Рішення

від 09.10.2020 по справі 308/10481/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/10481/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Лемак О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Сухан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства Комунальна служба про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного комунального підприємства Комунальна служба про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку

ОСОБА_2 свої вимоги вказує на те, що в період з 14.08.2017 по 21.03.2018 він перебував у трудових відносинах з ДКП Комунальна служба , працював на посаді директора. Згідно Розпорядження Сільського голови Оноківської сільської ради № 09 від 11.08.2017, його було прийнято на посаду директора ДКП Комунальна служба з 14 серпня 2017. Згідно Розпорядження Сільського голови Оноківської сільської ради № 02 від 15.03.2018, ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДКП Комунальна служба з 21.03.2018, за згодою сторін.

Вказує, що 21.03.2018 його було звільнено із займаної посади директора ДКП Комунальна служба , видано трудову книжку, однак повного розрахунку з працівником не здійснено, не виплачено суми всіх виплат при звільненні працівника, що належать йому від підприємства. Він неодноразово звертався до відповідача із вимогою виплатити йому належних грошових коштів при звільненні, однак, відповідач цього не здійснює.

Також, зазначає, що 30.07.2018 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області видано судовий наказ про стягнення з Державного комунального підприємства Комунальна служба на користь ОСОБА_1 6879.39 грн. нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та 24 690.80 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Однак, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.08.2018 по справі № 308/9211/18 скасовано судовий наказ щодо стягнення з ДКП Комунальна служба заборгованості в розмірі 24 690,80 грн. та роз`яснено стягувану можливість розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того надає розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.03.2018 року по 17.09.2018 року (включно), який становить 35438,56 грн. (122 робочий день х 290,48 грн. (середньоденна заробітна плата) = 35 438,56 грн.

Позивачем неодноразово подавались заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні за період затримки. 05.06.2020 позивачем подану заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з Державного комунального підприємства Комунальна служба на його користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 6879,39 грн., а також компенсацію середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні за період затримки з 22.03.2018 по 05.06.2020 розмірі 158892,56 грн..

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду № 671 від 03.10.2019 року, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований перерозподіл матеріалів справи № 308/10481/18 у зв`язку з тим, що суддя Тхір О.А. відрахована із штату Ужгородського міськрайонного суду (закінчення строку тимчасового переведення) згідно Наказу № 300/02-06 від 20.09.2098 року.

03.10.2019 року автоматизованою системою документообігу суду головуючим суддею з розгляду даної справи визначено Лемак О.В.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.10.2019 року прийнято до свого провадження вказану позовну заяву. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

30.01.2019 директором ДКП Комунальна служба Яночко П.П. подано відзив на позовну заяву , в якому зазначає, що позовні вимоги не визнають у повному обсязі та заперечують і не погоджуються щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

У відзиві вказує, що відповідно до норм національного законодавства, ОСОБА_1 до дня свого звільнення, а саме до 21 березня 2018 року, як директор ІКП «Комунальна служба» , повинен був сам собі виплатити всю заробітну плату, шляхом винесення відповідного Наказу. 18.05.2018 року, тобто після спливу майже двох місяців з моменту звільнення, від ОСОБА_1 надійшла заява , із посиланням на статтю 49 КЗпП України, з проханням видати йому довідку про суму грошових коштів, які належить йому від підприємства та не були виплачені в день звільнення 21.03.2018 року. Однак зі змісту вищевказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просив видати йому тільки довідку про суму грошових коштів які належать йому від підприємства ДКІІ Комунальна служба та не були виплачені в день звільнення 21.03.2018 року в порядку статті 49 КЗпП України, про здійснення виплати грошових коштів у заяві ОСОБА_1 не йшлося.

Вказує, що керівник ДКП Комунальна служба , не вправі виходити за межі прохань заявника, так як останній нічого з того, що перераховано в ст. 49 КЗпП України не просив, а розмір коштів, що підлягають до виплати йому є спірним та невизначеним. Позивач в своїй заяві просив дати те, що не передбачає ст. 49 КЗпП, тобто просив не довідку про роботу із зазначенням стажу, кваліфікації, часу роботи і розміру заробітної плати, а довідку про суму коштів, які йому належать і не виплачені в день звільнення. Що це за кошти мались на увазі, чи це зарплата, чи щось інше чітко не вказано. Зазначає, що декілька робочих днів ОСОБА_1 собі приписав у табелі, а реально не відпрацював їх, тому сума заборгованості по заробітній платі не визначена остаточно (оспорюється) і відповідач її поки сам не знає.

