Рішення

від 17.11.2020 по справі 914/2141/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020 справа № 914/2141/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Юрків М.Г., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вартіс , Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Металік-Комплект , м.Львів

про стягнення 15252,91 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Вартіс до Товариства з обмеженою відповідальністю Металік-Комплект про стягнення 15252,91 грн.

Ухвалою суду від 25.08.2020 р. постановлено прийняти заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

07.09.2020 р. через канцелярію суду надійшов відзив на позов (вх.№26063/20), в якому відповідач, зокрема, повідомив суд про своє бажання мирно врегулювати спір за участю судді з подальшим укладенням мирової угоди з позивачем, внаслідок чого просив суд проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та ухвалити проведення врегулювання спору за участі судді.

Також відповідачем подано окреме клопотання про врегулювання спору за участю судді (вх.№26064/20 від 07.09.2020 р.)

Ухвалою суду від 28.09.2020 постановлено: задоволити клопотання відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін; призначити судове засідання у справі на 19.10.2020 р.; відкласти вирішення клопотань відповідача про ухвалення проведення врегулювання спору за участю судді; запропонувати позивачеві письмово повідомити суд про надання або ненадання згоди на проведення врегулювання спору за участі судді.

19.10.2020 р від позивача надійшли: заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№2667/20), відповідь на відзив (вх.№30112/20) та письмове повідомлення про відмову позивача на проведення врегулювання спору (вх.№30113/20).

У поданому повідомленні позивач заявив, що він відмовляється від проведення врегулювання спору за участі судді та просить суд судове засідання у справі провести за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Стосовно раніше заявленого відповідачем клопотання про врегулювання спору за участю судді суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.186 Господарського процесуального кодексу України, врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті, тобто суд має пересвідчитись у існуванні спрямованого на призначення такої процедури волевиявлення як відповідача, так і позивача. Разом з тим з пояснень позивача однозначно випливає, що позивач не надав своєї згоди на врегулювання спору за участю судді.

З огляду на таке, відповідне одностороннє клопотання відповідача про врегулювання спору не може бути задоволено судом.

У заяві про зменшення позовних вимог позивач зазначив, що після відкриття провадження у справі відповідач перерахував позивачеві 2000 грн платіжним дорученням №448 від03.09.2020 р. із призначенням платежу: Оплата за металопрокат, згідно рах.№35496 від 06.06.2019р. у т.ч. ПДВ 20.00% - 333.33 , на підтвердження чого позивач долучив копію витягу з банківської виписки по рахунку. У зв`язку з цим позивач просив суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача 11500грн основного боргу і 1752,91 грн 3% річних.

Положення статті 46 ГПК України надають позивачу процесуальну можливість збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог з дотримання строку, встановленого законом, - до початку першого судового засідання, а також з дотриманням вимоги щодо надіслання копії такої заяви іншій стороні.

Враховуючи наведене, виходячи з наведених у заяві обставин, суд дійшов висновку про необхідність прийняття поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог та здійснення подальшого розгляду справи з її врахуванням.

19.10.2020 р. на електронну адресу суду надійшло не підписане ЕЦП клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання через те, що він отримав позитивний результат аналізу на виявлення РНК вірусу SARS-СоV-2, а тому з 19.10.2020 р. перебуває на лікарняному. Засобами поштового зв`язку суд отримав дане клопотання 20.10.2020 р. (вх.№30282/20).

Ухвалою суду від 19.10.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 19.10.2020 р., судове засідання відкладено на 17.11.2020 р.

16.11.2020 р. надійшла заява позивача (вх.№32860/20) про проведення судового засідання 17.11.2020 р. без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами. Вказана заява мотивована тим, що у товаристві починаючи з 22.09.2020 р. постійно виявляються випадки зараження гострою респіраторною хворобою COVID-19, у зв`язку з чим всі контактні особи перебувають на самоізоляції, а позивач бажає запобігти поширенню хвороби серед учасників судового процесу. Крім того позивач вказав, що підтримує позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

До початку судового засідання 17.11.2020 р. представник відповідача подав клопотання (вх.№32965/20), в якому просив суд відкласти судове засідання, врахувавши те, що представник не зможе прибути в засідання 17.11.2020 р., оскільки братиме участь в іншому судовому засіданні Господарського суду Львівської області, призначеному на 17.11.2020 р. о 11:30год.

