Рішення

від 16.11.2020 по справі 923/404/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

РІШЕННЯ

Іменем України

16 листопада 2020 року Справа № 923/404/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В., за участю секретаря судових засідань Бурдюг Т.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 (м. Київ),

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" (м. Херсон),

до відповідача-2: ОСОБА_2 (м. Нова Каховка Херсонської області),

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ФРЕШ-ФРУТ" (м. Херсон),

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_3 (м. Нова Каховка Херсонської області),

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_4 (м. Київ),

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_5 (м. Херсон),

про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства,

за участю представників:

позивача - Муляр А.М., адвокат, Черниш О.В., адвокат,

відповідача-1, 2, 3, третьої особи-1, 2, 3 - Юріна А.Р. , адвокат.

Позивач 27.04.2020 року звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.07.20, просить:

1. Визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою Відповідальністю "Агрофірма "Славія" у розмірі 830 000 грн.;

2. Визначити розмір статутного капіталу товариства та розміри часток учасників товариства у наступних частках:

A) За ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , видаШш- Московським РВ УМВС України в місті Києві 24.06.1999 року, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків: НОМЕР_2 , право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія (ідентифікаційний код юридичної особи 31652463), в розмірі 51%, статутного капіталу, що становить 423 300,00 гривень;

Б) За ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія (ідентифікаційний код юридичної особи 31652463), у розмірі 19%, статутного капіталу, що становить 157 700,00 гривень;

B) За ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія (ідентифікаційний код юридичної особи 31652463), у розмірі 15%, статутного капіталу, що становить 124 500,00 гривень;

Г) За ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія (ідентифікаційний код юридичної особи 31652463), у розмірі 15%, статутного капіталу, що становить 124 500,00 гривень.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 року справу розподілено судді Гридасову Ю.В.

Ухвалою суду від 28.04.20 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін, на 14.05.20 о 14:30 та залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: ОСОБА_3 , в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: ОСОБА_4 , в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: ОСОБА_5 .

Протокольною ухвалою 14.05.20 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання до 15 год.00 хв. 30.06.20. Ухвалою суду 15.05.20 зупинено провадження у справі у зв`язку із заявою позивача від 09.05.20 про відвід судді Гридасова Ю.В. Ухвалою від 18.05.20 відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід, у зв`язку з необґрунтованістю. Протокольною ухвалою 30.06.20 судом поновлено провадження у справі та відкладено підготовче засідання до 14 год. 30 хв. 16.07.20.

Протокольною ухвалою 16.07.20 суд продовжив строк підготовчого провадження до 03.09.20 та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 14 год. 00 хв. 20.08.20.

Протокольною ухвалою 20.08.20 суд продовжив строк підготовчого провадження до 15.10.20, закрив підготовче провадження і призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні на 15 год.00 хв. 15.10.20.

У судовому засіданні 15.10.20 суд оголосив перерву до 15 год.00 хв. 10.11.20.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.10.20 до 15.00 10.11.20, з 10.11.20 до 11.00 16.11.20.

У судовому засіданні 16.11.20 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позивач у заявах по суті справи посилається на наступні обставини:

як стверджує позивач, у 2010 році він став учасником Товариства з обмеженого відповідальністю Агрофірма Славія (далі, також - Товариство), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зробленого на мій запит від 28.04.2011 року за № 9860011, згідно п. 4.6 Статуту ТОВ Агрофірма Славія у новій редакції від 13.08.2010, яка затверджена рішенням загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма Славія , оформленим протоколом № 13/08-7 від 13.08.2010;

свою частку у статутному капіталі він набув у результаті її відступлення йому іншим учасником товариства - ОСОБА_2 , яка у момент такого відступлення була єдиним учасником ТОВ Агрофірма Славія , рішення про вказане відступлення йому частки було оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма Славія № 13/08-7 від 13.08.2010 року;

рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 (чоловік ОСОБА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальності Агрофірма Славія , ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору відсіуплення частки у статутному капіталі товариства, прийнятим Херсонським міським судом від 06.03.2017 року № 766/9871/16-ц, у задоволенні позову відмовлено;