Також, звертає увагу суду на той факт, що позивач звертався до Управління Держпраці у Закарпатській області через порушення державним комунальним підприємством Комунальна служба його трудових прав. У зв`язку із вищевказаним 21 червня 2018 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. складено постанову №ЗК231/216/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94 про накладення на державне комунальне підприємство Комунальна служба штрафу в розмірі 3723,00 грн. та протокол про адміністративне правопорушення № ЗК231/216/АВ/П/ПТ щодо ОСОБА_3 через те, що останній не видав ОСОБА_1 довідку про роботу на підприємстві, із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати, чим було порушено вимоги ст. 49 КЗпП України. Зазначає, що вищевказана постанова та протокол були оскаржені до суду.

05.02.2019 року позивачем до суду подано відповідь на відзив , в якому зазначає, що відзив вважає необґрунтованим, сформованого на основі власного довільного трактування норм права, та такого яким відповідач намагається уникнути відповідальності за порушення норм трудового законодавства.

19.02.2019 року позивачем подано додаткові пояснення, згідно яких вказує, що відповідно до Розпорядження Сільського голови Оноківської сільської ради № 5 від 21.03.2018 року вирішено, прийняти ОСОБА_3 на посаду директора ДКП Комунальна служба з 22 березня 2018 року. Тобто, директорські функції ОСОБА_3 почав виконувати з 22.03.2018 року. Таким чином, ОСОБА_3 як керівникові з 22.03.2018 року достеменно було відомо, що з позивачем не проведено повного розрахунку. Крім того, позивач неодноразово вимагав від відповідача його здійснити. Дії ОСОБА_3 , пов`язані з виправленням Табелю обліку робочого часу (майже через 1 рік після звільнення позивача ), приховуванням підпису, посиланням на те, що позивач не працював в останні дні, - хоча в Табелю обліку робочого часу за березень 2018 року цього не зазначено, вимаганням позивача з`явитися до відповідача для уточнення даних (через 8 місяців після звільнення), - спрямовані ввести суд в оману шляхом приховування об`єктивної істини, надання недостовірної інформації, з метою перешкоджання справедливого вирішення справи

Вказує, що керівник ДКП Комунальна служба - ОСОБА_3 особисто підписав Табель обліку робочого часу, де містяться відомості і про відпрацьовані дні позивача за березень 2018 року, та за яким виплачено заробітну плату іншим працівникам. Крім того, для можливості заповнення Табелю обліку робочого часу працівників, має бути Наказ АКП Комунальна служба , в якому визначено особу відповідальну за ведення первинної облікової документації, в т.ч. Табелю обліку робочого часу. Лист Управління Держпраці в Закарпатській області № 07-04/2480 від 12.07.18 року вказує на факт не виплати заробітної плати позивачеві. Постановою Ужгородського міськрайонного суду по справі № 308/6464/18 від 26.06.18 року, директора ДКП Комунальна служба визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

19.02.2019 року представником відповідача подано заперечення, які долучено до матеріалів справи, в яких вказує, що відповідачем неодноразово здійснювались заходи щодо уточнення даних які були внесені позивачем до табелю використання робочого часу, і проведення розрахунку з ним відповідно кількості відпрацьованих днів. Однак позивач не з`являється для вирішення цих питань. Таким чином позивач не бажає вирішувати з роботодавцем спірні питання щодо розміру заборгованості по заробітній платі.

02.04.2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому просив позовну заяву подану ОСОБА_1 про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку залишити без задоволення

Позивач у судове засідання не з`явився, при цьому його представник подав до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , був прийнятий згідно розпорядження Сільського голови Оноківської сільської ради № 09 від 11.08.2017, на посаду директора ДКП Комунальна служба з 14 серпня 2017 року.

Згідно Розпорядження Сільського голови Оноківської сільської ради № 02 від 15.03.2018, позивача ОСОБА_1 , звільнено з посади директора ДКП Комунальна служба з 21.03.2018 за згодою сторін.

Судом також встановлено, що 25.05.2018 позивач звернувся до Управління Держпраці у Закарпатській області із скаргою щодо не надання йому довідки про роботу на підприємстві, із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати та не проведення повного розрахунку при звільненні.

За результатами розгляду скарги позивача, Управлінням Держпраці у Закарпатській області у ДКП проведено інспекційне відвідування, в ході якого встановлено, 11.05.2018 позивач звертався до ДКП із проханням надати довідку про суму грошових коштів, які не були виплачені в день звільнення, однак вказану довідку позивачу не надано, що є порушенням ст. 49 КЗпП України. Крім того, під час інспекційного відвідування було встановлено, що ДКП не виплачений позивачу повний розрахунок при звільненні на за нагальну суму 6879,39 грн., що є порушенням ст.. 116 КЗпП України. За результатами проведеного інспекційного відвідування керівнику ДКП внесено відповідний припис на усунення виявлених порушень трудового законодавства.

