Постанова

від 18.11.2020 по справі 205/8427/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 205/8427/17

провадження № 61-4876св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В. Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство НІКЕ ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2019 року у складі судді Шавули В. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П. та Єлізаренко І. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства НІКЕ про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Наукового-виробничого підприємства НІКЕ (далі - ТОВ НВП НІКЕ , товариство) про стягнення грошових коштів.

Мотивуючи свої вимоги, позивач зазначав, що його батько - ОСОБА_2 був співзасновником ТОВ НВП НІКЕ , розмір його внеску до статутного фонду складав 49,9%.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті спадкоємцем є позивач.

03 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А. В. позивачу видано свідоцтво про право власності на спадщину за законом, яка складається із 1/6 частини у статутному капіталі відповідача, розмір якої 49,9%, що у грошовому еквіваленті становить 1 996 000 грн.

Позивач звертався до відповідача із заявою про відмову у вступі до ТОВ НВП НІКЕ та вимогою виплатити йому 1/6 частки у майні товариства як спадкоємцю пропорційно розміру частки - 49,9 % статутного капіталу.

Позивач зазначав, що до теперішнього часу відповідач не здійснив із ним розрахунок, у зв`язку із чим він змушений був звернутися до суду з цим позовом, в якому, уточнивши свої вимоги, просив суд:

стягнути з ТОВ НВП НІКЕ на свою користь частку вартості майна товариства, що належить до виплати спадкоємцю померлого учасника товариства ОСОБА_2 в розмірі 263 031,22 грн;

стягнути з ТОВ НВП НІКЕ на свою користь інфляційні в розмірі 47 608,40 грн;

стягнути з ТОВ НВП НІКЕ на свою користь 3% річних в розмірі 14 290,16 грн;

зобов`язати ТОВ НВП НІКЕ сплатити йому частку прибутку товариства за 2015 рік, що належить до виплати спадкоємцю померлого учасника товариства ОСОБА_2 ;

стягнути з ТОВ НВП НІКЕ на свою користь судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2019 року без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що необхідною умовою для виходу з товариства є подання учасником товариства відповідної заяви про вихід з товариства, справжність підпису на якій повинна бути нотаріально засвідчена. За аналогією права, в даному випадку, справжність підпису на заяві спадкоємця учасника товариства про відмову від вступу до товариства повинна бути нотаріально засвідчена також, оскільки ця заява має правові наслідки як для заявника так і для товариства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скиба В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, відмовляючи у задоволенні позову, застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 161/19595/15-ц; постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/14; постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 752/4110/17.

Представник заявника вказував, що нотаріальне засвідчення справжності підпису спадкоємця учасника товариства на заяві про проведення з ним розрахунку та відмові від вступу до товариства законодавством не передбачено, а тому суди попередніх інстанцій дійшли до помилкових висновків, ототожнивши порядок розрахунку із спадкоємцями учасника товариства з порядком звернення учасника товариства з відповідною заявою до цього товариства про вихід з нього. Правові статуси учасника товариства та спадкоємця учасника товариства не тотожні.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2020 року від представника ТОВ НВП НІКЕ - директора Плісака Ю. В. на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, подану ОСОБА_1 , в якому представник відповідача у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

21 травня 2020 року справа № 205/8427/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 19 березня 1993 року зареєстровано ТОВ НВП НІКЕ .

ТОВ НВП НІКЕ є юридичною особою приватного права з моменту його державної реєстрації і діє відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України Про власність , Про господарські товариства та інших законодавчих актів України, з метою одержання прибутку.

Зі змісту статуту встановлено, що одним із учасників ТОВ НВП НІКЕ являвся ОСОБА_2 . Його частка у статутному капіталі - 49,9 %, що становить 1 996 000 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Після його смерті спадкоємцем 1/6 частини частки у статутному капіталі ТОВ НВП НІКЕ став його син - ОСОБА_1 . На його ім`я приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А. В. 03 листопада 2016 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернуся до відповідача із заявою про відмову у вступі до ТОВ НВП НІКЕ та вимогою виплатити йому 1/6 частки у майні товариства як спадкоємцю пропорційно розміру частки - 49,9 % статутного капіталу.

Згідно п.12.1., 12.2. Статуту частка у статутному капіталі товариства переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками), які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до закону.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини п`ятої статті 147 ЦК України (у редакції, чинній на час смерті учасника ТОВ НВП НІКЕ - ОСОБА_2 ) частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Пунктом 2 частини першої статті 1219 ЦК України встановлено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Згідно зі статтею 55 Закону України Про господарські товариства (тут і далі в редакції на час звернення позивача до товариства з заявою) при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що, вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130, 147, 166 ЦК України, статтями 55, 69 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII Про господарські товариства і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК України. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Статутом ТОВ НВП НІКЕ (п. 12.1) передбачено, що частка в статутному капіталі товариства переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства. Розрахунки зі спадкоємцями (правонаступниками), які не вступили до товариства здійснюються відповідно до закону (п. 12.2).