як зазначає позивач, під час встановлення юридичних фактів, а саме: Херсонським міським судом Херсонської області встановлено, що в 2010 році ОСОБА_2 , здійснила розпорядження часткою в розмірі 100 відсотків в статутному капіталі ТОВ АФ Славія , зокрема відступивши 51 відсоток цієї частки - в грошовому виразі в розмірі 423 300,00грн. ОСОБА_1 . В наступному, на підставі ДОГОВОРУ про відсіуплення ОСОБА_1 частки в товаристві в розмірі 51 відсотків, було прийнято до складу учасників товариства ОСОБА_1 та внесено зміни до статуту ТОВ АФ Славія , ЩО ЗАТВЕРДЖЕНО РІШЕННЯМ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ ТОВ АФ СЛАВІЯ , оформленим протоколом загальних зборів учасників № 13/08-7 від 13.08.2010 року, що підтверджується матеріалами справи ;

на думку позивача, укладання правочину про відступлення ОСОБА_2 ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія встановлено рішенням Херсонського міського суду у цивільній справі № 766/9871/16-ц та не підлягає доказуванню, за принципом преюдиційності;

отже, на думку позивача, він є учасником ТОВ Агрофірма Славія із розміром внеску до статутного капіталу (фонду) 423 300,00 грн., що складає 51 % від загального статутного капіталу товариства, формування статного капіталу у розмірі 830 000,00 грн. було закінчено 26.03.2002 року, тобто, на момент відступлення позивачу частки ОСОБА_2 , статутний капітал товариства був повністю сформований;

як зазначає позивач, у результаті прийняття загальними зборами учасників товариства - відповідача-1 рішень від 15.08.2013 року, фактично була зменшена частка позивача у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія з 51% (до проведення загальних зборів від 15.08.2013) до 12%;

окрім цього, як стверджує позивач, учасниками товариства - відповідача-1, без згоди позивача, були внесені зміни до Статуту Товариства, які були затверджені рішенням загальних зборів учасники Товариства і оформлені протоколом № 1 від 16.08.2014 року, та зареєстровані 11.09.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області Січевською Тетяною Вікторівною;

отже, через рік після розмиття частки позивача, загальні збори учасників Товариства, не повідомляючи позивача про дату час та місце майбутніх зборів, не направивши позивачу за 30 днів до проведення загальних зборів порядок денний майбутніх зборів учасників, вирішили незаконно виключити позивача зі складу учасників Товариства;

на думку позивача, відповідно до витягу з ЄДР на сьогоднішній день розмір статутного капіталу Товариства - відповідача-1 складає 830 000,00 грн., як із самого початку його створення, зважаючи на незаконність усіх вищевказаних рішень загальних зборів учасників Товариства оформлених протоколами 15.08.2013 року, 16.08.2014 року, 21.05.2015 року (точна дата та номep протоколу останнього рішення у позивача відсутні), позивач є учасником Товариства і розмір його частки у Статутному капіталі Товариства складає 51%;

вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , норми якого є спеціальними для зазначених товариств, належним способом захисту у спірних правовідносинах є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт д пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі;

у п. 61 Постанови № 923/876/16 від 22.10.2019 року Велика Палата Верховного суду зазначила, що належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасники товариства .

Представник Позивача під час розгляду справи по суті у судовому засіданні (у вступному та заключному слові) підтримав вимоги, викладені Позивачем у заявах по суті справи та заперечував проти аргументів відповідачів та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1, викладених останніми у заявах по суті справи.

Відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 у заявах по суті справи посилається на наступні обставини:

у провадженні суду вже є справа № 923/876/16 відкрита за позовною заявою ОСОБА_1 яка містить вимогу про визнання права власності за ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі ТОВ АГРОФІРМА СЛАВІЯ в розмірі 51% статутного капіталу, яка становить 423 300,00грн.;

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 зазначено, зокрема, наступане: 50. Крім того, вирішуючи спір у частині визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія , суди попередніх інстанцій лише констатували, що з 17 серпня 2010 року у власність позивача безоплатно перейшла частка у вже сформованому статутному фонді ТОВ Агрофірма Славія у розмірі 51%.

51. У постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 909/1294/15 (провадження № 12-33гс19) Велика Палата Верховного Суду вже зазначала про важливість установлення правових підстав для відчуження частки у статутному капіталі товариства та дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 147 ЦК України та статтею 53 Закону України Про господарські товариства , є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки воно відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом;

- відповідно до вимог статей 717, 719 ЦК України договір дарування частки (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства має вчинятися у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Письмова форма договору дарування частки може вважатися дотриманою, зокрема, якщо волевиявлення сторін викладено в заяві учасника на ім`я товариства та протоколі загальних зборів учасників товариства за умови, що в цих документах зазначено про безоплатність передачі частки і протокол містить підписи обох сторін правочину (дарувальника і обдаровуваного). ;

як зазначено у відзиві, при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання;

згідно з положеннями статей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту;

на думку представника відповідачів та третіх осіб, позивачем по справі не надано доказів на підтвердження повноважень на звернення до суду з вимогою про визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ АГРОФІРМА СЛАВІЯ за ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ;

як зазначає представник відповідачів та третіх осіб, відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, і лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Представник відповідачів та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 під час розгляду справи по суті у судовому засіданні (у вступному та заключному слові) заперечував проти позовних вимог та аргументів позивача, викладених останнім у заявах по суті справи.

Позивачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

27.04.20 - позов;

15.05.20 - заява про відвід судді;

15.05.20 - заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції;

10.06.20 - заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції;

15.06.20 - заява про вступ у справу як представника;

16.06.20 - заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

17.06.20 - заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

22.06.20 - заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції;

08.07.20 - заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

10.07.20 - заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції;

16.07.20 - заява про ознайомлення з матеріалами справи;

06.08.20 - заява про поновлення строків на подання відповіді на відзив;

06.08.20 - відповідь на відзив;

06.08.20 - заява про поновлення строків на подання позовної заяви;

06.08.20 - заява про збільшення позовних вимог;

19.10.20 - заява про відкладення розгляду справи;

10.11.20 - додаткові пояснення у справі;

10.11.20 - клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідачами та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

11.06.20 - заява про ознайомлення з матеріалами справи;

30.06.20 - клопотання про відкладення розгляду справи;

15.07.20 - відзив;

20.08.20 - заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Заслухавши вступне та заключне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши у судовому засіданні докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Агрофірма Славія створено у 2001 році. Згідно з новою редакцією статуту ТОВ Агрофірма Славія , затвердженою протоколом загальних зборів учасників товариства від 26 листопада 2007 року № 26/11, статутний фонд товариства становив 830 000 грн, єдиним учасником була ОСОБА_2 , частка якої у статутному фонді складала 100 %.

Як стверджує позивач у позовній заяві, у 2010 році він став учасником Товариства з обмеженого відповідальністю Агрофірма Славія , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно п. 4.6 Статуту ТОВ Агрофірма Славія у новій редакції від 13.08.2010, яка затверджена рішенням загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма Славія , оформленим протоколом № 13/08-7 від 13.08.2010. Свою частку у статутному капіталі він набув у результаті її відступлення йому іншим учасником товариства - ОСОБА_2 , яка у момент такого відступлення була єдиним учасником ТОВ Агрофірма Славія . Рішення про вказане відступлення йому частки було оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма Славія № 13/08-7 від 13.08.2010 року.

13 серпня 2010 року ОСОБА_2 відступила: частку у розмірі 15 %, що у грошовому виразі становить 124 500 грн, на користь ОСОБА_4 ; частку у розмірі 15 %, що у грошовому виразі становить 124 500 грн, на користь ОСОБА_3 ; частку у розмірі 51 %, що у грошовому виразі становить 423 300 грн, на користь ОСОБА_1 , залишивши за собою частку у розмірі 19 % (у грошовому виразі 157 700 грн). Рішенням загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма Славія , оформленим протоколом від 13 серпня 2010 року, затверджено відповідні зміни до статуту товариства та 17 серпня 2010 року здійснено їх державну реєстрацію.

15.08.2013 відбулись загальні збори ТОВ "Агрофірма "Славія", на яких були присутні: - ОСОБА_2 , яка володіє часткою статутного капіталу у розмірі 19%, що становить 157 700,00 грн., ОСОБА_4 , який володіє часткою статутного капіталу розмірі 15%, що становить в сумі 124500,00 грн., представник засновника Білоус Андрія Володимировича на підставі довіреності - ОСОБА_2 (частка статутного капіталу у розмірі 15%, що становить 124500,00 грн.); - представник засновника ОСОБА_1 на підставі довіреності - ОСОБА_5 (частка статутного капіталу у розмірі 51%, що становить 423300,00 грн.). На збори учасників товариства було запрошено ОСОБА_9 .

