Постанова

від 16.11.2020 по справі 912/870/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 року м.Дніпро Справа № 912/870/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного підприємства "Світоніс-Транс" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.07.2020 (повне рішення складено 13.07.2020, суддя Кабакова В.Г.) та на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2020 (повне рішення складено 28.07.2020, суддя Кабакова В.Г.) у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автогазсервіс", с. Григорівка, Світловодський район, Кіровоградська область,

до відповідача приватного підприємства "Світоніс-Транс", м. Світловодськ, Кіровоградська область,

про стягнення 549 852,52 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автогазсервіс" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до приватного підприємства "Світоніс-Транс" про стягнення 549 852,52 грн, з яких 508 284,30 грн боргу, 1 016,57 грн інфляційного збільшення, 15 137,43 грн пені, 25 414,22 грн штрафу, з покладенням на відповідача судових витрат.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору поставки №2015/07-1 від 14.07.2015 в частині оплати товару.

ІІ. Короткий зміст рішення суду та додаткового рішення першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2020 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Світоніс-Транс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автогазсервіс" 505 800,00 грн боргу, 14 740,33 грн пені, 1 011,60 грн інфляційних витрат, 25 290,00 грн штрафу, а також 8 202,63 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду умотивовано посиланням на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2020 у даній справі заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Автогазсервіс" про стягнення витрати на правову допомогу задоволено частково; стягнуто з приватного підприємства "Світоніс-Транс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автогазсервіс" 27 872,06 грн витрат на правову допомогу.

Приймаючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що надані докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх розміру, зважаючи на предмет позову, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді, клопотання ПП "Світоніс-Транс" про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, ступінь складності справи, свідчать про те, що у цьому випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 56051,00 грн, стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності (дійсної необхідності їх понесення) та розумності їх розміру, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 50 % суми належної до стягнення, а саме 27872,06 грн.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Приватне підприємство "Світоніс-Транс", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що в порушення п.6.7 договору оплата за поставлений товар здійснювалась вже після отримання товару. Проте, жодних додаткових угод про зміну порядку оплати товару сторони не підписували.

При цьому, судом першої інстанції не з`ясовано, чи отримувало ПП "СВІТОНІС-ТРАНС" від позивача рахунки-фактури чи вимоги стосовно оплати поставленого товару.

Відповідач наголошує, що не отримував ні рахунків-фактур по оплаті видаткових накладних №120615 від 06.12.2019, №121708 від 17.12.2019 р, №121808 від 18.12.2019, №122612 від 26.12.2019, №122613 від 26.12.2019, ні вимог по оплаті суми заборгованості у розмірі 508 284,30 грн. У зв`язку із цим та з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України вважає, що строк виконання зобов`язань за договором поставки №2015/07-1 від 14 липня 2015 року не настав.

Судом першої інстанції застосовано положення ч.1 ст.1 та ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік , пункт 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, що не підлягали застосуванню, оскільки у них міститься лише визначення поняття первинного документу. Вказані норми жодним чином не стосуються предмету даного спору, не встановлюють, що первинний документ, а саме видаткова накладна є підставою для оплати товару, та не спростовують заперечення ПП Світоніс-Транс щодо не виставлених рахунків на спірну суму.

Судом першої інстанції застосовано положення ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, ч.ч.2,4,6 ст.231 Господарського кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України, ст.ст.1,3 Закону України ''Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ч.б ст.232 Господарського кодексу України, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, які не підлягають застосуванню, оскільки визначають порядок та підстави стягнення неустойки та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання, тоді як позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту порушення відповідачем умов оплати товару, які встановлені умовами договору поставки №2015/07-1 від 14 липня 2015 року та ст. 530 Цивільного кодексу України.