Відповідно до підпункту м п. 7.3 Статуту ТОВ НВП НІКЕ до виключної компетенції загальних зборів учасників належить прийняття до складу товариства нових учасників у тому числі у випадках переходу права власності на вклад до правонаступників юридичної особи - учасника товариства або спадкоємцю фізичної особи - учасника товариства.

Отже, відповідно до вказаних норм матеріального права та зважаючи на відсутність у статуті ТОВ НВП НІКЕ спеціальних положень щодо переходу частки у статутному капіталі до спадкоємців померлого учасника товариства, питання прийняття спадкоємця померлого учасника до товариства є виключною компетенцією загальних зборів товариства і тільки після прийняття вищим органом товариства позитивного рішення спадкоємець (правонаступник) може стати учасником товариства.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що у листопаді 2016 року він звертався до відповідача із заявою про відмову у вступі до ТОВ НВП НІКЕ та вимогою виплатити йому 1/6 частки у майні товариства як спадкоємцю пропорційно розміру частки - 49,9 % статутного капіталу.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачем вчинялись якісь дії у зв`язку із поданням позивачем вказаної заяви.

У відзиві на позов представник відповідача вказував, що позов він не визнає з тих підстав, що позивачем, який певний час був директором товариства, було завдано майнової шкоди товариству у великому розмірі.

Таким чином судами було встановлено факт порушення товариством прав та інтересів ОСОБА_1 як спадкоємця права на частку в статутному (складеному) капіталі, а не учасника цього товариства.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що справжність підпису на заяві спадкоємця учасника товариства про відмову від вступу у товариство та проведення з ним розрахунку повинна бути нотаріально засвідчена.

Суди посилались на частину першу статті 148 ЦК України (в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою) за якою учасник товариства має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за 3 місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.

З означеної норми права вбачається, що нею врегульовано питання виходу саме учасника товариства, при чому справжність його підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій учасником ТОВ НВП НІКЕ був ОСОБА_2 , позивач у справі - ОСОБА_1 є його спадкоємцем, він успадкував право на частку в статутному (складеному) капіталі, а не право на участь, тому висновок судів попередніх інстанцій про обов`язковість нотаріального засвідчення справжності підпису заявника на заяві спадкоємця про відмову від свого права на вступ до товариства та вимогу виплати частки, належної спадкодавцю є помилковим, адже вказаною вище нормою такого обов`язку не передбачено.

Вказаною нормою врегульовано питання виходу учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, а не його спадкоємця.

Вказаний висновок узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 161/19595/15-ц (провадження № 61-8357св18).

Колегія суддів зауважує, що в цій справі правовідносини виникли у зв`язку із реалізацією позивачем свого права на одержання успадкованої частки у майні товариства, а не у зв`язку із реалізацією учасником товариства свого права на вихід з нього.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкових висновків, ототожнивши порядок розрахунку із спадкоємцями учасника товариства з порядком звернення учасника товариства про вихід з відповідною заявою до цього товариства та доводами про те, що судами не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини другої статті 148 ЦК України спадкоємець, як і учасник, який вийшов із товариства, набуває право одержати вартість частини майна, пропорційно частці у статутному капіталі. За домовленістю між спадкоємцем (учасником) та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Статтею 54 Закону України Про господарські товариства встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, у строк до 12 місяців з дня виходу. З моменту подання учасником товариства заяви про вихід зі складу останнього з виплатою належної такому учасникові частки вартості майна у товариства настає обов`язок сплатити відповідну суму у строки, визначені згаданою нормою Закону України Про господарські товариства , а невиконання цього обов`язку тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасниками товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/14 (провадження № 12-38гс12) та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 203/2465/16-ц (провадження № 61-22771св18).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу вартості успадкованої частки ОСОБА_1 у майні ТОВ НВП НІКЕ , протокольною ухвалою місцевого суду від 23 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення у справі судово-економічної експертизи для з`ясування ринкової вартості успадкованої частки майна та частини прибутку, одержаного товариством у 2015 році.

Колегія суддів зауважує, що вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об`єкта оцінки, з урахуванням всього майна товариства, а тому Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити своє рішення у цій справі за наслідками її касаційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи апеляційним судом не встановлені, постанова апеляційного суду не може вважатись законною і обґрунтованою та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суд має врахувати викладене у цій постанові, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і відзивам сторін; розглянути позов у установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права; ухвалити законне і справедливе судове рішення.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська