частині визнання наказу про звільнення нечинним , та стягнення грошових сум відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 КЗПП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Ст. 47 КЗПП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Згідно зі ст. 116 КЗПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення.

Ст. 117 КЗПП України передбачено , що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику у строки передбачені ст. 116 КЗПП України підприємство зобов`язано виплатити працівникові середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

Ст., 235 КЗПП України передбачено, що разі затримки ви дачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Як вбачається з наказу про звільнення з роботи № 13-к від 07 серпня 2017 року ( а.с. 9), :

- ОСОБА_1 відмовляється від виконання своїх посадових обов`язків, не бажаючи приймати участь в інвентаризації, що провожиться на складі, що підтверджується актами від 28.06.2017 року.

-Актом інвентаризації товарно матеріальних цінностей, що зберігаються на складі ТОВ Мегатекс , ТОВ Санта- Альба , Тов Санветта виявлено недостачу товарно матеріальних цінностей на суму 61050, 65 грн.. Від дачі пояснень ОСОБА_1 відмовилася, що підтверджується актом від 21.07.2017 року.

- ОСОБА_1 була відсутня на роботі протягом довх робочих днів, 24 та 25 липня. Від пояснень відмовилася, що підтверджується актом від 04.08.2017 року.

У відповідності з вимогами ст. 12 , 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Протягом судового розгляду справи в місцевому суді відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фактів безпосереднього обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); винних дій працівника; втрату довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

З наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася від участі в проведенні інвентаризації, під час інвентаризації виявлено недостачу на суму 61050, 65 грн, , та ОСОБА_1 була відсутня два ні на робочому місці .

Вказані в наказі про звільнення факти повинні бути підтверджені належними доказами.

Жодних доказів на підтвердження правомірності звільнення позивача з роботи відповідачем протягом розгляду справи в місцевому суді надано не було , в тому числі і під час розгляду заяви про скасування судового рішення та під час апеляційного розгляду справи.

Аналогічно відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фактів проведення з відповідачем повного грошового розрахунку та видачу йому трудової книжки.

Таким чином висновки місцевого суду в частині визнання наказу про звільнення нечинним та стягнення грошових сум по суті є вірним.

Зі змісту мотивувальної частини позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона фактично порушує питання про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, хоча в позовних зазначає визнати наказ нечинним.

У відповідності з тлумачним словником - нечинний значить такий , що не має юридичної сили.

Згідно ст. 5 ЦПК України Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Апеляційний суд вважає, що належним ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є не визнання наказу про звільнення нечинним, а визнання цього наказу незаконним.

В зв`язку з чим рішення місцевого суду в цій частині підлягає зміні, що по своїй суті не є виходом за межі позовних вимог, а є обранням належного способу правового захисту, який визначений законом.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що місцевий суд вийшов за межі позовних вимог , оскільки позивачем не заявлялися вимоги про визнання її такою , що звільнена за власним бажанням.

Апеляційний суд вважає вказані доводи обґрунтовані.

У відповідності з вимогами ст. 13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 524/679/19 ( обставини у яких є по своїй суті майже ідентичними) , Верховний Суд зазначив, що суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник, або у повноважений ним орган не пов`язували звільнення.. У випадку зазначення працівником та роботодавцем різних обставин звільнення :власне бажання та прогул, суд не може приймати рішення про зміну формулювання причин звільнення. Належним способом захисту прав позивача в такому випадку є визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування.

Враховуючи , що вимог про визнання позивачки такою , що звільнена за власним бажанням за ст. 38 ч.1 КЗПП України заявлено не було, апеляційний суд в вважає, що в даній частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими . рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Доводи апелянта в тій частині, що він не був належним чином повідомлений про день та час судового розгляду справи , та що ОСОБА_2 ніколи не була їхнім представником є частково обґрунтовані.

З матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_2 представляла інтереси ТОВ Санта - Альба на підставі цивільно правового доручення виданого ТОВ Санта- Альба 20 жовтня 2017 року з терміном дії до 31 грудня 2017 року

( а. с. 22).

На підставі вказаного доручення ОСОБА_2 отримала копію позовної заяви , додатків до позову ( а. с. 21). , тобто ТОВ Санта - Альба належним чином були повідомлені про наявність в суді цивільно правового спору.

Доводи про те. що вказана довіреність була відкликана підприємством 22.10.2017 року до уваги братися не може, оскільки доказів про це до місцевого суду подано не було.

Разом з тим в матеріалах справи наявні неодноразово направлені на адресу відповідача судові повістки, які поверталися до суду з відміткою про закінчення терміну зберігання (а. с. 63- 64).

Повернення вказаних повідомлень з такою відміткою не можна вважати належним чином врученням судового повідомлення ( правова позиція Великої Палати Верховного Суду висловлена у постанові від 20.11.2019 року в справі № 289/2207/17 та постанові від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17-ц ) .

У відповідності з вимогами п.4 ч.1 ст376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення з постановленням нового ріщення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обовязковою підставою для скасування судового рішення у випадку якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

Таким чином судове рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення у справі .

Враховуючи, що фактично позовні вимоги підлягають задоволенню в повному об`ємі, підстав для відшкодування судових витрат на користь відповідача ( апелянта у справі) відсутні.

В місцевому суді позивач прохав стягнути на його користь 3200 грн. витрат на правову допомогу. На підтвердження факту понесених витрат додано ордер на надання правової допомоги адвокатом Биковим В.А., квитанцією про оплату вказаних послуг та витяг з угоди на представництво ( а. с. 11-14) .

Жодних заперечень щодо понесених судових витрат від відповідача не надходили , тому ці витрати підлягають стягненню.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, ст. 376, 380, 381, 382, 383,384 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МГМ Груп задовольнити частково.

Заочне рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 серпня 2018 року - скасувати.

Визнати незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю Санта - Альба ,( переіменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю МГМ Груп ) № 13 к від 07.08.2017 року про звільнення ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю МГМ Груп на користь ОСОБА_1 невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2391 грн.36 коп., невиплачену заробітну плату за серпень 2017 року сумі 498 грн. 20 коп. середній заробіток за час затримку виплати заробітної плати та видачу трудової книжки за період з 08.08.2017 року по 24.04.2018 року в сумі 25806 грн. 76 коп. та 3200 грн. витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді С.М. Бондаревська

Л.І. Пилипчук