В порушення вимог ст.ст.76,77,86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд поклав в основу рішення акт звірки взаєморозрахунків, який не є належним та допустимим доказом, оскільки в цьому акті не вказано посаду та прізвище особи, яка його підписала з боку ПП "Сітоніс-Транс", дату складання та жодних фактичних фінансових даних з боку ПП "Світоніс-Транс". Крім того, у вказаному акті зазначено початкове сальдо - 253 026,00 грн, яке згідно пояснень самого позивача від 21.05.2020 було погашено у повному обсязі на день подання позову до суду, а також не враховані усі оплати, здійснені відповідачем.

Не погодившись із додатковим рішенням, приватне підприємство "Світоніс-Транс" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Автогазсервіс" про стягнення з приватного підприємства "Світоніс-Транс" витрат на професійну правничу допомогу.

Скаржник вважає, що підписання сторонами акту № 1-02/02-2020 про виконаних робіт (наданих послуг) від 10 липня 2020 року, згідно, якого вся сума гонорару визначеного у додатковій угоді до договору, нарахована та сплачена за представництво інтересів лише у суді першої інстанції, що протирічить умовам договору про надання правової допомоги № 02/02-2020 від 17.02.2020.

У порушення вимог ч.ч.1,2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у договорі про надання правової допомоги не визначений порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, умови повернення, однак судом першої інстанції вказаний факт залишено поза увагою.

Згідно акту №1-02/02-2020 виконаних робіт (наданих послуг) від 10 липня 2020 року серед переліку послуг, наданих Адвокатським бюро Васечки Олексія позивачу згідно договору про надання правової допомоги зазначено, виготовлення копій документів (п.3,8,10). Відповідач вважає, що дані роботи не стосуються предмету договору, оскільки не конкретизовано копії яких саме документів виготовлювались, а тому не можна встановити чи має відношення виконання вказаних робіт до предмету договору про надання правової допомоги.

Відповідач стверджує, що у п.1 акту № 1-02/02-2020 виконаних робіт (наданих послуг) від 10 липня 2020 року не конкретизовано із приводу чого надавалась клієнту консультація, отже неможливо встановити, чи стосується надана консультація предмету договору про надання правової допомоги.

Окремо, скаржник наголошує, що учасником та керівником ТОВ "Автогазсервіс" є ОСОБА_1, а адвокатом, що надавав правничу допомогу є Васечка Олексій Ігорович. Вказані особи є родичами, що додатково свідчить про необґрунтованість та непропорційність визначення розміру гонорару.

3.2 Доводи інших учасників справи

У відзивах на апеляційні скарги позивач просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг, рішення господарського суду та додаткове рішення залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиція скаржник зазначає, що з урахуванням п.5.3 договору, факт прийняття відповідачем товару підтверджує і факт прийняття екземпляру рахунка-фактури на товар. Факт того, що у відповідача при оплаті товару не виникало будь-яких заперечень проти такої форми виконання договору та він не звертався до позивача із будь-якими вимогами чи пропозиціями із цього приводу, підтверджує факт обізнаності відповідача із ціною договору та узгодження ціни та суми сплати за товар.

Посилання відповідача про те, що ПП "Світоніс-Транс" не підписувало акт звірки взаєморозрахунків за договором, а поданий позивачем доказ є сфальшованим - безпідставні та необґрунтовані. Відсутність на зазначеному акті посади особи, яка його підписала не є порушенням форми такого акту, тим більше, в акті наявний відбиток печатки підприємства.

Доводи скаржника про те, що в договорі про надання правової допомоги повинно бути зазначено суд (орган, інстанція), в якому буде надаватися правова допомога, за думкою позивача, не мають правового значення для вирішення цієї справи, оскільки Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не вимагає зазначення у такому правочині відомостей про справу (у тому числі, уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів, назви судів), у межах якої адвокат має намір здійснювати представництво інтересів особи.

Твердження відповідача щодо відсутності у договорі порядку обчислення гонорару, підстав для зміни розміру гонорару, порядку його сплати, умов повернення, спростовуються п.3.2 договору про надання правової допомоги №02/02-202 від 17.02.2020 та абз.2 п.2 додаткової угоди №1 від 19.02.2020 до договору про надання правової допомоги №02/02-202 від 17.02.2020, якими сторони дійшли згоди щодо порядку обчислення гонорару, підстав для зміни розміру гонорару, порядку його сплати, умов повернення.