Рішенням Загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом № 15/08-2013 від 15.08.2013, зокрема: прийнято до складу учасників (засновників) Товариства громадянку України ОСОБА_9 ; учасники ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відступили на користь ОСОБА_9 свої частки у статутному капіталі у розмірі по 15% кожний, а ОСОБА_9 набула частку у розмірі 30% від статутного капіталу Товариства; частка ОСОБА_2 залишилась у розмірі 4%; збільшено статутний фонд підприємства шляхом внесення засновниками матеріальних цінностей ( ОСОБА_2 на суму 1111300, 00 грн., ОСОБА_3 , на суму 16500,00 грн.) та грошових коштів у сумі 1443000,00 грн. ОСОБА_9 , загальний розмір статутного капіталу товариства збільшено до 3384300,00 грн. та розподілено між засновниками/учасниками наступним чином: ОСОБА_2 36% - 1 269 000,00грн.; ОСОБА_3 4% - 141 000,00грн.; ОСОБА_1 12% - 423 300,00грн.; ОСОБА_9 48% - 1 692 000,00грн. Крім того, змінено юридичну адресу Товариства та внесено відповідні зміни до Статуту останнього.

На цих загальних зборах учасників ТОВ Агрофірма Славія від імені позивача діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності від 08 серпня 2013 року, якого засновник (учасник) цього товариства ОСОБА_1 уповноважив бути своїм представником на загальних зборах засновників (учасників) товариства з усіх без винятку питань, які будуть внесені до порядку денного: визначати порядок денний загальних зборів, підписувати від його імені необхідні протоколи, в тому числі з питань подальшої діяльності вищевказаного товариства, з правом вирішального голосу, правом підписання протоколів цих зборів, вимагати розгляду поставлених питань на зборах учасників, брати участь в управлінні справами товариства, одержувати інформацію про його діяльність та діяльність генерального директора товариства та вирішувати усі інші необхідні питання, які надані ОСОБА_1 як засновнику (учаснику) цього товариства згідно зі статутом, без права продажу чи відступлення належної йому частки в статутному капіталі товариства.

04 листопада 2013 року зазначену довіреність позивач скасував, надіславши відповідне повідомлення представнику.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма Славія від 16 серпня 2014 року, оформленим протоколом № 1: виключено зі складу учасників Товариства ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , на підставі поданих ними заяв про виключення зі складу учасників Товариства; введено до складу учасників Товариства - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ФРЕШ-ФРУТ"; зменшено статутний капітал Товариства до 830000, 00 грн.; розподілено частки у статутному капіталі ( ОСОБА_2 50%, 415000,00 грн. та ТОВ "Еко-Фреш-Фрут" 50%, 415 000, 00 грн.); визначено нове місцезнаходження Товариства; затверджено зміни до Статуту; призначено директором Товариства ОСОБА_4 .

Як зазначено у п. 50, 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія за участю третіх осіб що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_7 , TOB ЕКО - ФРЕШ ФРУТ , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників та змін до статуту, визнання права власності: 50. Крім того, вирішуючи спір у частині визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія , суди попередніх інстанцій лише констатували, що з 17 серпня 2010 року у власність позивача безоплатно перейшла частка у вже сформованому статутному фонді ТОВ Агрофірма Славія у розмірі 51 %.

51. У постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 909/1294/15 (провадження № 12-33гс19) Велика Палата Верховного Суду вже зазначала про важливість установлення правових підстав для відчуження частки у статутному капіталі товариства та дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 147 ЦК України та статтею 53 Закону України Про господарські товариства , є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки воно відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом;

- відповідно до вимог статей 717, 719 ЦК України договір дарування частки (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства має вчинятися у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.

Письмова форма договору дарування частки може вважатися дотриманою, зокрема, якщо волевиявлення сторін викладено в заяві учасника на ім`я товариства та протоколі загальних зборів учасників товариства за умови, що в цих документах зазначено про безоплатність передачі частки і протокол містить підписи обох сторін правочину (дарувальника і обдаровуваного).

(Відповідно до ч. 3 ст. 719 ЦК України, у редакції станом на 17.08.10, договір дарування майнового права та договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.)

(Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.)

52. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про визнання за позивачем права власності на частку, не дослідили підстав набуття ним такої частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія у 2010 році, зокрема укладення відповідного цивільно-правового правочину.

Враховуючи, що предметом спору у справі № 923/404/20 є, зокрема, визначення розміру частки учасника товариства ОСОБА_1 та визнання права власності останнього на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія у розмірі 51%, статутного капіталу, що становить 423 300,00 гривень, судом досліджено підстави набуття позивачем зазначеної частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія у 2010 році, зокрема укладення відповідного цивільно-правового правочину.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів оплати або іншого виду розрахунку позивача за отриману від іншого учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" - ОСОБА_2 спірної частки у розмірі 51%, статутного капіталу, що становить 423 300,00 гривень, як не містять і належної письмової форми договору дарування зазначеної частки.

