Рішення

від 12.11.2020 по справі 140/9308/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/9308/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Філімоновій О.В.,

за участю представника позивача Максимчука Ю.В.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УА Брук до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю УА Брук звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2020 року №0003890501, №0003900501, №0003910501, №0003920501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатом проведеної документальної планової виїзної перевірки складено акт №4107/05-01/36347599 від 06.02.2020 року. На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 06.04.2020 року № 0003890501, згідно якого було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 799 128,75 грн.; № 0003900501, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 447 890 грн.; №0003910501, згідно якого застосовано штраф за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних в сумі 1 012 589,00 грн.; № 0003920501, згідно якого було застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток в сумі 1190 грн.

Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та просить їх скасувати, оскільки вони прийняті з порушенням норм законодавства України. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що працівниками ГУ ДПС у Волинській області проводилась документальна планова виїзна документальна перевірка ТзОВ УА Брук за період з 10.01.2020 року по 28.02.2020 року. За результатами перевірки складено акт перевірки №4107/05-01/36347599 від 06.02.2020 року.

Перевіркою встановлено порушення:

п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138 ПК України, ст. 1, п. 2 ст. 3, п.1, п. 2 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , п. 5, п. 7, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 2 239 303 грн.;

пп. г) п. 198.5 ст. 198 абз. 2 п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, ст. 120.1.1 ст. 120 ПК України, занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 2025178 грн.;

п. 103.9 ст. 103 ПК України, а саме не подання до Луцької ОДПІ звітів про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за 2016, 2017, 2018 рр.;

п. 46.1 ст. 46 ПК України, а саме не подання до Луцької ОДПІ звітів про суми податкових пільг по податку на доходи нерезидента за 2016, 2017, 2018 рр.

пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України та пп. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку.;

п. 1,2 ст. 3, ст. 9 ЗУ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а саме: проведення СГД розрахункових операцій в готівковій формі без застосування РРО за період з 01.09.2016 по 30.09.2019 на загальну суму 1 575 888,65 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, підприємством у відповідності до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України було подано заперечення до акту перевірки.

Листом ГУ ДПС у Волинській області від 02.04.2020 року № 10660/10/03-20-05-02-10 Про результати розгляду заперечення , позивача повідомлено, що доводи заперечень були відхилені.

09.04.2020 року на адресу ТзОВ УА Брук надійшли податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 06.04.2020 року № 0003890501, згідно якого було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 799 128,75 грн.; № 0003900501, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 447 890 грн.; №0003910501, згідно якого застосовано штраф за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних в сумі 1 012 589,00 грн.; № 0003920501, згідно якого було застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток в сумі 1190 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України від 01.06.2020 р. № 17790/6/99-00-08-05-01-06 Про результати розгляду скарги , скаргу було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 06.04.2020 року № 0003890501, № 0003900501, № 0003910501, № 0003920501 - без змін.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд приходить до таких висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п.14.1.11. п.14.1 ст.14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми,

оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб).

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Згідно з п. 5 П(С)БО 15 - дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/ послугами, необоротними активами (для товарів/ послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Стосовно господарських операцій між ТзОВ УА-Брук та ФОП ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що впродовж 2018-2019 років між ТзОВ УА Брук , як підрядником та ТзОВ Волинь-зерно- продукт , як Замовником, було укладено ряд договорів будівельного підряду, предметом яких було виконання робіт з влаштування покриттів з бруківки за вказаними у договорах адресами об`єктів. При цьому, умовами вищевказаних договорів було передбачено право Підрядника постійно без додаткового погодження з Замовником залучати за власним вибором для виконання певних обсягів робіт субпідрядників.

У зв`язку з тим, що у штаті ТзОВ УА-Брук відсутні відповідні працівники, які в силу своїх посадових обов`язків виконують роботи по укладанні бруківки, позивач користувався своїм правом на залучення субпідрядника. Таким субпідрядником був ФОП ОСОБА_1 .

Зокрема, впродовж 2018-2019 рр. між ТзОВ УА Брук , як підрядником, та ФОП ОСОБА_1 , як субпідрядником, було укладено ряд договорів субпідряду, предметом яких було виконання робіт із влаштування покриттів з бруківки за вказаними у договорах адресами об`єктів.