Позивач зазначає, що розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною або особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі, у тому числі виготовлення копій документів.

Надані адвокатом послуги (виконані роботи) є співмірними із складністю справи, часом, витраченими адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020 для розгляду апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Світоніс-Транс" на додаткове рішення господарського суду від 24.07.2020 визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного підприємства "Світоніс-Транс" на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2020; призначено справу до розгляду на 21.09.2020.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020 для розгляду апеляційної скарги приватного підприємства "Світоніс-Транс" на рішення господарського суду від 10.07.2020 визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2020 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в резолютивній частині ухвали, не пізніше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

11.09.2020 до суду апеляційної інстанції надійшла заява приватного підприємства "Світоніс-Транс" про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 12 303,95 грн .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного підприємства "Світоніс-Транс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2020; призначено справу до розгляду на 21.09.2020; об`єднано розгляд даної апеляційної скарги разом із розглядом апеляційної скарги приватного підприємства "Світоніс-Транс" на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2020 розгляд справи відкладено до 19.10.2020.

19.10.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.11.2020.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.11.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чередка А.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 16.11.2020 для розгляду справи визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

16.11.2020 у судове засідання з`явилися представники сторін, які надали відповідні пояснення.

16.11.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

14.07.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Автогазсервіс" (надалі - постачальник) та приватним підприємством "Світоніс-Транс" (надалі - покупець) укладено договір поставки №2015/07-1, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, відповідно до письмової заявки покупця, нафтопродукти в асортименті та запасні частини (надалі - продукція", а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунках-фактурах та накладних на відпуск товару (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1. договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні Покупця або узгоджується Сторонами у відповідних додатках.

Поставка продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до наданого покупцем та схваленого постачальником замовлення на поставку продукції (п.4.1 договору).

Асортимент та кількість продукції в кожній партії, покупець вказує в замовленні на поставку відповідної партії продукції (п.4.1 договору).

За умовами п.п.4.2.1 договору, замовлення на поставку відповідної партії продукції подається покупцем у письмовій формі власноручно або передається факсимільним або електронною поштою, або/чи в усній формі (телефоном). В замовленні обов`язково повинно бути вказано: кількість продукції; вид та найменування продукції; строк поставки продукції.

Згідно з п. 5.3. договору, одночасно з передачею кожної партії продукції постачальник передає покупцеві наступні документи: один оригінальний екземпляр накладної на відпуск товару та один оригінальний екземпляр рахунку-фактури на дану партію продукції.

Ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривнях (з урахуванням податку на додану вартість) i вказується в рахунках-фактурах, які можуть бути переданими факсом або отримані особисто покупцем, i діють протягом 1-го банківського дня з дати виписки (п. 6.1. договору).

Відповідно до положень п. 6.3 договору загальна вартість договору складається з вартості всіх партій продукції, поставлених покупцю за договором.

Датою оплати продукції вважається дата зарахування коштів, сплачених Покупцем за поставлену партію Продукції на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 6.5. Договору).

У п.6.7. договору сторони дійшли згоди, що оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця, здійснюється наступним чином: 50 % вартості партії продукції сплачується покупцем в якості попередньої оплати на підставі наданого постачальником рахунку протягом трьох банківських днів з дати отримання покупцем відповідного рахунку постачальника, інша частина вартості партії продукції сплачується покупцем протягом 5 календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії продукції (п. 6.7. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками i скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2015 року (п. 12.1 договору).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

08.10.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Автогазсервіс" та приватним підприємством "Світоніс-Транс" укладено додаткову угоду до договору поставки №2015/07-1 від 14.07.2015, за умовами якої сторони погодили внести зміни до п.13 договору, виклавши в наступній редакції: "товариство з обмеженою відповідальністю "Світоніс Транс" в особі директора Соколової Олени Вікторівни". Всі інші умови договору №2015/07-1 від 14.07.2015 залишені без змін.

На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю "Автогазсервіс" здійснило поставку товару відповідачу на загальну суму 1 804 664,04 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Факт отримання товару за вказаними видатковими накладними не заперечується відповідачем.

В порушення умов договору, відповідач розрахувався за поставлений товар частково.

Залишок несплаченої суми за отриманий товар становить 508 284,30 грн, що і є причиною виникнення даного спору.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею до ст.6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів оплати отриманого товару за видатковими накладними на загальну суму 505 800,00 грн, а саме: №120615 від 06.12.2019 на суму 66 600,00 грн; №121708 від 17.12.2019 на суму 110 100,00 грн, №121808 від 18.12.2019 на суму 110 100,00 грн; №122612 від 26.12.2019 на суму 153 300,00 грн., №122613 від 26.12.2019 на суму 65 700,00 грн.

Колегія суддів враховує, що за змістом п.6.7 договору сторони дійшли згоди, що підставою оплати є факт поставки товару, а строк виконання зобов`язань з оплати поставленого товару - протягом 5 календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії продукції.

Відтак, строк виконання зобов`язань з оплати поставленого товару за наведеними видатковими накладними є таким, що настав.

Розмір заборгованості у сумі 505 800,00 грн відповідачем не спростовано, доказів її погашення не надано.

Встановивши факт невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо повного розрахунку за поставлений товар, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав про стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 505 800,00 грн.

Доказів невиконання відповідачем зобов`язань за договором в частині оплати товару на суму 2 484,30 грн позивачем не надано, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог у наведеній частині.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 15 137,43 грн. за період з 11.01.2020 по 24.02.2020, штрафу у розмірі 254 14,22 грн та 1016,57 грн інфляційних втрат.

Згідно ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

За приписами 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст.230 Господарського кодексу України).

За змістом положень ч.4 ст.231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.3. договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом 10 (десяти) календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 5 % від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції. (п. 9.3 договору).

У випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом більше, ніж 10 (десять) календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 11 (одинадцятого) дня прострочення оплати відповідної партії продукції у poзмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати. (п. 9.4 договору).

Відповідно до Державного стандарту України (ДСТУ) 3993-2000 "Товарознавство. Терміни та визначення", партія товару - це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.

Здійснивши перерахунок штрафу та пені щодо відповідної партії продукції, поставленої за видатковими накладними №120615 від 06.12.2019 на суму 66 600,00 грн; №121708 від 17.12.2019 на суму 110 100,00 грн, №121808 від 18.12.2019 на суму 110 100,00 грн; №122612 від 26.12.2019 на суму 153 300,00 грн., №122613 від 26.12.2019 на суму 65 700,00 грн, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 14 740,33 грн та штрафу у розмірі 25 290,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, колегія суддів констатує про відсутність інфляційного збільшення суми боргу у спірний період, що не заперечується позивачем у наданих суду апеляційної інстанції письмових поясненнях.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

У поданій апеляційній скарзі відповідач не заперечує факт отримання товару за видатковими накладними на загальну суму 505 800,00 грн, проте вважає, що строк оплати товару не настав, у зв`язку з неотриманням ним рахунків-фактур на оплату.

Наведені заперечення скаржника апеляційним господарським судом не приймаються до уваги, з огляду на те, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Частиною 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника про неузгодження між сторонами ціни товару, який було поставлено.

Так, за приписами ч.4 ст.632 Цивільного кодексу України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до п.6.1 договору ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривнях (з урахуванням податку на додану вартість) і вказується в рахунках фактурах, які можуть бути переданими факсом або отримані особисто покупцем, і діють протягом 1-го банківського дня з дати виписки.

У п.6.2 договору зазначено, що сторони підписанням цього договору підтверджують, що ціни на продукцію є звичайними для продукції такого асортименту, якості та споживчих властивостей, які склалися на даному ринку продукції.