Стосовно цього клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (п.2 ч.2 ст.202 ГПК України).

Як передбачено п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судове засідання 17.11.2020 р. є другим засіданням у справі, а в перше судове засідання, яке відбулось 19.10.2020 р., представник відповідача не з`явився, відтак його неявка є повторною, що дає змогу суду розглянути справу за його відсутності без врахування поважності причин неявки.

При цьому явка відповідача в судове засідання не визнавалася обов`язковою, що вбачається з ухвали про повідомлення про судове засідання від 19.10.2020 р., відповідач реалізував своє право та подав відзив на позовну заяву ще 07.09.2020 р., а суд вважає, що наявних у справі матеріалів, які були подані сторонами, достатньо для вирішення спору по суті.

Беручи до уваги також і закінчення строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, в суду відсутня можливість для задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи як з мотивів, наведених ним у клопотанні, так і з будь-яких інших законних підстав.

Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

В судовому засіданні 17.11.2020 р. після повернення з нарадчої кімнати судом повідомлено про складення вступної та резолютивної частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, на виконання умов якого позивач поставив товар, а відповідач в порушення умов договору оплатив його неповністю та здійснював оплати з порушенням встановлених строків.

У зв`язку з цим, позивач (з врахуванням поданої ним та прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог) просив суд стягнути з відповідача 11500 грн основного боргу і 1752,91 грн 3% річних.

Відповідач у поданому відзиві погодився з позовними вимогами в частині стягнення суми основної заборгованості та заперечив проти стягнення 1752,91 грн 3% річних, вказавши, що позивач під час проведення розрахунку не обгрунтував періоди нарахування 3% річних, і крім того видаткова накладна від 04.06.2019 р. відповідачем оплачена повністю, що підтверджує сам позивач.

Також відповідач наголосив на тому, що, отримавши претензію позивача, він здійснив часткову оплату заборгованості, чим засвідчив бажання мирно врегулювати спір в позасудовому порядку і в подальшому за наявності коштів здійснював подальшу оплату, однак у зв`язку з фінансовою кризою, яка виникла через введення карантинних обмежень у березні 2020 року, він поки що не має можливості погасити заборгованість, проте вживає заходів для виходу з такої кризи.

У відповіді на відзив позивач пояснив, що хоча видаткова накладна від 04.06.2019 р. відповідачем була оплачена повністю, оплачена вона була не в строки, погоджені договором, тому нарахування 3% річних та визначені для цього періоди є обгрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

31.10.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Вартіс (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Металік-Комплект (покупець) було укладено договір №46829-ЛВС/16.

За умовами п.9.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично подовжується на наступний календарний рік.

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця металопродукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору.

Згідно з п.2.1. договору, кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим договором, зазначається у рахунках-фактурах постачальника (надалі - рахунки-фактури), які мають силу специфікації, або в інших додатках до цього договору та визначаються у видаткових накладних.

Передача товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс у редакції Міжнародної Торгівельної Палати від 01.01.2000 р. (далі - Інкотермс ) на умовах, що зазначені у рахунках-фактурах або інших додатках до цього договору. При відсутності відповідної вказівки в рахунку-фактурі за базис поставки сторони приймають умови ЕХP (склад продавця), за адресою м.Львів, вул.Городоцька, 355 (п.5.1. договору).

За умовами п.5.2. договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної або акту прийому-передачі, з цього моменту переходить право власності на товар до покупця та всі пов`язані з ним ризики. З моменту підписання видаткової накладної претензії по кількості та якості не приймаються.