01.03.2019 року між ТзОВ УА Брук (Підрядник) та ТзОВ Волинь-зерно-продукт (Замовник) було укладено Договір № 01/03 Будівельного підряду. Згідно п. 1.1 даного Договору, його предметом було виконання робіт з влаштування покриттів з бруківки за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова,10 . Згідно п. 2.1 Договору, вартість виконання робіт по даному договору (договірна ціна), що доручені для виконання становить 24 489,05 грн. в т.ч. ПДВ.

Роботи по вищевказаному договору були виконані в повному обсязі, що підтверджується підписаними між Сторонами Довідкою форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2019 року на суму 24 489,05 грн. та Актом форми КБ-2в приймання и=виконаних будівельних робіт за березень 2019 року на загальну суму 24 489,05 грн. Роботи були прийняті ТзОВ Волинь-зерно-продукт та оплачені в повному обсязі згідно платіжного доручення № 10675 від 22.03.2019 року.

При цьому, вищевказані роботи виконувалися субпідрядником ФОП ОСОБА_1 у відповідності до Договору № 04/03 будівельного субпідряду від 04.03.2019 року.

Згідно п. 2.1. Договору № 04/03 Будівельного субпідряду від 04.03.2019 року, вартість виконання робіт по даному договору (договірна ціна), що доручені для виконання становить 20 407,54 грн. без ПДВ.

Роботи по вищевказаному договору були виконані ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами довідкою форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2019 року на суму 20 407,54 грн. та актом форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року на загальну суму 20 407,54 грн.

17.07.2019 року між ТзОВ УА Брук (Підрядник) та ТзОВ Волинь-зерно-продукт (Замовник) було укладено Договір № 17/07 будівельного підряду. Згідно п. 1.1 даного Договору, його предметом було виконання робіт з влаштування покриттів з бруківки за адресою: Волинська область, с. Великий Порськ . Згідно п. 2.1 Договору, вартість виконання робіт по даному договору (договірна ціна), що доручені для виконання становить 78 422,04 грн.

Роботи по вищевказаному договору були виконані в повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами довідкою форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2019 року на суму 78 422,04 грн. та актом форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за липень 2019 року на загальну суму 78 422,04 грн. Роботи були прийняті ТзОВ Волинь-зерно-продукт та оплачені в повному обсязі згідно платіжного доручення № 131 від 08.08.2019 року.

При цьому, вищевказані роботи виконувалися субпідрядником ФОП ОСОБА_1 у відповідності до договору № 17/07 будівельного субпідряду від 18.07.2019 року.

Згідно п. 2.1. Договору № 17/07 будівельного субпідряду від 18.07.2019 року, вартість виконання робіт по даному договору (договірна ціна), що доручені для виконання становить 65 351,71 грн. без ПДВ.

Роботи по вищевказаному договору були виконані ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами довідкою форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2019 року на суму 65 351,71 грн. та актом форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року на загальну суму 65 351,71 грн.

Усі інші, аналогічні операції також були оформлені належним чином, що підтверджується оглянутими судом первинними документами.

Крім того, як встановлено судом, на запит відповідача від 25.02.2020 року ТзОВ УА Брук було надано договори поставки, договори підряду, договори субпідряду, довідки та акти виконаних робіт (форми КБ- 2, КБ-3) всього на 193 аркушах, видаткові накладні на 234 аркушах, платіжні доручення всього на 168 аркушах, що підтверджується супровідним листом № 6 від 28.02.2020 року, тобто усі первинні документи, які оформлені у суворій відповідності до вимог законодавства із дотриманням усіх обов`язкових реквізитів первинних документів та вимогам до цих документів, визначених ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , прийнятому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 за №293 Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.-1:2013 .

При цьому, вимоги до оформлення господарських операцій та обов`язкових реквізитів первинних документів визначені законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88.

Відповідно до вимог ч.2. статті 9 закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь > здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги містяться і в п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку .

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, Що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, до реквізитів обов`язкових реквізитів первинних документів не відносяться зазначені податковим органом: ідентифікаційний код, паспорт, підстава, за довіреністю, місце складання (в т.ч. з детальною адресою), ПІБ в графі підпис тощо.