Згідно п.5.3 договору, одночасно з передачею кожної партії продукції постачальник передає покупцеві наступні документи: один оригінальний екземпляр накладної на відпуск товару; один оригінальний екземпляр рахунку-фактури на дану партію продукції.

Факт отримання продукції за спірними видатковими накладними не заперечується відповідачем. При цьому, відповідачем під час прийняття товару не було заявлено про порушення позивачем п.5.3. договору щодо ненадання позивачем рахунку-фактури на поставлену партію продукції.

Колегія суддів враховує, що у видаткових накладних була зазначена ціна продукції, що поставляється, ці видаткові накладні були підписані відповідачем без зауважень, а відтак, останній погодився із запропонованою позивачем ціною на продукцію.

Колегія суддів відхиляє заперечення відповідача щодо наданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків, з огляду на таке.

У постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019, згідно якого за приватним підприємством "Світоніс-Транс" рахується заборгованість по договору №2015/07-01 від 14.07.2015 в розмірі 508 284,30 грн.

Зазначений акт звірки підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

З матеріалів справи не вбачається, що печатка підприємства відповідача була втрачена, викрадена чи загублена, оскільки відсутні докази звернення відповідача до правоохоронних органів з відповідними заявами.

Відтак, акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019 підписано уповноваженим представником приватного підприємства "Світоніс-Транс".

При цьому, визнана відповідачем у даному акті заборгованість у розмірі 508 284,30 грн підтверджена на суму 505 800,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які є первинними бухгалтерськими документами у розумінні приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є належним доказом здійснення господарських операцій.

Доводи скаржника про те, що у вказаному акті зазначено початкове сальдо - 253 026,00 грн, яке згідно пояснень самого позивача від 21.05.2020 було погашено у повному обсязі на день подання позову до суду, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вказана сума заборгованості позивачем до стягнення не заявлена та не підтверджена належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення місцевого господарського суду від 10.07.2020 ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому наявні підстави для зміни оскаржуваного рішення.

Позивач звернувся до господарського суду із клопотанням про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 56 051,00 грн.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даному випадку, представником позивача зроблено заяву про компенсацію судових витрат та подано відповідні докази на підтвердження у встановлений законом строк. У позовній заяву попередньо визначено суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 56 051,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Як вбачається з матеріалів справи,17.02.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Автогазсервіс" (клієнт) та Адвокатським бюро "Васечка Олексія" (адвокатське бюро) укладено договір про надання правової допомоги №02/02-2020, відповідно до умов якого адвокатське бюро зобов`язується надати правову допомогу клієнту із представництва та захисту законних прав та інтересів останнього в судових, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору щодо стягнення із ПП "Світоніс-Транс" заборгованості за договором поставки №2015/07-1 від 14.07.2015, за що клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених сторонами (п.п. 1.1., 2.1.1. договору).

Згідно п. 3.1. договору про надання правової допомоги, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 або до підписання акта (звіту про виконані роботи) виконаних робіт (наданих послуг), якщо акт (звіт про виконані роботи) виконаних робіт (наданих послуг) підписано раніше.

Детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокатському бюро гонорару та фактичних витрат пов`язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою (ми) угодою (ми) до цього договору (п. 5.1. договору).

19.02.2020 між сторонами підписано додаткову угоду№1 до договору про надання правової допомоги, за умовами якої сторони погодили вартість послуг (розмір гонорару адвокатського бюро) за надання правової допомоги клієнту з предмету договору про надання правової допомоги становить 56051,00 грн (п. 2 додаткової угоди №1). Сторони домовились, що клієнт оплачує вартість послуг вказану в п. 2 протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання даної додаткової угоди №1.

18.03.2020 між сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги, за умовами якої сторони погодили продовжити строк оплати вартості послуг - протягом 60-ти календарних днів з моменту підписання Додаткової угоди №1, у зв`язку з запровадженням карантину на території України.

