Рішення

від 18.11.2020 по справі 910/8080/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2020Справа № 910/8080/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг Про"

вул. Сахарова 37, 5-ий поверх, м. Львів, 79026

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хардіо"

вул. Січових Стрільців, будинок 50, м. Київ, 04053

про стягнення 390 327,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клінінг Про" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хардіо" (відповідач) про стягнення 390 327,38 грн. заборгованості за Договором про надання послуг з прибирання від 15.01.2019.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з прибирання приміщень та прилеглої території №15101-19-1 від 15.01.2019

Ухвалою Господарського суду м. Києва №910/8080/20 від 16.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

03.07.2020 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярії) суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2020 суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 29.07.2020.

10.07.2020 позивачем подано клопотання про долучення доказів по справі.

29.07.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позову заперечує повністю з підстав не доведеності, за твердженням відповідача, факту надання послуг у період: лютий, травень, листопад, грудень 2019 року, та січень- лютий 2020 року.

Протокольною ухвалою від 29.07.2020 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні на 09.09.2020, у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. у щорічній відпустці з 03.08.2020 по 28.08.2020.

14.08.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг Про" до суду надійшла відповідь на відзив, в котрій позивачем спростовуються доводи відповідача, наведені у відзиві.

09.09.2020 року судове засідання з розгляду справи не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 13.10.2020.

13.10.2020 судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу №910/8080/20 до судового розгляду по суті на 04.11.2020.

04.11.2020 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

04.11.2020 під час судового засідання судом задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та ухвалено відкласти судове засідання з розгляду справи по суті на 18.11.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 18.11.2020 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 04.11.2020, однак клопотав про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Дослідивши підстави поданого відповідачем клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, а саме з мотивів не доведення заявником факту об`єктивної неможливості прибуття представника відповідача у судове засідання.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

В судовому засіданні 18.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клінінг Про" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хардіо" (Замовник) укладено договір про надання послуг з прибирання приміщень та прилеглої території №15101-19-1 від 15.01.2019.

Відповідно до п.1.1. Договору, Виконавець зобов`язується за завданням Замовника своїми силами та засобами надати послуги (далі - Послуги ) з прибирання приміщень та прилеглої території.

Місце надання послуг: місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 50.

Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Послуги, що надаються Виконавцем, у порядку і строки, погоджені Сторонами у цьому Договорі - п. 1.2. Договору.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що Замовник щомісячно здійснює оплату Послуг та Додаткових послуг, що надаються Виконавцем за цим Договором, шляхом безготівкового перерахування суми грошових коштів, погодженої Сторонами у п.2.1.-п.2.3. цього Договору, на поточний рахунок Виконавця впродовж 7 (семи) банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками Замовника і Виконавця відповідного Акту прийому-передачі наданих Послуг, та Акту прийому- передачі (Додаток №5) наданих Додаткових послуг та отримання Замовником відповідних рахунків від Виконавця.

Поруч із цим, Замовник зобов`язаний впродовж 7 (семи) календарних днів після отримання відповідного акту прийому-передачі наданих Послуг, акту прийому-передачі наданих Додаткових послуг підписати їх або направити Виконавцеві мотивовану відмову від прийомки наданих Послуг та/або наданих Додаткових послуг у випадку невідповідності наданих Послуг та/або наданих Додаткових послуг умовам цього Договору та відповідним Додаткам до цього Договору із переліком виявлених недоліків та строком їх усунення - п. 3.6. Договору.

На виконання умов Договору, за твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, Виконавцем згідно Договору надавались послуги, про що Замовнику виставлено відповідні рахунки та надано акти прийому-передачі послуг, зокрема: 31.01.19-17 548,38 грн., 28.02.19-32 000,00 грн., 31.03.19 - 32 000,00 грн., 30.04.19-32 000,00 грн., 31.05.19 - 32 000,00 грн., 30.06.19 - 32 000,00 грн., 31.07.19 - 32 000,00 грн., 31.08.19 - 32000,00 грн., 30.09.19 - 32000,00 грн., 31.10.19 - 32000,00 грн., 31.11.2019 - 32000,00 грн., 31.12.2019 - 32000,00 грн., 31.01.20-32000,00 грн., 29.02.20 - 32000,00 грн., що разом становить 433 548, 38 грн.

Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що Замовником згідно Договору, лише частково оплачено послуги згідно Договору, зокрема: 15.02.19 - 17 548, 00 грн. (за січень 2019 року), 31.05.19 - 30 000, 00 грн. (за лютий 2019 року), 09.10.19 -30 000, 00 грн. (за березень 2019 року), 05.12.19 - 32 000. 00 грн. (за квітень 2019 року), 14.01.20 - 32 000, 00 грн. (за травень 2019 року).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем умов укладеного договору в частині оплати отриманих послуг у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір №15101-19-1 від 15.01.2019 про надання послуг з прибирання приміщень та прилеглої території.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять підписаних актів наданих послуг 28.02.2019 року, 31.05.2019 року, 30.11.2019 року, 31.12.2019 року, 31.01.2020, 29.02.2020 року, однак у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони Відповідача, так само як і не містять матеріали справи мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач у встановлений вищевказаним договором строк не розрахувався чим порушив умови договору.

Відповідно до практики Верховного суду України зазначається, що у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (Постанова ВСУ у справі №913/1397/16 від 26 квітня 2018 р.).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач фактично надавав відповідачу послуги прибирання приміщень та прилеглої території, відповідно до укладеного між сторонами Договору №15101-19-1 від 15.01.2019. З матеріалів справи вбачається, що надання позивачем наданих послуг не заперечується відповідачем. Водночас з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання таких послуг.

У якості обґрунтування не оплати послуг за вказані у позовній заяві періоди Відповідач зазначає, що ним не було отримано та, відповідно, підписано про це актів приймання-передачі наданих послуг.

Проте, за період "28.02.2019 року та 31.05.2019 року" Відповідачем здійснено оплату за надані послуги (хоча він зазначає, що про такі послуги не отримав акти приймання-передачі) за відповідні місяці, що підтверджується виписками з банківських рахунків, в яких вказано у призначенні платежу власне оплати "за послуги з прибирання за лютий 2019 року" та "за послуги з прибирання за травень 2019 року."

Окрім цього, 07.04.2020 року Позивачем Відповідачу було надіслано вимогу № 7/04-20 на суму 292 000 гривень 38 копійок у якій було описано усі вищевикладені обставини, зокрема й ті, які стосуються не повернення Відповідачем актів приймання-передачі наданих послуг та додатків до Договору, які надавались йому (наручно) неодноразово для підписання. Однак, конверт із вимогою повернувся у зв`язку із закінченням строку зберігання,

Також Відповідач зазначає, що Сторонами не було підписано додатки до Договору, які регулюють вартість послуг та встановлюють місце надання таких послуг, а отже у Відповідача відсутні підстави для того, щоб здійснювати будь-які оплати за Договором про надання послуг.

Водночас, суд зауважує, що Відповідач не заперечує факт надання послуг за період з 15.01.2019 року по 29.02.2020 року, й часткова оплата за надані послуги за вказаний період говорить про визнання зобов`язання (договору) шляхом його виконання, даний факт підтверджується фіксованим розміром оплати 32 000, 00 грн. за місяць надання послуг, що говорить про визнання Відповідачем свого обов`язку по оплаті таких послуг.

Фактично Відповідач не заперечує, що послуги з прибирання надавались за період з 15.01.2019 року по 29.02.2020 року, а його позиція, яка стосується не оплати за надані послуги, зводить до двох аргументів: не підписання додатків до договору, в яких вказано ціну, місце надання послуг, та інше, а отже, на його думку, між сторонами не досягнуто домовленості про істотні умов договору та не надання до підписання(не підписання) актів приймання-передачі наданих послуг за певні період, звертаю увагу, що Відповідач не заперечує факт надання послуг, а виключно посилається нате, що за результатом наданих послуг не підписані акти, хоча такі послуги надані і прийняті.

Суд зазначає, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним(недійсним) договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Як вказувалось вище, Відповідач визнав та частково виконав зобов`язання згідно договору, про що говорять оплати проведені ним за періоди надання послуг.

Разом з тим, за приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Таким чином, цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.

Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.

Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

У даному випадку судом враховано, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що право на суд , яке передбачено статтею 6 Конвенції, відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (рішення Суду у справах Буланов та Купчик проти України, no. 7714/06 та 23654/08, від 09.12.2010 р., Чуйкіна проти України, no. 28924/04, від 13.01.2011 р.).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, суд вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Отже, суд приходить до висновку, що Відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача заборгованість по наданих послугах згідно вищезазначеного договору. Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, надані послуги оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 292 000,38 грн.

Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 292 000,38 грн. є обґрунтованими.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття послуг, наданих позивачем за договором №15101-19-1 від 15.01.2019, відповідачем не заявлено. Отже, надані позивачем послуги є прийнятими відповідачем.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 82 076 грн. 00 коп. - пені, 6 302 грн. 00 коп. - 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, 9 949 грн. 20 коп. - інфляційного збільшення боргу за прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.7 Договору №15101-19-1 від 15.01.2019 встановлено, позивач нараховує відповідачу пеню в розмірі 0,1 % від фактичної суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов`язань щодо оплати Послуг.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 82 076 грн. 00 коп.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача, 6302 грн. 00 коп. - 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, 9 949 грн. 20 коп. - інфляційного збільшення боргу.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 25000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно укладеного договору про надання правової допомоги №1/04-Ю від 01.04.2020 (надалі - Договір), інтереси Позивача представляє Адвокат Музика Максим Петрович (надалі - Адвокат). Повноваження адвоката підтверджені ордером серія ВС №1025646 від 01.06.2020. Адвокатом виставлено рахунок на оплату послуг правничої допомоги №1 від 09.07.2020 на суму 25 000,00 грн., на підтвердження оплати якого надано платіжне доручення №2880 від 09.07.2020.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З урахуванням наведеного, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатом Музикою Максимом Петровичем професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Клінінг Про" на суму 25000,00 грн.

Відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не заявлялося.

З огляду на наведене, згідно із приписів ст. 129 ГПК України, витрати на правову допомогу у сумі 25000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Заперечення відповідача проти позовних вимог суд розглянув та відхилив як такі, що не спростовують заявлені вимоги, зважаючи на обставини, викладені вище.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг Про" слід задовольнити.

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг Про" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хардіо" (вул. Січових Стрільців, будинок 50, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи 42466160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг Про" (вул. Сахарова 37, 5-ий поверх, м. Львів, 79026, ідентифікаційний код юридичної особи 35721142) 292 000 грн. 38 коп. основного боргу згідно Договору, 82 076 грн. 00 коп. - пені, 6 302 грн. 00 коп. - 3% річних, 9 949 грн. 20 коп. - інфляційного збільшення боргу, 25 000 грн. 00 коп витрат на професійну правничу допомогу та 5 855,00 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 25.11.2020.

Суддя М.О. Лиськов