У наданих до перевірки довідках та актах КБ-2 та КБ-3 зазначено:

Назву документа: вказано;

Дата складання: вказано;

Назва підприємства, від імені якого вона складена: вказано;

Зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції:

вказано;

Посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: вказано найменування та підписи, печатка (за наявності).

Крім того, як зазначалося вище, положеннями ч.2 ст. 9 закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні до обов`язкових реквізитів первинних документів відноситься особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, при наявності особистого підпису зазначення інших даних, в т.ч. ПІБ, не вимагається.

Цей же пункт передбачає можливість відсутності підпису, якщо в первинному документі наявні інші дані, що надають змогу ідентифікувати особу, що приймала участь у здійснені господарської операції.

Таким чином, усі надані нами первинні документи оформлені у суворій відповідності до вимог законодавства із дотриманням усіх обов`язкових реквізитів первинних документів.

Стосовно технологічного циклу виробництва бруківки:

Основним видом діяльності ТзОВ УА Брук є код КВЕД 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва.

Виробничий цикл заводу по виробництву бетонних виробів включає такі основні виробничі ланки:

- Закупівля сировини (цемент, пісок, щебінь та гравій із природного каменю, барвники і пігменти органічні і неорганічні, добавки, які використовуються для приготування бетонної суміші);

- Дослідження якості сировини;

- Виробництво продукції;

- Дослідження якості готового виробу;

- Пакування готової продукції;

- Продаж готової продукції.

В свою чергу виробництво продукції включає такі етапи:

1) зі складу сипучих матеріалів фронтальним навантажувачем матеріали завантажуються до спеціальних секторів, звідки вони попадають до бетонного вузла;

2) в бетонному вузлі сипучі матеріали перемішуються з іншими компонентами, такими як вода, цемент, пластифікуючі добавки, барвники, з метою отримання бетону. Таким чином отримується два види напівсухого бетону для верхнього та нижнього шарів тротуарної плитки;

3) виготовлена бетонна суміш, в залежності від необхідного виду бруківки та згідно автоматизованої системи її подачі, транспортується до бункеру вібропресу, в якому вона подається у спеціальні форми, в яких відбувається вібраційне ущільнення;

4) сформовані вироби на спеціальних металевих піддонах переміщаються у зону сушіння, для подальшого твердіння в природних умовах;

5) при досягненні виробами твердості не менше 80% вони подаються на спеціальну автоматичну лінію пакування, де здійснюється складування готової продукції на дерев`яні піддони.

З метою документального підтвердження використання сировини в межах господарської діяльності, а саме при виробництві продукції, нами до перевірки надавався ряд первинних документів, а саме:

- Специфікації по виробництву готової продукції у розрізі номенклатури;

- Накладні на передачу у виробництво сировини;

- Накладні на передачу з виробництва готової продукції;

- Прайс-листи готової продукції;

- Технологічні картки готової продукції в розрізі номенклатури;

- Акти про результати виробництва продукції;

- Обороти бухгалтерського рахунку 201 (сировина та матеріали);

- Обороти бухгалтерського рахунку 231 (виробництво);

- Обороти бухгалтерського рахунку 26 (готова продукція);

- Калькуляція собівартості продукції (управлінський облік) в асортименті;

- Наказ про облікову політику підприємства.

Також підприємством надавалися пояснення, що технологічні втрати - це втрати, що виникають внаслідок недостатньої керованості окремими стадіями технологічного процесу, недосконалості технологічного обладнання та вимірювальної техніки. Технологічні втрати на підприємстві утворюються внаслідок транспортування сировини по конвеєрах в процесі технологічного ланцюжка, при першому пуску обладнання, внаслідок недостатності процесів вібрації. Безповоротні відходи - це відходи, які не можуть бути використані в виробничому процесі або реалізовані споживачам. Оскільки технологічні втрати та безповоротні відходи не являються активами підприємства (їх використання не приведе до отримання економічних вигод у майбутньому), тому, бухгалтерією товариства їх облік не ведеться.

Крім того, дослідженою судом довідкою позивача від 23.10.2020 року та реєстром оборотів рахунку 201 підтверджено норми використання сировини на одиницю продукції, кількість закупленої сировини, їх залишків. З даної довідки вбачається, що витрати на виробництво продукції є меншими, порівняно з специфікаціями товару.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при здійсненні господарської діяльності ТзОВ УА Брук у перевіряємий період, підприємством не було допущено використання сировини поза межами господарської діяльності, тому висновки перевірки про нарахування податкових зобов`язань з умовного продажу є безпідставним.

Стосовно висновків про не включення до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості по бухгалтерському рахунку 685 Розрахунки з іншими кредиторами в іноземній валюті, суд зазначає наступне.

Дані висновки відповідача базуються на тому, що термін дії договорів позики з нерезидентами закінчився, а зміни до вказаних договорів, якими продовжувався строк дії таких договорів, не були зареєстровані в Національному банку України.

Як встановлено судом, 13 серпня 2009 року між Громадянином Республіки Польща ОСОБА_2 (Позикодавець) та ТЗОВ УА Брук (Позичальник) було укладено Договір позики 13/08/2009, у відповідності до умов якого, Позикодавець надав Позичальнику відсоткову позику у розмірі 300 000,00 доларів США на період з 13.08.2009 року до 31.03.2010 року.

Вказаний Договір позики був зареєстрований у Національному банку України, про що свідчить Реєстраційне свідоцтво № 13 від 20.08.2009 року.

22.12.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено та нотаріально посвідчено Договір дарування дебіторської заборгованості, згідно якого останньому було передано дебіторську заборгованість ТЗОВ УА Брук по Договору позики 13/08/2009 в сумі 300 000,00 доларів США.

В подальшому, 19.06.2013 року між ОСОБА_3 та АТ Техматік було укладено та нотаріально посвідчено Договір купівлі-продажу дебіторської заборгованості, згідно якого, останньому було передано дебіторську заборгованість ТЗОВ УА Брук по Договору позики 13/08/2009 в сумі 300 000,00 доларів США.

26.10.2016 року між АТ Техматік та ТЗОВ УА Брук було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору позики № 13/08/2009, згідно якої до п. 1.1 Договору було внесено зміни та викладено його в наступній редакції: Згідно умов даного Договору Позикодавець надає Позичальнику позику у розмірі 300 000,00 доларів США (прописом: триста тисяч доларів США) з 13.08.2009 року до 30.04.2019 року з можливістю пролонгації договору за взаємною згодою сторін. Сторони погодили, що позика є безвідсотковою. Позичальник зобов`язується сплатити позику згідно умов даного договору. Оплата позики здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок позикодавця.

Окрім того, п. 7 даної угоди передбачено, що вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та у відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.04.2010 року.

08.04.2019 року, у відповідності до додаткової угоди № 4, дію Договору позики № 13/08/2009 було продовжено до 30.04.2022 року.

Таким чином, на момент перевірки Договір позики № 13/08/2009 був чинним, а кредиторська заборгованість не була протермінованою.

Також, 11 лютого 2010 року між Громадянином Республіки Польща ОСОБА_2 (Позикодавець) та ТЗОВ УА Брук (Позичальник) було укладено Договір позики 13/08/2009, у відповідності до умов якого, Позикодавець надав Позичальнику відсоткову позику у розмірі 100 000,00 доларів США на період до 31.03.2010 р.

Вказаний Договір позики був зареєстрований у Національному банку України, про що свідчить Реєстраційне свідоцтво № 3 від 25.02.2010 року.

22.12.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено та нотаріально посвідчено Договір дарування дебіторської заборгованості, згідно якого останньому було передано дебіторську заборгованість ТЗОВ УА Брук по Договору позики 11/02/2010 в сумі 100 000,00 доларів США.

В подальшому, 19.06.2013 року між ОСОБА_3 та АТ Техматік , у відповідності до законодавства Республіки Польща, було укладено та нотаріально посвідчено Договір купівлі-продажу дебіторської заборгованості, згідно якого, останньому було передано дебіторську заборгованість ТЗОВ УА Брук по Договору позики 11/02/2010 в сумі 100 000,00 доларів США.

09.12.2015 року між АТ Техматік та ТЗОВ УА Брук було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору позики № 11/02/2010, згідно якої до п. 1.1 Договору було внесено зміни та викладено його в наступній редакції: Згідно умов даного Договору Позикодавець надає Позичальнику позику у розмірі 100 000,00 доларів США на період з 11.02.2010 року до 31.03.2016 року з можливістю пролонгації договору за взаємною згодою сторін. Оплата позики та відсотків здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок Позикодавця.

