Ухвала

від 25.11.2020 по справі 344/8182/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/8182/19

Провадження № 2/344/742/20

У Х В А Л А

25 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Антоняк Т.М. вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

До суду надійшла заява від ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 779721926101), що зареєстрована за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) та заборону відчуження цього майна. В обґрунтування клопотання позивачка зазначила, що до 13 жовтня 2020 року вона разом із малолітнім сином ОСОБА_3 проживала у квартирі, яка є спільним майном подружжя, за адресою: АДРЕСА_2 . 13 жовтня 2020 року ОСОБА_2 змінив замки та не впустив позивачку з малолітнім сином ОСОБА_4 до даної квартири. 13.10.2020 року позивачка звернулася до Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області із заявою про вжиття дій до ОСОБА_2 щодо незаконного виселення. 06.11.2020 року листом № 16337/108/46/04-2020 Головне Управління Національної поліції в Івано-Франківській області повідомило, що в діях гр. ОСОБА_2 вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, а тому для вирішення цього спору порекомендували звернутися до суду. 26 жовтня 2020 року позивачкою подано позовну заяву до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення. Ухвалою Івано-Франківського міського суду, справа № 344/14313/20, дану заяву призначено до розгляду на 25 листопада 2020 року. Відповідач у своїх запереченнях вказує на те що квартира яка є предметом поділу, є його особистим надбанням, що не відповідає дійсним обставинам справи. Оскільки відповідач вжив дій щодо продажу автомобіля Mercedes-Benz C250 2014 року випуску, об`єм двигуна 1496 (см.куб.), кузов № НОМЕР_2 , знаючи що він є предметом розподілу, кошти за такий автомобіль позивачці не повернув, змінив замки та не впускає позивачку із малолітнім сином для проживання у спільно нажитій квартирі, квартира зареєстрована за відповідачем, а рішенням суду шлюб між сторонами розірвано, то побоювання позивачки щодо продажу квартири відповідачем є обґрунтованими. З цих причин позивачка звертається із заявою про забезпечення позову.

Вивчивши заяву та матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обFєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1, 3 статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо правовстановлюючий документ оформлений на ім`я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена.

Згідно зі статтею 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

За таких обставин та з урахуванням того, що відповідач не може без згоди позивача відчужити спірну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , суд вважає, що підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначену квартиру немає.

З матеріалів заяви про забезпечення позову та наданих доказів слідує, що у поданій заяві не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі не вжиття цих заходів забезпечення позову, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози відчуження майна на користь третіх осіб, а лише містяться посилання на ймовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб`єктивним припущенням сторони заявника, також до заяви не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вищезазначеного.

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, передбачені законом підстави для задоволення заяви відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 149, п. 1 ч. 1 ст. 150, ст. 153, 260-261, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 15 днів з дня з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.М. Антоняк