Як визначено п.4.1.1. договору, при передачі товару постачальник передає покупцеві по одному примірнику товаросупроводжувальних документів на кожну партію товару: рахунок-фактура, видаткова накладна або акт прийому-передачі, товарно-транспортна накладна, сертифікат якості за вимогою покупця (копія). Сторони, підписуючи цей договір, погодили, що факт отримання покупцем товару по видатковій накладній підтверджує передачу вказаних в цьому пункті договору оригіналів документів, в тому числі наявність у покупця відповідного рахунку-фактури, і не потребує подальшого доведення передачі постачальником покупцю факту передачі цих документів.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна ціна цього договору складає загальну вартість переданого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних.

Відповідно до п.3.2. договору, діюча ціна на момент відвантаження товару вказується у рахунках-фактурах постачальника та видаткових накладних.

Передплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у рахунках-фактурах в розмірі 100% вартості товару протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати рахунку-фактури (п.3.5. договору).

Згідно з п.3.6. договору, постачальник вправі відвантажити товар згідно потреб покупця без отримання попередньої оплати. При цьому покупець сплачує вартість отриманого товару та доставку протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту отримання товару. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Такий самий порядок, визначений в п.п.3.5., 3.6 договору, оплати транспортних послуг.

У пункті 3.7. договору встановлено, що в платіжному дорученні на оплату товару в призначенні платежу покупець повинен зазначати як підставу оплати цей договір, посилання на його дату та номер. Сторони погодили, що у випадку зазначення покупцем в призначенні платежу іншої підстави, як-то рахунок-фактуру, видаткову накладну - постачальник зараховує кошти за цим договором (в тому числі в рахунок оплати несплаченої поставки на дату надходження коштів).

Довіреністю №100 від 04.06.2020 р., дійсною до 13.06.2020 р., ТзОВ Металік-Комплект уповноважило головного енергетика Головатого Ю.М. на отримання від ТзОВ Вартіс 20 т металопрокату.

В матеріалах справи наявні засвідчені копії:

- рахунку-фактури №34619 від 04.06.2020 р. та видаткової накладної №18215 від 04.06.2019 р. щодо поставки 0,57 т круга і 2,19 т арматури (круга) на загальну суму 57674,40 грн з ПДВ;

- рахунку-фактури №35496 від 06.06.2020 р. та видаткової накладної №18651 від 06.06.2019 р. щодо поставки 0,41 т круга і 3,26 т арматури (круга) на загальну суму 76458,54 грн з ПДВ.

Рахунки-фактури виписано постачальником; видаткові накладні підписані від імені постачальника бухгалтером Левкіною Ю.В., від імені покупця - головним енергетиком Головатим Ю.М. за довіреністю №100 від 04.06.2020 р., а також скріплені відбитками печаток товариств.

За поставками 04.06.2020 р. та 06.06.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Вартіс склало та подало в електронній формі податкові накладні №45і №89.

Як вбачається з поданих позивачем витягів з виписок по банківському рахунку, ТзОВ Металік-Комплект здійснило такі оплати з призначенням платежу оплата за металопрокат згідно рах.№34619 від 04.06.2019 р. :

- 14.08.2019 р. на суму 25000 грн;

- 18.09.2019 р. на суму 32674,40 грн,

а також наступні оплати з призначенням платежу оплата за металопрокат згідно рах.№35496 від 06.06.2019 р. :

- 30.09.2019 р. на суму 6458,54 грн;

- 10.10.2019 р. на суму 5000 грн;

- 11.10.2019 р. на суму 5000 грн;

- 31.10.2019 р. на суму 10000 грн;

- 13.12.2019 р. на суму 3000 грн;

- 27.12.2019 р. на суму 3000 грн;

- 24.01.2020 р. на суму 6000 грн;

- 30.01.2020 р. на суму 5000 грн;

- 05.02.2020 р. на суму 3000 грн;

- 07.02.2020 р. на суму 3000 грн;

- 14.02.2020 р. на суму 2000 грн;

- 27.02.2020 р. на суму 2000 грн;

- 06.03.2020 р. на суму 3000 грн;

- 12.03.2020 р. на суму 2000 грн;

- 13.03.2020 р. на суму 2500 грн;

- 17.03.2020 р. на суму 2000 грн.