26.10.2016 року між АТ Техматік та ТЗОВ УА Брук було укладено Додаткову угоду № 4 до Договору позики № 11/02/2010, згідно якої до п. 1.1 Договору було внесено зміни та викладено його в наступній редакції: Згідно умов даного Договору Позикодавець надає Позичальнику позику у розмірі 100 000,00 доларів США на період з 11.02.2010 року до 30.04.2019 року з можливістю пролонгації договору за взаємною згодою сторін. Сторони погодили, що позика є безвідсотковою. Позичальник зобов`язується сплатити позику згідно умов даного договору. Оплата позики здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок Позикодавця.

Окрім того, п. 7 даної угоди передбачено, що вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та у відповідності до ч.3 ст. 631 ЦК України розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.04.2016 року.

08.04.2019 року, у відповідності до Додаткової угоди № 5, дію Договору позики № 11/02/2010 було продовжено до 30.04.2022 року.

Таким чином, на момент перевірки Договір позики № 11/02/2010 був чинним, а кредиторська заборгованість не була протермінованою.

Порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезиденті регулюється положенням, затвердженим Постановою Правління Національного банку України №270 від 17.06.2004 року (далі - Положення).

Норми п. 1.7 Глави І Положення зобов`язують резидента-позичальника зареєструвати договір у Національному банку до фактичного одержання кредиту.

З наданих до перевірки документів вбачається, що вищевказані Договори позики були зареєстровані Національним банком України.

Відповідно до п. 2.1 Глави ІІ Положення, зміни, які стосуються сторін зареєстрованого договору, суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, потребують реєстрації в Національному банку відповідних змін до договору в порядку, установленому для реєстрації договору, та з урахуванням вимог пункту 1.13 глави 1 цього розділу.

Разом з тим, норми Положення, що зобов`язують позичальника зареєструвати укладений з нерезидентом договір позики, регулюють виключно порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів, у тому числі порядок реєстрації договорів. Проте такі норми не регламентують правові наслідки нездійснення такої реєстрації, не визначають порядок відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку суб`єкта господарювання та питання їх оподаткування.

Санкції за недодержання законодавчих вимог щодо обов`язковості реєстрації одержаних резидентами позик в іноземній валюті від нерезидентів встановлені Указом Президента України від 27.06.1999 р. №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства".

Згідно п. 2 зазначеного Указу у разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів до резидентів застосовуються фінансові санкції - штрафи у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов`язковою реєстрацією зазначених договорів.

Вказане кореспондується також з Порядком застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 р. №542, який також встановлює обов`язок резидента, який одержав кредит або позику без отримання реєстраційного свідоцтва здійснити подальшу реєстрацію договору та повідомити орган державної податкової служби.

Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок отримання позик в іноземній валюті від нерезидентів, слід прийти до висновку, що наслідком не проведення реєстрації змін до договору позики, є застосування до позичальника контролюючим органом фінансових санкцій.

Проте жодні законодавчі норми не уповноважують контролюючий орган визнавати такі договори недійсними, а зобов`язання за ними таким, що не підлягає поверненню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 30.09.2020 року у справі № 826/10625/18. Зокрема, Верховним судом вказано, що невиконання визначеного Положенням №270 обов`язку з реєстрації договору про отримання кредиту або позики в іноземній валюті від нерезидента або змін до такого договору тягне за собою відповідальність, встановлену Указом №734/99 та Порядком №542, однак не може свідчити про нечинність такого договору або змін до нього. Вказано про відсутність підстав для ототожнення поняття державної реєстрації правочинів , наведеного у статті 210 ЦК України, з видачею Національним банком України реєстраційного свідоцтва, що за своєю суттю є формою валютного контролю.

Враховуючи вищевказане, слід зазначити, що висновок контролюючого органу про те, що кредиторська заборгованість в сумі 10 235 192,21 грн. відповідає визначенню безнадійної заборгованості згідно Податкового кодексу України, є безпідставним, не відповідає дійсності та спростовуються письмовими доказами.