На виконання умов договору про надання правової допомоги позивачем сплачено на користь Адвокатського бюро "Васечка Олексія" 56051,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №0000000470 від 17.04.2020.

Відповідно до акту №1-02/02-2020 від 10.07.2020 виконаних робіт (наданих послуг) до переліку виконаних робіт включено такі послуги: зустріч, консультація клієнта (2 год.), вивчення документів наданих клієнтом та підготовка правової позиції у справі, узгодження правової позиції з клієнтом (3 год.), виготовлення копій документів (1 год.), підготовка та подання до Господарського суду Кіровоградської області, позовної заяви від 25.02.2020 року про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій (5 год.), підготовка та подання до Господарського суду Кіровоградської області заяви від 27.02.2020 року про забезпечення позову (2 год.), підготовка та подання до Господарського суду Кіровоградської області заяви від 20.03.2020 року про визнання причин пропуску строку поважними та надання додаткового строку для подання доказів (2 год.), зустріч, узгодження правової позиції з клієнтом з приводу підготовки відповіді на відзив на позовну заяву (2 год.), виготовлення копій документів (1 год.), підготовка та подання до Господарського суду Кіровоградської області відповіді від 02.04.2020 на відзив від 19.03.2020 на позовну заяву по справі №912/870/20 (4 год.) виготовлення копій документів (0,5 год.), підготовка та подання до Господарського суду Кіровоградської області пояснень від 21.05.2020 по справі №912/870/20 (3 год.), підготовка та подання до Господарського суду Кіровоградської області заяви від 11.06.2020 року в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України та про долучення доказів до матеріалів справи (2 год.), участь адвоката у судових засіданнях: 27.05.2020; 12.06.2020 року; 10.07.2020 року (3 год.).

Таким чином, позивачем підтверджено, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу та інші витрати, понесені у зв`язку з необхідністю захисту інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Автогазсервіс" при розгляді господарським даної справи складають 56051,00 грн.

Відповідачем подано клопотання, в якому останній просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомоги, з посиланням на те, що предметом договору про надання правової допомоги №02/02-2020 від 17.02.2020 є надання правової допомоги у всіх справах, пов`язаних із стягненням із ПП "Світоніс-Транс" заборгованості за договором поставки; у договорі не визначено порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни гонорару, порядок його сплати, умови повернення.

Щодо виду послуг, як виготовлення копій документів, ПП "Світоніс-Транс" відповідачем зазначено, що дані роботи не стосуються предмету договору, оскільки не конкретизовано копії яких саме документів виготовлялись, а тому не можна встановити чи має відношення виконання вказаних робіт до предмету договору про надання правової допомоги.

Щодо надання консультацій, відповідач вказує, що ця послуга не конкретизована в акті, тому неможливо встановити чи стосується вона предмету договору про надання правової допомоги.

На думку відповідача, заявлений розмір послуг не є співмірним зі складністю даної справи; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), оскільки на підготовку та подання до Господарського суду Кіровоградської області пояснень від 21.05.2020 (пояснення фактично на одному аркуші) витрачено 3 години (п.11 акта виконаних робіт (наданих) послуг), тоді як на підготовку позовної заяви (7 аркушів, п. 4 акта) витрачено 5 годин, неспівмірним є підготовка заяви від 11.06.2020 в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу протягом 2 годин (п.12 акта); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову, так заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу складає більше 10 відсотків ціни позову, що є необґрунтовано великою сумою за представництво інтересів ТОВ "Автогазсервіс" у суді першої інстанції.

Відповідач вказує, що оцінка дій, що полягали у підготовці процесуальних документів - пояснень від 21.05.2020 та заяви від 11.06.2020 в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, відповідач зазначає про те, що учасником та керівником ТОВ "Автогазсервіс" є ОСОБА_1 , а адвокатом, що надавав правничу допомогу є Васечка Олексій Ігорович, тобто вказані особи є родичами (а конкретно батьком та сином), що додатково свідчить про необґрунтованість та непропорційність визначення розміру гонорару.

Апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо обсягу послуг і реальним (дійсним) часом, затраченим адвокатом на надання відповідних послуг, зважаючи на зміст частини другої статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", якою визначено, що адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.

Договором про надання правової допомоги від (з подальшими змінами) визначено суму гонорару саме в такий спосіб, а тому позивач не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.

Заперечення скаржника в частині наданих адвокатом послуг по виготовленню копій документів, колегія суддів вважає недоречними, оскільки матеріали справи містять до кожної заяви по суті справи поданої позивачем, копії документів на підтвердження викладених у таких заявах обставин.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі, зокрема, копіювання документів.

Твердження відповідача про те, що родинні зв`язки довірителя та адвоката є підставою для відмови в здійсненні розподілу адвокатських витрат, не заслуговують на увагу, оскільки ні Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ні Правила адвокатської етики не встановлюють прямих заборон щодо надання адвокатом правової допомоги членам своєї сім`ї та близьким родичам.

Між ТОВ "Автогазсервіс" (клієнт) та Адвокатським бюро "Васечка Олексія" (адвокатське бюро) укладено договір про надання правової допомоги №02/02-2020, яким погоджено умови співпраці, що не суперечать нормам чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, дослідивши заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суду першої інстанції та надані докази, врахувавши клопотання відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу, ступінь складності справи, підтверджену документально вартість робіт та детальний опис виконаних робіт, сплату заявником такої суми витрат виконавцю, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 56051,00 грн, стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності (дійсної необхідності їх понесення) та розумності їх розміру, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 50 % суми належної до стягнення.

Пунктом 4 ч.3 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи положення частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача, пов`язаних з розглядом справи у місцевому господарському суді (зокрема, витрати на професійну правничу допомогу) покладаються обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, дійшовши висновку про зміну рішення місцевого господарського суду від 10.07.2020, колегія суддів вважає за необхідне змінити додаткове рішення.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Встановивши неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення та додаткового суду першої інстанції відповідно до приписів п.1ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

4.5 Розподіл судових витрат

З урахуванням приписів п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги приватного підприємства "Світоніс-Транс" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.07.2020 у справі №912/870/20 змінити, виклавши в наступній редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з приватного підприємства "Світоніс-Транс" (вул.Героїв Чорнобиля, 29, к.5, м.Світловодськ, Кіровоградська область, 27500, код ЄДРПОУ 38572442) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автогазсервіс" (вул. Леніна, 51, с.Григорівка, Світловодський район, Кіровоградська область, 27533, код ЄДРПОУ 31411266) 505 800,00 грн боргу, 14 740,33 грн пені, 25 290,00 грн штрафу, а також 8 187,58 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовити .

Додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2020 у справі №912/870/20 змінити, виклавши в наступній редакції: заяву товариства з обмеженою відповідальністю Автогазсервіс про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково. Стягнути з приватного підприємства "Світоніс-Транс" (вул. Героїв Чорнобиля, 29, к. 5, м.Світловодськ, Кіровоградська область, 27500, код ЄДРПОУ 38572442) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автогазсервіс" (вул. Леніна, 51, с. Григорівка, Світловодський район, Кіровоградська область, 27533, код ЄДРПОУ 31411266) витрати на правову допомогу у розмірі 27 871,36 грн. В решті вимог відмовити .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Автогазсервіс" (вул. Леніна, 51, с.Григорівка, Світловодський район, Кіровоградська область, 27533, код ЄДРПОУ 31411266) на користь приватного підприємства "Світоніс-Транс" (вул.Героїв Чорнобиля, 29, к.5, м.Світловодськ, Кіровоградська область, 27500, код ЄДРПОУ 38572442) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 89,81 грн.

Доручити Господарському суду Кіровоградської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку

Постанова складена у повному обсязі 26.11.2020.

Головуючий В.О.Кузнецов

Судді В.Ф.Мороз

Л.А.Коваль