При цьому, судом враховується, що відповідно до ст. 328 ЦК України: право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки воно відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо.

Отже, право власності на частку у статутному капіталі набувається не на підставі реєстраційної дії державного реєстратора і, тим більше, не на підставі рішення суду.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06.03.2017 року у справі № 766/9871/16-ц за позовом ОСОБА_8 (чоловік ОСОБА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальності Агрофірма Славія , ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору відсіуплення частки у статутному капіталі товариства, у задоволенні позову відмовлено, Херсонський міський суд Херсонської області встановив, що В 2010 році ОСОБА_2 , здійснила розпорядження часткою в розмірі 100 відсотків в статутному капіталі ТОВ АФ Славія , зокрема відступивши 51 відсоток цієї частки - в грошовому виразі в розмірі 423 300,00грн. ОСОБА_1 . В наступному, на підставі договору про відступлення ОСОБА_1 частки в товаристві в розмірі 51 відсотків, було прийнято до складу учасників товариства ОСОБА_1 та внесено зміни до статуту ТОВ АФ Славія , що затверджено рішенням загальних зборів ТОВ АФ Славія , оформленим протоколом загальних зборів учасників № 13/08-7 від 13.08.2010 року, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, у зазначеному рішенні не надавалась правова оцінка та не встановлювався конкретний вид договору за яким відбулось відчудження (відступлення) на користь позивача спірної частки у розмірі 51%, статутного капіталу ТОВ Агрофірма Славія у 2010 році.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття ним спірної частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія у 2010 році, зокрема укладення відповідного цивільно-правового правочину. А зазначений у позові договір за яким, як стверджує позивач, останній набув право власності на спірну частку, відповідно до ч. 3 ст. 719 ЦК України (у редакції станом на 17.08.10) є нікчемним у зв`язку з недодержанням письмової форми.

Як зазначено у п. 50, 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19): 63. Крім того, розглядаючи питання щодо дотримання балансу інтересів усіх учасників і самого товариства, суди мали надати правову оцінку аргументам відповідача про звернення колишнього учасника товариства з позовом про визнання недійсними рішень зборів хоча й в межах позовної давності, але через три роки після ухвалення першого з оспорюваних рішень загальних зборів учасників, тобто зі значним проміжком часу, що робить питання втручання суду в діяльність товариства і повернення його до попереднього стану через шість років після вчинення порушення ще більш чутливими.

Судом приймаються до уваги посилання представника відповідачів та третіх осіб на ту обставину, що позивачем по справі не надано доказів на підтвердження повноважень на звернення до суду з вимогою про визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ АГРОФІРМА СЛАВІЯ за ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, і лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За вказаних обставин, аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Натомість, аргументи, наведені відповідачами та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, щодо відсутності підстав для задоволення позову, приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Як зазначено у п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19): 61. Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт д пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених Законом України Про господарські товариства (пункт а частини першої статті 10, частина перша статті 58 цього Закону, чинного на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до положень статуту ТОВ Агрофірма Славія вищим органом товариства є загальні збори учасників, до компетенції яких віднесено вирішення питання щодо зміни розміру статутного капіталу. З питань збільшення статутного фонду рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 85 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. Кожен з учасників товариства на зборах учасників має кількість голосів, пропорційну розміру його частки у статутному капіталі. Голосування на зборах учасників проводиться за принципом, за яким на один відсоток статутного капіталу припадає один голос. Учасник може передати свої повноваження представнику (пункти 7.1, 7.3, 7.3.2, 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 статуту).

Відповідно до вимог статей 717, 719 ЦК України договір дарування частки (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства має вчинятися у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.

Письмова форма договору дарування частки може вважатися дотриманою, зокрема, якщо волевиявлення сторін викладено в заяві учасника на ім`я товариства та протоколі загальних зборів учасників товариства за умови, що в цих документах зазначено про безоплатність передачі частки і протокол містить підписи обох сторін правочину (дарувальника і обдаровуваного).

Відповідно до ч. 3 ст. 719 ЦК України, у редакції станом на 17.08.10, договір дарування майнового права та договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.)

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З`ясувавши викладені обставини, дослідивши у судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду не були порушені відповідачами, тому заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначені вище обставини, судові витрати покладаються на позивача повністю.

З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. 233, 236 - 238, 240, 241, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Дата складання повного рішення 25 листопада 2020 р.

Суддя Ю.В. Гридасов