Рішення

від 25.11.2020 по справі 910/14278/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2020Справа № 910/14278/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Приватного підприємства Кода

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія

про стягнення 100000,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства Кода з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія про стягнення 100000,00 грн (відповідно до прохальної частини позовної заяви).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не у повному обсязі повернув позивачу поворотну фінансову допомогу за Договором №03/04-2019 від 03.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 відкрито провадження у справі №910/14278/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

12.10.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У ч. 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України зазначено, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (ч. 7 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Як зазначено у ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на те, що справа №910/14278/20 є малозначною, так як ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на що відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Так як предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та одночасно характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/14278/20 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02125, м. Київ, бульвар Перова, буд. 4), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105474924757, з якого вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/14278/20 була отримана відповідачем 05.10.2020.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/14278/20.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2019 між Приватним підприємством Кода (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вікторія (позичальник) укладено Договір №03/04-2019 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути її у визначений даним договором строк.

Як вбачається з п. 1.2 Договору №03/04-2019 від 03.04.2019, сторони погодили, що фінансова допомога надається на безвідсотковій (безоплатній) основі.

Відповідно до п. 2.1 Договору №03/04-2019 від 03.04.2019 сума поворотної фінансової допомоги становить 200000,00 грн.

У п. 4.1 Договору №03/04-2019 від 03.04.2019 сторони погодили, що строк погашення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги становить 1 календарний місяць з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Строк дії даного договору - 31.05.2019 включно (п. 4.2 Договору №03/04-2019 від 03.04.2019).

Згідно з п. 5.1 Договору №03/04-2019 від 03.04.2019 до закінчення строку, вказаного у п. 4.2 договору, позичальник зобов`язаний повернути всю суму наданої позикодавцем допомоги.

Відповідно до п. 6.1 Договору №03/04-2019 від 03.04.2019 даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання останніми своїх зобов`язань по ньому.

Додатковою угодою №1 від 31.05.2019 до договору сторони продовжили термін дії договору до 30.10.2019; додатковою угодою №2 від 01.11.2019 - до 31.03.2020.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно банківської виписки з рахунку позивача та платіжного доручення №455 від 03.04.2019 позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 200000,00 грн (призначення платежу - безвідсоткова поворотна фінансова допомога згідно з Договором №03/04-2019 від 03.04.2019).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, сторони погодили, що строк погашення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги становить 1 календарний місяць з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Водночас, сторони дійшли згоди, що до закінчення строку, вказаного у п. 4.2 договору, позичальник зобов`язаний повернути всю суму наданої позикодавцем допомоги.

Додатковою угодою №1 від 31.05.2019 до договору сторони продовжили термін дії договору до 30.10.2019; додатковою угодою №2 від 01.11.2019 - до 31.03.2020.

Отже, відповідач в будь-якому випадку зобов`язаний був повернути позивачу отриману фінансову допомогу у розмірі 200000,00 грн у строк до 31.03.2020.

Судом встановлено, що 03.05.2019 відповідач повернув позивачу частину фінансової допомоги у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача станом на 03.05.2019 та платіжним дорученням №41 від 03.05.2019 (призначення платежу - часткове повернення фінансової допомоги згідно з Договором №03/04-2019 від 03.04.2019).

Крім того, 11.09.2020 відповідач повернув позивачу частину фінансової допомоги у розмірі 10000,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача станом на 11.09.2020 та платіжним дорученням №219 від 11.09.2020 (призначення платежу - часткове повернення фінансової допомоги згідно з Договором №03/04-2019 від 03.04.2019).

Доказів повернення грошових коштів у сумі 90000,00 грн (поворотна фінансова допомога за Договором №03/04-2019 від 03.04.2019) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія за Договором №03/04-2019 від 03.04.2019 у розмірі 90000,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства Кода про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія заборгованості у розмірі 100000,00 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 90000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236-240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія (02125, м. Київ, бульвар Перова, буд. 4; ідентифікаційний код: 16286895) на користь Приватного підприємства Кода (07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 9, кв. 3; ідентифікаційний код: 19415784) грошові кошти у розмірі 90000 (дев`яносто тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1891 (одна тисяча вісімсот дев`яносто одна) грн 80 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Спичак