ТзОВ Вартіс пред`явило ТзОВ Металік-Комплект претензію №1 вих.№17/02-2020 від 17.02.2020 р. з пропозицією погасити заборгованість за договором, яка станом на 17.02.2020 р. складала 25000 грн.

Згадана претензія та акт звірки розрахунків були надіслані ТзОВ Металік-Комплект 20.02.2020 р., що підтверджується копіями опису вкладення, фіскального чеку та накладної АТ Укрпошта , і отримані 06.03.2020 р., що підтверджується роздруківкою інформації з веб-сайту АТ Укрпошта за відповідним штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення.

В процесі розгляду справи ТзОВ Металік-Комплект перерахувало позивачеві 2000 грн з посиланням на оплату за металопрокат згідно рах.№35496 від 06.06.2019 р. (витягм з виписки по банківському рахунку від 03.09.2020 р).

З врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 11500 грн заборгованості за поставлений та неоплачений товар.

Також, керуючись ст.625 Цивільного кодексу України, позивач заявив до стягнення з відповідача 1752,91 грн індексу 3% річних за періоди існування відповідних сум заборгованості по кожній з накладних з врахуванням проведених оплат.

Станом на дату ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення відповідачем оплати заявлених до стягнення сум.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

За визначенням ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується підписами повноважних представників та печатками сторін на складених без зауважень видаткових накладних.

Щодо наданих позивачем податкових накладних суд зазначає, що вони не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не можуть буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, проте можуть оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З поданих позивачем доказів вбачається, що він відображав господарські операції з поставки товару 04.06.2019 р. та 06.06.2019 р. в своєму податковому обліку, і складені та зареєстровані ним податкові накладні мали стали для відповідача підставою для нарахування податкового кредиту, чим можуть додатково підтверджуватись обставини дійсного отримання відповідачем товару.

Відповідно до ч.5ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зіст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту пунктів 3.5. та 3.6. договору випливає, що покупець повинен здійснити передплату товару в розмірі 100% вартості товару протягом трьох банківських днів від дати рахунку-фактури, однак постачальник вправі відвантажити товар і без одержання такої попередньої оплати та в цьому випадку покупець має сплатити вартість отриманого товару протягом десяти календарних днів з моменту отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснив попередньої оплати товару, а позивач поставив товар без її отримання, отже переданий товар підлягав оплаті протягом десяти календарних днів з моменту отримання, а саме: товар на загальну суму 57674,40 грн, поставлений 04.06.2019 р., мав бути оплачений по 14.06.2019 р. включно, а товар на загальну суму 76458,54грн, поставлений 06.06.2019 р., - по 18.06.2019 р. включно. При цьому остання дата визначена судом з врахуванням положень ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день), оскільки 18.06.2019 р. було першим робочим днем після фактичного останнього дня десятиденного строку, що припав на святковий день (свято Трійці) у неділю 16.06.2019 р., та після перенесеного на наступний після святкового дня вихідного дня у понеділок 17.06.2019 р.

Виписками з банківського рахунку підтверджено, що станом на час винесення даного рішення відповідач сплатив загалом 122632,94 грн і, враховуючи вказані ним призначення платежу, поставлений за видатковою накладною від 04.06.2019 р. товар оплачено повністю, а залишок заборгованості за поставлений за видатковою накладною від 06.06.2019 р. товар становить 11500 грн.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В поданому відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про свою часткову згоду з позовними вимогами позивача, а саме щодо вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 13500 грн (такий розмір заборгованості існував станом на момент звернення позивача до суду та в ході розгляду справи зменшився на 2000 грн, що мало наслідком відповідне зменшення розміру позовних вимог позивачем).

Статтею 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч.6 ст.236 ГПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

За таких обставин, врахувавши і визнання відповідачем пред`явленої вимоги про стягнення основного боргу, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що, в свою чергу, є підставою для стягнення боргу за поставлений і неоплачений товар в сумі 11500 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Не заслуговують на увагу твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, про те, що заборгованість виникла у зв`язку з фінансовою кризою через введення карантинних обмежень у березні 2020 року і товариство на даний час не має змоги погасити заборгованість.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 1.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Суд звертає увагу відповідача на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто суб`єкт господарювання не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов`язань, взятих на себе за договором, незалежно від його майнового стану, наявності коштів, бажання виконувати зобов`язання тощо.

