Рішення

від 24.11.2020 по справі 638/7150/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/7150/18

Провадження № 2/638/1475/20

РІШЕННЯ

іменем України

24.11.2020 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді - Штих Т.В.,

за участі секретаря - Бутко Є.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавроненко Юрій Петрович про визнання недійсними договорів дарування та стягнення суми,-

встановив:

Позивач 23 травня 2018 року звернулась до суду із вказаним позовом і просила визнати недійсним договір дарування 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 02.09.2015 між ОСОБА_2 (перший відповідач) та ОСОБА_3 (другий відповідач), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавроненком Ю.П. (третя особа) за реєстровим номером 2259; визнати недійсним договір дарування 1/2 частки земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 02.09.2015 між першим та другим відповідачами, посвідчений третьою особою за реєстровим номером 2262; визнати недійсним договір дарування 1/2 частки земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,1435 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24.06.2015 між першим та другим відповідачами, посвідчений третьою особою за реєстровим номером 1623, а також компенсувати їй всі підтверджені судові витрати.

В обґрунтування поданого позову вказувала, що спірні договори були укладені з метою уникнути грошового зобов?язання перед ПАТ "Укрсиббанк", тобто без наміру настання наслідків, що ними обумовлені, внаслідок чого є фіктивними та підлягають визнанню їх недійсними на підставі статті 234 ЦК України.

13 січня 2020 року позовні вимоги були уточнені.

Перший відповідач проти задоволення позову заперечив, подавши до суду відзив, в якому вказав, що спірні правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, стосовно доводів позивача про фіктивність правочинів через наявність судового спору із банком зазначив, що за вказаним кредитом позичальником є саме позивач, і цей кредит забезпечений іпотекою належного позивачеві нерухомого майна.

Другий відповідач проти задоволення позову також заперечила, зазначивши у відзиві, що позивач не є стороною оскаржених правочинів та із змісту позову не вбачається порушення їх укладенням прав чи обов`язків цивільного характеру позивача, що на її думку є підставою для відмови в задоволенні заявленого позову. Крім того, посилалась на те, що її дії по прийняттю дарунку (1/2 частин будинку та земельних ділянок) та реєстрації права власності на нього, а також подання позову до позивача про поділ прийнятого в дарунок майна в натурі свідчать про спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені.

Третя особа у судове засідання не з`явився, надав письмові докази

Вирішуючи спір по суті, суд встановив наступні фактичні обставини, докази, що їх підтверджують, та відповідні ним спірні правовідносини.

24.06.2015 між першим і другим відповідачами був укладений договір дарування 1/2 частки земельної ділянки НОМЕР_1 , площею 0,1435 га, кадастровий номер 6310136300:11:001:0067, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Тієї ж дати договір посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавроненком Ю.П. за реєстровим номером 1623. На момент укладення вказаного договору подарована частка земельної ділянки належала першому відповідачеві на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції у Харківській області 12.06.2015, індексний номер 38962862.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 39628046 24.06.2015 державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавроненком Ю.П. було зареєстроване за другим відповідачем право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1435 га, кадастровий номер 6310136300:11:001:0067, за адресою: АДРЕСА_1 .

02.09.2015 між першим і другим відповідачами був укладений договір дарування 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Тієї ж дати договір посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавроненком Ю.П. за реєстровим номером 2259. На момент укладення вказаного договору подарована частка житлового будинку належала першому відповідачеві на праві власності на підставі дублікату договору про поділ житлового будинку, що є спільною сумісною власністю подружжя, посвідченого Шостою Харківською державною нотаріальною конторою 10.07.2007 за реєстровим номером 1-2120 (дублікат виданий Шостою Харківською державною нотаріальною конторою 23.08.2011 за реєстровим номером 5-4376).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 43147308 02.09.2015 державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавроненком Ю.П. було зареєстроване за другим відповідачем право власності на 1/2 частку житлового будинку літ "А-1", загальною площею 365 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , назву якої змінено АДРЕСА_1 на підставі рішення ХVІІ сесії ХХІV скликання Харківської міської ради від 24.12.2003 № 248/03.

Також 02.09.2015 між першим і другим відповідачами був укладений договір дарування 1/2 частки земельної ділянки НОМЕР_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 6310136300:11:001:0419, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Тієї ж дати договір посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавроненком Ю.П. за реєстровим номером 2262. На момент укладення вказаного договору подарована частка житлового будинку належала першому відповідачеві на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції у Харківській області 10.08.2015, індексний номер 41987758.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 43152589 02.09.2015 державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавроненком Ю.П. було зареєстроване за другим відповідачем право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 6310136300:11:001:0419, за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом вказаних договорів дарування їх сторони - перший та другий відповідачі, при укладенні договорів розуміли значення своїх дій та були ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладені ними правочини, зокрема з вимогами щодо недійсності правочину.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, надаючи оцінку аргументам учасників справи та правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Між першим та другим відповідачами виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є договірними та регулюються загальними нормами ЦК України про правочини, договори, а також главою 55 ЦК України - Дарування.

Як визначено частиною першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ч. 1 ст. 718 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка (ст. 722 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України визначена презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, законодавець виділяє, зокрема спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Також відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; фіктивний правочин визнається судом недійсним; правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Оцінивши наявні у справі докази, доводи позивача та заперечення відповідачів суд не знаходить правових підстав для визнання недійсними договорів дарування як фіктивних.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що невступлення обдарованою (другим відповідачем) у право володіння чи користування нерухомим майном свідчить про неспрямованість правочинів на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені, враховуючи, зокрема наявність у другого відповідача іншого зареєстрованого місця проживання.

При цьому, суд погоджується із доводами відповідачів про те, що дії другого відповідача по прийняттю дарунків, реєстрації права власності на них у встановленому законом порядку, а також подання позову до позивача про поділ прийнятого в дарунок майна в натурі свідчать про спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені, - перехід права власності на 1/2 частки житлового будинку та земельних ділянок від першого до другого відповідача.

Також суд відхиляє доводи позивача про те, що укладення спірних договорів дарування мало на меті уникнення першим відповідачем грошового зобов?язання перед ПАТ "Укрсиббанк", оскільки, як вбачається з наявних в справі доказів, позичальником за основним зобов?язанням у вказаних правовідносинах із банком, а також співвідповідачем по справі є саме позивач. Крім того, суд враховує, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.09.2014 у справі № 638/5899/14-ц, на яке посилається позивач, було скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.12.2015 з направленням справи на новий розгляд.

Як встановлено вище, сторони оскаржених договорів дарування наполягають на їх правомірності, натомість позивач, не будучи стороною спірних правочинів та оспорюючи їх дійсність, всупереч вимог статті 4 ЦПК України та статей 16, 215 ЦК України не довів порушення укладенням вказаних договорів своїх прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому суд враховує в порядку частини четвертої статті 263 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2018 по справі № 405/20/15-ц, згідно з яким відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України, залишаючи за позивачем сплачений ним судовий збір.

Керуючись статтями 76-80, 133, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавроненко Юрій Петрович про визнання недійсними договорів дарування та стягнення суми- залишити без задоволення.

Судовий збір вважати сплаченим позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчий кімнаті.

Повний текст документу виготовлений 25 листопада 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 ІНП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_4 .

Третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавроненко Юрій Петрович 61082 м. Харків проспект Петра Григоренка б. 5 к. 61.

Суддя: Штих Т.В.