21.06.2018 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК/231/216/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94, якою накладено на ДКП Комунальна служба штраф у розмірі 3723,00 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у задоволенні адміністративного позову державного комунального підприємства Комунальна служба до Управління Держпраці у Закарпатській області, першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик Василя Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.

Як слідує із вказаного рішення, судом встановлено, що покази свідка ОСОБА_4 спростували твердження позивача щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці та не відпрацюванні таким декількох робочих днів. Тобто, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт вчинення порушення позивачем норм частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України. Суд зазначає, що в ході розгляду справи позивачем не були спростовані факти порушення проведення ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні, що свідчить про правомірність застосування до нього фінансових санкцій оскаржуваним рішенням.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу державного комунального підприємства Комунальна служба на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі №260/1413/18 повернуто скаржнику.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України, передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тим самим спростовуються доводи відповідача щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі у вказані ним дні.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці ).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України , власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу .

У частині другій статті 233 КЗпП України , передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

30.07.2018 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області видано судовий наказ про стягнення з Державного комунального підприємства Комунальна служба на користь ОСОБА_1 6 879.39 грн. нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та 24 690.80 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.08.2018 по справі № 308/9211/18 скасовано судовий наказ про стягнення з ДКП Комунальна служба на користь ОСОБА_1 6879.39 грн. нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та 24690.80 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 вказується, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-331цс17 вказано, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат .

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України Про оплату праці оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Отже, доводи представника відповідача щодо наявності спору щодо розміру належних позивачу при звільненні сум в частині нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Інші доводи представника відповідача на висновки суду не впливають та їх не спростовують.

З огляд на викладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 6879,39 є обґрунтованою, а тому позов в цій частині слід задовольнити.

Що стосується позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд констатує наступне.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати , нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64цс13 від 03.2013), згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України , в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належним звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку

Відповідно до пунктів 2, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) слідує, що середньомісячна заробітна плата за останні два місяці перед звільненням позивача, а саме, за січень 2018 року та лютий 2018 року становить 6 100,00 грн. (6 100,00 грн. + 6 100,00 грн. = 12 200,00 грн. / 2 = 6 100,00 грн.).

Кількість робочих днів у вказаний період 21 днів (21 день у січні 2018 року + 20 днів у лютому 2018 року = 21; 41 / 2 = 20,5). Середньоденна заробітна плата працівника в розрахунку на 1 робочий день становить 290,48 грн. (6 100,00 грн. / 21 днів = 290,48 грн.).

Час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2018 року (наступний робочий день після звільнення) по 09.10.2020 року, включно (день ухвалення рішення), складає 638 робочих днів.

Таким чином, розрахунок середньої заробітної плати за час затримки розрахунку за період з 22.03.2018 року по 09.10.2020 року становить 185 326,24 грн. (638 робочих днів х 290,48 грн. = 185 326,24 грн.).

Як роз`яснено у пунктах 6, 20, 21, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні суми, що підлягають стягненню. Оскільки справлення і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про зазначає в резолютивній частині.

Відтак, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 185 326,24 грн. (без утримання податків й інших обов`язкових платежів), а тому позовні вимоги позивача у цій частині підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України , встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Частиною шостою статті 24 Закону України Про оплату праці , передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Частиною 3 статті 129 Конституції України , визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) від 10 лютого 2010 року).

Питання щодо судових витрат суд вирішує із врахуванням положень ст. 141 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1664,84 грн., та на користь держави судовий збір в розмірі 188,42 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись статтями 4 , 5 , 12 , 13 , 76 , 89 , 141 , 223 , 258 , 263-265 , 273 , 279 , 354 , 355 , 430 ЦПК України , статтею 43 Конституції України , статтями 5-1 , 40 , 42 , 43 , 49-2 , 235 КЗпП України , статтею 64 ГК України , суд,

УХВАЛИВ :

Позовну заяву - задовольнити.

Стягнути з Державного комунального підприємства Комунальна служба (код ЄДРПОУ 31004639 , місцезнаходження за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 59) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 6 879,39 (шість тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень 39 копійок ) грн.

Стягнути з Державного комунального підприємства Комунальна служба (код ЄДРПОУ 31004639 , місцезнаходження за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 59) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 березня 2018 року по 09 жовтня 2020 року в розмірі 185 326,24 (сто вісімдесят п`ять тисяч триста двадцять шість гривень 24 копійок) грн.

Допустити до негайного виконання рішення суду про стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Державного комунального підприємства Комунальна служба (код ЄДРПОУ 31004639 , місцезнаходження за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 59) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1664,84 грн.

Стягнути з Державного комунального підприємства Комунальна служба (код ЄДРПОУ 31004639 , місцезнаходження за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 59) на користь держави судовий збір в розмірі 188,42 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: О.В. Лемак