Варто також зазначити, що обставини існування карантинних заходів та пов`язаних з цим обмежень негативно вплинули та можуть впливати не тільки на економічне становище відповідача, а й таким самим чином і на становище будь-яких інших суб`єктів господарювання, включно з позивачем.

Частинами першою та другою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, в зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується.

Згідно зі ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності зазначених у ст. 617 ЦК України обставин, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

На переконання суду, посилання відповідача на те, що він не володіє коштами для оплати поставленого товару не є тією обставиною (подією), яка звільняє його як від необхідності оплати самого товару, так і від передбаченої законом необхідності сплати на користь позивача 3% річних, що є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора.

При цьому факти сплати відповідачем усієї суми заборгованості за видатковою накладною від 04.06.2019 р. чи здійснення часткових оплат заборгованості за видатковою накладною від 06.06.2019 р. не мають правового значення для можливості пред`явлення кредитором вимоги про сплату 3% річних, адже боржник допустив виникнення та подальше існування прострочення виконання грошового зобов`язання, не оплативши товар у встановлені строки, що є достатньою правовою підставою для нарахування 3% річних від прострочених сум.

З врахуванням наведених вище обставин стосовно початку прострочення за видатковою накладною від 06.06.2019 р., а також того, що 2020 рік налічує 366, а не 365 днів; взявши до уваги оплати, що здійснювались відповідачем, та межі позовних вимог, в тому числі і щодо визначених на розсуд позивача дійсних періодів існування заборгованості, суд здійснив розрахунок 3% річних по кожній з сум, оплата яких була прострочена, -

Сума боргу (грн)Розмір % річнихКількість днів у роціКількість днів простроченняПеріод прострочення (включно)Сума % річних (грн) 57674,40 3 365 60 15.06.2019 - 13.08.2019 284,42 32674,40 3 365 34 15.08.2019 - 17.09.2019 91,31 76458,54 3 365 103 19.06.2019 - 29.09.2019 647,28 70000 3 365 9 01.10.2019 - 09.10.2019 51,78 60000 3 365 19 12.10.2019 - 30.10.2019 93,70 50000 3 365 42 01.11.2019 - 12.12.2019 172,60 47000 3 365 13 14.12.2019 - 26.12.2019 50,22 44000 3 365 4 28.12.2019 - 31.12.2019 14,47 44000 3 366 23 01.01.2020 - 23.01.2020 82,95 38000 3 366 5 25.01.2020 - 29.01.2020 15,57 33000 3 366 5 31.01.2020 - 04.02.2020 13,52 27000 3 366 6 08.02.2020 - 13.02.2020 13,28 25000 3 366 12 15.02.2020 - 26.02.2020 24,59 23000 3 366 7 28.02.2020 - 05.03.2020 13,20 20000 3 366 5 07.03.2020 - 11.03.2020 8,20 15500 3 366 3 14.03.2020 - 16.03.2020 3,81 13500 3 366 149 18.03.2020 - 13.08.2020 164,88 Всього 1745,78 та прийшов до висновку, що сумою 3% річних має бути 1745,78 грн.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені, а позовні вимоги (з врахуванням заяви про зменшення їх розміру) підлягають задоволенню частково в частині стягнення 11500 грн основного боргу та 1745,78 грн 3% річних. В задоволенні 7,13 грн 3% річних слід відмовити.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 191, 233, 236, 237, 238, 241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Металік-Комплект , м.Львів, вул.Зелена, 301 (ідентифікаційний код 25548673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вартіс , м.Львів, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе , вул.Київська, 21, корпус В, 1 поверх (ідентифікаційний код 34350636) 11500 грн основного боргу, 1745,78грн 3% річних та 2100,87 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 17.11.2020 р. підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 23.11.2020 р.

Суддя З.П. Гоменюк