Стосовно висновків акту перевірки про обов`язок нарахування податкових зобов`язань з умовного продажу при списанні будівельних матеріалів та запасних частин на ремонтні роботи орендованих приміщень та обладнання, суд зазначає наступне.

Актом перевірки було встановлено списання будівельних матеріалів та запасних частин на ремонтні роботи орендованих приміщень та обладнання у загальній сумі 6 232 888,23 грн.

Однак, таке списання відповідач трактує як не в господарській діяльності, та вважає, що в розумінні пп. г) п. 198.5 ст. 198 ПК України, ТЗОВ УА Брук було зобов`язане нарахувати податкові зобов`язання з умовного продажу .

Як встановлено судом, 13.05.2016 року між ТЗОВ Волиньбудторг (Орендодавець) та ТЗОВ УА Брук (Орендар) було укладено Договір оренди обладнання № 2/05, згідно якого товариство отримало у тимчасове оплатне користування, обладнання згідно переліку, зазначеного в Акті прийому-передачі.

У відповідності до пп. 8.1.2 п. 8.1 Договору, Орендар за цим договором зобов`язаний здійснювати ремонт та обслуговування обладнання.

Окрім того, 01.03.2018 року між ПрАТ Волинська оптово-роздрібна фірма Галант (Орендодавць) та ТЗОВ УА Брук (Орендар) було укладено Договір № 01 оренди нежилого приміщення з землею, згідно якого Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення - будівлю головного корпусу загальною площею 2600 кв.м. та земельну ділянку площею 1,02 га, що розташована за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Андрія Марцинюка,18.

У відповідності до п. 5.1 Договору, Орендар зобов`язаний утримувати майно в належному санітарному і протипожежному стані, належним чином забезпечувати цілісність приміщення, запобігати псуванню й ушкодження орендованого майна; за свій рахунок усувати несправності, поломки і наслідки аварій комунікацій в орендованому приміщенні.

А п. 5.2. Договору передбачено право орендаря робити ремонтні роботи для поліпшення стану орендованого майна за свій рахунок.

У зв`язку із вищевикладеним, при здійсненні господарської діяльності у перевіряємий період ТЗОВ УА Брук здійснювався поточний ремонт та технічне обслуговування орендованого майна.

При цьому списання ТМЦ, що використовувалися для ремонту та поліпшення, було здійснено у відповідності до чинного законодавства.

У ст. 776 ЦКУ визначено, що поточний ремонт речі, переданої в найм, провадиться наймачем (орендарем) за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Своєю чергою, капітальний ремонт здійснюється орендодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

До того ж ст. 778 ЦКУ виділяє таке поняття, як поліпшення наймачем речі, переданої в найм. Поліпшити орендоване майно орендар має право лише за згодою орендодавця. Межа між поліпшенням та ремонтом досить умовна, і конкретного законодавчого розподілу цим поняттям немає. Ремонтом, за своєю суттю, є підтримання основних засобів у робочому стані. Натомість поліпшенням логічно вважати саме покращення предмета оренди, його якості, функціоналу. Поліпшення об`єкта оренди має на меті зростання майбутніх економічних вигод від його використання. І це є ключовим моментом для відображення поліпшення в бухгалтерському обліку.

У бухгалтерському обліку сума ремонту орендованих основних засобів ураховується у витратах підприємства (П(С)БО 16 Витрати ). А ось вартість поліпшень, які призводять до зростання майбутніх економічних вигід (переобладнання, модернізація, реконструкція тощо), підлягають амортизації в складі інших необоротних активів (п. 6 П(С)БО 14 Оренда ). Обліковують поліпшення орендованих об`єктів на субрахунку 117 Інші необоротні активи .

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Мінпромполітики України від 9 липня 2007 року № 373, передбачено, що технічне обслуговування - це комплекс операцій або окрема операція, що підтримує працездатність або справність устаткування, цехового транспорту під час використання його за призначенням і не відноситься до поліпшення основних засобів.

Проведення технічного обслуговування не приводить до збільшення майбутніх економічних вигод від використання об`єкту, а направлено на можливість використання об`єкту за призначенням і здобуття колишніх економічних вигод.

Ремонт або капітальний ремонт виробничого устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів - це ремонт, що виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу і полягає у виконанні робіт, пов`язаних із заміною або ремонтом найважливіших і відповідальних його частин або основних конструкцій і відноситься до поліпшення основних засобів. Проведення ремонтів приводить до збільшення майбутніх економічних вигод від використання об`єкту.

Водночас, згідно пункту 32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року за № 561, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Поточний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об`єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Згідно із п. 32 Методичних рекомендацій, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Відповідно до пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 Основні засоби затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року за № 92, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Відповідно до пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 Основні засоби затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року за № 92, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом не спростованого того, що виконані роботи не передбачають перебудови, зміни функціонального призначення, геометричних розмірів, втручання у несучі конструктивні системи тощо. Тобто, за характером робіт не підпадають під зміст поняття капітальний ремонт або інших видів будівництва. Отже, виконаний ремонт не є капітальним ремонтом, тобто не є поліпшенням основних засобів, а є поточним ремонтом з метою підтримання об`єкта в робочому стані.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що понесені витрати на поточний ремонт орендованої нерухомості правомірно включені платником податків до витрат періоду, в якому був здійснений ремонт, що свідчить про необґрунтованість висновків контролюючого органу з зазначеного питання та протиправність прийнятого податкового повідомлення рішення.

Акт перевірки не містить доказів, згідно яких відповідачем було встановлено, що будівельні матеріали та запчастини, вказані у актах списання товарів були використані не у власній господарській діяльності ТЗОВ УА Брук .

Станом на даний час вищевказане майно перебуває в оренді ТЗОВ УА Брук . Усі ТМЦ, які списувалися на підставі відповідних актів, були використані для поточного ремонту та технічного обслуговування такого орендованого майна, тобто саме в межах власної господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.10.2020 року у справі № 140/1845/19 та від 14.11.2019 року у справі №817/999/16.

Відповідно, висновки перевірки про зобов`язання нарахувати податкові зобов`язання з умовного продажу - є безпідставними.

Щодо неподання звітів про виплачені доходи суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ТзОВ УА Брук здійснювало виплати доходів нерезидентам джерелом походження з України, а саме, Techmatik S.A. (Республіка Польща) - за роботи по демонтажу елементів бетонного вузла.

Отже, перевіркою встановлено, що ТзОВ УА Брук в порушення п.103.9 ст.103, п.46.1 ст. 46 ПК України не подано до Луцької ОДПІ ТУ ДФС у Волинській області Звіти про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів (додаток ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) та Звіти про суми податкових пільг по податку на доходи нерезидента за 2016 рік, півріччя 2017 року, 9 місяців 2017 року, 2017 рік, півріччя 2018 року, 9 місяців 2018 року, 2018 рік).

Відповідно до п. 103.9 ст. 103 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги |операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Також в судовому засіданні представник позивача погодився з вказаним порушенням стосовно неподання звітів.

Таким чином податковим органом вірно застосовано штрафні санкції в розмірі 1 190 грн. з податку на прибуток приватних підприємств.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.03.2020 року №0003040508, та №0003080501 в частині визначення грошового зобов`язання на суму 1 655 395 грн. та штрафних санкцій на суму 413 848,75 грн. діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на підприємство.

Отже, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність податкових повідомлень-рішень від 06.04.2020 року №0003890501, №0003900501 та №0003910501, які слід визнати протиправними та скасувати, а в задоволенні решти позовних вимог, відносно податкового повідомлення-рішення від 06.04.2020 року №0003920501 слід відмовити, оскільки прийняте правомірно.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи, що суд задовольняє позов частково на загальну суму грошових зобов`язань, визначених позивачу в оскаржуваних рішеннях в розмірі 6 259 607,75 грн., тому на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до задоволення позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 21 015,80 грн. (99,98% від задоволених вимог), сплачений згідно з платіжного доручення №6978 від 17.06.2020 року в розмірі 21 020 грн.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 06.04.2020 року №0003890501, №0003900501 та №0003910501.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УА Брук судові витрати в розмірі 21 015,80 грн. (двадцять одна тисяча п`ятнадцять гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю УА Брук (43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Андрія Марцинюка, будинок 18, ідентифікаційний код 36347599).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повне рішення суду складено 23.11.2020 року.